Інформаційні технології як зброя: наслідки ракетних ударів та механізми російської інформаційно-психологічної спецоперації (ІПСО) — чому сьогодні це становить найбільшу загрозу.

Сьогодні вночі Київ та кілька інших міст знову стали мішенню для обстрілів. Є поранені, а частина столиці залишилася без електропостачання. Ситуація аналогічна й у інших населених пунктах країни. Однак найскладніша стадія атаки почнеться зараз — коли в повітрі з'являться інформаційні "ракети".

Інформаційно-психологічна операція не випадкова. Вона синхронізована з фізичною атакою за простою причиною: людина після травматичної події перебуває у стані максимальної психологічної вразливості. Саме час наступати на психологічному фронті.

Коли ви тільки-но залишили укриття, відчуваючи, як адреналін ще пульсує у венах, і бачите зруйновані будівлі або опиняєтеся без електрики та води — ваш розум функціонує по-іншому. Критичне мислення стає менш ефективним, а емоції набирають сили. Страх, гнів, відчуття безпорадності — ці емоції стають ідеальними союзниками для маніпуляцій.

Росія це знає. І використовує.

Якби вчора вони озвучили ті ж самі ідеї про "безглуздість опору", коли всі були в мирному настрої, їх би просто не помітили або й висміяли. Проте сьогодні, у часи виснаження і страху, ці ж самі фрази здобувають нову вагу. Мій текст також набуває особливої актуальності саме в цей момент.

Інформаційно-психологічні операції після обстрілу реалізуються через декілька паралельних напрямків:

Замість того, щоб дати людям заспокоїтися, інформаційне середовище штучно підтримує стан тривоги. Фейки про "нові хвилі атак", свідоме перебільшення кількості жертв, паніка навколо відключень світла, тепла, води. Відсутності розумної влади. Мета -- не дати людині вийти зі стану стресу, утримувати її в режимі "бий або біжи" якомога довше.

Агресором є Росія. Проте акценти зміщуються: "Чому не спрацювала ППО?", "де була влада в цей момент?", "чому досі немає електрики?", "підготовка до оборони провалена". Таким чином, увага відвертається від атакуючої сторони і переходить на захисників. Це створює внутрішній конфлікт замість єдності.

"Це триватиме вічно", "Нас не захистять", "Ніхто не допоможе" "Може, час домовлятися", "Чи варто нам продовжувати бити по болоту". Ці фрази не пропонують рішень -- вони культивують безпорадність. А безпорадність породжує капітуляційні настрої.

ІПСО здійснює вплив на різних рівнях одночасно:

Домашній стандарт

Особа, яка щовечора шукає притулок, поступово накопичує втому. Коли до фізичного виснаження додається психологічний тиск від постійних новин ("це ніколи не закінчиться"), в голові виникають думки про еміграцію, про те, щоб вивезти дітей, про те, що "можливо, це все даремно", "як вони вже всіх дістали".

Це не є проявом слабкості — це звичайна реакція психіки на тривале напруження. Однак саме цю реакцію інформаційно-психологічні операції намагаються активізувати та використати в своїх інтересах.

Рівень підприємництва та бізнес-середовища.

Керівник компанії після чергового обстрілу стикається з рішенням: інвестувати далі чи виводити бізнес? Якщо інформаційний фон постійно сигналізує про "відсутність перспектив", "неминучість поразки", "неможливість захисту інфраструктури" -- це впливає на рішення.

Один керівник може втримати нерви. Але коли десятки підприємців щодня отримують однакові сигнали -- ефект накопичується. Капітал тече туди, де бачить майбутнє. ІПСО намагається переконати, що майбутнього тут немає.

Рівень державних органів управління

Найбільш небезпечне інформаційно-психологічне впливання торкається тих, хто ухвалює стратегічні рішення. Коли чиновники, військові та дипломати стикаються з безперервним потоком песимістичних новин — навіть усвідомлюючи, що це лише маніпуляція — це формує певний фоновий шум у їхній свідомості.

