8 відомих і маловідомих фактів про переведення фахівців до піхоти - аналіз УП

14 січня авіатехнік та штаб-сержант 114-ї бригади тактичної авіації Віталій Горжевський поділився на своїй сторінці у Facebook новинами про масове переведення авіаційних спеціалістів та інших фахівців до бойових підрозділів Сухопутних військ.

Згідно з інформацією, отриманою від одного з офіцерів Повітряних сил, три дні тому, 11 січня, головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський дав розпорядження про передачу близько 5 тисяч військових з Повітряних сил до Сухопутних військ.

Віталій Горжевський, який із 2011 року служить в українських збройних силах і має відповідну військову освіту, разом із своїми товаришами по службі закликав припинити цей процес, аби не поставити під загрозу ефективність функціонування української авіації.

Резонанс від звернення кількох десятків авіатехніків, частково помножений на раціональне переживання за подальшу ефективність роботи авіації, частково - на чутливість українського фейсбуку, був доволі гучним. Точніше, гучним аж настільки, що до вечора на нього відреагував і Генштаб, і президент.

Генеральний штаб повідомив, що не було заплановано і немає намірів переводити критично важливих спеціалістів з обслуговування літаків до Сухопутних військ. Проте, визнано, що "деякі категорії військовослужбовців Повітряних сил, а також інших підрозділів, підсилюють Сухопутні війська та Десантно-штурмові війська".

Наш співрозмовник у Генштабі підтверджує, що ця інформація відповідає дійсності: вузьких спеціалістів-повітряників не планували і не планують переводити у Сухопутку. А документ від 11 січня стосувався не тільки Повітряних сил, а всіх родів і видів військ.

Імовірно, Повітряні сили, продовжив співрозмовник, неправильно прочитали чи протрактували наказ Сирського. Адже окрім потреби передати в Сухопутні війська кілька тисяч своїх військовослужбовців, у ньому також була чітко прописана заборона на переведення вузьких фахівців.

Історія авіатехніків, що стала вірусною в соціальних мережах, висвітлила дві суттєві проблеми, з якими стикається українська армія. По-перше, це гострий дефіцит піхоти у бойових бригадах, який відчувається ще з кінця 2022 року та на початку 2023 року. По-друге, існує ймовірність зниження ефективності тилових підрозділів, завдяки яким ці бригади отримують необхідні ресурси.

"Українська правда", провівши бесіди з комбригами, комбатами, офіцерами та солдатами багатьох підрозділів, а також спостерігаючи за українською армією на передовій протягом двох з половиною років, детально висвітлює ці проблеми та становище піхоти в цілому.

Найменша територіальна одиниця військових дій, відома як "посадка", вважається під контролем українських збройних сил, поки на її території перебуває українська піхота.

Переважна частина спеціалістів, що діють на передовій, таких як зв'язківці, артилеристи та оператори безпілотних літальних апаратів, займаються підтримкою та захистом піхотних підрозділів.

Ніякі укріплення не зможуть стримати ворога, якщо не буде піхотних сил.

У сучасних умовах війни піхота не в змозі діяти самостійно. Як зазначає командир 108-го окремого батальйону "Вовки Да Вінчі" Сергій Філімонов, для підтримки одного солдата піхоти необхідно близько 30 військових інших спеціальностей. Він рішуче виступає проти ідеї переведення військовослужбовців тилових підрозділів до піхоти.

Для успішної роботи піхотинця необхідна підтримка з боку артилериста, мінометника, гранатометника та водія бронетехніки. Важливо, щоб транспорт був заправлений, а дрон здійснював польоти. Крім того, на командно-штабному пункті повинен бути командир, який відстежує ситуацію через стрім з дрона. Необхідно також мати медика, готового до евакуації, та забезпечити цивільно-військову взаємодію, яка в разі потреби зможе допомогти піхотинцеві або його родині.

"Без людей, що займаються доставкою солі, техніка не зможе функціонувати. Водій виконує надзвичайно важливу роль на передовій. Кухар також має значення у цій справі. Кожна професія має своє значення," - ділиться своїми думками Філімонов.

Коли підрозділи піхоти вичерпують свої ресурси, а нові поповнення з територіальних центрів комплектування є вкрай обмеженими або відсутніми, командир бригади задіює всіх, кого може. Адже його завдання – реалізувати поставлену мету, використовуючи всі доступні йому сили.

