Вілла "на хресті" у Львові: перетворення резиденції ректора Політехнічного університету на офіс НТШ

Вілла розташована на перехресті трьох вулиць

У Франківському районі Львова є багато мальовничих вілл. Про одну з них, в районі Кастелівка, розповіли на сторінці Франківської адміністрації. Нині це будинок Наукового товариства імені Шевченка на вулиці Генерала Чупринки, 21, раніше відомий як вілла Дзівінського або "на хресті".

Цю будівлю з кутовою шестигранною вежею, зведену в 1894 році, розробили архітектори Юліан Захаревич, Михайло Ковальчук та Іван Левинський. Проект реалізувала компанія Івана Левинського на замовлення ректора Львівської політехніки Здіслава Дзівінського. Будинок був побудований в епоху історизму в неоромантичному стилі, а його вежа нагадує про романтичні замки.

Вілла нагадує замок завдяки своїй вежі (зображення з сайту Франківської міської ради).

Фасад будинку - з нетинькованої цегли, оздоблений керамічним декором та різьбленими деталями. Вілла розмістилась на кутовій ділянці роздріжжя сучасних вулиць Генерала Чупринки, Київської та Котляревського, тому її називали "на хресті". Для затишку мешканців довкола вілли заклали сад та квітник.

Керамічні елементи декору на фасаді (зображення з сайту Франківської міської ради)

Після Першої світової війни будинок належав купцю Шуліму Валлаху, а в 1920-30-х роках - піаністу Леопольду Мюнцеру, який загинув у Янівському концтаборі.

Ліпні прикраси над вікнами (зображення з сайту Франківської районної адміністрації)

У другій половині 1930-х років у цій місцевості проживала родина Кузьмовичів. Олена Шепарович, дочка відомого громадського діяча Степана Федака, була частиною цієї родини. Володимир Кузьмович, член організаційного комітету партії УНДО, активно працював над створенням Українського католицького союзу, редагував газету "Мета" та виконував обов'язки інспектора шкіл Товариства "Рідна школа", відстоюючи права українців у Польському сеймі. За інформацією, розміщеною на сторінці району, родині також належала вражаюча колекція антикварних предметів і меблів. Проте, з приходом більшовиків 30 вересня 1939 року, Володимира Кузьмовича заарештували і засудили до восьми років у трудових таборах.

Пічка в інтер'єрі (фото зі сторінки Франківської РА)

Після завершення Другої світової війни в цьому будинку оселився Микола Островерхов, який створив вражаючу колекцію мистецьких творів. "Його колекція складалася з предметів, придбаних за мізерні суми або ж просто вкрадених з покинутих квартир, зокрема, тих, що належали репресованим і виселеним громадянам, а також з храмів, цвинтарів і музеїв, як закритих, так і діючих. Островерхов заповів половину своїх активів музею Пушкіна в Москві, а іншу частину - своєму братові з Одеси. Проте йому вдалося зберегти чимало цінностей від вивезення. Нині його порцеляна стала основою експозиції Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького, а меблі прикрашають Палац Потоцьких та деякі замки," - зазначають про останнього приватного власника на сторінці району.

Дошка НТШ (зображення з профілю Франківської РА)

Сьогодні вілла є власністю Наукового товариства імені Шевченка, де функціонують адміністрація та редакція його публікацій. НТШ вважається однією з найдавніших наукових організацій України, заснованою 23 грудня 1873 року у Львові завдяки фінансовій підтримці меценатів із Наддніпрянщини. Довгий час президентом Товариства був Михайло Грушевський. У 1939 році радянська влада ліквідувала НТШ, але в 1947 році воно відновило свою діяльність за межами країни. Через 40 років Товариство повернулося до Львова і нині розташоване у будівлі на вулиці Генерала Чупринки, яка була подарована йому Ольгою Кузьмович.