"А що, якщо суспільство справді втомилося?" "А що, якщо люди більше не витримають?", "Може, нам справді варто шукати компроміси?". Ці сумніви можуть призвести до передчасних поступок, до рішень, прийнятих не з позиції сили, а з позиції страху. Тобто змушувати помилятись.

ІПСО використовує ряд ключових аспектів людської психіки:

Ефект доступності полягає в тому, що ми схильні завищувати ймовірність подій, які часто потрапляють нам на очі. Наприклад, якщо щодня зустрічаємо повідомлення про "неминучий провал" або "найскладнішу зиму", наш розум починає сприймати ці ідеї як більш ймовірні, ніж вони є насправді.

Втома від прийняття рішень може призвести до тривалого стресу, що виснажує можливості для адекватного вибору. У такій ситуації люди часто обирають "простішу" альтернативу, навіть коли вона є помилковою. Відчуття, що "здаючись, це закінчиться", виглядає більш привабливо, ніж наполегливо продовжувати боротьбу.

Соціальне підтвердження виникає, коли ми помічаємо, що "багато людей мають таку ж думку" (навіть якщо це лише боти). Це спонукає нас схилятися до цієї точки зору. Ілюзія загального консенсусу формує враження, що "всі вже ухвалили таке рішення".

Ефект негативу полягає в тому, що негативні новини викликають більший інтерес, ніж позитивні. Один неправдивий матеріал про "невдачу системи протиповітряної оборони" розповсюджується швидше, ніж десяток правдивих звітів про збиті ракети.

Що робити: індивідуальний та колективний захист

На індивідуальному рівні:

Перш за все, важливо усвідомити момент слабкості.

Якщо ви щойно пережили обстріл -- ваш мозок зараз не в оптимальному стані для прийняття рішень. Це нормально. Але це означає, що зараз найгірший час читати новини або приймати важливі рішення. Дайте собі час заспокоїтися.

Зменшіть обсяг споживаної інформації. Після нападу слід орієнтуватися лише на офіційні джерела та перевірені факти. Уникайте коментарів під публікаціями, не звертайте уваги на Telegram-канали "анонімних інсайдерів" та уникайте "експертів", які з’являються після кожного обстрілу з однаковими повідомленнями.

Переконайтеся в надійності джерела.

Хто це пише? Коли створений акаунт? Яка історія публікацій? Чи є верифікація? Боти та агенти впливу часто маскуються під "звичайних людей" або "експертів", але їхня поведінка має патерни.

На рівні організацій та держави:

Швидка комунікація після атак є критично важливою. Кожна година мовчання після обстрілу означає годину, коли інформаційно-психологічні операції (ІПСО) реалізуються без жодного опору. Офіційні повідомлення повинні з’являтися негайно: що сталося, які заходи вживаються, коли очікується відновлення електропостачання, скільки ракет вдалося знищити. Інформаційний вакуум заповнюється дезінформацією. Влада повинна бути на передовій.

Чистота без тривоги

Люди не діти. Вони витримають правду. Але їм потрібна правда цілком, а не фрагментами, які потім домислюють боти. "Так, була атака. Так, є пошкодження. Так, працюємо над відновленням. Ось що ми робимо. Ось коли буде результат".

Отже, у сучасних конфліктах перевага не завжди належить тому, хто має більше бронетехніки. Важливу роль відіграє також здатність зламати дух супротивника.

Фізичні ракети руйнують будинки. Інформаційні ракети руйнують надію, довіру, єдність. І якщо від перших нас захищає ППО, то від других -- тільки критичне мислення.

Щоразу, коли ви зупиняєтеся перед тим, як дати волю паніці, ви знешкоджуєте інформаційну загрозу. Кожного разу, коли ви перевіряєте факти, ви створюєте захист. І кожного разу, коли ви зберігаєте спокій і підтримуєте інших у цьому, ви наближаєте перемогу.

Це не патетика. Це механіка гібридної війни.

Сонце знову засяє. Поранення залікуються. Споруди будуть відновлені.

Питання полягає в одному: чи дамо їм можливість зруйнувати те, що не піддається їхньому зору – нашу силу протистояти.