Демограф Олександр Гладун: Для збереження населення в Україні жінкам необхідно втілити в життя ідею народження трьох дітей.
Чому нація українців стрімко старіє і які це матиме наслідки? Як війна вплинула на тривалість життя в Україні і що буде з населенням через 10-20 років? А також чи зможуть трудові мігранти з Азії покращити нашу демографію, - в інтерв'ю РБК-Україна розповідає доктор економічних наук, заступник директора Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Олександр Гладун.
Основное:
Вплив конфлікту на чисельність населення в державі.
Яка теперішня демографічна обстановка в Україні?
Ситуація є складною, адже під час конфліктів позитивні зміни малоймовірні. Спостерігаємо зниження рівня народжуваності та зростання смертності. Крім того, демографічні показники значно змінюються через інтенсивні міграційні процеси, які відбуваються як всередині держави, так і за її межами.
Згідно з нашими оцінками, на початку 2022 року на території України, яка відповідала кордонам 1991 року, проживало приблизно 42 мільйони людей. На початок 2025 року ця цифра, ймовірно, зменшиться до близько 34 мільйонів. Ці дані враховують Крим, ОРДЛО та інші захоплені території. Наразі ми розпочали новий цикл підрахунків і найближчим часом плануємо оновити наші оцінки.
Яким чином війна змінила середню тривалість життя громадян України?
Наші прогнози свідчать, що середня тривалість життя чоловіків становить близько 60 років. Це скорочення тривалості життя є закономірним явищем в умовах війни, оскільки основна частина загиблих на фронті — саме чоловіки.
У 2019 році, перед початком пандемії, середня тривалість життя чоловіків в Україні становила 67 років, що на 15-17 років нижче, ніж у країнах ЄС. Середня тривалість життя жінок у країні тоді досягала 77 років, що на 10 років менше, ніж у Західній Європі. Пандемія COVID-19 знизила середній вік українців приблизно на рік-півтора. Внаслідок війни, тривалість життя жінок в Україні могла зменшитися ще на 3-5 років.
Суть справи полягає в тому, що у нас немає достатньої демографічної інформації, що ускладнює точні розрахунки. Державна служба статистики, відповідно до законодавства, затвердженого в 2022 році, не публікує дані про кількість померлих. Міністерство юстиції України надає лише загальні відомості про народжуваність і смертність, але цього недостатньо для точного визначення тривалості життя.
Олександр Гладун, який обіймає посаду заступника директора Інституту демографії та проблем якості життя Національної академії наук України (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач).
Старіння населення: які наслідки це може мати
- В Європі спостерігають тенденцію до старіння націй. Чи загрожує це українцям?
При аналізі демографічного старіння враховують два основних показники: відсоток населення у віці 60 років і старших, а також відсоток людей у віці 65 років і старших. В Україні ми зосереджуємося на першому показнику, оскільки він більш-менш пов'язаний з пенсійним віком.
На процес старіння населення впливають зменшення народжуваності в державі, що призводить до зростання частки людей віком від 60 років. Це явище відоме як "старіння знизу", оскільки воно викликане зменшенням чисельності молодших вікових категорій. У той же час, якщо спостерігається подовження тривалості життя і кількість осіб старше 60 років зростає, це називається "постаріння згори".
В Україні спостерігається явище, яке можна охарактеризувати як "старіння знизу", що означає суттєве скорочення чисельності населення в молодших вікових категоріях та зниження рівня народжуваності.
Чи війна також позначилася на темпах старіння населення?
Рівень старіння населення зріс через загибель людей на фронті віком до 60 років, оскільки військова служба не охоплює пенсіонерів. Крім того, міграція також відіграла значну роль. За даними Євростату, у дослідженні статево-вікової структури наших вимушених мігрантів зазначено, що 94% становлять діти та особи працездатного віку, тоді як лише 6% припадає на людей віком 65 років і старше.
Україна зараз по рівню постаріння серед інших країн перебуває наприкінці третього десятку. Тобто не все так погано. Взагалі в світі постаріння шляхом збільшення тривалості життя - це позитивний чинник, оскільки є результатом цивілізаційного прогресу.
Зростання тривалості життя людей свідчить про покращення економічних, політичних і соціальних умов. Проте, з іншого боку, це призводить до збільшення навантаження на соціальні служби, пенсійні фонди та систему охорони здоров'я. Тому на цю ситуацію можна поглянути з різних перспектив. Важливо також відзначити, що всі нації, без винятку, стикаються зі старінням населення. Це є глобальним процесом, який варто визнати та врахувати.