Їхні задачі вважають такими, які відносно легко можна перекласти на інших людей.

Окремо слід зазначити групу військових, яких переводять у піхоту через тимчасову відсутність потреби в їхніх спеціалізованих навичках. Наприклад, коли запаси мін вичерпуються, мінометники виявляються без роботи. Або ж, коли російські літаки перестають наближатися до передової, екіпажі переносних зенітних ракетних комплексів залишаються без завдань. На певних ділянках фронту російські війська активно атакують піхотою, не залучаючи техніку, внаслідок чого "стугністи" також не мають можливості для виконання своїх функцій.

Окремі призначення до піхоти в рамках самих бригад розпочалися ще в 2022 році.

"Попасна, Бахмут, Часів Яр - щоразу, коли ми залучались до важливих операцій, наших бійців переводили до піхоти," - ділиться своїм досвідом військовослужбовець однієї з механізованих бригад Збройних Сил України в інтерв'ю УП.

З кожним роком кількість переведень у піхоту зростала, адже командирам, які стикалися з втратами, доводилося заповнювати "пробіли" на позиціях спеціалістами. У 2023 році, а особливо в 2024-му, цей процес досяг нових висот. Для укомплектування бойових бригад Сухопутних військ почали залучати кадри з підрозділів підтримки, Повітряних сил та інших формувань.

Це викликало невдоволення як у військовослужбовців, які виконували свої обов'язки в тилу, так і у командирів бойових підрозділів, до яких їх направили на відрядження чи перевели на постійне місце служби (далі буде розглянуто детальніше).

Перш ніж здобути спеціалізовані навички в навчальному центрі, такі як стрільба зі "Стугни" чи управління FPV-дронами, кожен мобілізований проходить 30-45 днів навчання, щоб стати піхотинцем, або, точніше, стрільцем. Це означає, що солдат навчається основам, включаючи стрільбу, копання, накладання турнікетів та орієнтування на місцевості за картою.

"Кожен з наших фахівців пройшов БЗВП! Якщо в окопі немає піхотинця, то на кого ж цей спеціаліст покликаний працювати?" - висловлює своє обурення в бесіді з УП один з комбригів ЗСУ, який тривалий час воює на Донеччині і постійно стикається з нестачею особового складу у своїх підрозділах.

Втім, на практиці знайти серед водіїв, "стугністів" чи дронщиків людину, яка погодиться йти в піхоту, завдання непросте. Хтось боїться не стягнути фізично, хтось емоційно. Вмотивованих воювати "попри все" усе менше. Згаданий вище комбриг у середині січня примусово перевів у піхоту 30 своїх розвідників - 27 з них пішли у СЗЧ, а 3 просто відмовилися.

Отже, цей командир не лише не зміг поповнити ряди піхоти, але й втратив третю частину роти розвідників.

Погодьтесь, несправедилово вимагати від розвідника чи водія БМП, який уже служить у війську, залишити свою спеціальність і йти в піхоту через відсутність поповнення. Тоді як у тилу залишаються цивільні люди, які в принципі жодним чином не долучені до війська.

Ця тема є особливо болісною для тих, хто потрапив до армії через набір, під обіцянками на кшталт: "Не хвилюйся, ти точно працюватимеш у штабі або займатимешся ремонтом техніки".

"Яка ж користь від цього рекрутингу? Хто взагалі буде йому довіряти? А за невиконання наказу - кримінальна відповідальність", - коментує нелогічність системи в інтерв'ю з УП згаданий військовослужбовець однієї з механізованих бригад Збройних сил України.

Тема переведення фахівців до піхоти має набагато більше аспектів, ніж може здаватися на перший погляд. Це не лише ситуація, коли командир не зміг знайти бажаючих вирушити на спостережний пункт. Це не лише питання, яке стосується ТЦК, що не змогли набрати необхідну кількість рекрутів. Насправді, це навіть не тільки відображає проблеми Командування Сухопутних військ, Міністерства оборони чи Офісу президента, які не змогли забезпечити належну мобілізацію.

Це ми, хто не залучений до життєво важливих для держави секторів, і не приєднався до збройних сил України.

У рамках бригади командир або комбриг самостійно формує склад своїх підрозділів, щоб забезпечити ефективне виконання поставлених завдань.

