Кожен елемент, вплетений у маскувальну сітку, наближає нас до тріумфу.

Укрінформ продовжує розповідати про волонтерські спільноти. Цього разу ми побували у "Печерських котиків"

З початку повномасштабного вторгнення волонтерська спільнота "Печерські котики" сплела понад 2,5 тисячі "кікімор", майже 40 тисяч квадратних метрів маскувальних сіток, виготовили 10 тисяч окопних свічок, та понад 3,5 тисячі нашоломників із маскувальної сітки. Вони розташовуються на двох локаціях у Києві: на Лейпцизькій, 15‑А та на території Києво-Печерської лаври в Музеї книги і друкарства України, де ми й побували, щоб розповісти про їхню кропітку, надважливу для фронту працю.

Існує кілька варіантів дизайну "Кікімор": лісові, степові та зимові.

Ми опинилися у величезній залі музею, де з самого ранку кипить робота невтомних волонтерів. Разом із координаторкою музею "Печерські котики" Наталею Пухальською та відомою українською співачкою, мисткинею і волонтеркою Анжелікою Рудницькою спостерігаємо за всіма етапами створення маскувальних "кікімор", які волонтери та військові ласкаво називають "кікі".

Тканину-сітку для основи "кікімор" замовляють у виробників із Харкова, і вже тут її вручну розкроюють на капюшон, основу, рукава та полички. Далі кравчиньки-волонтерки сідають за машинки - зшивають основу у стилі фрак (але дуже просторий), щоб військовим було зручно рухатися.

"Кікімори" виготовляються для зросту 175 і 190 см. Снайпери, навіть якщо не є надто високими, зазвичай обирають найбільший розмір. Вони ретельно підходять до вибору довжини, адже в положенні лежачи взуття повинно бути повністю закритим. А от розвідники мають інший підхід, оскільки їм потрібно більше свободи руху", - ділиться думками Наталя Пухальська.

Далі основу треба "заплести", для цього використовують розсотану мішковину та стрічки нарізаного спанбонду (флізелін - неткане 100% поліпропіленове термоскріплене полотно). Мішковину постачають у великих сувоях, далі її розкроюють на смужки і квадрати, які потім розсотують на нитки довжиною 25 см (на основи) і 35 см (на каптури).

"На початку ми експериментували з кількома іншими матеріалами, але вони швидко намокали та піддавалися гниттю. Натомість, 'спанбонд' практично не вбирає вологу і швидко висихає, що забезпечує кращий захист техніки та позицій наших військових, навіть від тепловізійних променів. Це було перевірено", - розповідає пані Наталя.

Спанбонд постачається в об'ємних рулонах, які потім розрізають на квадрати, з яких нарізальники виготовляють стрічки. Матеріал має хорошу непрозорість і доступний у різних кольорах. "Печерські котики" створюють кілька варіантів "кікімор": лісових, степових і зимових (зимові моделі представлені в чотирьох різних стилях).

Є ОДИН КРИТИЧНО ВАЖЛИВИЙ АСПЕКТ - НА "КІКІМОРІ" НЕ ПОВИННО БУТИ ЖОДНИХ ГЕОМЕТРИЧНИХ ФІГУР АБО ЯСНИХ ЛІНІЙ.

Зараз, звичайно, хлопці замовляють в основному "ліс", тому що почалася "зеленка". Від нарізальниць ми переходимо до головних дійових осіб, які плетуть. Хтось плете на стійці стоячи, а комусь зручніше - за столами. Плетуть "кікімори" винятково за схемами, які розробляють самі ж волонтери, зокрема пані Наталя. Адже є дуже важливий нюанс - на "кікіморі" в жодному разі не має бути геометричного малюнка або чітких ліній чи узорів. Вона має бути максимально подібна до природних кольорів і форм.

