Кулінарія європейської інтеграції. Обговорюємо маловідомі виклики в процесі переговорів щодо приєднання до Європейського Союзу.
Менше трьох тижнів лишилося до завершення червня - а отже, і до психологічного "проміжного дедлайну" у вступних переговорах України є ЄС. Адже заяви про те, що у першому півріччі 2025 року Київ неодмінно відкриє переговори за першими кластерами, лунали неодноразово, ще від минулого року.
З наближенням "дати Х" стає все більш очевидним, що Угорщина стане причиною зриву цього терміну. Орбан не має наміру знімати вето на будь-які рішення, які стосуються прогресу України в напрямку членства. Для нього це питання політичної стабільності. Про це детально писала "ЄвроПравда".
Цю ситуацію усвідомили і в Європейському Союзі. Тому Єврокомісія разом з окремими державами-членами веде роботу над можливістю запровадження "альтернативного треку переговорів" з Україною. Цей трек передбачає зменшені наслідки, але дозволяє обійти вето з боку Угорщини. Ми детально розглянули цю тему в нашій статті "План Б" щодо вступу України до ЄС.
Суть справи полягає в тому, що труднощі для проведення переговорів на цьому не закінчуються.
"Європейська правда" отримала шанс спостерігати за закритою дискусією на цю тему, яка проходила в київському "Єврохабі".
Тут зібралися представники уряду, парламенту, кількох судових інституцій, антикорупційних відомств тощо, щоб у режимі Chatham House, тобто відверто і не під запис, обговорити стан справ навколо кластера "Основи" (або "Засадничі питання") - ключового переговорного блоку, прогрес за яким буде визначальним для всіх інших частин вступних переговорів.
Обговорення, проте, перетворилось на щось більше, ніж просто "Основи", акцентуючи увагу на складності недовіри, яка, як видається, є ключовою в контексті переговорів.
"ЄвроПравда" запускає нову серію матеріалів під назвою "Кухня євроінтеграції", що базується на результатах низки закритих зустрічей, які відбудуться в найближчі місяці.
Можна робити вигляд, що не бачиш слона в кімнаті. Але коли цей слон – Віктор Орбан, який відкрито заявляє про свої наміри перешкоджати євроінтеграції України, ігнорувати це стає дедалі важче.
Проте, здається, що питання угорської меншини в Україні стало звичним і не викликає активних обговорень. Учасники зустрічі висловили думку, що зрештою угорці змушені будуть йти на компроміси. Проте залишається невідомим, яким чином і коли це відбудеться. "Я сподіваюся, що всі 26 країн-членів ЄС (усі, крім Угорщини. - ЄП) зможуть переконати одного, хто залишився", - зазначив один з представників, який брав участь у розмові.
У цьому та наступних абзацах "ЄвроПравда" наводить висловлювання учасників обговорення без їх імені, оскільки дискусія проходила в закритому форматі, що дало можливість говорить учасникам більш вільно. Єдиним винятком є народні депутати, чиї цитати були узгоджені з редакцією для публічного використання.
Проте залишається відкритим питання: чи готовий Євросоюз підтримати вступ України, як це робить Орбан в порівнянні з іншими? Відповіді на це питання поки що немає.
"Сьогодні це Угорщина. Хто стане наступним, створюючи труднощі для України, поки що залишається невідомим," - таку думку висловила одна з експерток у цій області.
Інше політичне питання, з якого немає згоди між учасниками - це терміни, за які Київ розраховує виконати всі умови ЄС. Принаймні з кластера "Основи", оскільки зараз йдеться про нього.
В уряді наполягають, що цю роботу можна виконати до 2028 року. "2,5 роки - це дуже амбітний таймлайн", - відповів на це один з експертів.
Імовірно, ключова підстава для оптимізму посадовців - те, що наразі ЄС готовий до гнучкості у переговорах з Україною. Навіть у формулюванні вимог до Києва. "Бувають ситуації, коли ми пояснюємо стороні ЄС, що той чи інший законопроєкт не може отримати належної підтримки у парламенті - і у відповідь отримуємо з їхнього боку певні поступки", - поділився досвідом Вадим Галайчук, перший заступник голови комітету з питань євроінтеграції (фракція "Слуга народу").
Однак справа в тому, що це можливо лише в тому випадку, якщо парламент може надати переконливі підстави для зміни вимог – і не завжди такі підстави наявні. При цьому не завжди мова йде про корупційні чи аналогічні причини затримок. Іноді причини криються в нерозумінні європейських стандартів з боку законодавців.
