Лемківські голубці з картоплею з Донеччини.

Нащадки депортованих на Схід України лемків через російських загарбників знову стали вимушеними переселенцями, проте бережуть свої традиції, зокрема й кулінарні

У Хлібодарівській сільській громаді, що розташована в Волноваському районі Донеччини, знаходиться село Сонячне, яке до 2016 року носило ім'я Краснівка. Це поселення було засноване державними селянами, козаками та військовими жителями з Чернігівщини і Харківщини. У 1844 році сюди приїхали перші переселенці з західних регіонів України, а в 1951 році село стало притулком для лемків, яких примусово виселили з їхніх земель на Лемківщині, що відійшли до Польщі.

Лемки, які зіткнулися з труднощами адаптації на новій землі, дбайливо зберігали свої культурні традиції, серед яких особливе місце посідає приготування голубців. У 2023 році традицію створення та вживання пісних голубців з картоплею було включено до Національного реєстру елементів нематеріальної культурної спадщини України. Село Сонячне та Волноваський район в цілому в даний момент перебувають під окупацією Росії. Однак нащадки лемків, які знову змушені були покинути свої домівки, продовжують передавати свої звичаї з покоління в покоління.

Село Сонячне стало новим домом для лемків.

Фольклористка, дослідниця Донеччини Ірина Крюченко родом із Хлібодарівської сільської громади. Вона розповідає, що у 1951 році до Сонячного переселили 115 родин, які налічували 528 осіб. Пані Ірина зауважує, що на Донеччину депортували всіх лемків, які проживали в селах Рябому й Ліскуватому Дрогобицької області (нині - Польща).

Літні люди згадували про свої нелегкі часи. Вони змушені були переселятися, забираючи з собою пожитки; деякі навіть брали худобу - корів та телят. Тварин і людей особливо відокремлювали при завантаженні у вагони. Один з дідусів продемонстрував дробилку для кукурудзи, розповідаючи, що її привіз із Лемківщини ще його прадід. Жінки ж обмінювалися похвалами щодо своїх красивих вишиванок, прикрашених бісером, - ділиться спогадами Крюченко.

Додає, що лемків депортували восени, а будинки, куди їх заселяли, зовсім не були пристосовані до зимівлі.

Бабуся з Сонячного ділилася спогадами про те, як її сім'я повернулася додому і виявила, що в хаті відсутні і піч, і дах... А зима вже на порозі, і діти ще зовсім малі... Не було жодного місця для худоби. Лемки об'єднували зусилля, збирали кущі та комиш, щоб накрити оселю, а також споруджували маленькі пічки з глини. Їм було вкрай важко на новому місці, - зазначає пані Ірина.

За словами дослідниці, село Сонячне перетворилося на один із тих місць, де лемки-переселенці знайшли свою нову малу батьківщину. Вона підкреслює, що ці люди прагнули інтегруватися в місцеве життя, проте завжди пам'ятали про свої корені та традиції.

- У селі Званівці Бахмутського району лемки легше адаптувалися, там їх було більше, - розказує далі Крюченко. - Навіть збудували греко-католицьку церкву. Там прижилася лемківська традиція водити вертепи на Різдво. А в Сонячному, як приїхали лемки, то їхні хлопці взялися водити вертеп, але радянська влада пригрозила, мовляв, якщо ще раз у масках вийдете, то посадимо. Люди боялися, і вертепу не було.

Додає, що у селі Сонячному була лише православна церква Московського патріархату, тому лемкам не було куди ходити, вони відзначали свята родинним колом у домівках.

- Найчастіше збиралися на Різдво. Ніхто ж не бачив, що відбувається в обійсті... От батько виходив на вулицю, дідуха носив кругом, кошарами. А тоді казав: "Чи дозволите зайти до хати?"... На Святий вечір лемки готували 12 пісних страв. На Донеччині місцеві теж накривали столи, співали пісні, але ж не дотримувалися такої традиції приготування, - каже пані Ірина.

