Чому російські сили намагаються захопити Покровськ і Вугледар?

Ситуація на Покровському напрямку - постійно в інформаційному полі. І варто зазначити, що для росіян дуже важливо навіть не вихід на Покровськ, як такий. Не лише вихід на кордони Донецької області найближчим часом чи, тим паче, рух у бік Дніпропетровської області. Для них надважливо - видавити наші війська з Вугледару.

На даний момент ворог намагається здійснити тиск на наші гарнізони в Кураховому та Вугледарі. Для російських військ ці райони стали справжнім болем у горлі. Тому вони прагнуть захопити територію, що веде до Покровська зі сходу, а також намагаються просунутися з півдня, з напрямку Старомайорська та Урожайного. Одночасно росіяни зосереджуються на створенні менших "кліщів" з півдня, півночі та сходу, щоб оточити сам Вугледар.

Допоки Сили оборони України знаходяться в районі Вугледару, для ворога цей напрямок - дуже небезпечний. Адже з цього плацдарму можна діставати до всіх сухопутних доріг у Крим. Так, з Ростова залізна дорога йде через Волноваху - це зовсім неподалік від Вугледару. Трохи на південь - і з Вугледару можна дістати до мосту через річку Кальміус. Так само з Вугледару можна дістати до сухопутних трас у районі Маріуполя. Там всього 80 кілометрів, тож, за великим рахунком, можуть відпрацювати, приміром, HIMARS.

Що можна очікувати від противника в найближчому майбутньому?

Наразі у росіян стоїть задача розв'язати питання Вугледарського гарнізону.

Отже, зосередившись на нашій обороні в Покровському напрямку, ворог, ймовірно, здійснить атаки на південь. Це виглядає цілком обґрунтованим, якщо такий план дій справді буде в Росії під час осінньої наступальної кампанії.

На фоні подій у Курській області та масштабної операції Росії під Покровськом виникає питання: звідки у росіян ресурси для відкриття ще одного активного фронту? Важливо усвідомити, що мова не йде про нові резерви – війська, залучені до наступу, вже давно розміщені там. Ця російська операція була спланована в рамках літньої наступальної кампанії. Згідно з задумом ворога, ці сили мали розпочати наступ на Вугледар після того, як основні лінії постачання місцевого гарнізону будуть перервані. Раніше це вважалося б безглуздим кроком – ми вже стали свідками, як у цьому напрямку Сили оборони знищили дві бригади російських морпіхів.

Отже, російські війська терпляче спостерігали. Резерви, які були розгорнуті поблизу Волновахи, завжди залишалися на місці, готові до дії в потрібний момент. Лише коли противник наблизився до Покровська і отримав шанс атакувати Вугледар з північного напрямку, почалася ця військова операція.

Додала підігріву до вже існуючого вогню, підживлюючи уявлення росіян про можливість нашої ротації в зоні конфлікту. Саме завдяки цим ротаціям російські війська здобули більшість своїх "успіхів". Вони змогли витіснити нас з таких місць, як Авдіївка, Очеретине, частина Часового Яру та Торецьк. Усі їхні прориви, які виявилися успішними, стали можливими саме під час таких змін у складі сил.

Що стосується майбутнього Сил оборони, останні кілька днів російські війська не досягли жодних успіхів на Покровському напрямку — їх вдалося зупинити. Олександр Сирський провів там кілька днів, і туди були направлені кілька бригад. Найбільш перспективним варіантом є посилення Курахівського та Вугледарського напрямків, а також можливість часткового відступу в деяких районах, зокрема в Невельському, щоб зменшити ширину фронту та максимально затягнути боротьбу до глибокої осені.

Прийдуть дощі, росіяни не зможуть рухатися нормально. Ситуація для них значно ускладниться: вони будуть у полях донецького чорнозему, й рухатися на техніці буде неможливо.

Ситуацію для ворога ускладнює і те, що їхній фронтальний клин до Покровська має вузьку ширину — всього 20 км, але водночас він простягається на значну довжину — до 50 км. Це створює для росіян дуже небезпечну обстановку. Якщо нам вдасться зупинити їх у такому стані, то протягом зимового періоду вони можуть зазнати серйозних втрат з флангів. Однак це можливо лише за умови наявності у нас достатніх сил та ресурсів.