Директор музею Майдану Ігор Пошивайло зазначив, що Небесна Сотня стала першими героями боротьби проти агресії Росії.

У період Революції Гідності, що відбулася на Майдані у 2013-2014 роках, постраждали близько 2,5 тисяч осіб. Протягом акцій протесту силові структури позбавили життя 107 учасників Майдану, більшість з яких загинули в проміжку з 18 по 20 лютого. Пізніше їх вшанували під назвою Небесна Сотня. У інтерв'ю для РБК-Україна директор музею Майдану розповідає про значення пам'яті цих подій та їх переосмислення в умовах війни.

20 лютого Україна вшановує день пам'яті Героїв Небесної Сотні - на честь всіх, хто віддав життя за свободу та європейське майбутнє країни під час Майдану 2013-2014 років. Цей день - одна з чорних дат Майдану. 20 числа лише за один день загинули 48 мирних учасників протестів та 4 правоохоронці.

Революція Гідності стала однією з ключових подій сучасної історії України і символізує боротьбу за свободу. Значення цих подій з війною тільки посилилося: Майдан 11 років тому став точкою неповернення у відносинах з російським режимом і згуртував суспільство в боротьбі за своє майбутнє без впливу імперії.

Генеральний директор музею Майдану Ігор Пошивайло поділився з РБК-Україна своїми думками про те, як нинішня велика війна впливає на сприйняття подій Революції Гідності. Він зазначив, які моменти нашої історії можна вважати успішними, а також обговорив, чи вдалося Україні досягти тих цілей, за які віддали свої життя герої на Майдані 11 років тому.

- Ігорю, ви помічаєте зменшення зацікавленості до подій Майдану, враховуючи, що з того часу минуло вже 11 років?

Ця тенденція спостерігалася до початку масштабного вторгнення. Наразі ситуація змінилася, і тема викликає значно більше зацікавлення. Сьогодні ми намагаємося глибше осмислити події минулого, зокрема, як Революція Гідності вплинула на наше сьогодення. Які важливі уроки ми здобули, і який досвід отримали в результаті тих подій?

Навіть наші міжнародні партнери почали знижувати свій політичний інтерес до Майдану через три роки після його завершення. Проте сьогодні спостерігаємо зворотну тенденцію: значний інтерес до виставок та екскурсій, які відвідують іноземці, державні керівники, політики, високопосадовці та представники країн Європейського Союзу. Особливо це помітно 21 листопада та 20 лютого.

Тому Музей Майдану, як один з активних учасників формування політики і культури пам'яті, намагається максимально показувати тяглість нашої боротьби за незалежність і свободу, позиціонувати Небесну Сотню як перших героїв російсько-української війни. Оскільки взимку 2014 року відбувся перший переможний бій у битві, яка триває д сьогодні. Майдан і сучасна війна - це не відокремлені події, а єдиний процес реагування України на агресію РФ - потенційну чи фактичну. Це дуже важливо усвідомлювати.

Тяглість цієї боротьби підтверджується і тим, що мирний спротив беззбройних громадян перетворився на збройний спротив агресії кремля. Це єдиний масштабний екзистенційний процес, який триває і досі.

Отже, я не вважаю, що інтерес до Майдану зменшується. Важливо також усвідомлювати, що драматичні події, які відбувалися на Майдані, затінюються іншими трагічними подіями, пов'язаними з війною, втратою військових та цивільних осіб.

Тому цей біль і співчуття до тих, хто загинув, проявляються в особливо вразливій формі. Кожній свідомій людині нелегко витримати тривалість трагічних подій та величезні масштаби страждання. Сьогодні чутливим громадянам надзвичайно складно брати участь у пам’ятних заходах, які проходять в Україні.

Майдан і сучасна війна - це дві нерозривні події, - директор музею Майдану Ігор Пошивайло

Давайте розглянемо наш історичний календар. Протягом усього року, практично щодня, ми вшановуємо складні моменти нашої історії. Це стосується Голодомору, репресій та розстрілів, жертв Другої світової війни, а також Чорнобиля, Майдану та сучасної війни. Тож я не можу сказати, що інтерес до нашої новітньої історії зникає. Скоріше, це свідчить про перенасиченість людської психіки травматичними подіями, які відбуваються на нашій землі.