- До яких економічних та соціальних наслідків призведе постаріння українців?
Старіння населення викликає тиск на економічну систему, оскільки зменшується кількість людей працездатного віку, які можуть вносити кошти до пенсійного фонду. Вже зараз цей фонд потребує фінансової підтримки з державного бюджету, що означає, що ці ресурси могли б бути використані для інших соціальних програм.
Це також призводить до додаткового навантаження на медичну інфраструктуру, оскільки літні люди частіше стикаються з різними захворюваннями, а в разі інвалідизації держава несе значні витрати на їхнє утримання. Одним із рішень може стати продовження періоду здорового життя. Крім того, бізнесу важливо адаптуватися до нових умов і створювати робочі місця, які враховують фізичний стан представників старшого покоління, а не зосереджуватися лише на молодих працівниках.
Треба підвищувати рівень народжуваності в країні, щоб діти за 20 років виросли й вийшли на ринок праці, могли підтримувати старше покоління.
Таке напруження присутнє в усьому світі. Жодна країна не змогла адаптувати свою солідарну пенсійну систему до змін у віковій структурі населення. У Європі активно впроваджується трирівнева модель, і в нашій країні також ведуться розмови на цю тему. Це могло б зменшити навантаження на пенсійний фонд, проте наразі це лише обговорюється на рівні ідей.
Якщо тенденція старіння населення України триватиме, чи слід очікувати подальшого збільшення пенсійного віку?
Поступово він буде підвищуватися. На сьогоднішній день вік виходу на пенсію залежить від наявності страхової роботи. Щоб отримати пенсію в 60 років цього року, потрібно мати 32 роки страхового стажу, а в 2028 році вимога зросте до 35 років. Проте, починаючи з 2028 року, особи, які накопичили 40 років страхового стажу, зможуть виходити на пенсію незалежно від свого віку.
Таким чином, пенсійний вік є умовним поняттям. Раніше в Україні людей у 60 років могли звільнити, але тепер це вже не так поширено. Багато українців не квапляться йти на пенсію, адже в нашій країні можна поєднувати роботу з отриманням пенсії. На відміну від України, у Німеччині така можливість відсутня - виплата може надходити лише з одного джерела.
Окрім цього, пенсіонери готові займатися менш прибутковою роботою, яка не викликає великого інтересу у молодого покоління. Таким чином, хоча старіння населення створює певний тягар для пенсійної системи, воно також має позитивний вплив на ринок праці, адже люди похилого віку заповнюють вакансії, що не користуються попитом.
Гладун підкреслює, що старіння населення продовжуватиме свій розвиток, оскільки це є загальносвітова тенденція (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач).
Україна майбутнього: яким буде населення у найближчі десятиліття
Які очікування щодо старіння населення в Україні протягом наступних 10-20 років?
Ми стикаємося з труднощами у зборі демографічних даних, оскільки останній перепис населення відбувся ще в 2001 році. На початку пандемії COVID-19 частка людей віком 60 років і старше становила близько 25%. Відповідно до наших прогнозів, у наступні роки цей показник продовжить зростати, і на початку 2040-х років може досягти 30%.
Але все залежить від повернення наших вимушених мігрантів з-за кордону. Якщо повернуться працездатні українці і діти, то частка людей старшого віку може бути меншою. Але процес постаріння триватиме.
Скільки людей, які втекли з України, повернуться після закінчення війни?
Кількість українців, які повернуться на батьківщину, буде визначена умовами, за яких завершиться конфлікт, можливістю працевлаштування, збереженням їхніх житлових умов, а також тим, наскільки вони встигли адаптуватися за кордоном і яка політика щодо біженців буде в тих країнах. Після закінчення війни українці можуть втратити статус осіб, що потребують захисту за кордоном.
Згідно з результатами численних опитувань, 25% респондентів заявили, що вони безумовно залишаться за межами країни, ще 25% впевнені у своєму поверненні. Водночас 50% опитаних поки що не мають чіткої позиції. Варто зазначити, що в таких дослідженнях існує проблема репрезентативності, а також те, що відповіді людей відображають їхні думки в даний момент, які можуть змінюватися з часом.
Щодо загальної чисельності населення після війни, в даний момент ми займаємося розробкою нового прогнозу. Це необхідно для розуміння, коли завершаться військові дії, які регіони буде повернено, а також якою буде стабільність миру.
Збільшення народжуваності чи мігранти: що врятує демографію України
В Україні розглядають можливість імпорту мігрантів з Азії для заповнення дефіциту робочої сили. Чи можуть ці заходи сприяти оновленню населення нашої країни?
