День закоханих: реальність чи міф? Що таке свято 14 лютого, і чому насправді день святого Валентина припадає на літні місяці?

"14 лютого, відомий як День закоханих, не має жодного зв’язку з Православною Церквою. Таким чином, з нашої перспективи, це суто світське свято. Вирішувати, святкувати його чи ні, повинні самі закохані, а не церковні установи, які не повинні втручатися в це питання," - поділився думкою експерт.

Одночасно, якщо згадати про День святого Валентина, варто зазначити, що ця особа дійсно існувала.

"Його пам'ять відзначають. У католиків це припадає на 14 лютого," – відзначив Коваленко.

За його словами, оповідь про Валентина як покровителя закоханих "з'явилася у більш пізні часи".

Так, визначний англійський поет Середньовіччя Джеффрі Чосер (який відіграв значну роль у становленні розмовної англійської мови в літературі за часів домінування латини та французької) в одному зі своїх творів - поемі "Пташиний парламент" - "якраз згадує нібито цю історію".

"На думку дослідників, саме він став джерелом цієї традиції покровительства закоханим", - зазначив протоієрей ПЦУ.

Мова йде про те, що, за твердженнями, у цій поемі вперше висловлюється ідея про те, що День святого Валентина є унікальним святом для всіх закоханих. Адже, згідно з змістом твору, саме в цей період кожна пташка обирає собі партнера.

Проте згодом навіть Католицька Церква виключила його (Святого Валентина, - Ред.) зі священного реєстру святих. Проте його пам'ять залишилася вшанованою, адже його можна було згадувати за бажанням, - зазначив ректор православного університету.

Він підкреслив, що Католицька Церква також не має свята, відомого як День закоханих.

"Тому День закоханих із церковними святкуваннями насправді не пов'язаний. Хоча святий Валентин, як святий, існує. І його пам'ять у православних теж є - влітку. Проте в його житії немає ніякої історії про закоханих", - підсумував Коваленко.

У прес-службі Православної Церкви України (ПЦУ) раніше повідомили, що в їхній традиції є вшанування декількох святих, які носили ім'я Валентин.

"Вірогідно, що святий, який згадується в популярній культурі 14 лютого, відомий у церковному календарі під іменем святий Валентин з Терні (Італія). Цей святий жив у місті Терні в Італії в III столітті і був страчений у 269 році," - зазначили експерти для українців.

При цьому всі святі, які звершили свій подвиг до 1054 року в Західній Європі (тобто до розділення на Західну і Східну Церкву), є шанованими православними святими.

Тому пам'ять святого Валентина відзначається і в католицькій, і в православній традиції, однак у різні дати:

У новому юліанському календарі на 2025 рік зазначено день пам'яті священномученика Валентина, єпископа з Італії (джерело: pomisna.info/tserkva/kalendar).

У ПЦУ підкреслили, що свято, яке традиційно святкують 14 лютого як день закоханих, насправді не відображає дійсності, пов'язаної з життям святого Валентина.

"Відповідно до однієї із найпопулярніших легенд, святий Валентин "вінчав закохані пари попри заборону жорстокого імператора Клавдія II". Нібито правитель вважав, що чоловіки, які не мають дружин та дітей, будуть кращими воїнами. Однак ця легенда містить значну помилку у хронології подій, адже за часів життя святого Валентина у III столітті взагалі ще не існувало особливого обряду церковного вінчання", - пояснили знавці.

Мова йде про те, що в той період Церква визнавала законним шлюб, укладений згідно з цивільними нормами, який потім освячувався християнами через участь у спільному причасті та оголошення перед членами парафії.

Святий Валентин був канонізований Папою Геласієм у 496 році, і саме він встановив день його вшанування на 14 лютого.

"Ймовірно, це було зроблено задля того, аби витіснити язичницьке святкування, яке відзначалось у Римі в ті часи та супроводжувалось жертвоприношеннями на честь плідності та материнства. Тож масова культура, власне, поєднала вшанування пам'яті християнського святого з язичницькими мотивами, що були поширені раніше. А згодом - перетворила це ще й на комерцію, спонукаючи купувати подарунки", - вважають у ПЦУ.

На завершення українців закликали щоденно віддавати належну шану істинному коханню, проявляючи його у стосунках з оточуючими через добрі вчинки, замість обмежуватися символічними матеріальними подарунками лише раз на рік.

"Тож долучімося до цієї Любові й ми, не чекаючи "особливих" дат у календарі, встановлених із сумнівних причин. Лише наповнившись справжньою Любов'ю, яка "довготерпить, милосердствує... не заздрить... не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, не радiє з неправди, а радіє iстинi" ми зможемо її дарувати іншим - безкорисливо та щодня", - підсумували у ПЦУ.