5 книг про майбутнє, яке нас очікує - рецензія від Ігоря Бондаря-Терещенка.
Бріанна Вест. Життя, яке на вас чекає. - К.: BookChef, 2025
Коли ми занурюємося в ці рядки, відчуваємо, як вони проникають у нашу душу, зривають маски, спонукаючи до змін. Часто ми сприймаємо авторку як постать, яка володіє всіма відповідями на наші запитання, - так розповідається у вступі до її книги. Але найчарівніше в Бріанні полягає в тому, що вона щиро визнає: у неї немає готових рішень. Вона пише з точки зору пошуку, а не всезнання. Її слова — це ті підтримуючі фрази, які вона сама шукала у молодості. Це послання, яке їй було потрібне, коли вона долала свої сумніви, навчалася відпускати, прокладала шлях назад до власного серця, переосмислюючи значення надії, довіри та любові. Таким чином, Бріанна створює книги, які надихають читачів на подібні подорожі. "Життя, яке на вас чекає" — це одна з її робіт, поряд з популярними бестселерами "Тією горою є ви", "Переломний рік", "101 есей, який змінить ваше життя" та "Це те, що вас зцілить, коли будете готові". Ця книга м'яко нагадує читачам, що вони є архітекторами власного життя. Незалежно від того, через які екзистенційні труднощі проходять люди, авторка знаходить для них влучні слова. Це справжній супутник у моменти найбільшої безнадії і емоційного спустошення. Текст структурований так, що його окремі розділи пропонують поради в різних життєвих ситуаціях: коли серце розривається, коли життя не відповідає вашим очікуванням, коли занадто переймаєтеся думками оточуючих, або коли страх паралізує. Читач має можливість вибрати той фрагмент, який резонує з його почуттями, і отримати маленький урок від авторки. Її слова проникають в глибини, спонукаючи до трансформацій, які відкривають можливості для переосмислення. Вона не пропонує готових відповідей, адже пише з позиції пошуку, знаходячи слова, які сама потребувала, долаючи свої сумніви у молодості та вивчаючи мистецтво відпускання.
Зміцнення духу та прийняття викликів — це те, з чим автор цієї книги стикався змалечку, адже його дитинство було сповнене труднощів: він ледь міг рухатися після покарань від батька, заїкався, а вчителі вважали його обмежено розвиненим, в той час як однолітки знущалися через колір його шкіри. Проте цей депресивний підліток з надмірною вагою, який не бачив перспектив, зміг знайти свій шлях. Сучасна нейронаука та життєвий досвід навчають нас, що справжня мужність і успіх досягаються через прийняття болю і страху, а не через їх уникнення. У своїй книзі "Мене не зламати" Девід Ґоґґінс — американський військовий у відставці, учасник бойових дій в Іраку та Афганістані, ультрамарафонець, тріатлоніст, а також член Міжнародної зали спортивної слави за встановлення світового рекорду Гіннеса з підтягування (4030 разів за 17 годин) — ділиться тим, як перепрограмував свій мозок, щоб ставати кращим, незважаючи на відчуття, зовнішні обставини чи мотивацію. Його боротьба з фізичними та психологічними обмеженнями стала унікальним шляхом до трансформації мислення, використовуючи такі незвичні техніки, як "Дзеркало відповідальності", "Банка для печив" і "Правило 40 відсотків". Ці потужні інструменти нададуть читачеві можливість подолати свої страхи, максимально використати внутрішні резерви та перетворити біль на паливо для постійного прогресу. "Наша культура занурилася в пошуки швидких рішень, лайфхаків та ефективності, - зауважує автор. - Усі прагнуть знайти простий алгоритм, який принесе максимальний результат з мінімумом зусиль. Хоча певного успіху можна досягти й так — якщо пощастить, загартувати дух або навчитися контролювати себе таким чином не вдасться. Якщо ви прагнете стати господарем свого мислення і позбутися обмежень, вам доведеться віддатися важкій праці. Адже любов до справи, одержимість нею та навіть талант — це корисні речі лише тоді, коли їх підтримує старанність".
