Ілюзія захищеності: чому Будапештський меморандум не зміг уберегти Україну від конфлікту.
Сьогодні ми святкуємо тридцяту річницю Будапештського меморандуму, згідно з яким Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії своєї територіальної цілісності від Росії, США та Великої Британії. Однак у 2014 році Росія анексувала Крим, спровокувала конфлікт на Донбасі, а через вісім років розпочала повномасштабну агресію. Чому меморандум не виконав своїх функцій і чи є можливість відновлення ядерного статусу України в цій ситуації — у матеріалі РБК-Україна.
Зміст можна перефразувати як "Структура" або "Суть". Якщо вам потрібно більше варіантів або конкретний контекст, будь ласка, уточніть!
Україна після розпаду СРСР отримала одну з найпотужніших армій і третій ядерний арсенал. І це неабияк хвилювало колективний Захід на чолі зі Сполученими Штатами. На початку 1990-х думки Вашингтона і Москви збігалися рідко, проте і там, і там Україну хотіли бачити без'ядерною державою.
Тож на молоду державу постійно тиснули, вимагаючи позбутися боєголовок. Як пригадував перший президент Леонід Кравчук, США погрожували санкціями і тотальною ізоляцією.
"І Клінтон, і віце-президент Гор сказали, якщо Україна вчинить інакше, почнуться, дослівно, "економічні санкції і не тільки економічні". Чи могла Україна, тільки народившись, відразу почати з того, щоб стати загрозою для Європи та світу", - казав він в одному з інтерв'ю.
14 січня 1994 року було опубліковано спільну декларацію, в якій взяли участь Леонід Кравчук, президенти США та Росії Білл Клінтон і Борис Єльцин. У документі йшлося про вивезення стратегічних ядерних арсеналів та про попередню згоду Москви на певну компенсацію.
Білл Клінтон, Борис Єльцин та Леонід Кравчук під час спільної прес-конференції в Москві, 1994 рік (зображення з clintonlibrary.gov)
Менше ніж через рік, 5 грудня 1994 року, Леонід Кучма, який став наступним президентом України, підписав меморандум про гарантії безпеки в угорській столиці Будапешті. Цей документ був пов'язаний з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Згодом до Будапештського меморандуму приєдналися також Франція і Китай.
За документом Київ відмовився від ядерного арсеналу, натомість США, РФ та Велика Британія зобов'язалися поважати незалежність та кордони України, утримуватися від застосування сили (чи навіть від погроз силою), від економічного тиску, тобто від усього, що може порушити її суверенітет.
Про те, що Будапештський меморандум не містить реальних гарантій безпеки, ще у 2009 році казав другий президент Леонід Кучма.
Тодішній глава Франції, Франсуа Міттеран, висловився: "Сину, не довіряй цьому документу, тебе введуть в оману", - поділився Леонід Кучма під час міжнародної конференції в Єрусалимі.
Україна виконала свої зобов'язання і 2 червня 1996 року офіційно позбулася статусу ядерної держави. Відмовившись, за різними оцінками, від 1,5 до 2,1 тисяч стратегічних та від 2,8 до 4,8 тисяч тактичних боєзарядів.
Офіційні представники України та США поруч із шахтою 43-ї ракетної армії в Первомайську, 1994 рік (знімок dtra.mil)
"На мій погляд, це була одна із найчудовіших історій брехні в сучасній історії людства. З тобою підписали документ, якого насправді не було. Тобто ілюзія - підписали щось, що не працювало. І всі, хто підписував, це розуміли", - розповів РБК-Україна радник голови Офісу президента Михайло Подоляк.
Юрій Костенко, міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки у 1990-х, вважає, що правильно так ставити питання: не "чи могла Україна залишити ядерну зброю?", а "чому фактично нічого не отримала натомість?".
"Тільки останній ешелон з ядерними боєголовками у червні 1996 року виїхав з України, ми стали нецікавими для Заходу. А що з України взяти? Економіка працює в російській системі координат, усі пропозиції від США відкидалися", - сказав він у розмові з виданням.
З його слів, США висунули альтернативну пропозицію щодо роззброєння: перетворити високозбагачений уран і плутоній на паливні елементи для атомних електростанцій. Американська сторона була готова надати фінансування для реалізації цього проекту. На його думку, якщо б це сталося, то запасів пального вистачило б до сьогоднішнього дня.
У 1990-х роках здавалося, що загрози для України не існує. Навіть Володимир Путін, коли тільки розпочав свою політичну кар'єру, неодноразово наголошував на повазі до кордонів сусідніх держав. "Ми не маємо наміру анексувати Крим — це повна нісенітниця. Якщо ми почнемо відбирати щось у інших, то неодмінно щось загубимо і самі," — зазначав він.
Пізніше він повторював, що Крим не є спірною територією, і Росія давно визнала кордони України. "Питання про якісь подібні цілі для Росії, вважаю, віддає провокаційним сенсом", - додав Путін.
