Каспрук: У лютому 2026 року Путін може зазнати втрати влади | Еспресо

Російсько-українська війна триває вже понад три з половиною роки. Путін не може перемогти Україну. Якби він міг би це зробити, то вже давно був би в Києві. Але абсурдне продовження війни Російською Федерацією полягає в тому, що російський диктатор не готовий програти війну з Україною, і тому продовжує непримиренне протистояння.

Питання чому перебуває на поверхні. Адже ми добре пам'ятаємо, що відбувається зі злочинцями, які гублять свою владу, коли після цього їх звинувачують у воєнних злочинах.

Крім того, в разі своєї відставки, всесильний Путін розуміє, що політичні та економічні еліти Росії звалять на нього всю відповідальність за війну в Україні, за розвал російської економіки та демографічну катастрофу, від якої Російська Федерація вже ніколи не зможе оговтатися. Тому він і тягне час, бо знає, що кремліни, які нині формально демонструють йому лояльність та політичну підтримку, в разі його падіння, будуть рвати його на шматки.

Випрошуючи зброю у політичних партнерів Російської Федерації - Китаю, Північної Кореї та Ірану, агресор Путін виступає в ролі мілітариста-жебрака, який не здатен відмовитися від своєї агресії, проте одночасно не має змоги її самостійно продовжувати. Нова вісь зла об'єднує свої зусилля, і для Китаю важливо, щоб його васал Путін діяв в річищі визначених для Росії рамок геополітичної поведінки.

Ознайомтеся також: Єдиний варіант досягнення миру - це тріумф України. Загрозу з боку Росії слід усунути раз і назавжди.

Одержимість Путіна знищенням української державності призвела до того, що Швеція та Фінляндія приєдналися до НАТО. Проте, прагнучи захопити іноземні території, Кремль не бажає визнавати критичну демографічну кризу, з якою сьогодні стикається Російська Федерація. Крім того, нова китайська карта на 2025 рік показує, що багато російських земель належать Китайській Народній Республіці. Проте Росія не реагує на цю карту, що містить територіальні претензії з боку Китаю.

При аналізі війни Росії проти України часто не враховується роль Китаю в цьому конфлікті. Варто зазначити, що двічі після закінчення Олімпійських ігор - у 2014 та 2022 роках - лідер Китаю Сі Цзіньпін надавав зелене світло для військового вторгнення Росії в Україну. Якби Китайська Народна Республіка не підтримувала Росію, існувала б ймовірність, що до кінця 2025 року війна між Росією та Україною могла б закінчитися поразкою Москви та виведенням її військ з українських територій. Проте позиція Пекіна щодо України залишається стійко проросійською, а сам Сі Цзіньпін переконаний у необхідності перемоги Російської Федерації.

Як відомо, Путін дуже боїться повторити долю Муаммара Каддафі. І вже зараз очевидно, що він чіплятиметься за свою владу до останнього, думаючи, що цим він відтягує участь лівійського диктатора. Свого часу Каддафі не скористався пропозиціями кількох арабських країн надати йому політичний притулок. Це закінчилося для нього трагічним чином.

Сьогодні, за низкою ознак, що стосуються подій у Кремлі та його околицях, стає зрозуміло, що російський лідер починає втрачати контроль над країною, яку він узурпував понад 25 років тому. Хоча генерали поки що залишаються вірними Путіну, не можна відкидати можливості, що молоді полковники можуть не захотіти розділяти з ним наслідки поразки у цій війні і, можливо, наважаться на рішучі дії.

Для більшості російських еліт Путін вже давно не є символом стабільності та запорукою їх матеріального благополуччя. Натомість він став тягарем для політичного істеблішменту, військових та силовиків. Всі злочини, вчинені російськими військами в Україні, рано чи пізно вимагатимуть відповідальності. Лише ті, хто зможе позбавити деспота влади, матимуть можливість розраховувати на прощення. Але за це право ще потрібно буде поборотися.

Досліджуйте також: Лише Китай володіє механізмами, здатними спонукати Путіна до завершення конфлікту в Україні.

Поведінка Путіна в останній час вказує на те, що він інтуїтивно розуміє, яка небезпека нависла над ним. Адже замість продовження свого правління в Російській Федерації, він може неочікувано отримати швидке прискорення подій. Коли представники його найближчого оточення, так званого внутрішнього кола, остаточно вирішать, що своя сорочка їм ближче до тіла, і тому його перебування на найвищій посаді в Росії, становить для них велику небезпеку.