"У нас є чудові схеми. Коли замовили "болото", я зробила для них схеми вручну. Усі кольори детально прописані. Дівчата чудово плетуть за ними. Ми ретельно контролюємо кожен етап: від пошиття до заплітання. Ми приділяємо велику увагу якості. Хоча це все досить просто, я завжди кажу новачкам: плетіння дуже легке - одна стрічка, два вузли, три нитки. Схема готова - починаємо! Деякі пропонують плести по одному вузлу, щоб прискорити процес. Але ми отримуємо зворотний зв'язок від хлопців, і вони зазначають, що через постійне складання та розкладання "кікі" розсотуються, а нитки обсипаються. Ми завжди враховуємо їхні побажання; наприклад, раніше ми плели щільніше, але хлопці сказали, що потрібно трохи зменшити щільність - і ми внесли зміни", - розповідає волонтерка.

Отже, "кікімори", виготовлені з "Печерських котиків", мають досить високу міцність. Якщо військовий не залишає цю річ без нагляду, і вона не руйнується від прямого влучання снаряда в бліндаж чи автомобіль, то вони можуть служити кілька сезонів. Щодо догляду, то він практично не потрібен, адже чистота — це не про "кікімору". Часто хлопці навмисно забруднюють їх у багнюці, встромляють гілки та бур'ян або підстригають для кращого маскування.

МИ ПРАЦЮЄМО ТІЛЬКИ ЗА ЗАПИТОМ, У НАС НЕМАЄ СКЛАДУ, У НАС ЗАВЖДИ ЧЕРГА

Хлопці роблять замовлення "кікімор" через соціальні мережі "Печерських котиків" в Instagram та Facebook. Там доступна гугл-форма, яку військові заповнюють особисто і додають копію свого військового квитка. Це потрібно для того, щоб волонтери могли переконатися, що замовлення надходить від справжніх військових, а не від інших волонтерів, які просять про допомогу в покупці восьми сіток чи "кікімор". Хоча великі замовлення також приймаються — минулого літа вони виготовили чималу партію для навчальних центрів, виготовивши по 30 штук.

"У випадку, якщо замовлення складає певну кількість (від 5 до 10 одиниць), ми просимо підтвердження від військової частини, щоб бути впевненими, що це дійсно для них. Наша робота заснована виключно на запитах, оскільки ми не маємо складу і завжди маємо чергу. Звичайно, іноді до нас звертаються і волонтери з проханнями зробити замовлення для своїх рідних, але навіть вони повинні надати військовий квиток," – поділилась Наталя Пухальська.

ЗА ТИЖДЕНЬ НА ДВОХ ЛОКАЦІЯХ МИ ПЛЕТЕМО 15-18 "КІКІМОР", АЛЕ ЦЬОГО НЕДОСТАТНЬО

Запитуємо, скільки "кікі" здатні виготовити чи заплести "Печерські котики" за один тиждень?

"Ключовим тут є слово "заплести", - зазначає пані Наталя. - Наші кравчині можуть пошити основи, але це займає більше часу, ніж ми витрачаємо на плетіння. Протягом тижня на двох локаціях: у Лаврі та на Лейпцизькій, 15‑А (де, крім "кікімор", також виготовляють маскувальні сітки) ми створюємо 15-18 "кікімор". На локації в Музеї кількість варіюється від 7 до 10, в залежності від того, скільки людей працює. Наприклад, один рукав потребує близько 2,5 години плетіння, тоді як капюшон - близько 3,5 години. Все залежить від швидкості та координації рухів. Що стосується маскувальних сіток, попит значно перевищує можливості волонтерів. Нам не вистачає рук. Тому ми щиро запрошуємо всіх долучитися."

Слова Анжеліки Рудницької відображають нинішню ситуацію з волонтерами: "На початку повномасштабної агресії у 2022 році люди об'єдналися і активно працювали над найважливішими справами для нашої перемоги. Коли я приходила плести сітки, неможливо було знайти вільне місце! Потрібно було прийти раніше, щоб зайняти своє місце. У волонтерських центрах тоді зібралося безліч людей — від школярів до літніх осіб. Наразі ж ситуація з волонтерами значно ускладнилася... Маскувальні сітки та "кікімори" залишаються надзвичайно потрібними, але чомусь тил забуває, що ми можемо спати в комфортних ліжках лише тому, що наша армія не має можливості відпочивати".

