Микола Томенко: Особистість, що відновила присутність Шевченка в Україні: "козак Гриць Честаховський" — Блоги | OBOZ.UA

Нещодавно я отримав чудову можливість провести лекцію-екскурсію для курсантів Національної академії СБУ в славнозвісній Качанівці. У цьому місці розташована могила Григорія Миколайовича Честахівського — українського художника та друга Тараса Шевченка. Він відіграв важливу роль у ініціюванні та організації повернення Великого Кобзаря на рідну землю та його поховання в Каневі.

Григорій Честахівський зустрів Тараса Шевченка після його повернення з заслання в 1858 році. Вже незабаром вони стали близькими друзями, і Тарас Григорович почав називати його Грицем. На подарованому "Кобзарі", який вийшов у 1860 році, він зробив ось такий дарчий напис:

"Гриць Честаховський від Козака Тараса."

Після смерті Тараса Шевченка історія висуває Григорія Честахівського на передній план у справах реалізації поетичної волі Кобзаря - бути похованим в Україні. Я говорю про поетичний заповіт, адже, як зазначає відомий історик та друг поета Олесандр Лазаревський: "...ми знаємо, що Тарас Григорович не залишив жодного письмового чи усного заповіту щодо свого поховання, а ідеї його товаришів про те, щоб поховати його тіло поблизу Канева (де поет планував збудувати власну оселю) базувалися лише на його поетичному заповіті..."

Одночасно, Лазаревський ставить під питання тлумачення, запропоноване першим біографом Тараса Шевченка, видатним педагогом і культурним діячем Михайлом Чалим, стосовно основного аргументу вибору Канева як місця вічного спочинку для Шевченка. Зазначимо, що Михайло Чалий зазначає:

"Присутній при останніх хвилинах життя поета Грицько Честахівський заявив, що коли він запитав умираючого, де поховати його, той відповів: "У Каневі". Олександр Лазаревський щодо цього стверджує:

"...ми чітко пам'ятаємо, що Честахівського "в останні миті життя поета" не існувало, і навіть якби він і був присутній, враховуючи страждання Тараса Григоровича перед смертю, у нього не вистачило б сміливості запитувати вмираючого про місце його поховання".

Отже, Честахівський, ймовірно, з великим бажанням прагнув реалізувати поетичну спадщину Шевченка та обговорював його останню волю, - зазначає Олександр Лазаревський.

Незважаючи на різні думки, більшість українців підтримує вибір Чернечої гори під Каневом як місця вічного спочинку Тараса Шевченка. Відомий літературознавець із шістдесятників Іван ДЗЮБА стверджував:

"...історія продемонструвала, наскільки вдалим було це рішення - можна сказати, що воно ідеально відповідало образу великого поета. Так, саме ідеально. Ось чим Україна завдячує Честахівському! Про все, що пов'язане з перевезенням праху Кобзаря в Україну, я пишу з глибокою повагою до нього та низьким уклоном перед українським патріотом. Проте існує й інший аспект розгляду вчинку Честахівського, враховуючи, що в його характері була присутня частка відчайдуха, авантюриста. Саме завдяки цим рисам він, напевно, і взявся за складну та ризиковану справу перевезення і перепоховання праху Шевченка. Для поміркованої, статечної, сімейної людини було б важче вирушити в далеку подорож, а тим більше зайнятися такою ризикованою справою. Чомусь ніхто з петербурзької громади, окрім 27-річного Олександра Лазаревського, який, до речі, мав свої інтереси в Чернігові, не проявив рішучості виконати заповіт Шевченка - поховати його над Дніпром."

Важливою заслугою та внеском у шевченкознавство є також записи та замальовки Григорія Честахівського всього процесу повернення та перепоховання нашого Великого українця. З "Епізоду на могилі Тараса Шевченка" від Григорія Честахівського дізнаємося і про його намір залишитися поблизу Канева, щоб "насипати могилу над прахом любого батька Тараса". Для всіх охочих зануритися в атмосферу життя Канева у другої половини 19 століття й відчути спротив польського панства та імперського чиновництва проти вільного, українського слова, раджу перечитати ці записи Григорія Миколайовича. А ми із статті Івана Білика (Івана Яковича Рудченка) "Тривога над свіжою могилою Т.Г. Шевченка" дізнаємося, що активне кількамісячне спілкування Честахівського з канівською громадою та місцевими селянами, пропагування їм творів Шевченка завершилося...відкриттям справи проти нього з ініціативи польських міщан щодо можливої змови "повторення "Тарасової ночі" з винищення євреїв і поляків". В результаті Григорія Миколайовича викликав полковник корпусу жандармів Грибовський і вимагав відповісти на 15 запитань, а згодом і генерал-губернатор Васильчиков - вже до Києва. І хоч справу про "державного злочинця" Честахівського таки закрили, проте змусили його виїхати в Петербург.

У останні роки свого життя Григорій Честахівський часто відвідував Василя Тарновського в Качанівці. Коли він помер у Петербурзі в березні 1893 року, Тарновський привіз його тіло саме в Качанівку. У парку цього місця його поховали, а над могилою головного організатора останнього шляху Тараса Шевченка в Україну було насипано курган, практично однаковий за розмірами з тим, що покійний сам збудував у 1861 році над могилою поета.

Нині могила Григорія Честахівського турботами колективу Національного історико-культурного заповідника "Качанівка" на чолі з Володимиром Буренком упорядкована, а над нею встановлено козацький хрест, замість старого деревʼяного.

Я ж нині віддав шану людині, яка повернула в Україну Тараса Шевченка і Вам раджу при нагоді відвідати неповторну Качанівку й поклонитися могилі Григорія Честахівського.

Зберігаємо пам'ять про наше минуле!