100 днів безладу. Яким чином Трамп трансформує правила гри для США та глобальної спільноти.
У статті журналістів РБК-Україна Романа Кота та Мілана Лєліча йдеться про те, як за перші сто днів президентства Дональда Трампа США зіткнулися з безліччю нових міжнародних викликів, не вирішивши при цьому жодної з наявних проблем. Це стало причиною зниження його популярності серед американців.
Основная идея:
"Я вирішив більше проблем у світі, не просячи і не отримуючи за це визнання", - заявив Дональд Трамп 25 квітня в інтерв'ю Time, присвяченому його першим 100 дням на посаді. Вочевидь, він мав на увазі ще свій перший президентський термін. Хоча і зараз він ледь не щодня розповідає журналістам, як вміє "вирішувати проблеми" та "укладати угоди". Але, як правило, не уточнює, які саме зі світових проблем він "вирішив" або "вирішує".
Адже сухі факти свідчать про зворотне - за час своєї другої каденції Трампу не вдалося розв'язати жодної серйозної глобальної кризи. Швидше навпаки, за 100 днів на посаді Трамп радше створив хаос там, де раніше був відносний порядок.
Президент США встиг посваритися з головними союзниками і торговими партнерами Америки. Першими під його удар потрапили Мексика та Канада, які входять до спільної зі США зони вільної торгівлі USMCA, відповідно, мають найбільше позитивне сальдо торгівлі зі США. Крім того, через мексиканський і меншою мірою канадський кордон до Штатів прямують нелегальні мігранти. І те й інше в очах Трампа є більш ніж достатніми підставами, щоб зарахувати сусідів до числа ворогів Америки.
Водночас тривають переговори в сфері торгівлі, які охоплюють не лише Мексику та Канаду, але й значну частину світової економіки. Датою, що поклала початок торговій війні, став 2 квітня — день, який Трамп проголосив "Днем визволення". Саме в цей день він підписав указ про введення імпортних мит на товари з Євросоюзу, Китаю та більшості азійських країн, включно з Україною та тихоокеанськими островами, але без включення Росії. Проте вже через тиждень він оголосив про тимчасове призупинення цих тарифів на 90 днів.
За словами Трампа, більше ніж 75 країн звернулися до американських представників, щоб вирішити торговельні проблеми, сподіваючись на певні поступки з боку США. У тому ж інтерв'ю для Time він шокував журналістів заявою, що вже уклав "200 угод". Коли його запитали про хоча б одну з них, він почав розповідати про те, що в Німеччині США мають "50 тисяч військових".
Проте, чи не єдині, хто ризикнув прийняти тарифний виклик Трампа, виявилися китайці — нація, що виступає головним суперником Сполучених Штатів на світовій економічній арені. Трамп ініціював абсолютно безглузду тарифну війну, піднявши ставки до небачених 145% на товари з Китаю.
Дональд Трамп із переліком митних тарифів, введених стосовно інших держав (знімок: Getty Images)
Проте незабаром, під впливом своїх консультантів та ринкових обставин, Трамп змінив свою позицію, запровадивши безліч винятків для певних категорій товарів. Він також почав заявляти про активні переговори з Китаєм для розв'язання торгової війни. Однак у Пекіні навіть не чули про такі переговори.
"Трамп представляє тарифи як значне досягнення, намагаючись таким чином підтримати лояльність своїх прихильників. З його перспективи, це, безумовно, виглядає як важливий успіх. Проте, з об'єктивної точки зору, наразі я не спостерігаю якихось дійсно радикальних змін", - зазначив в інтерв'ю РБК-Україна голова "Інституту Американістики" Владислав Фарапонов.
Більше того, дії Трампа мали ряд серйозних наслідків. По-перше, його торговельна війна призвела світ до ризику нової економічної кризи. У день введення нових мит ключовий фондовий індекс США S&P 500 знизився на 3,2%, тоді як Nasdaq впав на 4,1%. За оцінками Світової організації торгівлі, обсяги торгівлі товарами між Китаєм і США можуть зменшитися на 80% через ці нові мита. І навіть якщо Трампа вдасться переконати завершити цю тарифну ескалацію, відновити довіру до США як надійного економічного партнера в світі буде вкрай складно.
По-друге, були підірвані відносини США навіть з найближчими союзниками. Адже торгові тарифи стали лише одним з проявів політики Трампа щодо традиційних союзників Америки. Ще до виборів він заявляв, що не буде захищати ті країни НАТО, які витрачають на оборону менш як 2% від ВВП.