УВАГА, ТЕПЛЕ СПІЛКУВАННЯ, ТОВАРИСЬКІ СТОСУНКИ - ЦЕ ТЕ, ЩО МОЖЕ УТРИМАТИ ЛЮДЕЙ

Волонтерки підкреслюють, що допомагати у плетінні може кожен і в будь-який час, адже робота організована в дві зміни. Локація в музеї функціонує щоденно, без вихідних, з 10:00 до 17:00. Завжди є хтось на місці, а також завжди є завдання! "Збирати людей разом — це велика відповідальність, адже потрібно постійно генерувати нові ідеї, закликати їх приходити до нас, - ділиться пані Наталя. - Для цього ми організовуємо різноманітні майстер-класи, зокрема з писанкарства та запинання хусток, а також отримали вифлеємський вогонь від пластунів. Ми святкували наше триріччя на цій локації з тортом та врученням подяк. Важливою складовою є увага, тепле спілкування та дружні зв’язки — це те, що спонукає людей залишатися з нами. Якщо люди не відчувають до тебе інтересу, ти їх не зможеш утримати. Ще однією важливою перевагою є те, що ми маємо можливість працювати в музеї Лаври — це символ нашої культури та сили. Ми тут з серпня 2022 року. Музей надав нам великий світлий зал, а наші волонтери отримують можливість безкоштовно відвідувати виставки та концерти, які відбуваються в музеї."

Люди, що приходять займатися плетінням сіток та "кікімор", мають широкий віковий діапазон. Під час першої зміни зазвичай більше молоді, тоді як у другій зміні переважають старші учасники. Серед них є чимало переселенців з різних міст, таких як Херсон, Олешки, Донецьк, Слов'янськ та Костянтинівка, а також значна кількість киян, зокрема жителів Печерського району столиці.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО РОЗПОВСЮДЖУВАТИ ТА ПІДВИЩУВАТИ АВТОРИТЕТ ВОЛОНТЕРСТВА, ОСОБЛИВО, СЕРЕД МОЛОДІ

Дарина Левченко проводить виїзні майстер-класи з плетіння "кікімор" і є координатором напряму з виготовлення окопних свічок. На початку повномасштабного вторгнення дівчині було 15 років, але вона стала біля витоків створення волонтерської спільноти "Печерські котики", яка почалася як організація, що допомагає маломобільним людям: розвозили медикаменти, обіди, потім долучилося плетіння "кікімор", і десь за пів року - плетіння сіток.

Я навчаюся на психолога і активно займаюся волонтерством. Вважаю, що зараз надзвичайно важливо займати активну соціальну позицію і популяризувати волонтерську діяльність, особливо серед молоді. Взимку та восени ми організовуємо виробництво окопних свічок. Цей процес проходить у формі майстер-класів, які відбуваються щотижня на Лейпцизькій, в локації "Печерських котиків" біля станції метро "Печерська". Усі бажаючі можуть прийти, навчитися виготовляти свічки і далі ділитися цими знаннями у своїх спільнотах.

Ми також організовуємо виїзні майстер-класи з плетіння "кікімор", часто це відбувається на корпоративних заходах для компаній. Участь у таких заходах передбачає донат, який покриває витрати на матеріали. З початку минулого року ми запустили виробництво маскувальних нашоломників - їх можна виготовляти вдома: волонтери приходять, забирають матеріали, а потім повертають готові вироби.

"У нас також є інші види зайнятості в залежності від ситуації, наприклад, ми займаємося збором гуманітарної допомоги для фронту. Наші волонтери приносять печиво, різноманітні ласощі, шкарпетки, а ми передаємо їх хлопцям на передову," - поділилася пані Дарина.

ВОЛОНТЕР: ТИЛ ПОВИНЕН ГАРАНТУВАТИ УСЕ НЕОБХІДНЕ ДЛЯ НАШИХ ВІЙСЬКОВИХ, ОСКІЛЬКИ НАША ПІДТРИМКА МАЄ ВЕЛИКЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ НИХ.