Мігрантів можна розглядати з двох основних аспектів: їхнього внеску на ринку праці та впливу на демографічну ситуацію. Багато підприємців стверджують, що нині існує дефіцит робочої сили. Проте варто пам’ятати, що після завершення війни відбудеться демобілізація, і приблизно два з половиною мільйони українців повернуться додому з-за кордону, що також вимагатиме їхнього працевлаштування. Якщо робочі місця вже будуть зайняті, це може призвести до нової хвилі еміграції наших співгромадян, але вже не через воєнні дії, а через нестачу вакансій.
Я ще більше скептично ставлюсь до думки, що іммігранти можуть привести до зростання населення. Це не змінить нашу демографічну ситуацію на краще.
Досвід інших країн показує, що мігранти, у яких рівень життя такий же як і в середньому по країні, мають таку ж демографічну поведінку як у корінного населення. Тобто багато народжувати вони не будуть.
Коли рівень життя мігрантів виявляється нижчим, ніж у місцевого населення, це може призвести до формування анклавів, де спостерігається вища народжуваність. Подібні явища зафіксовані в усіх країнах Західної Європи. Наприклад, у Лондоні є райони, де відсутнє біле населення, а під Парижем існують аналогічні спільноти. У Марселі місто фактично поділене на дві частини: одна з них населена французами, а інша – африканцями та арабами.
Тобто ніякої інтеграції не відбувається, а створюється паралельне суспільство, яке руйнує ідентичність країни, куди приїхали іноземці. І те, що вони асимілюються - нездійсненні мрії.
Навіть, якщо мігранти в Україні почнуть народжувати багато дітей, то нашим соціальним службам треба буде виплачувати їм допомогу. Тобто людям, які нічого не внесли в розвиток країни, треба буде платити. Тому думка, що приїдуть іноземці, замість нас тут працюватимуть і вирішуватимуть наші проблеми - це ілюзія. До цих процесів треба ставитись вкрай обережно. Краще вживати заходів демографічної політики, спрямованих на своє населення.
Які ініціативи можуть позитивно вплинути на демографічну ситуацію в Україні?
Необхідно активніше підтримувати молоді українські родини, запроваджувати нові програми допомоги та відновлювати систему виплат, що діяла за часів Ющенка, коли фінансова підтримка на дітей залежала від порядку їх народження. Ліквідація такої системи негативно позначилася на демографічних показниках.
Треба підвищувати розмір допомоги при народженні, створювати умови гнучкого робочого дня для матерів з дітьми і так далі. Ми повинні спиратися на власні сили і ресурси, інакше майбутнього в країні не буде. Бо років через 100 в Україні не залишиться українців у нашому сучасному розумінні.
Західна Європа не змогла реалізувати концепцію мультикультурності, про яку дискутували з 50-х років минулого століття. Ця ідея зазнала невдачі. Я маю серйозні сумніви, що в Україні вона буде успішною.
"Портрет" населення України, станом на 2023 рік (інфографіка: Ukrainian Institute for the Future)
Отже, не існує жодної країни, яка б могла слугувати зразком для нашої демографічної моделі?
Необхідно досліджувати досвід інших країн, проте адаптувати його до наших реалій майже неможливо. Кожна країна знаходиться на власному етапі економічного та демографічного розвитку, а також має свій специфічний менталітет. Навіть у межах однієї держави ініціативи, які були ефективними півстоліття тому, сьогодні можуть бути недосяжними через зміни в обставинах. Нам слід вивчати, які підходи працюють, а які – ні, а також пояснювати громадськості суть демографічної політики та поточну ситуацію.
Декілька років тому Канада, що розвивалася завдяки іммігрантам, збільшила їхню кількість до 400-500 тисяч щорічно. Це викликало конкуренцію на ринку праці, сприяло зростанню цін на житло та інші товари. В результаті, країна, що приймала іммігрантів, почала виступати проти міграційної політики. Це стало причиною нестабільності в економічній системі держави.
- Якщо говорити про розвиток власного населення за рахунок народжуваності, то по скільки дітей повинні мати українці, щоб покращити демографію?
Для того щоб населення залишалося стабільним і не зменшувалося через природні причини, необхідно, щоб 100 жінок в українок репродуктивного віку, який охоплює період з 15 до 49 років, народжували від 210 до 220 дітей.
Але треба врахувати, що є жінки, які не хочуть мати дітей, деякі не можуть народжувати через хвороби. Тому по факту решті українок треба народжувати десь по три дитини, щоб населення не зменшувалось.