Безумовно, хотілося б уникнути подібних викликів у майбутньому, тому ця книга стане своєрідною ліками для наших тривожних станів. Як зазначає автор, ці стани можуть бути дуже різноманітними. "Багато людей вважають, що депресія — це лише постійний смуток, але насправді це далеко не так, - підкреслює він. - Люди, що страждають на депресію, можуть навіть не почуватися сумними; часто вони відчувають бездушність — порожнечу там, де повинні бути емоції. Вони можуть переживати відчай і безвихідь. Те, що колись приносило радість — їжа, друзі, хобі — вже не радує. Сили зникають. Все здається складним, і важко зрозуміти, чому так відбувається, адже так бути не має. Здається, що нічого не варто зусиль. Складно заснути, важко спати. Фізичні болі і нездужання стають нестерпними. Зосередитися стає важко; ви відчуваєте тривогу, сором і самотність". Отже, "У пастці депресії" Алекса Корба — відомого нейронауковця, який консультує компанії в галузі біотехнологій та фармацевтики — не є просто книжкою про поганий настрій, а важливим дослідженням фізіологічних аспектів та взаємодії елементів нервової системи. Автор пояснює, як можна відрегулювати їхню діяльність, чому мозок потрапляє в спіраль депресії, і як змінити активність різних нейронних шляхів, щоб подолати депресію, змінивши стиль життя. Це означає, як "перепрограмувати" деструктивні патерни на конструктивні. "В альпінізмі, - зауважує автор, - якщо ви опинилися в складній ситуації без чіткого виходу, потрібно просто обрати напрямок і слідувати за ним. Цей напрямок не обов'язково має бути ідеальним; можливо, і не існує найкращого шляху. Безсумнівно, ви не маєте достатньо інформації, щоб бути в цьому впевненими. Тож, якщо ви рушите в бік обриву, вам просто доведеться знайти новий шлях від тієї точки. І знаєте чому? У складних ситуаціях невідомо, який шлях правильний, але одне зрозуміло: якщо залишитися на місці, ви програєте".
Мова у цій захопливій книжці про місто, в якому ви схотіли б опинитися, як то кажуть, в останню чергу. І не тільки тому, що, за сюжетом, Облудні Сосни - це останнє місто на Землі, а через те, що будь-який каламбур щодо "Останнього міста" Блейка Крауча обертається в романі на жорстку (і жорстоку) реальність. Адже в цьому місті, на яке аж ніяк не має бути схоже будь-яке з наших міст у майбутньому, бо таке вже було в нашій історії та й повторюється у наших войовничих сусідів - так ось, в цьому місті людям вказують, де жити, з ким одружуватись, ким працювати. Нічого не нагадує з уваги на вищезгадані паралелі? А ще ж дітей тут навчають, що Девід Пілчер, засновник міста, - це бог. Крім того, нікому не дозволяється залишати Сосни, а також не можна навіть розпитувати, що тут, власне, відбувається. І хоч глузду в цій історичній антиутопії менше, ніж застережливої правди, але головний герой, агент секретної служби Ітан Берк, який з'явився тут три тижні тому, знаходить їх з професійною вправністю і вражаючою швидкістю, вартою легендарного Джеймса Бонда. Адже Ітан, нагадуючи нам героя з таким самим іменем у фільмі "Місія нездійсненна", таки розкрив вражаючу таємницю: він дізнався про життя по той бік електрифікованої загорожі. Виявляється, населення міста контролює безумець; а ще є істоти, які можуть прорватися крізь загорожу і знищити цей останній крихкий уламок людської цивілізації. Тож читаймо і не чекаймо, поки таке станеться у майбутньому.
Коли йдеться про наше майбутнє після війни, необхідно зосередитися на долі тих, хто повернеться з фронту – наших героїв. Вони є тією силою, що може зупинити ворога, і їхня роль у сьогоднішніх реаліях є незамінною, навіть з урахуванням підтримки тилу. Але що чекає на них після повернення додому? Як вони справляються з викликами війни на сьогоднішній день? Адже навіть у контексті Гемінґвея, який вважав свій роман "найбільш чесним твором про Першу світову війну", вже існує книга з назвою "Гемінґвей нічого не знає". Вона також містить свідчення солдатів про їхній досвід у великій війні. Проте варто згадати "Рядових Фортуни" Фредеріка Меннінга, опубліковані в 1930 році. Цей роман, визнаний найвідомішим твором австралійського письменника та поета, що до початку Першої світової війни жив у Великій Британії, розповідає про його власний досвід, коли у 1914 році він став добровольцем у британську армію та взяв участь у битві на Соммі. У книзі описується група товаришів, які разом переживають жахи позиційних боїв, відпочивають у селах поблизу фронту, закохуються та намагаються приховати свої молодіжні витівки від офіцерів. Меннінг представляє війну не лише як низку боїв, а й акцентує на повсякденному житті, рутині та людських стосунках, що виникають у цих умовах. Серед шанувальників цього твору були Лоуренс Аравійський, Езра Паунд, В.Б. Єйтс та багато інших видатних авторів того часу.
