Мільйони під контролем будівельних робіт.

Незважаючи на реалізацію реформ і процес дерегуляції, що передбачає відміну юридично, технічно та морально застарілих радянських норм і стандартів, будівельна індустрія в Україні продовжує залишатися однією з найскладніших для здійснення контролю.

Це перш за все зумовлено тим, що протягом багатьох років будівельна індустрія була під пильним наглядом потужних бізнес-структур, які прагнули переосмислити чи трансформувати її відповідно до своїх потреб.

Навіть у теперішній час, коли захист енергетичної інфраструктури та відновлення зруйнованих об'єктів є важливими завданнями для держави, будівельний сектор продовжує залишатися "недоторканим" щодо перевірок.

Система архітектурно-будівельного контролю в Україні настільки закрита, що повного доступу до неї не мають ані громадські організації, ані профільні - як от Державна аудиторська служба України.

Процес будівництва можна порівняти з "чорним ящиком" Скіннера: зовні доступна лише інформація про підготовчі етапи та остаточний результат. А те, що відбувається всередині, залишається "комерційною таємницею".

Безумовно, деякі спірні проєкти можна зупинити вже на стадії тендеру. Яскравим прикладом є ситуація з "Охматдитом", де переможцем стала компанія, яка запропонувала відновлення корпусів за ціну, удвічі вищу – 307 млн грн. Ця нахабність викликала широкий резонанс у суспільстві та призвела до покарання: тендер було анульовано.

Однак широка публіка не звернула увагу на ще одну важливу проблему, з якою постійно мають справу аудитори. Мова йде про виплату відсотків "консультантам", які виконують авторський та технічний нагляд у процесі будівництва.

Наприклад, у разі, якщо суперечливий тендер на відновлення дитячої лікарні залишився б активним, приватна фірма, обрана замовником для виконання технічного нагляду, отримала б 5,22 млн грн, що відповідало б 1,7% від загальної заявленої суми.

Уявіть, скільки коштів йде на подібні приватні послуги, коли ціни на будівельні контракти досягають мільярдних сум. Важливо зазначити, що такі непотрібні витрати, а ми маємо на увазі державні фінанси, складають десятки і навіть сотні мільйонів гривень.

Будівництво не розпочинається на майданчику, а закладається в офісах девелоперів та органів, що видають дозволи. Цей етап залишається поза увагою громадськості. На початку замовник організовує тендер або обирає проектну компанію, яка виступає окремим учасником процесу і відповідає за розробку проектно-кошторисної документації.

На наступному етапі проводиться оцінка проєкту, що відкриває двері для потенційних корупційних маніпуляцій.

У 2017 році було ініційовано ряд законодавчих змін, спрямованих на дерегуляцію у сфері будівництва: скасували численні застарілі нормативно-правові акти (ДБН) та адаптували їх до сучасних вимог. Принаймні, так стверджували автори цієї реформи.

Зміни також вплинули на процес експертизи проєктів будівництва та кошторисних документів, зокрема на перевірку відповідності проєктних рішень вимогам експлуатаційної безпеки, інженерного забезпечення та екологічним нормативам.

Експертиза проєктів обов'язкова для всіх об'єктів будівництва, що споруджуються на кошти з міських, державних або обласних бюджетів із кошторисною документацією на суму понад 300 тис. грн.

Проте якщо раніше такою діяльністю займалися лише кваліфіковані державні експерти, то після реформи 2017 року експертизу проводять так звані сертифіковані спеціалісти. Це представники організацій, які формально відповідають вимогам Мінінфраструктури.

Отже, замовник має можливість обирати фахівців, які проведуть експертизу проєктно-кошторисної документації. Як зазначено в рекламному матеріалі на веб-сайті однієї з організацій, що спеціалізується на цьому напрямку, "ціна експертизи будівельного проєкту вас приємно здивує".

Варто зазначити, що експертна організація не несе відповідальності за свої висновки. Її роль полягає лише в підтвердженні відповідності проєкту технічним вимогам. Проте саме на цьому етапі закладається "бомба уповільненої дії", яка в подальшому призводить до значного зростання витрат на етапі будівництва.