У жодній європейській країні не спостерігається такого високого рівня народжуваності. У середньому по Європейському Союзу 100 жінок приносять на світ 150-160 дітей. Найбільш сприятлива ситуація спостерігається у Франції, де завдяки активній пронаталістичній політиці рівень народжуваності досягає 170-180 дітей.
Чи є актуальна інформація про кількість новонароджених дітей в Україні?
У 2019 році 100 жінок стали матерями для 123 немовлят, що вдвічі менше від необхідного показника. У 2021 році ця цифра знизилася до 116 дітей на 100 жінок, що стало наслідком негативного впливу пандемії COVID-19. Сьогодні ми оцінюємо, що 100 жінок народжують приблизно 95-100 дітей. Проте це не є найгіршим результатом, оскільки в Південній Кореї на 100 жінок припадає всього 72 дитини, у Китаї – 100, а в Японії та Італії – по 120. Зменшення рівня народжуваності спостерігається в більшості розвинених країн і є серйозною проблемою для них.
Сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні, дані за 2020 рік (інфографіка: Вікіпедія)
В Україні час від часу виникають дискусії про можливість зменшення віку для мобілізації до 18 років. Яким чином це може позначитися на демографічній ситуації в країні?
Українці віком 18-25 років – це покоління, що з’явилося на світ у 2001 році, коли країна переживала значний спад народжуваності. Цей негативний тренд тривав ще протягом наступних п’яти років. Якщо велика кількість представників цього покоління загине, наступні покоління можуть зіткнутися з ще більшим зменшенням чисельності населення.
З демографічної точки зору, з політичного ж аспекту зниження віку мобілізації є справою військових. Вони зобов'язані враховувати свої потреби в різних вікових групах, і якщо існує потреба в молодих чоловіках віком від 18 до 25 років, то мобілізація є необхідною. Інакше країна може опинитися під загрозою, і тоді про демографічні питання вже не буде сенсу говорити.
Тут виникає питання, як залучити молодь, адже багато хто вважає, що їх негайно відправлять на передову, де їм загрожує небезпека. Однак на одного військового на фронті припадає 5-6 осіб, які забезпечують тил. Фахівці, які працюють над програмами для дронів чи аналітичним наведенням ракет, не перебувають на передовій.
Тому це питання повинно вирішуватися виключно військовими. Уявіть собі ситуацію: якщо не мобілізувати 20 тисяч осіб, це може призвести до катастрофічних наслідків для країни. В такому випадку Росія може захопити наші землі, нав'язати своє громадянство, а молодь відправити до своєї армії, щоб боротися проти нас.
У регіоні ОРДЛО склалася така обстановка. Тут були створені два військові корпуси з Донецької та Луганської областей, які були направлені на боротьбу проти українських збройних сил, але зараз ці корпуси більше не існують. Тому питання безпеки повинно бути на першому місці, а одночасно з цим слід працювати над вирішенням демографічних викликів.
Нещодавно в Європейському Союзі було ухвалено рішення, що молодість триває до 45 років. В Україні планують переглянути вікові категорії. Чи справді ці зміни матимуть значення?
Класифікація населення за віковими категоріями може здійснюватися на основі різних критеріїв, включаючи медичні аспекти, такі як характерні стану здоров'я для певних вікових груп. У Європі спостерігається покращення умов життя та збільшення тривалості здорового віку, тому з біологічної точки зору, населення до 45 років може вважатися молодим.
У 1991 році Верховна Рада ухвалила декларацію "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні", в якій молоддю вважалися особи віком від 14 до 28 років. Це відповідало ще радянським традиціям, оскільки комсомольцями вважалися люди до 28 років. Проте у 2021 році в Україні був прийнятий закон "Про основні засади молодіжної політики", який розширив визначення молоді до осіб віком до 35 років. Це нововведення також відображено в Сімейному кодексі.
У контексті державної політики це свідчить про те, що для цієї групи населення існують різні соціальні пільги, кредити та інші підтримки. Тому навряд чи в Україні змінять вік, що визначає молодіжну категорію, адже це призведе до додаткових економічних витрат, які держава наразі не здатна покрити.
Безумовно, сприйняття понять молодості та зрілості з часом та історичними змінами зазнає трансформацій. Я пам’ятаю, як переглядав фільм про родину Медичі — італійську династію XV-XVIII століть. Один з персонажів проголосив: "Мені 18 років, я прожив вже половину свого життя". У ті часи середня тривалість життя становила близько 40 років, тому це дійсно вважалося молодістю. Сьогодні ж ці критерії зовсім інші, що свідчить про еволюцію суспільних норм і досягнення людства.