Подібну ситуацію, до речі, помічали на першу річницю Майдану у листопаді 2014 року. Ми зробили тоді важливу виставку в Музеї Івана Гончара, де арт-кураторомами були Влодко Кауфман та Катерина Ткаченко. І побачили, що учасникам подій, самим майданівцям, складно було її відвідувати. Виставка заново пробуджувала біль, переживання за загиблих, за поранених. Це нормальні процеси, пов'язані з людською психікою і пам'яттю.

Однак така ситуація не свідчить про те, що ми повинні зменшити обговорення цієї важливої теми. Цими пам’ятними днями, коли ми вшановували Героїв Небесної Сотні, до нас завітали близько 40 учнів, які брали участь в екскурсії. Їхні вчителі організували для них цікаві квести. Вони запитували дітей, чи знають вони, скільки героїв увійшло до Небесної сотні, який вік наймолодшого та найстаршого серед них. Я був приємно вражений, що діти добре обізнані в цій темі, знають важливу інформацію і прийшли, щоб вшанувати пам’ять героїв.

Сьогодні в умовах великої війни, ми також не повинні забувати чи применшувати роль наших співгромадян, які без зброї в руках мужньо й саможертовно вийшли на Майдан протистояти діям злочинної влади і силовикам. Їхню боротьбу нині продовжують їхні побратими, які були тоді на Майдані, а вже зараз - на війні. Також серед наших воїнів сьогодні на фронті відважно воюють ті, хто на Майдані не був, бо в той час вони були ще зовсім юні, тому важливо актуалізувати і для них подвиг Небесної Сотні.

Безумовно, ці явища представляють собою різні етапи боротьби, але взаємозв'язок між Майданом і війною є цілком очевидним. Це свідчить про глибину нашого цивільного та військового подвигу як відповіді на спроби підкорити Україну. Це не просто випадковий протест, а свідомий вибір громадян, які обрали різні форми опору — як у цивільному, так і в військовому аспекті, беручи участь у захисті України всіма доступними їм способами.

Які історичні моменти нашої країни можуть бути асоційовані з подіями на Майдані та жертвами героїв Небесної Сотні? З історичної перспективи це можна розглядати як етап, що продовжує вікову боротьбу, яка мала місце в Україні кілька століть тому.

- Так, звичайно. Події, які відбувались в кінці 20 століття, - і Революція на граніті, і подальші Майдани, - є продовженням тих процесів, які тривали в Україні на початку минулого століття. Це і Українська революція, наші перші визвольні змагання - боротьба українського народу за незалежність і державність у 1917-1921 роках, яка охоплювала створення та боротьбу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки та їхню спробу об'єднання.

Ця боротьба продовжується, оскільки попередні етапи не увінчалися успіхом. Наприклад, під час Української революції 1917-1921 років, коли відбувалася спроба відновити незалежність, існували аналогічні умови та потреба в зовнішній підтримці. Також виникала необхідність у визнанні української нації та молодої держави.

У той час ми відчували необхідність у підтримці розвинутого європейського співтовариства на дипломатичних, військових і політичних фронтах. На жаль, наші уряди не змогли донести свої потреби до міжнародної спільноти.

20 лютого - одна з чорних дат Майдану. Тоді лише за день загинули 48 мирних учасників протестів та 4 правоохоронці

Тоді було необхідно звернути увагу на українську націю, її культуру та мову, а також на загрозу, що походила з північного напрямку — з більшовицької Росії. Сьогодні ми спостерігаємо аналогічну ситуацію в сучасному контексті. Нам знову потрібно доводити цивілізованому світу важливість захисту української незалежності та суверенітету. І ця справа має значення не тільки для нас, але й для всього європейського континенту.

І далі опір України нацизму в Другій світовій, і повоєнні визвольні рухи (опір УПА, дисидентський рух і інші - ред.) - це все складові одного процесу у різних формах. І тих спроможностей, які були у людей тоді відповідно до тих чи інших історичних контекстів, спроможностей, політичної ситуації.