Наприклад, під час оборони Бахмута в 93-ій бригаді, яку час від часу знімала УП, у піхоту йшли мінометники, водії, розвідники. У часи оборони Авдіївки, наприкінці 2023-го року, в батальйоні президентської бригади ЗСУ, яка тримала північний фланг - район Авдіївського коксохімічного заводу, в піхоту йшли водії, кухарі, зв'язківці, артилеристи.

Тоді це не спричинило широкого обурення ані серед військових, ані серед цивільного населення. Можливо, причина полягає в тому, що у 2022, 2023 роках та на початку 2024 року було більше мотивованих бійців.

Ефективний командир підходить до процесу ротації особового складу з обдуманістю: він активно шукає добровольців і намагається визначити, кого можна без труднощів перевести на іншу позицію (наприклад, якщо водій БМП не має можливості працювати через відсутність техніки). Крім того, він прагне підтримувати рівновагу між забезпеченням тилу та веденням безпосередніх бойових дій.

"Я приходжу до своїх і кажу: пацани, треба 4-6 козаків для такого-то батальйону, бо хлопці вже зашиваються, не вистачає піхоти. Тобто стараюся все добровільно закрити. Бо коли сам вирішуєш, то відбувається таке: призначаєш 35 людей у піхоту - 15 іде на позицію, 20 у СЗЧ. І все: командир - дебіл", - розповідає УП про свій підхід один із нещодавно звільнених комбригів.

"Я сам можу вирішити, хто піде в піхоту. У мене немає такого: "О, ти мені лицем не подобаєшся - іди". Є потреба - утримати позицію, і я маю поставити туди хоча б когось. Тому я дивлюся, кого можу вивільнити", - ділиться з УП інший комбриг.

Проте до "внутрішнього переведення" вдаються не всі - як через відсутність особового складу, який можна тасувати, так і через небажання руйнувати вже налагоджену роботу. Наприклад, згаданий вище комбат "Вовків Да Вінчі" Сергій Філімонов на всі вказівки вищого командування про те, щоб знайти ресурс всередині бригади, каже: "Ні".

Я всім наголошую: це просто нереально. У мене немає мінометників, які могли б долучитися до піхоти — мені необхідно, щоб міномет був у робочому стані. Також немає заправника, який міг би приєднатися до піхоти, адже я не зможу забезпечити його паливом.

Кожному вищому командиру я наголошую: якщо ви бажаєте, щоб мій кухар або мінометник виконували завдання на передовій, вам потрібно провести перерозподіл ресурсів у вашій оперативно-тактичній групі чи об’єднанні. Чому ж генералу потрібен водій, якщо бойовому підрозділу для виконання логістичних завдань він не є необхідним?" - зазначає Філімонов.

В даний час кожну бригаду використовують на максимум, змушуючи всіх переходити в піхоту. А коли виникає необхідність вивести бригаду, виявляється, що немає водіїв, щоб забрати техніку! У мене є евакуаційні засоби, але на полі лежить багато автомобілів - як наших, так і ворожих, а їх просто нікому забрати! Адже екіпаж, здатний це зробити, загинув (після переходу в піхоту - УП), - нарікає УП на постійну потребу у ротації особового складу нещодавно призначений командир.

Генеральний штаб відповідає за ротацію військовослужбовців між різними бригадами та родами військ. Він здійснює переведення особового складу з тилових підрозділів, таких як Сили підтримки, Повітряні сили та Медичні сили, до бойових бригад на передовій.

Тут слід роз'яснити, як функціонує механізм "зовнішнього переведення" та чому він приносить більше труднощів, ніж користі для командирів на полі бою.

Коли в командира виникає нестача особового складу, він звертається до вищого керівництва, зокрема до командира свого оперативно-тактичного угруповання (ОТУ), з проханням про підсилення. Проте у відповідь,

Пропонуємо вашій увазі висловлювання трьох командирів, які наразі здійснюють або раніше виконували операції в Харківській та Донецькій областях:

Командир бригади 1 (Донеччина): "Ситуація виглядає так: ти повідомляєш, що у тебе недостатньо особового складу, і тобі направляють 300 новобранців. Але насправді я отримую вказівки: організуйте перерозподіл, артилерія вас підтримає, ми надали вам протитанкові підрозділи, а у вас рівень укомплектування бригади становить 58%! Але це загальна цифра для всієї бригади, а в піхоті - менш ніж 30%. Це означає, що на роту, яка складається з 90 осіб, залишається від 6 до 12 людей. І потім до мене приходить перевірка, щоб впевнитися, що я коректно підраховую своїх військових і не приховую їх".

