Ми не чекаємо на майбутнє Європи - ми формуємо її в даний момент.

"Українська правда" публікує есе переможців проєкту European Union in Ukraine до Дня Європи на тему "Моє бачення європейської України"

Я виросла в Україні, де панував мир. Проте тепер я живу в країні, що щоденно веде боротьбу за своє існування, гідність і право на свободу. Для мене Європейський Союз - це не просто об'єднання країн, а спільнота, що орієнтується на людей. Вона цінує життя, захищає дітей та підтримує тих, хто потребує допомоги. Саме такою я уявляю майбутнє України - не в руїнах і попелі, а в країні з квітучими садами, усміхненими учнями і вчителями, які не ховаються від тривожних сигналів.

Я здобувачка вищої освіти 4 курсу педагогічного факультету. Майбутній вчитель початкової освіти та інклюзивної освіти в початковій школі. І знаєте, це не просто професія. Це можливість виховати покоління, яке більше не знатиме, що таке війна. Покоління, для якого "Європа" буде не мрією - це буде дім. Дім, де кожен може бути собою. Де ти не боїшся думати, говорити і жити.

Моє уявлення про європейську Україну полягає в тому, що це країна, де кожен відчуває свою значимість. Тут інклюзія є не просто терміном у звітах чи новинах, а частиною повсякденного життя. Саме тому я беру участь у волонтерській діяльності в студії логопедії та психологічної підтримки "Розмовляйко". Разом з колегами ми прагнемо зробити так, щоб діти з особливими освітніми потребами почувалися прийнятими і зрозумілими. Ми не чекаємо, коли Європа з'явиться - ми її формуємо вже сьогодні, власними зусиллями.

Робота з дітьми з особливими освітніми потребами навчила мене не тільки терпінню, але й відповідальності. Я зрозуміла, що справжня інклюзія - це не тільки про доступ до освіти, це атмосфера прийняття. Європейська Україні для мене - країна, де кожен, незалежно від діагнозу, мови, релігії, відчуває, що вона не зайва. Саме в таких простих, на перший погляд, речах проявляється велика трансформація суспільства.

Я брала участь у численних проєктах: від Днів навчання в ЄС до Школи демократичних ініціатив. Однак найбільший вплив на моє формування справляє спілкування з людьми. З дітьми, які малюють сонце навіть у бомбосховищах під час повітряних тривог. З батьками, які не втрачають надії. З друзями, які активно займаються волонтерською діяльністю. Ми всі є частиною великого серця України. І я прагну, щоб це серце билося в унісон із Європою.

Кожен проект, в якому я долучалася, став для мене важливим кроком у пізнанні демократії, свободи та відповідальності як громадянки. Я зрозуміла, що потрібно висловлювати свою думку, коли стаю свідком несправедливості, і завжди запитую себе: "Які дії можу вжити особисто?". Адже формування європейської України - це не лише політичне завдання, а й щоденний вибір кожного з нас.

Ознайомтеся також з есе лауреатів проектів Європейського Союзу в Україні:

Я уявляю собі націю, в якій люди не прагнутимуть знайти укриття, адже вся земля буде охоплена безпекою. Де люди не підраховуватимуть секунди між вибухами, а відлічуватимуть дні до яскравих фестивалів, культурних подій та подорожей. Де українська мова стане не символом боротьби, а мовою гармонії. Я не бажаю, щоб моя країна просто існувала. Я прагну, щоб вона процвітала.

Я впевнена, що Україна неодмінно стане частиною Європейського Союзу. Це не лише наш запит, а й результат того, що ми заслуговуємо на це. Ми підтвердили свою гідність через жертви, опір і безмежну любов до життя. Як представниця нашого суспільства, громадянка незалежної України та дівчина з маленького містечка на півдні Одеської області, я мрію бути частиною цієї важливої історії. Я прагну навчати, створювати та підтримувати. І сподіваюся, що одного дня мої учні зможуть сказати: "Ми народилися в Україні, яка вже є частиною Європи. Дякуємо, що ви зробили це можливим для нас".

Я уявляю свій майбутній клас, де панує світло, а стіни заповнені книжками різними європейськими мовами. Великий глобус займає центральне місце, і діти з гордістю знаходять на ньому свою рідну Україну, яка є невід'ємною частиною європейської спільноти. На стінах — творчі малюнки, а не плани евакуації. Під час перерв лунає радісний сміх, а не тривожні сирени. Кожен учень може вільно висловлювати свої думки і відчувати, що його голос має значення. Адже Європа — це не лише місце на карті, а глибоке відчуття спільності та свободи.

Тому що наша боротьба - це не просто боротьба зі злом. Це боротьба за мрію. І я знаю: ця мрія має крила.