У такому разі, тут дуже проглядається розвиток подій дуже схожий на варіант з Ніколає Чаушеску. Коли побачивши, що румунське суспільство вибухнуло протестами, подільники тирана вирішили погасити народне повстання ліквідувавши Ніколає і Єлєну Чаушеску. Очевидно, що такий варіант подій не влаштовує узурпатора, і навряд чи він готовий пройти його до кінця.

Щоб там не віщали з путінських телеекранів російські пропагандисти, головні кремлівські очільники вже починають розуміти, що наближається початок агонії режиму, і відвернути його вони вже не в змозі. Але щоб максимально відтягнути момент відповідальності за усі свої скоєні злочини, вони продовжуватимуть свою програшну криваву гру, сподіваючись, як колись їхній кумир Гітлер, на якесь чудо. Та ніякого такого чуда для них не передбачається і не буде.

У зв'язку з критичною ситуацією в Росії, яка стрімко наближається до краху, Сі Цзіньпін має можливість зупинити війну в Україні, якщо хоче запобігти остаточному падінню Путіна та його злочинного оточення. Але чи дійсно він цього прагне — інше питання. Китай уже зазнав значних економічних втрат через конфлікт між Росією та Україною, а сподівання на те, що Москва зможе змінити світовий порядок, не мають реальних підстав.

Теоретично існує безліч варіантів, як Китай міг би підтримати Путіна. Одним із реальних сценаріїв, який колись міг би бути застосований, але від якого відмовився Муаммар Каддафі, є добровільна відмова від влади та виїзд з країни.

Читайте також: Китай використовує Росію як таран проти західної цивілізації

Пекін, безсумнівно, міг би, узгодивши свої дії зі Сполученими Штатами та Європейським Союзом, запропонувати Володимиру Путіну та кільком його найближчим соратникам політичний притулок на китайській території. Для цього можна було б виділити окрему, ізольовану зону, де всі прихильники Путіна могли б проживати компактно.

Цілком ймовірно, що створення закритої території не слід планувати в таких містах, як Пекін, Шанхай або Гонконг, оскільки для політичних біженців з Росії там можуть бути небезпечні умови. Проте існує можливість виділити спеціальну зону в автономному регіоні Внутрішня Монголія на півночі Китаю, де можна було б розмістити таких осіб, як Путін, Шойгу, Лавров, Матвієнко, Патрушев, Наришкін, Медведєв, Собянін, Герасимов, Кудрін. Також сюди можна додати Кірієнка, Пєскова, Володіна, Суркова, Бортнікова, Золотова, Іванова, Юр'єва, Менщікова та Мінаєва.

Головні пропагандисти ідеологічного фронту, такі як Симоньян, Соловйов, Скабєєва, Попов, Шейнін та Кісельов, намагатимуться через внутрішнє телебачення переконати вигнанців у тому, що ситуація не така вже й безнадійна. Адже, як вони зазначать, їх могли б і повісити, а тут, у Китаї, вони відчувають себе абсолютно в безпеці.

На даний момент ми перебуваємо на порозі важливих змін. Вивчаючи різноманітні відомості, що надходять з Росії, можна припустити, що Путін ризикує втратити свою позицію до 2026 року. Існує безліч ознак, які свідчать про можливість підготовки державного перевороту в Кремлі. Проте, чи зможуть змови реалізуватися на практиці – це вже інше питання.

Проте, якщо Сі Цзіньпін прагне уникнути повторення долі Муаммара Каддафі чи Ніколая Чаушеску для Путіна, йому слід розглянути можливість надання політичного притулку.

В Пекіні люблять часто повторювати, що російсько-українську війну потрібно закінчувати. І найкращий варіант - забрати російського диктатора до Китаю. Адже, в іншому випадку, Путін продовжуватиме війну, вважаючи що у нього немає іншого виходу.

Китайський фактор у війні Росії в Україні дуже потужний. Пекін мав би зробити перший крок до миру, бо все одно у них нічого не вийде з намаганням зберегти режим свого багаторічного політичного васала Путіна.

Джерело

Про автора. Віктор Каспрук – журналіст за професією.