Антиядерний укриття, підземна ванна, зірковий апартамент та інші таємниці "України". Репортаж від УП.

"Отже, Світлано, сьогодні під Верховною Радою знову справжнє безумство, - говорив на початку 1990-х перший спікер парламенту Іван Плющ. - Підемо вип'ємо кави."

У ресторані готелю "Україна", розташованому поблизу Майдану і раніше відомому як "Москва" до 2001 року, киянка Світлана Тарасова прийшла з Інституту кібернетики на початку 1992 року.

Змінивши відтоді декілька посад, вона бачила з колегами чимало: Помаранчеву революцію, другий Майдан і розстріл Небесної Сотні. Євробачення в Києві у 2005-му та 2017-му, Євро-2012 та фінал Ліги Чемпіонів-2018. Епоху Covіd-19 та повномасштабне вторгнення РФ.

"Готель завжди займав центральне місце в ключових історичних подіях країни, - зазначає директор закладу Богдан Василів. - Тут зупинялися депутати, а політичні партії організовували свої наради. Кажуть, що деякі з них навіть народжувалися саме в цих стінах. Однак я не можу цього стверджувати, адже сам у цьому не брав участі."

У чотиризіркової "України" могла би бути й п'ята зірка - така ж сама, як на шпилі "сталінської висотки" на Хрещатику, 25.

На початку 1950-х проєкт готелю передбачав конструкцію заввишки до двохсот метрів - разом із вежею та шпилем із радянським п'ятикутником. Але боротьба з "надмірностями в архітектурі", що її розпочав Хрущов 1955 року, вплинула на те, що "Москву" урізали до 66 метрів.

Замість 21-го поверху з характерним шпилем і зіркою - лише 16. Замість багатих колонад, портиків, барельєфів і ліпнини - чіткі й суворі форми.

Готель, що постав на місці руїн хмарочосу Гінзбурга, був урочисто відкритий 28 вересня 1961 року. Це було в епоху, коли перші "хрущовки" Києва заповнювались щасливими (хоча це й не зовсім точно) будівниками комуністичного майбутнього: жителями Відрадного, Нивок, Соцміста та Першотравневого масиву.

Згідно з легендою, коли Хрущов побачив завершену "Москву", він висловив своє незадоволення словами: "Слід боротися з надмірностями у житлових будинках, а не в таких архітектурних витворах".

Хай там як, теперішня "Україна" стала однією з найвпізнаваніших будівель столиці. Цього року Фонд держмайна виставив її на продаж із стартовою ціною 1 мільярд 47 мільйонів гривень.

УП відвідала "Україну" напередодні аукціону, який відбудеться в системі Prozorro 18 вересня.

Як виглядає підземне сховище та номери "України"? Чим пригощали в ресторані перед розпадом СРСР та якою була найдорожча страва? Хто із зірок зупинявся в готелі та що там робив Дмитро Гордон? Розповідає та показує УП.

На запит щодо наявності оглядового майданчика заступниця директора готелю "Україна" Оксана Ткач зазначає: "У нас кожен номер пропонує чудовий вид".

Ці вислови частково нагадують рекламний слоган. З багатьох вікон дійсно відкривається можливість вивчати центр столиці без використання Google Maps.

"О! Я ще ніколи не бачив Майдан в реальному житті!" - вигукує журналіст, коли Оксана демонструє йому "дуплекс" на восьмому поверсі з двома спальнями та ванними кімнатами, що коштує 98 євро за добу.

"Цей варіант користується величезним попитом, - розповідає вона. - Площа становить 67 квадратних метрів. Проте, він не є найкращим."

Дві спальні, санвузли, кімната. 77 м² - представницький, кутовий люкс на тому ж восьмому поверсі - найдорожчий, коштує 108 євро.

З одного боку відкривається panorama "Жовтневого палацу" і частини Дніпра з лівого берега. З іншого ж боку ви можете побачити Майдан.