Комбриг 2, який нещодавно був звільнений з посади (Донеччина): "У мене за два місяці 12 чи 13 комісій рахували, скільки в мене є людей. Знайшли 170 людей, яких я ніби як можу перевести з тилових підрозділів у бойові. Я кажу: а нічого, що 142 з цих 170, яких ви знайшли, уже залучені, деякі вже навіть загинули? Те, що можна було знайти всередині бригади, я вже давно вигріб.

Я надіслав письмовий звіт вищому командуванню, в якому зазначив, що існує брак особового складу, і терміново потрібні нові люди. Також просив зменшити смугу для запобігання втратам (позицій - УП). Відповідь практично ніколи не надходила. Все робимо власними силами.

Комбат 3 (Харківщина): "Кожного разу, коли я повідомляю про нестачу особового складу, отримую відповідь: 'У вас же є автотранспортний батальйон - звертайтеся до них!'. В результаті, я втрачаю не лише техніку, яка потребує ремонту, але й піхоту, адже у цих військових немає достатньої підготовки для виконання завдань. Тому я намагаюсь не піднімати це питання, адже легше вирішити проблему самостійно, ніж постійно говорити про брак людей".

З часом кожен із згаданих командирів все ж отримував підкріплення з інших підрозділів. Проте жодного разу ці підсилення не компенсували навіть половини понесених втрат і часто не були здатні виконати піхотні завдання.

Наприклад, один із згаданих командирів отримав у підкріплення фахівців, які займаються ремонтом західної техніки, і, звісно, не передав їх у піхоту, а перевів на подібні посади у своєму підрозділі. Інший, нещодавно, отримав близько сотні військовослужбовців з Медичних сил - кухарів, водіїв та інших, більшість із яких за своїм здоров'ям абсолютно не підходили для служби в піхоті.

"Віддаю десять з них одному комбату, а він мені каже: "Там три гіпертоніка, один із панкреатитом, а два сліпих на одне око. Як я маю їх послати бойовиками?"", - обурюється чоловік у розмові з УП.

У цього ж командира трапився випадок, коли з 700 підлеглих, які були йому передані для служби в піхоті, майже 200 вирішили перейти до СЗЧ, а близько 100 осіб відмовилися виконувати бойові завдання.

Ми висловлюємо жаль, адже цей метод покарання, по-перше, принижує тих солдатів, які відповідально виконують свої обов'язки (особливо це стосується образливого висловлювання "кинули в піхоту"). По-друге, він має дуже обмежену ефективність, визнає в бесіді з УП один з командирів, який сам використовує такий підхід.

У світі, де панує ідеал, особи, які страждають від алкоголізму, наркотичної залежності або інших форм адикції, повинні отримувати лікування, а не бути залученими до бойових дій. Проте, через брак боєздатних солдатів, які здатні виконувати завдання, командирам доводиться йти на компроміси і приймати на службу буквально всіх, хто фізично здатен виконувати цю роботу. Адже позиції потрібно утримувати.

Що ж до переведення в піхоту за незгоду з командиром / командуванням, маємо свіжий приклад із 211-ої понтонно-мостовою бригадою Сил підтримки, про яку писала УП. Після того, як новий головний юрист військової частини виявив грубі порушення з боку керівництва, зокрема побори з солдатів, цього юриста почали травити. А ті, хто його підтримували, розповідає УП один із колишніх військових 211-ої, опинилися в "таборі неугодних".

У листопаді 2024-го у військову частину прийшов документ про необхідність перевести приблизно 200 бійців 211-ої бригади, яка є тиловою, у бойові підрозділи. Щонайменше п'ятеро військових, які не підтримували корумповане й нелюдяне керівництво, потрапили в цей список. Серед них як солдати, так і офіцери.

"У нашій ситуації йдеться про усунення тих, хто не виявляє лояльності до командира підрозділу та вищого командування в цілому. Варто зазначити, що запит на переведення (УП) стосувався лише солдатів і сержантів, але в тіні цього рішення вирішили також позбутися офіцерів," - ділиться інформацією згаданий раніше співрозмовник з 211-ої частини.