Проте, як тільки Україна намагалася вирватися з-під впливу так званого "старшого брата", ситуація стала іншою. Підписанти Будапештського меморандуму не стали на захист України ані після анексії Криму, ані після початку бойових дій на Донбасі.
Під час широкомасштабної агресії Росії колишній президент США Білл Клінтон висловив свої вибачення за тиск на країни відмовитися від ядерної зброї.
"Я відчуваю глибоку особисту відповідальність за те, що змусив українців відмовитися від ядерної зброї. Жоден з них не вірить, що Росія наважилася б на таке вторгнення, якби Україна все ще володіла своїми ядерними арсеналами", - зізнався він.
Білл Клінтон під час ескалації війни відкрито зізнався, що чинить тиск на Україну з метою відмови від ядерного арсеналу (фото GettyImages).
Західні країни-гаранти не змогли або не виявили бажання надати Україні належний захист, що, як вважають, пов'язано з різними трактуваннями змісту Будапештського меморандуму. В українському тексті документ називається "Меморандум про гарантії безпеки", тоді як в англійському варіанті він має назву "Меморандум про безпекові запевнення". Проте, варто зазначити, що підписи лідерів США та Великої Британії присутні на українських та російських копіях, де, відповідно, йдеться про "гарантії" та "гарантів".
Документ не підлягав ратифікації в парламентах, проте залишався повноцінним міжнародним договором. Але без жодного механізму гарантування безпеки. На практиці весь інструментарій звівся до "консультацій", в яких Росія зі зрозумілих причин не мала наміру брати участь.
"Це не питання ядерної зброї чи стратегічної бомбардувальної авіації, це питання хто про що домовлявся, які були інструменти виконання домовленостей. Мало того, що там не прописані конкретні гарантії, що треба робити в тій чи іншій ситуації, ба більше, один із гарантів і почав війну", - сказав Подоляк в коментарі РБК-Україна.
Ось як виглядає одна зі сторінок Будапештського меморандуму (фото: РБК-Україна).
У 2016 році Кравчук висловлював переконання, що західні країни остерігалися вступати у конфлікт з Росією.
"Росія здійснює агресивні дії проти України. Всі ці держави повинні об'єднати свої зусилля, щоб зупинити агресію Росії. Я уявляю себе на місці Обами (колишнього президента США) і розмірковую: 'Третя світова війна вже близька'... У такій ситуації на перший план виходить не лише захист територій або суверенітету окремих країн, а й зміцнення всього людства", - зазначив він.
Логічно, що думки про те, чи варто залишатися без'ядерною країною, якщо інші підписанти знехтували Будапештським меморандумом, були лише питанням часу.
Кілька днів перед початком повномасштабного вторгнення Росії, на Мюнхенській конференції з безпеки, президент Володимир Зеленський звернув увагу західних партнерів на гарантії безпеки, які Україна отримала в обмін на відмову від ядерної зброї.
"Тієї зброї у нас немає, безпеки у нас немає також. Немає і частини територій нашої держави... Будапештський меморандум не працює, і всі пакетні рішення були поставлені під сумнів", - сказав він.
Восени 2024 році на прес-конференції в Брюсселі він навів подробиці розмови з Дональдом Трампом, який на той момент був кандидатом в президенти США. Зокрема про те, що домовленості партнерів України за Будапештським меморандумом з РФ не працюють, але ніхто з цих ядерних держав не постраждав.
"Хто віддав ядерну зброю? Всі? Ні. Одна. Хто? Україна. Хто сьогодні воює? Україна... І в розмові з Дональдом Трампом я йому сказав, що в нас виходить так. Який вихід? Або в України буде ядерна зброя - і тоді це для нас захист, або ми повинні мати якийсь альянс", - розповів Зеленський.
Пізніше він і його команда уточнили, що головним пріоритетом для них є вступ до НАТО. Легко уявити негативні наслідки, якщо Україна почне власну програму ядерного озброєння, адже західні партнери могли б повністю припинити свою підтримку країни.
Михайло Подоляк пояснює, що немає засобів і ресурсів, щоб отримати зброю, яка буде масштабна та ефективна.
"Отримати брудну плутонієву бомбу, яка не зможе вирішити навіть тактичні завдання, але при цьому знищить репутацію України, що відмовилась від своїх зобов'язань за Будапештським меморандумом, виглядає вкрай дивно. Таким чином, ви не вирішуєте жодних військових проблем, але водночас підриваєте власну позицію", - зазначив радник голови Офісу президента.
Коли Сполучені Штати натискали на Київ з вимогою відмовитися від ядерної зброї, у західних колах Росія сприймалася як більш надійний партнер, можливо, через видимі ознаки демократії. Проте історія продемонструвала, що Москва не відмовилася від своїх імперських прагнень і агресивної риторики. І через 30 років вона знову погрожує ядерними атаками не лише по "центрах ухвалення рішень" в Україні.