Оксана, уродженка Стрия, отримала освіту у Львові, а в "Україну" влаштувалася на роботу в 2012 році. Тоді ще можна було побачити старі, скрипучі сходи з червоними килимами, що вели до ресторану. Після проведення ремонту до Євро-2012 вони перетворилися на розкішні мармурові сходи.

Водячи журналістів УП по номерам і коридорах "України", Оксана говорить дуже тихо, іноді майже на шепоті. Можливо, такий її голос від народження. Або ж це результат атмосфери, що склалася за роки в місці, де тиша має велике значення.

"Ця місцевість наповнена атмосферою спокою та захищеності, - зазначає вона. - Незважаючи на те, що ми знаходимося в самому серці міста, всередині готелю панує надзвичайна тиша."

З панорамних вікон ресторану відкривається вид на мовчазну, але яскраву кінематографію. За склом розташоване серце столиці, де безперервний рух автомобілів створює враження життя, але шум їх не доноситься сюди.

Серед декорацій Майдану та суміжних вулиць око Оксани Ткач найчастіше зупиняється на мазепинській дзвіниці Софії із золотою верхівкою:

"Серед усіх видів, що відкриваються з цього місця, саме цей мені до вподоби найбільше."

Читайте також: Лічильники банкнот, ножі й жодного тризуба. Якою була бізнес-імперія УПЦ в Лаврі та як святиню повертають Україні

На старому барному меню з 1980-х, яке Світлана Тарасова зберігає як пам'ятку, залишилися лише назви напоїв.

Вина сухі "Променисте марочне", "Берегівське", "Перлина степу". Десертні "Фрага", "Лідія". Настоянки "Чорносмородинова", "Ніжинська горобина".

Стовпці "вартість за 100 грамів" і "вартість за пляшку" залишилися пустими.

Світлана відвідувала ресторан "Москва" на другому поверсі готелю ще в епоху СРСР, коли там трудився її товариш.

"Найкоштовнішою стравою у меню виявилася рибна солянка, що коштувала 3 карбованці 53 копійки, - розповідає жінка. - Вона готувалася з сьомги, палтуса та ще двох вишуканих сортів риб."

Борщ і котлета по-київськи вартували по 2 карбованці. Пляшка шампанського обійшлася в 10 карбованців, стільки ж коштувала й пісня за замовленням. Свій ансамбль тут існував до 1994 року.

Коли подруга Світлани, а згодом її кума, пішла в декретну відпустку, вона запропонувала Тарасовій зайняти її місце. Таким чином, програмістка з Інституту кібернетики, яка була залучена до впровадження першої системи "Рада" в парламент, стала секретаркою директора ресторану.

Сьогодні Світлана - інспектор з кадрів готелю.

Протягом 33 років своєї кар'єри Світлана Тарасова зустріла безліч знаменитостей та політичних діячів.

"Гурченко, Пугачова, Гвердцителі, Кікабідзе, Еліна Бистрицька, - називати прізвища вона може довго. - З Макаревичем разів десять спілкувались про життя.

Я знайома з Юлією Тимошенко. Фаріон жила поруч. Вона завжди сиділа на тому диванчику, пила каву і була на виду.

Гордон знімав у нас свої передачі в номері з видом на Майдан (програму "В гостях у Гордона" - УП)".

На рекламному проспекті 90-х років, де Світлана постає перед журналістами, найбільшу цінність для неї має маленьке зображення.

"Ось, погляньте, ось тут зараз знаходиться вхід до торгового центру 'Глобус', - пояснює вона. - Зверніть увагу, там раніше росло чимало дерев. Я частенько приходила туди під час обідньої перерви, насолоджуючись морозивом у тіні."

Сходи вели до самого Майдану, і я часто бігала ними на роботу. Колись намагалася підрахувати їх, але тепер вже не можу згадати, скільки їх було.

За офіційною термінологією, "Україна" завжди функціонувала в режимі "госпрозрахунку".

За роки незалежності не відбулося жодної глобальної реконструкції. Останній істотний ремонт був здійснений напередодні Євро-2012.