На Мюнхенській конференції віце-президент США Джей Ді Венс вразив європейських лідерів, відверто заявивши, що безпека континенту є відповідальністю самих європейців. Це пояснює чому, згідно з численними джерелами в американських ЗМІ, Дональд Трамп може розглядати можливість виведення американських військ з Європи. У зв'язку з цим, європейські союзники США серйозно обмірковують сценарії, в яких їм доведеться самостійно протистояти російській агресії. До того ж, відносини Трампа з Путіним, якщо й не можна назвати дружніми, то точно не можна вважати ворожими.
Під час своєї передвиборчої кампанії Трамп неодноразово наголошував на своєму намірі покласти край війнам, які розпочалися за президенства Джо Байдена. Дійсно, активність американської дипломатії у відносинах між Україною та Росією стала помітною. Телефонні бесіди Трампа з президентом України Володимиром Зеленським та російським лідером Володимиром Путіним, кілька раундів непрямих переговорів у Саудівській Аравії, а також численні поїздки представників його команди, таких як Кіт Келлог та Стів Віткофф, приносять певні результати, проте ці оцінки базуються виключно на думці самого Трампа та його оточення.
Держсекретар США Марко Рубіо 27 квітня висловив думку, що можливості для досягнення угоди про завершення війни між Росією та Україною "наближаються як ніколи за останні три роки, але ми ще не досягли мети".
Але практика каже, що навіть попри домовленості на словах, навіть тимчасове припинення вогню важко реалізувати через позицію Росії. Так було із "енергетичним перемир'ям", яке набуло чинності 25 березня. Схожа історія повторилася і з "Пасхальним перемир'ям" 20 квітня. Навіть коли Путін в односторонньому порядку заявляв про припинення вогню, це використовувалось, щоб показати Трампу благі наміри Росії. А на практиці обстріли України поновлювалися за лічені години. Сюди ж вкладається і нова кремлівська історія про "перемир'я на 9 травня".
"Адміністрація Трампа вже доклала доволі багато дипломатичних і організаційних зусиль з точки зору вироблення політики. І в цьому є велика проблема для нас, тому що вони думають, що вже пророблено 50-60% роботи, що ось Росія вже погодиться, а ми насправді бачимо іншу картину. І це, відповідно, створює завищені очікування", - сказав РБК-Україна Владислав Фарапонов.
Однак, здається, що на сотий день свого президентства Трамп поступово починає усвідомлювати те, що є зрозумілим для України та Європи - основною перешкодою на шляху до завершення війни між Росією та Україною є саме Росія, а не Україна.
Дональд Трамп і Володимир Зеленський під час зустрічі в Ватикані (фото: Getty Images)
При цьому Трамп чітко дає зрозуміти, що йому абсолютно не важливо, хто контролюватиме, наприклад, Крим чи де саме на Донбасі пролягатиме лінія розмежування. Як він постійно каже, "я просто хочу досягнути угоди". Але для "угоди" апріорі необхідна згода всіх сторін, зокрема й країни-агресорки.
У коментарі для РБК-Україна директор центру міжнародних досліджень Одеського національного університету Володимир Дубовик зазначив, що Трамп поки що не використав всі можливі важелі впливу на Росію, які має США. Для цього є кілька факторів.
"Не можна заперечувати, що в його розпорядженні є обмежена кількість важелів впливу. Однак, деякі з них можуть бути використані для посилення тиску на Росію. Головна проблема полягає в тому, що він не має наміру активно підтримувати Україну і, що ще важливіше, не хоче застосовувати тиск на Москву, оскільки для нього встановлення добросусідських відносин з Росією є пріоритетним завданням", - зазначив Дубовик у розмові з журналістами.
Серед іншого, на мотивацію США впливає можливість Росії грати в американських інтересах не лише щодо України. На Близькому Сході Вашингтон веде паралельні переговори щодо ядерної програми з Іраном. Цю проблему Трамп створив собі сам ще під час першого президентського терміну.
У 2015 році США разом із п'ятьма іншими державами уклали угоду з Іраном, що передбачала контроль за його ядерними розробками в обмін на часткове зняття економічних санкцій. Проте у 2018 році Трамп вирішив вийти з цієї угоди в односторонньому порядку. Наразі він знову намагається відновити діалог з Іраном. Водночас Росія прагне скористатися своїми контактами з Іраном, щоб стати посередником у переговорах з США, можливо, в обмін на підтримку в інших напрямках, зокрема щодо ситуації в Україні. На сьогоднішній день тривають переговори з Іраном, але їх результати залишаються невизначеними.