Напевно, варто підкреслити, що в цій боротьбі були й позитивні моменти, адже ми все ж здобували певні досягнення.

Безумовно. Невірно стверджувати, що в цій боротьбі не було позитивних моментів. Перемога Майдану принесла важливі результати, особливо в 2014 році, коли розпочалися значні процеси декомунізації. Це сталося вже навесні 2014 року.

Процес деколонізації та дерусифікації активно триває і нині. Це також можна вважати перемогою. Ми не просто стоїмо на місці, а боремося за щось важливе. Кожен етап цього шляху викликає запитання: "Що ми досягли?" Такі питання неодмінно виникнуть і після завершення поточної війни. Люди ставитимуть запитання, чи були ці величезні втрати марними і які зміни сталися в результаті.

Коли згадуємо про Майдан і Небесну Сотню, варто зауважити, що після цих подій відбулося безліч змін на багатьох рівнях. Переживаючи ці процеси, ми часто не усвідомлюємо повної глибини, масштабів і значення цих трансформацій.

Якщо брати історичні періоди у великих масштабах, то за часи від Святослава Хоробого до Козацької держави та й в інші періоди найбільшим досягненням є те, що Україна вистояла, часто в умовах бездержавності. В умовах, коли над нами домінували інші імперії, авторитарні режими. Ми вижили як нація, зберегли нашу територію, культуру, мову. Ми відновили нашу незалежність у 1991-му році.

Насправді, не всі народи змогли досягти цього. Протягом останніх кількох сотень років багато держав зникли з географічних карт. Це, безумовно, сталося через брак внутрішньої стабільності та єдності.

І подивіться, яка ситуація в інших пострадянських країнах. Та ж Білорусь. Вона формально існує як держава, але чи існують вони як нація? І в цьому контексті кожна наша боротьба, навіть попри формальну, офіційну поразку, мала свою перемогу. Це сходинки у нашому тернистому історичному поступі, і кожна сходинка була би неможливою без попередніх зусиль і здобутків.

Думаю, навіть після тих подій не всі до кінця усвідомлювали зміни, які приніс Майдан в багатьох сферах, за які Майдан і стояв. Так, можна нарікати, що це відбувалося не так швидко, що є проблеми, прогалини. Та ж реформа судової системи досі не відбулася.

Проте відбулися значні зміни: реалізовано адміністративну реформу, проведено децентралізацію, а також реформи в економічній, освітній, медичній та правоохоронній сферах. Тепер у нас не радянська міліція, а національна поліція, освітні процеси адаптовані за західними стандартами, а медична система також underwent істотні зміни.

Майдан сприяв досягненням у ряді сфер, - зазначив директор Музею Майдану.

Історія Маркіяна Паславського є яскравим прикладом. Цей американець українського походження, син політичних емігрантів, народився в Нью-Йорку. Він служив офіцером у рейнджерах, одному з найпрестижніших підрозділів армії США, і був успішним бізнесменом та фінансовим банкіром. Коли Маркіян відвідав Україну, він опинився в епіцентрі подій під час Майдану. На світлинах зафіксовані його моменти на Майдані 20 лютого, коли відбувалися розстріли Небесної Сотні. Після цього він вирішив стати добровольцем батальйону "Донбас" і загинув у боях під Іловайськом.

У комп'ютері він залишив записки з важливими думками – "Заповіт діяти". Ми вирішили їх опублікувати. У цих нотатках міститься безліч ідей щодо реформ. Він описав, як на початку 2000-х років усвідомлював, що потрібно зробити для України, аби досягти значних і позитивних змін. Як американець українського походження, він мав унікальну перспективу і багатий досвід у бізнесі. Ми проаналізували його пропозиції щодо реформ і виявили, що більшість із них зрештою була реалізована.

Основним досягненням, на мій погляд, є трансформація свідомості. Це прояв критичного мислення та звільнення від стереотипів, міфів і "скрєп", які століттями нав'язувала московська пропаганда. Чимало людей змогли позбавитися цих уявлень вже в перші години після початку повномасштабної агресії 24 лютого.