Лемки готують голубці за рецептами своїх предків.

Вона підкреслює, що на Святвечір у лемків пісні голубці з картоплею займають друге місце за значущістю після куті. Сучасні нащадки лемків готують ці голубці за рецептами, які передавалися від бабусь і прабабусь.

- Спочатку відварюють картоплю - її кількість залежить від того, наскільки велика родина. Наприклад, беруть п'ять картоплин, роблять товченку. Потім натирають стільки ж сирої картоплі. Усе змішують і додають дрібно нарізані сушені гриби. На олії готують засмажку з цибульки та моркви і додають до картопляної суміші. Знаєте, чим більше цієї засмажки та грибів, тим смачніше. Тоді й капусту відварюють, як зазвичай. Потім у кожен листочок загортають начинку і кладуть голубці до каструльки, заливаючи невеликою кількістю окропу. Ставлять до печі й тушкують до напівготовності. А коли водичка випариться, голубці заливають засмажкою з томатною пастою чи томатами, і тушкують, доки не будуть готові. Вони дуже смачні! - ділиться пані Ірина.

Дослідниця наголошує, що до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини увійшли саме пісні голубці. Проте додає, що лемки шанують страву і в скоромному варіанті.

Скоромні голубці зустрінуть Різдво на столі.

- Замість грибів до таких голубців кладуть будь-яке м'ясо, здебільшого свинину. Тушкують у сметані. Як і в першому випадку, готують із картоплею, без рису. Це теж дуже смачно. Тобто за традицією пісні голубці готували на Святу вечерю, а скоромні - будь-коли, та зокрема - на Різдво, - додає дослідниця.

І пісні, і смачні голубці з картоплею отримали назву тирчані, що свідчить про використання тертої картоплі в їх приготуванні. Крюченко зазначає, що саме цей інгредієнт надає страві унікальної крихкої текстури, що нагадує рис.

Бабусі-лемкині навчали мене всім тонкощам приготування цієї страви з самого початку до кінця. На жаль, вони вже не з нами, проте їхні родичі все ще живі. Незважаючи на те, що Сонячне зараз під окупацією, я впевнена, що лемки, які виїхали, зберігають цю традицію. Ми завжди на зв'язку: коли готуємо голубці, обов'язково обмінюємося фотографіями та ділимося у соцмережах. Хоча традиція приготування голубців не відроджується в самому Сонячному, вона продовжує жити у цих родинах, - ділиться дослідниця.

ТРАДИЦІЇ ЛЕМКІВ НА ДОНЕЧЧИНІ ДОСЛІДЖУВАЛА ЕКСПЕДИЦІЯ

Пані Ірина каже, що через російську окупацію нащадки лемків переживають нині переселення, як колись їхні предки.

Я веду бесіди з трьома родинами, які переселилися на західну частину України. Це покоління, яке пам’ятає про радянську депортацію від своїх предків. Вони з великим теплом зберігають лемківські звичаї та традиції. Однак є й ті, хто залишився під окупацією та підтримує ворога. Їх уже неможливо вважати лемками, оскільки вони відмовилися від свого коріння, - підкреслила Ірина Крюченко.

Додає, що цьогоріч на Святу вечерю планується онлайн-зустріч Хлібодарівської громади, до якої кожен приготує одну з обов'язкових святкових страв, поділиться рецептом тощо.

- Хоча ми мешкаємо в різних містах, все ж намагатимемося зібратися таким чином, - підкреслює пані Ірина.

В завершення нашої розмови вона підкреслила, що для дослідження звичаїв лемків, які були депортовані в радянський період до села Сонячне на Донеччині, було організовано експедицію.

Донецький обласний навчально-методичний центр культури запросив мене приєднатися до їхньої команди. У цій експедиції також брали участь фахівці з обласного управління культури та журналісти. У Сонячне приїхали з камерами та фотокамерами... Під час спілкування з місцевими жителями я дізналася про ці голубці, але без злагодженої роботи команди цього б не вдалося досягти, - підкреслює вона.