Феномен Трампа: Чи здатний президент США змінити умови фінансування України з боку Міжнародного валютного фонду?
Сполучені Штати Америки виступають ключовим партнером України у контексті масштабного конфлікту. Ця країна не тільки постачає українським військовим важливу зброю і боєприпаси, але також надає значну фінансову підтримку. У перший рік повномасштабної агресії з боку Росії, саме США стали найбільшим джерелом фінансування для українського бюджету.
З часом політична турбулентність змусила США переглянути свою роль у підтримці України. За рік до президентських виборів обсяги бюджетної підтримки почали поступово зменшуватись. А зі зміною керівника Білого дому стосунки між Вашингтоном та Києвом переживають черговий етап похолодання.
Проте резонансні заяви нового президента Дональда Трампа не лише вбивають нервові клітини українських топпосадовців, а й можуть коштувати мільярдів доларів фінансової підтримки для вітчизняного бюджету.
І хоча кошти американських платників податків вже не відіграють такої визначальної ролі у фінансуванні України, як у 2022 році, проте в руках у Трампа все ще залишаються важелі фінансового тиску на українську владу. Одним із таких є Міжнародний валютний фонд (МВФ).
20 лютого 2025 року в Києві стартувала вже сьома місія Міжнародного валютного фонду в рамках програми співпраці, що була ініційована два роки тому. Від підсумків діяльності цієї місії залежить можливість отримання Україною 917,5 мільйона доларів.
Ця програма є неповторною. По-перше, історично Міжнародний валютний фонд ще ніколи не надавав кредити країнам, які переживають військові конфлікти. По-друге, за весь час 32-річної співпраці з фондом Україна ніколи не досягала таких значних успіхів у виконанні умов програми.
Протягом останніх кількох років наша країна здобула репутацію "студентки на відмінно", яка старанно виконує "домашні завдання" Міжнародного валютного фонду: приймає потрібні законодавчі акти, реформує судову систему, органи правопорядку та фінансові структури, а також реалізує обережну (наскільки це можливо в умовах війни) та продуману політику. Принаймні, так тривало до нещодавнього часу.
Це й не дивно, адже МВФ залишається одним з найбільших донорів українського бюджету, у якому половина видатків фінансується із зовнішніх джерел.
Згідно з інформацією, оприлюдненою Міністерством фінансів, з моменту початку масштабного конфлікту Міжнародний валютний фонд надав Україні кредитні ресурси практично на суму 12,5 мільярда доларів. Лише кошти, отримані від Європейського Союзу та Сполучених Штатів, перевищують ці надходження до державного бюджету.
У 2022 році Україна отримала два транші екстреного фінансування від Міжнародного валютного фонду в рамках програми Rapid Financing Instrument, що становили 1,4 млрд та 1,3 млрд доларів відповідно. Після цього фонд змушений був адаптувати свою внутрішню політику і укласти угоду з українським урядом про довгострокову кредитну програму співпраці (Extended Fund Facility) на суму 15,6 млрд доларів.
Дійсно, на даний момент фінансові надходження з боку Міжнародного валютного фонду більше схожі на рефінансування, ніж на отримання нових коштів. Протягом 2025-2027 років Україна буде отримувати від фонду менші суми, ніж ті, які необхідні для погашення раніше отриманих кредитів.
Попри це, програма МВФ залишається важливою, адже, по-перше, без отримання нових траншів Україні довелося б витрачати набагато більше коштів на погашення старих кредитів фонду.
По-друге, на виконання вимог МВФ зважають й інші кредитори та донори України, зокрема Японія, Канада, Норвегія та інші. Також від цього залежить отримання 50 млрд дол., які країни G7 виділити під забезпечення заморожених російських активів. А це та фінансова подушка, яка дозволить нашій державі прожити принаймні наступні декілька років.
"Засоби, які не призначені для оборонних потреб, слід розподілити на два роки, адже фінансування бюджету на 2026 рік залишається невизначеним", - підкреслила голова Комітету з питань бюджету Верховної Ради Роксолана Підласа.
