Непомітні цифри: які ще результати виявив моніторинг викладання української мови в навчальних закладах

Результати моніторингового дослідження стану дотримання мовного законодавства в школах спричинили значний резонанс -- від сумнівів до різних трактувань показників. І це зрозуміло з огляду на чутливість теми. Але варто просто пройтися містом, зайти на дитячий майданчик, до столичного супермаркету, кав'ярні, державної чи комунальної установи, щоб почути, якою мовою спілкуються між собою люди, й зрозуміти -- проблема справді є.

Особливо жваво в суспільстві обговорюють статистику щодо Києва. У ЗМІ з'явилася інформація, що лише 18% дітей у столиці спілкуються виключно українською мовою під час перерв.

Дійсно, важливо обговорювати проблеми та шукати способи їх вирішення. Проте не менш значущим є звернення уваги на позитивні тенденції, які часто залишаються непоміченими. Наприклад, у Києві спостерігаються помітні позитивні зміни у використанні української мови: майже половина опитаних старшокласників зазначили, що почали частіше спілкуватися рідною мовою. Для порівняння, в інших регіонах України цей показник є на 6% нижчим.

У цій статті я хотів би показати ті зміни, які дають надію, але й не оминути тривожних сигналів, що вимагають уваги, -- бо тільки в поєднанні вони дають повну картину.

Дане дослідження базується на репрезентативних даних, що детально відображають реальний стан мовного середовища в українських школах, а не є випадковими спостереженнями. Цей моніторинг є частиною серії щорічних досліджень, які тривають вже чотири роки (2021/2022, 2022/2023, 2023/2024). Така регулярність дозволяє не лише оцінити актуальний стан мовної ситуації, а й відстежувати зміни в ставленні учасників освітнього процесу до державної мови.

Використання української мови в навчальних закладах демонструє стабільне зростання. Київ, як зазначено раніше, показує темпи змін, що перевищують середні показники. Згідно з останніми даними моніторингу, 49% учнів, 63% батьків та 48% вчителів у столиці почали частіше спілкуватися українською мовою. Це найвищі результати серед усіх регіонів. Слід зазначити, що ситуація в Києві частково відображає загальну картину по країні, оскільки з початку війни столиця стала притулком для багатьох переселенців. У загальному контексті українська мова зміцнює свої позиції в усіх куточках країни: 43% учнів, 47% батьків та 32% вчителів почали частіше використовувати її у своєму повсякденному житті.

Зростає також впевненість батьків у тому, що навчальний процес у школах дійсно відбувається українською: оцінки з цього питання покращилися на 1-2% у порівнянні з минулим роком. Приблизно 94% батьків вважають, що вчителі їхніх дітей проводять заняття виключно українською мовою. Згідно з опитуванням серед самих вчителів, цей показник ще вищий — 97%.

У порівнянні з минулим роком, в Східному, Центральному та Південному регіонах спостерігаються помітні позитивні зміни в використанні української мови під час неформального спілкування. За даними учнів, відсоток вчителів, які спілкуються українською не лише під час уроків, зріс на 16-17%. Однак, у Києві, на жаль, цього року відзначено зниження цього показника на 7%.

Згідно з результатами дослідження, кількість педагогів, які використовують українську мову в спілкуванні з родиною та друзями, зросла на 11%, а також на 8% збільшилася кількість тих, хто обирає українську під час спілкування з колегами за межами навчального закладу.

Для дітей це має велике значення. Коли вони бачать, що українською спілкуються й учителі, й батьки, мова стає частиною природного середовища. Саме це середовище формує нову норму -- краще за будь-які інструкції.

Результати моніторингу свідчать про стійкий та значний інтерес до вдосконалення знань української мови. Зокрема, 59% учнів прагнуть покращити свої навички володіння українською. Серед батьків цей показник ще більший — 72%.

Є запит на створення умов для вивчення мови: близько 83% учителів вважають за необхідне розвивати курси української, а 82% батьків підтримують розширення доступних програм вивчення мови -- курсів, гуртків, онлайн-платформ, позашкільних занять.

У рамках цьогорічного дослідження учням вперше задали пряме питання: "Що ти думаєш про дублювання фільмів українською мовою?" Відповіді виявилися досить показовими: 63% школярів позитивно ставляться до україномовного дубляжу і вважають його важливим для підтримки розвитку державної мови. Таку точку зору також поділяють і дорослі: 70% вчителів і 59% батьків висловили підтримку даній ініціативі.

Згідно з даними моніторингу, старшокласники активніше використовують українську мову у навчальному середовищі, тоді як поза школою частка спілкування державною мовою значно зменшується. Серед причин, які перешкоджають використанню української в повсякденному житті, респонденти найчастіше вказують на мовну ситуацію в родині: 35% старшокласників повідомили, що вдома переважає спілкування російською. Ще 30% зазначають, що недостатнє володіння українською мовою є бар'єром, а 20% - наявність упередженого або байдужого ставлення до державної мови з боку оточення. Також важливу роль відіграє мова контенту в соціальних мережах, оскільки саме там формується значна частина мовних звичок підлітків.

Тривожним показником є також зменшення споживання україномовного контенту в Інтернеті: всього 54% учнів вказали, що в основному або виключно звертаються до україномовних джерел, тоді як два роки тому цей показник становив 71%.

Важливу роль у цьому відіграє сім'я. Дослідження ситуації в Києві виявило, що лише 29% батьків спілкуються вдома тільки українською мовою, а лише 33% використовують її в професійній діяльності.

Дослідження було здійснено в період з квітня по травень 2025 року шляхом проведення онлайн-анкетування, в якому взяли участь учні 8-11 (12) класів, їх батьки та вчителі. Загальна кількість респондентів склала 35 716 осіб, які представляли школи з усіх куточків України. Формування вибірки виконали фахівці Інституту освітньої аналітики, які окремо виділили п'ять макрорегіонів та місто Київ.

Цей моніторинг -- не про покарання й не про пошук "винних". Його завдання -- показати, де є проблеми, й допомогти тим, хто формує мовне середовище, -- учителям, директорам, батькам. Маємо чесно визнати, що проблема є, й думати, як її подолати. Це питання не лише до школи -- це завдання для всього суспільства. І воно потребує комплексу дій: від освітніх і просвітницьких до регуляторних.

Мова — це не просто система граматичних правил та словникового запасу. Вона є основою для українців у створенні власного культурного середовища. Сьогодні мова стала символом нашого опору та єдності. Саме тому надзвичайно важливо забезпечити умови, за яких українська мова буде звучати всюди: в навчальних закладах, вдома, на вулицях та в онлайн-просторі. І врешті-решт, найкращим свідченням нашого успіху буде не статистика в звітах, а простий шкільний перерва, під час якої діти спілкуються українською. Адже саме так ми чуємо наше майбутнє.