"Кухня євроінтеграції" стала майданчиком для непростої дискусії між парламентарями, іншими посадовцями та експертами. У тому числі про довіру до євроінтеграційних рішень. Вадим Галайчук визнав, що проблема є, і що вона очевидна.
"Рік тому майже жодна з політичних сил у парламенті не наважувалася публічно виступати проти будь-якого законопроєкту, який мав "євроінтеграційний" статус. Сьогодні це вже не є забороненою темою. Тепер ми чуємо критику від депутатів, яка стосується таких проєктів, включаючи прямі і суто політичні зауваження", - зазначив він.
Зазначимо, що на зустрічі були присутні не лише фахівці-"євроінтегратори". Наприклад, колега Галайчука по фракції Сергій Демченко (член комітету з питань правової політики).
Він взявся пояснити, чому в парламенті часом немає голосів за "європейські" закони.
Він також підтвердив, що наявність висновку про необхідність конкретного закону для просування до ЄС більше не є гарантією його затвердження.
Опір законопроєктам у парламенті, як правило, зумовлений їх недоліками. "Чому варто приймати закон, який не вирішує існуючих проблем, а лише дозволяє звітувати перед партнерами про виконану роботу?" - зазначив народний депутат.
А щоби підтвердити, що його аргументи мають ґрунт, Демченко навів приклад - ухвалений на початку 2024 року закон про лобізм.
Ця оповідь дійсно дає підстави замислитися над тим, що вимоги Європейського Союзу інколи можуть викликати суперечки.
Вимога Брюсселя щодо ухвалення цього закону виникла під час виконання Україною умов для отримання статусу кандидата, причому вона була додана на етапі реалізації цих вимог. Це стало причиною для обґрунтованої критики з боку українських експертів, які зауважили, що навіть у країнах ЄС лобізм регулюється не однаково. В Україні, у період законодавчих змін на шляху до євроінтеграції, коли існує потреба в активному громадському захисті великої кількості законів, така норма не зможе працювати так, як це передбачали в Брюсселі.
Однак, позиція Європейського Союзу залишалася незмінною. При цьому вони не надавали жодних пояснень стосовно обґрунтування своїх вимог.
В результаті, парламент затвердив цей закон, щоб не гальмувати рух України в напрямку Євросоюзу, проте це не підвищило рівень довіри до самого процесу.
І це лише один з прикладів.
Депутати визнають, що відсутність довіри перетворюється на серйозну проблему.
В уряді також визнають, що реалізація "єврозаконів" стає все більш складною. "Ми стикаємося з труднощами у затвердженні законодавства навіть в рамках Ukraine Plan (плану, від виконання умов якого залежить фінансування)", - зазначила під час обговорення представниця урядової команди.
Іншою проблемою, що також підриває довіру, є недостатня комунікація.
Часто під час розгляду певного законопроєкту виникає питання: "Чому ми повинні його підтримати?" На це, як зазначив Вадим Галайчук, звучить відповідь: "Тому що ми домовились із нашими партнерами". Проте без ґрунтовних аргументів такі пояснення не викликають довіри у депутатів.
Щоб залучити депутатів до процесу та підвищити їх розуміння джерел вимог, уряд вирішив вжити нестандартних заходів. Вже ухвалено рішення включити профільних представників Верховної Ради до переговорних груп у майбутніх переговорах про вступ. "Це, здається, вперше в історії розширення ЄС, і це позитивно. Проте цього недостатньо," - зазначає Галайчук. З огляду на величезну кількість законопроєктів, які парламент має розглянути на шляху до вступу, а також враховуючи, що статус "євроінтеграційного" проєкту не завжди гарантує успішне ухвалення, це може стати одним із головних викликів у виконанні вимог дорожніх карт, узгоджених Україною з ЄС у рамках кластера "Основи".
Відповідь на це запитання є ще одним викликом, з яким стикається Україна. Це стало основною темою серйозних розбіжностей серед учасників зустрічі.
Безумовно, існує певна ступінь гнучкості. Це особливо проявляється у кластері "Основи", до якого входять питання, пов'язані зі стандартами демократії та верховенством права. Як зазначили учасники дискусії, в цих сферах Європейський Союз має обмежену кількість "жорстких" і чітко визначених норм, які можна адаптувати до українського законодавства. Більшість вимог ЄС стосується дотримання загальних принципів та поваги до основних цінностей.