З моменту початку війни Міжнародний валютний фонд активно підтримував Україну, незважаючи на те, що її кредитна історія залишалася, м'яко кажучи, проблемною. Незважаючи на невдалі попередні програми співпраці з українським урядом, фонд продовжував надавати фінансову допомогу та навіть адаптував свої внутрішні політики, які зазвичай не дозволяють кредитувати країни без чітких макроекономічних прогнозів.
В значній мірі така підтримка стала можливою завдяки політичній рішучості на найвищому рівні. Цю рішучість забезпечили держави-учасниці Міжнародного валютного фонду, які мають найбільші квоти та, відповідно, найбільшу кількість голосів, необхідних для прийняття рішень.
Розмір квоти країни в МВФ залежить від її позиції у світовій економіці. Найвагоміший фактор, який не це впливає - розмір ВВП. Крім цього на квоту впливають відкритість економіки, обсяги резервів тощо.
Сполучені Штати займають провідну позицію у Міжнародному валютному фонді, маючи найбільшу квоту на рівні 17,4%, що дає їм 16,5% голосів. Японія та Китай володіють близько 6% голосів кожна, тоді як Німеччина, найбільша економіка Європейського Союзу, має 5,3% голосів. Російська Федерація, також член МВФ, має приблизно 2,6% голосів, а частка України в цьому контексті складає всього 0,43%.
Оскільки жодна країна не володіє вирішальною більшістю голосів, вона не має можливості одноосібно заблокувати будь-яке рішення. Проте, якщо Україна втратить підтримку найбільших "акціонерів" Міжнародного валютного фонду, їй може бути важче отримати позитивні рішення щодо виділення наступних кредитних траншів.
На даний момент приблизно 60% голосів в Міжнародному валютному фонді належать країнам, які можна вважати умовним демократичним табором. Проте ця ситуація може суттєво змінитися, якщо Сполучені Штати вирішать утриматися від голосування. Таке занепокоєння вже висловлювалося наприкінці 2024 року, а нещодавні коментарі президента Трампа лише посилили ці побоювання.
"Під час попередньої місії, коли лише стало відомо, що Трамп переміг, представники МВФ були дуже занепокоєні. І я думаю, що це питання часу, коли новий міністр фінансів США почне ставити запитання", - каже один з учасників зустрічей з місією МВФ.
З теоретичної точки зору, Міжнародний валютний фонд є установою, діяльність якої повинна бути незалежною від політичних змін у різних країнах. Однак, на практиці, основні "акціонери" фонду суттєво впливають на його політику.
Наприклад, у контексті програми МВФ для України, саме західні дипломати стали основною силою, яка змусила фонд дати згоду на надання кредиту. Як зазначали джерела ЕП в уряді, представники США та ЄС фактично "вивели МВФ з зони комфорту", щоб змусити його відмовитися від усталених політик, розроблених протягом багатьох років.
Наразі важко оцінити, чи матиме вплив американських представників на МВФ зворотний ефект, який може призвести до блокування фінансування для України. Однак українські чиновники, які беруть участь у переговорах із фондом, вже починають турбуватися про стабільність майбутніх зовнішніх фінансів. Це стосується не лише самого МВФ, але й інших міжнародних партнерів, а також заморожених активів Росії.
У 2025 році Україна очікує отримати чотири транші МВФ на загальну суму 2,7 млрд дол. Проте надходження цих коштів наразі під питанням не лише через геополітичні чинники, але й через рівень підготовки позичальника. Так, до сьомого перегляду українська влада не виконала одразу три маяки фонду.
По-перше, Україна не створила новий адміністративний суд замість ліквідованого у 2022 році Окружного адміністративного суду (ОАСК). Цей суд розглядав спори проти органів державної влади (саме він ухвалив славнозвісне рішення про скасування націоналізації "ПриватБанку" у 2019 році).
Згідно з угодою з Міжнародним валютним фондом, Україна зобов'язалася заснувати нову інстанцію, що замінить Окружний адміністративний суд міста Київ, з суддями, які пройдуть детальну перевірку на професійну відповідність та етичність. Цю мету потрібно було досягти до завершення січня 2025 року, проте на цей момент законопроєкт отримав лише перше схвалення.