Ще одним суттєвим досягненням є міжнародний аспект. Європейські та американські країни протягом багатьох років легковажно взаємодіяли з путіним, і ці дії призвели до нинішньої ситуації, що загрожує руйнуванням глобальної системи безпеки.

І сьогодні, коли є загроза демократії й загалом існуванню вільного демократичного світу, українці не капітулювали, а продовжують боротися. Чи змогли б так європейські країни? Велике питання.

Під час подій Майдану багато разів згадувалося, що саме тоді відбулося зміцнення громадянського суспільства. Проте також зазначалося, що таке єднання виникає лише у кризові часи, а згодом ми знову повертаємося до звичних реалій, де знову починаємо суперечити один одному.

- Впродовж останнього століття провідну роль відігравала або українська інтелігенція, або політична еліта. Від якої часто й залежала доля України. Від тих же студентів, які не побоялися тодішньої радянської машини і брали участь у Революції на граніті. І несподівано перемогли.

Наші Майдани почала формувати суспільство свідомих громадян, які були готові брати на себе відповідальність за долю країни, їх виховували відповідальними за своє майбутнє. І які потім були готові реагувати на кризову ситуацію.

Зрештою, ми можемо говорити про появу і утвердження досить потужного громадянського суспільства, яке після перемоги Майдану взялося дієво контролювати і саму владу, навіть постмайданну. Та зрештою представники громадянського суспільства і самі пішли у владу, щоб змінювати політичні еліти.

Майдан став поворотним моментом, після якого Україна стала йти в бік заходу і демократичних цінностей

Ці особи створили потужний волонтерський та добровольчий рух, що становить серйозну загрозу для авторитарних режимів. Незалежно від обставин, наша влада змінюється під впливом активного громадянського суспільства, яке невтомно веде її в потрібному напрямку для позитивного розвитку. Серед тих, хто брав участь у подіях Майдану, є люди, які згодом взяли на себе відповідальність захищати нашу країну, коли в 2014 році розпочалась війна, і продовжують це робити й сьогодні.

Які заходи відбудуться в Києві під час вшанування пам'яті героїв Небесної Сотні?

По-перше, до 20 лютого ми плануємо відкриття виставки, присвяченої монументу Незалежності. Вона носитиме назву "Герої. Майдан. Війна. Пам'ять". Ця експозиція розповідає про тих, хто віддав своє життя на Майдані під час російсько-української війни. В центрі Києва також встановлено інформаційні стенди, які включають елементи віртуальної та доповненої реальності. Кожен охочий зможе завітати та дізнатися про події, які відбувалися на Майдані, занурившись у спогади 11-річної давності. Відвідувачі зможуть побачити барикади та наметове містечко, що існували тоді.

Біля каплички, на алеї Героїв Небесної Сотні, до дня пам'яті 20 лютого ми встановили інформаційний кіоск, де теж є інформація про кожного героя Небесної Сотні та ширший контекст подій. Є інтерактивні посилання на корисні ресурси. Є наш Інформаційно-виставковий центр та Галерея протестного мистецтва, є підбірка важливих документальних відео про Майдан. Є відео "Люди творять історію". Там молодь розповідає молоді про події Революції Гідності.

18 лютого ми разом з партнерами запустили онлайн-ресурс, присвячений пам'яті учасників Революції Гідності, які стали жертвами бойових дій під час війни. Цей цифровий інформаційний стенд розташований на перетині вулиці Грушевського та алеї Магдебурзького права в Печерському районі.

Запрошуємо вас 20 лютого о 15:00 до синього залу Будинку кіно, де ми приєднаємося до ініціативи родин Героїв Небесної Сотні та переглянемо унікальний фільм "Україна. Майдан. Перезавантаження". Цю стрічку створив військовий журналіст Руслан Ганущак, який, на жаль, загинув лише місяць тому. Він був не лише майданівцем, але й військовим репортером, фотографом та військовослужбовцем, відомим під позивним "Остап". Чекаємо на вас у синьому залі о 15:00!