Через це кластер "Основи" дає найбільшу гнучкість - і для Києва у виконанні, і для Брюсселя у їх оцінюванні.
Але в якому напрямку має діяти ця гнучкість? Чи варто підвищувати амбіційність реформ, чи, можливо, слід змінити курс? Чи буде ЄС готовий прийняти "недостатньо виконані" завдання? І яка стратегія є оптимальною для України, враховуючи, що реформи врешті-решт необхідні нам самим?
Ось ці запитання викликають найбільші суперечки і абсолютно полярні позиції.
Оскільки на ці питання часто немає єдиного вірного рішення.
"Європейський Союз не надає чітких інструкцій щодо впровадження директив, які ґрунтуються на традиційних підходах. Це особливо актуально, враховуючи, що навіть країни, які є членами ЄС, стикаються з труднощами у виконанні цих директив," - зазначив один з експертів, наводячи приклад зі своєї сфери діяльності.
Така ситуація у кластері "Основи" є зовсім не винятковою.
Цю гнучкість відчувають і у парламенті. Наприклад - вимагаючи послаблення вимог, які стоять перед Україною. Зокрема, тих, що вже записані у дорожніх картах, які ухвалив український уряд за узгодженням з Єврокомісією. Сергій Демченко, наприклад, вважає, що вимоги цих карт мають бути пом'якшені.
"Дорожня карта є ключовим етапом на шляху до європейської інтеграції. Як народний депутат, я зобов'язаний діяти в інтересах нашої країни. А це передбачає виконання зобов'язань, закладених у дорожніх картах, - зазначає депутат. - Тому державницький підхід полягає в тому, щоб не включати до дорожніх карт ті зобов'язання, які можуть виявитися важкими для реалізації. Краще виконати якісь додаткові зобов'язання пізніше."
У той же час деякі інші учасники процесу, навпаки, закликали до підвищення вимог щодо України. Це не є новою позицією для організацій громадянського суспільства, які займаються адвокацією реформ; "ЄвроПравда" вже висвітлювала подібні заяви.
На закритій дискусії, що стосувалася євроінтеграційних питань, також звучали подібні думки, включаючи висловлювання представників державних установ. Наприклад, антикорупційні активісти висловлювали занепокоєння, що уряд не включив до плану дій ряд важливих ініціатив, на яких вони наголошували. Серед них було спрощення процесу притягнення депутатів до відповідальності за корупційні правопорушення. Відповідно до чинного законодавства, лише генпрокурор, який є політичною фігурою, має право ініціювати розслідування щодо народного депутата. Це призводить до ситуації, коли депутати від правлячої партії фактично отримують захист від кримінального переслідування, тоді як нелояльні або опозиційні парламентарі стають більш уразливими до репресій.
Як вчинити, коли вимоги різних учасників конфліктують між собою?
У кабінеті міністрів переконані, що компроміс уже досягнуто. "Прийняті дорожні карти стали результатом згоди між громадянським суспільством, державними інститутами та Європейською комісією", - запевнив учасників дискусії представник урядової команди з євроінтеграції. Однак не всі залишилися задоволені, тому продовжують звучати як заклики до посилення вимог, так і вимоги про їх послаблення (причому одночасно).
Досвід свідчить, що навіть за умов "компромісної" дорожньої карти Україна може затримувати виконання певних індикаторів. На цьому фоні цікаво прозвучала пропозиція одного з учасників дискусії, який має стосунок до судової реформи. Він запропонував ввести механізм для аналізу викликів і проблем, щоб заздалегідь оцінювати ситуації, коли терміни можуть бути не дотримані, і уникати звернень до європейських партнерів в останній момент з проханнями про перенесення термінів виконання певних пунктів.
Втім, неясно, чи буде ЄС готовий до механізмів додаткової гнучкості. І також є питання, як її запровадити без небезпеки зловживань з боку несумлінних державних гравців. Бо останні дедалі більше стають проблемою. "Ми все частіше бачимо атаку на антикорупційні інструменти, спроби звузити або обмежити незалежність", - зізнався інший представник органу влади, що брав участь у діалозі.
Вважати, що європейці залишаються байдужими до цих спроб, принаймні, наївно. Намагання використовувати "гнучкість" як засіб для уникнення реформ є очевидними для партнерів, навіть у цей складний період для України, коли вони стримують свою критику. Це усвідомлення є основою для досягнення прогресу на шляху до інтеграції в ЄС.
Автори: Сергій Сидоренко та Юрій Панченко.
редакційна команда "Європейської правди"
