Чому не всіх приймуть до ЄС?

Які наслідки матиме введення нульової квоти на експорт металобрухту?

21 травня в офісі Євросоюзу в Україні пройшла зустріч, присвячена розгляду проєкту постанови Міністерства економіки України, що передбачає введення нульової квоти на експорт брухту та відходів чорних металів у 2025 році.

Цей документ спричинив значне занепокоєння серед бізнес-спільноти та міжнародних партнерів, ставши наочним прикладом непрозорості у процесі створення державної політики. Він демонструє відсутність належного діалогу зі стейкхолдерами та недостатню оцінку довгострокових наслідків.

Фіскальні обмеження: ілюзія захисту внутрішнього ринку. Запропонований проект постанови передбачає заборону на експорт брухту чорних металів до країн ЄС. Водночас на експорт до інших країн вже встановлено мито у розмірі 180 євро за тонну, яке діє з 2014 року. Спочатку ставка складала лише 10 євро, але з часом вона поступово зросла до 30, 42, 58 і, зрештою, до нинішніх 180 євро за тонну.

Сподівалося, що впровадження таких обмежень сприятиме зростанню внутрішнього споживання брухту та активізації металургійного виробництва. Однак обсяги виробництва сталі не зросли, а показники використання брухту залишилися на колишньому рівні. В результаті лише збільшилася різниця між міжнародними цінами та вартістю закупівель на внутрішньому ринку.

Аналіз ринкової ситуації: факти на першому місці. У 2024 році українські металургійні підприємства закупили 1,343 мільйона тонн брухту чорних металів, що на 310 тисяч тонн перевищує показники 2023 року. Водночас експорт зріс лише на 110 тисяч тонн. Це вказує на те, що внутрішній ринок отримав більше ресурсів, незважаючи на зростання експорту. Таким чином, це спростовує тезу про те, що експорт негативно впливає на забезпечення металургійної галузі сировиною.

Варто також врахувати, що левова частка постачання брухту на внутрішній ринок здійснюється через афілійовані компанії при меткомбінатах. Це створює ситуацію подвійного ціноутворення, де внутрішні ціни суттєво нижчі, ніж ціни в ЄС. Різниця сягає 60-80%. Така модель вигідна для промислових груп, але знищує конкуренцію та позбавляє заготівельників мотивації інвестувати в збір і переробку брухту.

Експорт як засіб протидії стагнації. Для багатьох підприємств експорт є єдиною альтернативою для реалізації брухту. Обмеження або заборона на експорт можуть призвести до щомісячних втрат у розмірі 12-15 млн євро, скорочення 4 тисяч робочих місць, зменшення надходжень до бюджету та недоотримання понад 600 млн грн державними підприємствами у 2025 році, які не зможуть продати брухт на відкритому ринку.

Ризики для євроінтеграції. Окрему увагу слід приділити міжнародному контексту. Як повідомили представники Євросоюзу, пропонована урядом постанова зачіпає торговельні відносини з ЄС і суперечить угоді про асоціацію.

При цьому Міністерство економіки та інші державні органи не провели жодних консультацій з партнерами з Європейського Союзу. Більше того, представництво ЄС отримало звернення від підприємств та галузевих асоціацій, які висловили пропозиції щодо постачання брухту в Україну, а також попередили про можливість запровадження взаємних торговельних обмежень на український чавун, сталь та інші види металургійної сировини, якщо ця постанова буде схвалена.

Виклики для оборонної галузі. Нарешті, слід торкнутися ще однієї ключової проблеми: утилізація знищених військових матеріалів і боєприпасів. Щодня кількість металевих відходів військового походження зростає, і їх необхідно переробляти. Однак місцеві підприємства не готові вкладати ресурси в цю справу.

Відсутність експорту ускладнює залучення міжнародних інвестицій та сучасних технологій. Це призводить до серйозних загроз для екології, безпеки та сталого розвитку, а також сприяє зростанню фінансових втрат Міністерства оборони України.

Баланс українського ринку металобрухту, тис. тонн

Джерела: УА "Втормет", ОП "Укрметалургпром", ДМС

Цінова нерівновага на українському ринку вторинних сировин.

Висновки. Введення нульової квоти на експорт брухту є не просто адміністративним заходом. Це рішення може призвести до серйозних негативних наслідків для економіки, ринку праці, державного бюджету та міжнародних зобов'язань України.

В умовах війни та потреби в економічній мобілізації держава повинна діяти зважено, відкрито та в партнерстві з усіма зацікавленими сторонами. Україна потребує не заборон, а ефективної політики, яка дозволить збалансувати інтереси виробників, експортерів, споживачів і партнерів. І найголовніше - зберегти довіру до себе як до надійного торговельного партнера та передбачуваної держави.

У свою чергу, ми представляємо альтернативний підхід до вирішення питань інсинуацій та конфліктів інтересів, що виникають між двома ключовими секторами промисловості. Цей підхід передбачає затвердження та реалізацію балансу виробництва і споживання брухту чорних металів, який має щорічно погоджуватися Міністерством стратегічних галузей промисловості України.

Досягнення такого балансу є необхідною умовою для прийняття обґрунтованого державного рішення, яке б ураховувало інтереси всіх учасників та сприяло розвитку ринку. Залучення різноманітних науковців і експертів, у тому числі міжнародного рівня, дасть можливість знайти єдине ефективне та прозоре рішення для галузі переробки металобрухту.