20 лютого ми традиційно проведемо спільну церемонію на честь загиблих героїв разом із Збройними Силами України на Алеї Героїв Небесної Сотні. Цього року також відбудеться щорічна акція "Ангели пам'яті", організована Анжелікою Рудницькою та "Територією А". У нашому інформаційному центрі о 12:30 планується музично-поетичний захід. Крім того, 19 лютого відбулося відкриття виставки в Музеї історії міста Києва, присвяченої нашому шляху до Європейського Союзу. Планується безліч інших заходів.

Відомо, що Майдан дуже задокументований, в той період в центрі Києва були журналісти з усього світу, фіксували події і самі учасники. Ми маємо чимало архівних стрімів, відео, фотографій. А от стереофотографії, які показують оцей об'єм, масштабність, глибину і мають ефект занурення, - їх по суті ніхто не робив. І ось недавно невелика група ентузіастів це зробила і передала нам унікальну збірку стереофото.

Тепер ми раді представити цю унікальну можливість для наших гостей: просто надягайте окуляри та пориньте у захоплюючий 3D-світ, де ви зможете спостерігати за сотнями тисяч людей і детально вивчити кожен елемент на барикадах. Запрошуємо всіх відвідати цю виставку, а також інші наші події!

Щороку 20 лютого проходить акція "Ангели пам'яті", організована Анжелікою Рудницькою та "Територією А" (facebook.com/Анжеліка Рудницька).

- Що робити нам всім, і що має робити держава, щоб люди зберегли ці події в пам'яті? Щоб не було викривлень і не виникало ризику їх забуття?

- Необхідно, щоб в усьому нашому суспільстві існувала культура пам'яті. Важливо, щоб самі люди знаходили час, долучалися до акцій вшанування пам'яті наших загиблих громадян, героїв. Треба щоб у нас всіх виявлялася солідарність. Треба один одного підтримувати, шукати шляхи об'єднання.

Це стане потужним сигналом, особливо для наших противників, що українське суспільство є сильним і єдним. Воно володіє історичною пам'яттю та критичним мисленням, адже тут кожен добре обізнаний зі своєю історією. Тому будь-які спроби нав'язати нам якісь "альтернативи" неминуче потерплять невдачу.

Вважаю, що повернутися до забуття в нашій історичній пам'яті вже не вдасться. Ми пройшли межу, за якою немає повернення. Українці не забудуть, не простять агресору і продовжать боротьбу за свою країну, доки це буде потрібно.

- Як змінює сприйняття Революції Гідності і подій на Майдані нинішня війна?

Які уроки з подій Майдану ми можемо винести сьогодні, коли триває повномасштабна війна? Ситуація 2013-2014 років продемонструвала, що українці свідомо обрали шлях до цивілізованого європейського майбутнього, остаточно відмовившись від радянського, комуністичного та імперського спадку.

Другий значущий урок полягає в усвідомленні, що українці вміють об'єднуватися і досягати перемоги. Відчуття солідарності, єдності та готовності підтримувати один одного – це ще одна важлива риса, яку виявив Майдан.

Третій урок свідчить про те, що українці проявили себе як нація, що цінує демократію, де свобода та гідність мають найвищу цінність. Жоден політичний діяч чи авторитарний режим не зможе маніпулювати українським суспільством. Майдан став символом народного волевиявлення — протесту, що виникає щоразу, коли влада ігнорує голос свого народу. Це свого роду механізм контролю над будь-якою політичною системою.

Події, що відбулись у 2013-2014 роках, вивели Україну на світову арену. Євромайдан перетворився на один із найзначніших протестних рухів в історії Європи. Після цих подій Україна, її національна ідентичність та історичний контекст стали темою обговорення в усьому світі. Майдан яскраво продемонстрував, що Україна - це окрема країна, з власним шляхом розвитку, самобутністю та правом на самовизначення.

Ще один важливий висновок полягає в тому, що Україна ніколи не погодиться на спроби відновлення Радянського Союзу чи створення нової Російської імперії. Вона завжди буде незалежною та вільною нацією. Це, без сумніву, є одним із основних уроків, які ми винесли з Євромайдану.

Найважливіше – пам'ятати про ці уроки та про ті цінності, за які боролися наші герої на барикадах у трагічні дні лютого 2014 року, і які продовжують захищати наші воїни на фронті сьогодні.