"Я не можу терпіти свою роботу, але звільнитися не наважуюсь": психолог поділилась корисними рекомендаціями.
Безліч людей займаються тим, що їм не до вподоби, і це особливо помітно у сфері праці.
Багато українців не працюють на своїх бажаних посадах, і ця ситуація стала ще більш помітною в умовах війни, коли фінансові потреби зросли, а ринок праці не пропонує великого вибору. УНІАН досліджує, як знайти сміливість для звільнення з нинішньої роботи та чи варто розглядати таку можливість.
Психолог та психотерапевт Марія Янчук поділилася корисними рекомендаціями для тих, хто відчуває безвихідь і не знає, як діяти, якщо відчуває ненависть до своєї роботи.
Важливо з'ясувати, чому робота почала викликати у мене негативні емоції або чому я опинився в цій неприємній ситуації. Для цього можна взяти аркуш паперу і створити дві колонки: одна для позитивних аспектів роботи, а інша — для тих моментів, які викликають незадоволення. Порівнявши ці два списки, можна зрозуміти, що саме я отримую від своєї діяльності, а також виявити, чого мені бракує або що я бажаю мати на своєму робочому місці.
Друге запитання, яке виникає у людей у подібній ситуації, звучить так: "як наважитися залишити роботу, не маючи чітких планів на майбутнє", адже фінансові резерви відсутні, а нових можливостей теж не видно. Психолог зазначає:
Коли я опиняюся на ненависній роботі і не маю можливості звільнитися, це забирає у мене частину енергії та можливість самореалізації. Я не можу досягати своїх цілей, що призводить до збільшення тривоги, страху та стресу, і ці емоції лише ускладнюють процес звільнення. Виникає відчуття невпевненості в собі, у своїх здібностях. Це може проявлятися як сумніви щодо власних професійних навичок чи як загальна невпевненість у собі. Людина може турбуватися про те, чи вдасться їй знайти іншу роботу в цей складний час. В результаті, ці страхи та тривоги стають перепонами на шляху до змін. Тобто, через невпевненість ми залишаємося в ситуації, яка нас не влаштовує.
Чим довше ми залишаємося в незручних умовах, змушуючи себе виходити на цю роботу, тим гірше виконуємо свої обов’язки. Це може призвести до вигорання або звільнення. В обох випадках ми втрачаємо можливість знайти підходящу роботу, де зможемо почуватися комфортно, з ентузіазмом виконувати свої завдання і бути щасливими.
Праця займає близько третини життя середньостатистичної людини. Якщо вісім годин на добу ми відчуваємо невдоволення, це негативно впливає на інші аспекти нашого життя — стосунки, соціальні зв'язки та захоплення. Таким чином, це стає основною причиною нашого нещастя. Коли людина задоволена своєю роботою, виконує її якісно, усвідомлює свою ефективність і цінність внеску, це позитивно відображається на всіх інших сферах її життя. Вона має можливість присвячувати час і енергію стосункам, займатися різними хобі, заводити нових друзів і підтримувати соціальні контакти, що дозволяє їй насолоджуватися повноцінним життям.
Тільки-но робота не приносить задоволення, тільки-но там відбуваються ситуації, які вибивають абсолютно людину з колії, тобто вона туди витрачає максимум енергії, щоб боротися з цим стресом, із цими страхами, із цією тривогою, вона автоматично не живе своє життя, а витрачає тільки сили на те, щоб примусити себе піти на роботу, примусити себе щось там робити, якось впоратися з тим станом, щоб зовсім не вмерти.
Психолог запропонував методику, яка може бути корисною, якщо ви усвідомили, що "я не люблю свою роботу". Ця методика відома як "квадрат Декарта". Це простий підхід, що сприяє ухваленню рішень. Він містить чотири запитання, які ви можете задати собі, що стануть основою і першим кроком до прийняття важливого рішення та відкриття нових можливостей.
Суть її полягає в тому, що ви ставите собі 4 запитання:
Якщо ви чесно відповісте на всі запитання, то побачите, що ця техніка допомагає виявити наслідки вашого вибору. Бачачи їх, у вас вийде ухвалити правильне рішення, виходячи з логічних і моральних міркувань.