По-друге, Верховна Рада повинна була скасувати так звані "правки Лозового". У стислій формі, це стосується змін до Кримінально-процесуального кодексу, які запровадили часові обмеження між моментом відкриття справи (внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань) і повідомленням особі про підозру. В залежності від серйозності злочину, ці терміни були визначені на рівні 6, 12 та 18 місяців. Подібних норм раніше в законодавстві не існувало.
Ці зміни фактично відкрили шлях для корупціонерів, що дозволяє їм уникати покарання. Виявляється, якщо правоохоронні органи не встигають вручити повідомлення про підозру протягом 6-18 місяців з моменту відкриття справи, кримінальне провадження автоматично закривається. Тим часом, процес розслідування корупційних злочинів може тривати значно більше часу, ніж це передбачено законодавством.
Правки ухвалила ще Рада попереднього скликання у 2017 році, проте нове скликання парламенту досі не може їх скасувати. Відповідно до меморандуму з МВФ, виконати цей маяк українська сторона мала ще до кінця жовтня 2024 року, проте згодом дедлайн перенесли на кінець грудня. Але і це не допомогло депутатам встигнути ухвалити відповідний закон.
За словами джерел, які спілкувалися з ЕП у парламенті, серед депутатів недостатньо бажаючих підтримати ініціативу скасування "правок Лозового". "Чимало з них побоюються, що після завершення війни їх можуть наздогнати старі звинувачення", - зазначив голова одного з комітетів Верховної Ради.
Третім аспектом є затвердження Кодексу етики для співробітників Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) і виконання незалежної оцінки членів комісії на предмет дотримання цього кодексу.
Відповідна вимога з'явилася у меморандумі з МВФ на тлі скандалу, який розгорівся через нездатність НКЦПФР вчасно розблокувати активи клієнтів "Фрідом фінанс Україна".
Інформації про те, чи виконала Україна вимоги Міжнародного валютного фонду, у відкритих джерелах немає. На початку лютого Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, відповідаючи на запит "Економічної правди", зазначила, що документ був "направлений на погодження експертам МВФ". Це свідчить про те, що термін затвердження кодексу, який повинен був завершитися наприкінці січня, був пропущений.
Учасники розмови з ЕП в комісії зауважили, що на старті роботи місії Міжнародного валютного фонду етичний кодекс ще не був затверджений. "Можливо, його ухвалення відбудеться після 24 лютого. Проте обіцяне досі не виконано," – підкреслив один з представників.
Інший джерело в парламенті, яке вже мало бесіду з представниками Міжнародного валютного фонду, вважає, що фонд визнає цей маяк для України. Можливо, це буде зроблено, хоча й із затримкою.
В будь-якому випадку, три нездійснені цілі програми МВФ є вагомою підставою для негативної оцінки її перегляду. У ситуації, коли існує невизначеність щодо можливої підтримки з боку США, такий рівень підготовки країни значно знижує ймовірність отримання наступних траншів не лише від фонду, а й від інших міжнародних партнерів.
Однак, джерела ЕП, які мали можливість поспілкуватися з представниками місії Міжнародного валютного фонду, зазначають, що зміна керівництва у Білому домі може, навпаки, позитивно вплинути на успішне проходження України поточного етапу програми.
"Представники МВФ зараз настільки бояться якось політично підважити Україну, що вони можуть "закрити очі" на певні недовиконані вимоги", - сказав ЕП один з учасників зустрічі з місією фонду.
Зокрема, формування нового органу замість ОАСК, вірогідно, стане необхідною умовою для отримання чергового траншу кредиту від Ради директорів Міжнародного валютного фонду, яка планує засідання в березні. Іншою важливою умовою може бути ухвалення законодавства про підвищення акцизів на тютюнові вироби, зазначає один з членів парламенту.
Найпроблемніший момент - скасування "правок Лозового". І тут, ймовірно, місії МВФ вперше доведеться "давати задню". Аби не створити додаткових проблем Україні під час ухвалення рішення на Раді директорів фонду, представники місії можуть або знову перенести цей маяк, або навіть зняти його з порядку денного.