Волонтери вважають, що найпростішим етапом у створенні "кікімор" є їх виготовлення, тоді як найскладнішим завданням, що вимагає певних навичок та вмілості, є заплітання. У випадку з маскувальними сітками робота має більш фізичний характер, але тут немає чітких вказівок щодо того, як саме потрібно заплітати, оскільки стрічку можна розташовувати досить вільно. Натомість "кікімори" плетуться за строгими схемами, хоча їхні "узори" можуть здаватися випадковими.

Тетяна Кінщак, завсідниця "Печерських котиків", регулярно приходить до музею плести такі важливі маскувальні засоби.

"Всі мої близькі беруть участь у війні. А тил, в свою чергу, має підтримувати наших військових, адже наша допомога є для них вкрай важливою — без неї неможливо досягнути перемоги. Я намагаюся приходити сюди так часто, як можу, оскільки це необхідно для нашої армії. Про цю ініціативу я дізналася ще в 2022 році, під час першої онлайн-лекції від Катерини Майстренко. Спочатку ми надавали допомогу пенсіонерам, людям з обмеженими можливостями та малозабезпеченим мешканцям Печерського району, які залишилися без підтримки. Згодом ми почали виготовляти маскувальні сітки та "кікімори". Тут є багато людей, які вже три роки регулярно приходять на цю допомогу," - поділилася пані Тетяна.

До торби разом із "Кікіморою" неодмінно додаються обереги, малюнки та листівки від дітей.

До всіх "кікімор" додається спеціальна торба, куди вкладають готову "кікімору" і обереги, зроблені волонтерами: мотанка-янголик або браслет на руку. І обов'язково - малюнок від діток та підписана листівочка.

Поки ми спостерігаємо за майстерним плетенням "кікімор", намагаючись освоїти цю техніку, до приміщення заходять веселі групи малюків, які навчаються у початковій школі. Волонтери знайомлять їх з нашою діяльністю, демонструючи готові "кікі" та пояснюючи, як ці "кумедні вироби" можуть стати рятівниками для наших воїнів. Очі дітей сяють від захоплення і цікавості.

Ось ми бачимо, як двоє маленьких дітей за столом активно пишуть листи для наших героїв з ЗСУ, які потім будуть додані до виготовлених виробів. Познайомимося з ними. Їх привів батько – Олексій Кушніренко, пілот Національної поліції України. З початку масштабного вторгнення він щодня на медичному вертольоті рятує поранених, перевозючи їх із поля бою до госпіталів. Наразі він не на службі, а проводить час з родиною. Вони вирушили на екскурсію до Лаври, і випадково потрапили до волонтерського центру, де діти з великим бажанням вирішили написати добрі слова для хлопців на фронті.

Волонтери "Печерських котиків" говорять, що до них досить часто приходять цілими сім'ями - тато, мама, дитина. І малеча може тут не лише гратися, а й допомагати, наприклад, із нарізкою або сотанням.

Зараз кількість людей, які відвідують нас, варіюється в залежності від дня. Іноді ми зустрічали до 30 осіб, але останнім часом їх стало значно менше. Як свідчить досвід, влітку, коли почнеться сезон дач, відвідувачів буде ще менше. Тому "Печерські котики" запрошують усіх приєднатися до нас і допомогти з плетінням.

"Я щиро висловлюю вдячність та глибоку повагу кожному, хто долучається до підтримки Збройних Сил України. Кожен внесок, кожна ниточка, сплетена в нашому проекті "Печерські котики", наближає нас до перемоги на йоту! Моя позиція: сильний і небайдужий тил – це запорука більш мотивованої армії, бо вона усвідомлює, за кого бореться", - підкреслила Анжеліка Рудницька, яка активно займається волонтерством і закликає всіх не залишатися осторонь, приходити на допомогу волонтерам і разом виконувати важливі, проте прості справи.

Любов Базів. Київ

Зображення Олександра Клименка