"Я потрапив в одну з бригад морської піхоти на приблизно аналогічну посаду - бо маю офіцерське звання. А в солдатів, сержантів, наших понтонерів, водолазів, які також потрапили в морську піхоту, усе відбулося печально. Уже за тиждень ми почали отримувати інфу про те, що хтось загинув, поранений, пішов у СЗЧ", - додає чоловік.

Розумні командири організовують бойові операції так, щоб російські сили не змогли дійти до українських позицій. "Сьогодні війна ведеться з урахуванням випередження", - зазначав у своєму інтерв'ю кілька місяців тому командир бригади "Буревій" Національної гвардії України полковник Костянтин Вахрамєєв.

Тому штаб батальйону, підрозділи радіотехнічної розвідки прораховують, де і коли може рухатися противник. До того ж над українськими позиціями постійно висять кілька Mavic-ів, які цілодобово спостерігають за росіянами. Як тільки наші дрони фіксують рух броні, квадроциклу чи піхотної групи, в роботу включаються українські артилеристи, протитанкісти, мінометники, FPV-шники, Mavic-істи зі скидами тощо. Піхота вступає в бій останньою.

Три ключові чинники суттєво впливають на результативність дій піхоти:

Одним зі співрозмовників УП був старший офіцер Повітряних сил, який служить в українській армії вже понад 30 років. Під його керівництвом працюють екіпажі як радянських, так і західних систем ППО: С-300, "Бук", Patriot, NASAMS, IRIS T.

Усі ці системи представляють собою колективне озброєння, яке потребує обслуговування з залученням багатьох людей, включаючи водіїв, охоронців та інших спеціалістів.

Для функціонування однієї системи Patriot необхідно близько ста людей. З цієї кількості приблизно 15-20 осіб займатимуться безпосереднім управлінням комплексом, тоді як решта, близько 80, виконуватимуть допоміжні завдання. Вони будуть відповідальні за прокладку кабелів, охорону позицій тощо. Як стверджує офіцер, відсутність навіть одного з цих елементів може суттєво уповільнити виконання завдань.

"Раніше в мене люди працювали два дні через один, тепер будуть стояти три доби. Ніхто не відмовиться, ніхто не скаже, що він не вийде на роботу. Питання тільки в тому, що ефективність його роботи буде падати", - ділиться чоловік.

"Поясню ще на прикладі мобільних вогневих груп. Для ефективної роботи в групі має бути п'ять людей: ПЗРКшник, кулеметник, людина, яка сидить за ліхтарем / прожектором / тепровізором, людина, яка сидить на зв'язку, водій. Зараз у нас нормою вважається ситуація, коли в групі 3 людини - це вже мінімум.

Якщо в нас ще заберуть людей, то й цих трьох треба буде розформувати. Зменшення кількості груп означатиме пропуск повітряних цілей. Ви думаєте, що на Печерськ прилетіло через те, що в нас усе добре?" - додає він.

З літа 2024-го в цього офіцера забрали досвідчених водіїв, зв'язківців, енергетиків, які займалися живленням комплексів ППО. Після кожної відправки він направляв лист, у якому фіксував зниження рівня боєготовності своїх підлеглих.

"Ми надаємо звіти про все, але складається враження, що Сирському це не цікаво. Вони допускають серйозну помилку," - зазначає офіцер.

Також важливо підкреслити: Повітряні сили, з яких переводять людей у Сухопутні війська, досі не можуть самостійно набирати людей у свої підрозділи, тобто вести рекрутинг. Виняток складають лише нові військові частини, які переходять, наприклад, на літаки F-16. Переведення - рідкість.

За словами надійного співрозмовника УП у Генштабі ЗСУ, йдеться про переведення приблизно 50 тисяч військовослужбовців. Це 20% всіх українських військових, які нині перебувають безпосередньо на фронті, якщо покладатися на цифри NYT.

Перший раз за три роки масштабного конфлікту.

"Нам потрібно це зробити, щоб запустити механізм ротацій. Того ресурсу, який зараз вчиться у навчальних центрах, вистачає лише на мінімальне поповнення підрозділів, а не на повноцінне забезпечення бойової компоненти. А завдяки цим переміщенням між військами, а також рекрутингу, ми зможемо це зробити. Уже є затверджений план ротацій", - поділився з УП співбесідник.

На запитання, чи пов'язане рішення запустити механізм ротацій із можливими перемовнами чи заморозкою лінії фронту, наш співрозмовник відповів, що ні. Українська армія, переконує він, зможе провести ротації і в умовах великої війни.