"Готель мав три зірки до 2011 року, - зазначає директор Богдан Василів. - Четверту зірку заклад отримав у 2011-му, і наразі він належить до категорії середнього класу."

Перед початком Євро ми оновили лобі, ресторан, конференц-приміщення та частину номерів.

363 номери на чотирнадцятьох поверхах "України" вміщують 550 постояльців. Розцінки на апартаменти останнім часом значно впали.

"Раніше середня вартість "стандартного" номера становила 75-80 євро, а тепер знизилася до 40 євро, - зазначає Василів. - Туристів немає, а конкуренція на ринку залишається надто високою."

При цьому дорожчає електроенергія, вода. Піднімаються ціни на гігієнічні, миючі засоби. Все зростає, крім зарплати. Вона в готелі останні роки залишається в середньому на рівні 8000 гривень".

Наш колектив налічує 135 співробітників, - зазначає директор. - Перед початком повномасштабної війни нас було 280. Перші місяці після вторгнення Росії готель не працював. Наразі ми почали генерувати прибуток, і частково змогли покрити борги, які накопичилися з 2022 року.

Співробітники усвідомлюють, що компанія готується до продажу. Тепер ми будемо очікувати на нових інвесторів, які зможуть приймати рішення щодо подальшого розвитку бізнесу, визначати нового керівника та вирішувати, хто з нинішнього колективу залишиться працювати.

Досліджуйте також: Сльози, усмішки та втрата свідомості. Які події відбуваються в колишній резиденції Януковича та яким чином Межигір'я витримало агресію Росії.

Гостинний, комфортний та надійний - саме такими словами описують цей готель його працівники.

Деякі люди сприймають "Україну" як символ чоловічої сили, в той час як інші асоціюють її з жіночними рисами. "Для мене це рідна земля, моя домівка", - зазначає Олена Згура, керівник відділу продажів і маркетингу.

Олена — уродженка Києва, яка з малечку проживала в самому серці столиці. Проте до "України" вона потрапила лише рік тому, коли прийшла на співбесіду до свого майбутнього начальства.

Останні роки колектив "України" намагається розвіяти флер, який тягнеться за готелем з його дещо міфологізованого минулого. Величезна споруда, що схожа на якесь міністерство, не має залишатися для більшості таємницею.

Ймовірно, багато хто все ще вважає, що доступ сюди можливий лише для іноземців чи високопосадовців. Проте ми відкриті для всіх!

Тут можна провести конференцію, ділову зустріч, романтичний вікенд з видом на Київ. Пообідати або просто випити кави", - каже замдиректора "України" Оксана Ткач.

Чи залишиться готель з тією ж назвою та у звичному вигляді? Чи настане час, коли всі кімнати будуть зайняті? Ніхто не ризикне робити прогнози про те, як зміниться ситуація з приходом інвестора. Проте в умовах "нової нормальності" в Україні є одна річ, яка залишається незмінною - це її укриття.

Спускаючись широкими сходами на мінус третій поверх, раніше доступний тільки ліфтом, Оксана Ткач посміхається:

Існують міфи про таємничі підземні тунелі, які ведуть до урядового центру та станцій метро. Декілька журналістів зверталися з питанням, чи справді під землею існує великий склад продуктів, до якого можна потрапити з вулиці. Однак цей міф також вдалось спростувати.

На величезних броньованих дверях, що були герметично запечатані 60 років тому з метою захисту від атомної війни, залишився напис російською мовою, який демонструє Оксана.

"Ще зовсім недавно здавалось, що ми живемо в часи, коли подібні написи неактуальні. А зараз від цих слів мурахи по шкірі", - зізнається вона, зберігаючи усмішку.

"Вам важко усміхатися в такі дні (журналісти УП приїхали в готель одразу після атаки на Львів - Ред.)? Це професійне чи ви по життю така?" - питає репортер.

"Я завжди підходжу до людей з усмішкою, - говорить Ткач. - Це робить їм легше, та й мені не заважає. Треба продовжувати жити й вірити у перемогу."