На етапі початку будівельних робіт замовник або генеральний підрядник зобов'язані встановити та організувати контроль за дотриманням авторських та технічних стандартів.

Технічний нагляд є процесом, що передбачає моніторинг виконання будівельних і монтажних робіт, зокрема їхню відповідність встановленим будівельним нормам, правилам та державним стандартам. Авторський нагляд реалізується для того, щоб гарантувати, що виконані будівельні роботи відповідають проектній документації.

Стати кваліфікованим експертом з технічного нагляду може кожен, хто має відповідну освіту та має три роки досвіду роботи у будівельній сфері. Загальні витрати на навчання та сертифікацію складають трохи більше 21 тисячі гривень.

У реальному житті, з яким досвідом стикалися експерти Держаудитслужби, замовник будівельних робіт часто делегує обов'язки проєктної організації, науково-технічного супроводу та авторського нагляду підряднику. Які наслідки це має?

Технічний та авторський контроль починає вносити корективи в проєкт вже після його затвердження проектною організацією. Зазвичай ці рекомендації не призначені для зниження витрат на будівельні рішення, а, навпаки, ведуть до їх підвищення. Це пов'язано з тим, що підрядник у результаті отримує більші фінансові ресурси, що, в свою чергу, збільшує відсотки за додаткові послуги.

Ось кілька ілюстрацій. У 2023 році Державна аудиторська служба провела аналіз угод на будівництво за рахунок державного бюджету для значних інфраструктурних проектів. На старті реалізації цих проєктів і після внесення змін підрядниками ціни контрактів істотно зростали: з 300 мільйонів гривень до 1,1 мільярда гривень, а також з 2,5 мільярда гривень до 3,8 мільярда гривень.

Ситуація з "Охматдитом" показала, що не лише підрядники можуть заробляти на необґрунтованому завищенні вартості будівництва. Наявність супровідних послуг приносить зиск іншим учасникам будівництва, що може становити до 6% від виробничої собівартості об'єкта будівництва. Тобто чим дорожчий проєкт, тим більше грошей отримають "сертифіковані спеціалісти" за інжинірингові послуги.

Наприклад, вартість додаткових витрат на будівництво даного об'єкта склала 3,8 млрд грн, що перевищує 160 млн грн без урахування ПДВ.

Здавалося, що стільки супутніх послуг повинно забезпечувати хоча б певний рівень якості виконаних робіт.

Проте під час перевірок фахівцями Державної аудиторської служби встановлені масові випадки невідповідності виконаних робіт проєкту (відповідальні - авторський і технічний нагляди), неякісне виконання ПКД і прорахунки в ній (відповідальні - проєктні та експертні організації), оплата за невиконані або неякісно виконані роботи (відповідальний - технічний нагляд).

Виникає запитання: за що були заплачені з бюджету такі великі кошти?

Усім нам слід оволодіти мистецтвом економії, особливо коли є шанс зменшити витрати. Це не лише питання нашого існування, а й ключ до нашого успіху.

Будівництво є однією з сфер, в якій за умови раціонального управління можна заощадити значні кошти, навіть сотні мільйонів гривень. Саме тому Державна аудиторська служба вносить пропозиції щодо вдосконалення методів розрахунку витрат у цій галузі.

1. Необхідно детально пояснити причини підвищення вартості кожного об'єкта, якщо це обумовлено специфічними технічними рішеннями.

2. Необхідно обговорити можливість утворення автономної державної організації, що займатиметься сертифікацією учасників будівельної галузі, таких як інженери, архітектори та експерти.

3. Відмовитися від практики залучення зовнішніх інженерів-консультантів спеціалізованими замовниками (Службою відновлення, управліннями капітального будівництва), які вже мають у своєму складі інженерно-технічних фахівців та фінансують їх утримання за рахунок коштів, виділених на будівництво об'єкта.

4. Ознайомитися з вимогами для учасників будівельного процесу, які потребують сертифікації, та встановити конкретні критерії для анулювання сертифіката у випадку виявлення порушень.