Дії Трампа у відповідь на затягування переговорів ілюструє ситуація в Секторі Газа. Він намагався вирішити конфлікт між Ізраїлем і угрупованням ХАМАС ще до моменту своєї інавгурації. У січні його представник Стівен Віткофф досяг певного успіху, змусивши обидві сторони прийняти компроміс, який передбачав обмеження бойових дій в обмін на звільнення ізраїльських заручників.
Однак, з часом угода зайшла в глухий кут. ХАМАС, розуміючи, що заручники є його єдиним козирем, всіляко затягував процес. Тож у середині березня Трамп дав Ізраїлю карт-бланш на фізичну ліквідацію бойовиків. Бойові дії низької інтенсивності в Секторі Газа тривають досі, а Трамп вкрай рідко згадує про них. Тим більше, що у нього є багато цікавіших тем всередині США.
Для американських виборців ключовими питаннями традиційно залишаються аспекти внутрішньої політики. У цій сфері Трамп проявив особливу активність: від масштабних депортацій нелегальних мігрантів до повернення лише двох статей у офіційні документи, а також навіть до збільшення тиску води в американських душах. Водночас Трамп проводить значні скорочення в державному секторі. Протягом перших 100 днів свого президентства він підписав рекордну кількість указів — 140. Для порівняння, Байден за цей же час підписав близько 40, а Обама — лише 20.
Однак така активність не завжди приносить йому позитивні результати. За даними опитування, проведеного ABC News, Washington Post та Ipsos, лише 39% американських громадян підтримують діяльність Трампа на президентській посаді. Це на 6% нижче, ніж у лютому, і є найгіршим показником за перші 100 днів для будь-якого президента США. Цікаво, що попередній антирекорд також був встановлений самим Трампом під час його першої каденції.
В цілому, зниження рейтингів президента не є чимось незвичним, оскільки після кожних виборів він стикається з поляризацією в суспільстві. Проте у випадку Трампа ця ситуація є більш вираженою, ніж зазвичай, через його надмірно радикальні погляди, зазначив Фарапонов у коментарі для РБК-Україна.
Окрім цього, Трамп свідомо використовує поляризацію в американському суспільстві, постійно ставлячи себе в опозицію до попередньої адміністрації Джо Байдена та Демократичної партії в цілому, що, по суті, означає, що він виступає проти значної частини населення країни.
Злий жарт із Трампом грає нереальність багатьох обіцянок, які він зробив перед виборами, сказав виданню Володимир Дубовик.
"Основною причиною цього є нереалістичні сподівання. Кожен, хто підтримував Трампа на виборах, вкладав у це частину себе. Врешті-решт, якщо проблеми з цінами, доступом до медикаментів і медичних послуг продовжуватимуться, це призведе до стійкого падіння його популярності," - підкреслив експерт.
Проте, за його словами, Трамп має можливість залишатися впливовим президентом навіть за умов низьких рейтингів, оскільки він контролює також і Конгрес, принаймні до проміжних виборів 2026 року.
Ще одним джерелом внутрішніх труднощів для Трампа виступає його команда, яка формувалася в основному на основі особистої відданості президенту. Це, безумовно, не могло не піднести свої наслідки. Серед видатних особистостей його нинішнього оточення - мультимільярдер Ілон Маск і міністр оборони Піт Гегсет, які викликають скандали не менш активно, ніж сам Трамп.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
Хоча за перші сто днів президентства Трампа не було досягнуто значних результатів, він продемонстрував свою рішучість у зміні не лише Америки, але й усього світу відповідно до своїх поглядів на національні інтереси США. Як стверджує його команда, Білий дім вже розробив план дій на наступний президентський стоденний термін. Проте сам Трамп не раз підкреслював, що ставиться до термінів і дат досить легковажно. Спочатку його обіцянка завершити конфлікт між Росією та Україною виявилася "перебільшенням", а згодом перетворилась на "жарт".
Зараз аналогічна історія спостерігається з "дедлайнами" для укладання мирної угоди, у випадку зриву яких США погрожують взагалі вийти з процесу. Спочатку Трамп говорив, що цей дедлайн існує, згодом заперечив його існування. За останньою версією, дедлайн складатиме два тижні. Або менше, або трохи більше, уточнив американський президент.
"Я керую країною і світом. Мені дуже весело, враховуючи, що я роблю. Знаєте, те, що я роблю, це дуже серйозна справа", - заявив Трамп в інтерв'ю The Atlantic.
