Оксана Білозір: Українці почнуть повертатися з-за меж країни, адже їм там незатишно.

РБК-Україна розпитало Білозір про те, чи готова вона до нових стосунків, як реагує на медійні скандали з блогерами та чи легко їй було на початку кар'єри.

Яким чином ви реагували на вплив "україноцентричного" артиста в умовах СРСР, де переважала російськомовна культура? Чи була для вас принциповою позиція не виконувати пісні російською мовою?

Це не було протестом; я діяла з любові до свого. Я щиро любила все, що мені близьке. Моя рідна мова стала частиною мене, я відчувала себе в ній природно та органічно. Я виросла в українськомовній родині, де моя мама була співачкою, тому з дитинства була оточена цією культурою. Мені справді хотілося співати, і я просто насолоджувалася виконанням пісень рідною мовою.

Але з часом, після початку моєї творчої кар'єри, я побачила, що для того, щоб робити якісь великі успіхи: потрапляти на "велику сцену", заробляти багато грошей, потрібно було адаптуватися до тої системи координат, в якій ми тоді жили. Це була ідеологія соцреалізму, де "радянська" людина мала бути виключно російськомовною, адже російськомовна культура - це була свого роду уніфікована культура для всього колишнього Радянського Союзу.

Я б могла мати дуже гарну кар'єру... Тобі створювалися всі можливості та надавалися всі блага для того: радіо, телебачення, участь в концертах, престижні якісь місця для виступів. Наприклад, "Палац Україна", в нас там, ще до 1991 року, відбувалося дуже багато різних концертів... Ми завжди брали участь, але зазвичай це було десь на початку, або всередині концерту, щоб таке непримітне, як зв'язка між якимось "крутими" співаками.

Навіть якщо говорити про готелі, ми могли зупинитися в Борисполі, а не в київських закладах. Справа в тому, що київські готелі були заповнені туристами з усіх куточків Радянського Союзу, і їх потрібно було десь розміщувати. А ми, "свої", могли перебувати в більш віддалених місцях.

Тому я одразу, ще на початку, це усвідомила. Мені чітко вказали на мою роль: якщо я залишуся виключно україномовною співачкою, то зможу досягти лише обмеженого успіху. А якщо прагну стати всесистемною артисткою (а я мала на це можливість), то доведеться змінюватися. Я запитала себе: "Навіщо мені це?" Я хочу працювати для свого народу, для своїх людей, для своєї культури. Мені цілком вистачить простору та ресурсів, щоб жити у зручності.

Мене засмучувало, що україномовного контенту так мало. Я прагнула його збагатити і зробити доступним на загальноукраїнському рівні. Пізніше я усвідомила, що моя місія, як і місія багатьох моїх колег, полягала в тому, щоб закласти основи для самодостатньої та національно свідомої України, адже наша культура має величезний потенціал.

Незважаючи на всі спроби остаточного знищення, ми все ще існуємо, і наша присутність відображається через культуру, яка, у свою чергу, виявляє себе через нас. Ця культура, що живе в наших серцях, надає нам, наступним поколінням, шанс на виживання. Коли я лише починала свій шлях, цей містичний зв'язок із культурою надихав і наповнював мене.

Білозір відповіла, чому ніколи не співала російською (фото надане співачкою)

Яка ваша думка про Софію Ротару? Вона виконувала пісні як українською, так і російською мовами, і багато її творів вже вважаються частиною українського фольклору. Проте сьогодні з неї вимагають чітко висловити свою позицію, називаючи Путіна агресором та висловлюючи інші політичні заяви, хоча сама співачка все ж підтримує Україну. Які ваші роздуми з цього приводу?

Вона не здобула славу, виконуючи російські пісні. Її статус зірки сформувався саме тоді, коли вона почала співати українські композиції. Це є її значним досягненням на сьогоднішній день, адже вона стала основою, на яку могли покладатися інші. Тому зараз не варто оцінювати її дії однозначно.

По-перше, вона має значний життєвий досвід і заслуговує на повагу до своїх поглядів. Ми повинні визнати її внесок і не висувати додаткових вимог, адже вона вже відобразила свою позицію через творчість і сприяла розвитку української культури.

- Поговоримо про фільм "Яремчук: Незрівнянний світ краси". Ви казали, що у стрічці не йшлося про його першу дружину Олену та синів. На що вдова Яремчука, Дарина, відповідала: "Я б теж могла багато чого розповісти, проте ніколи не зможу когось критикувати, бо ми з Назарієм не раз ночували в Ігоря Білозіра у Львові, гарно було б побачити фільм про Білозіра". Ви розцінюєте це як випад?

- Ну, дивіться, давайте почнемо з того - хто така Дарина? Вона - дружина Назарія Яремчука. Я - артистка, яка з Назарієм Яремчуком пройшла все своє свідоме життя. І для мене він - історична постать України, він не належить тільки сім'ї. Дарина була його дружиною, для неї він був - чоловік, я її прекрасно розумію. Вона - молодець. Те, що вони зробили - дуже гарний проект.

Проте Назарій Яремчук для мене є невід'ємною частиною нашої культури, а не лише спадщиною його родини. Його історію слід розповідати з самого початку, з його дитячих років. Це справедливо і так має бути. Фільм про Ігоря Білозіра, який називається "Слід на землі", є прекрасним прикладом цього. Просто Дарина ще не мала можливості його переглянути, але в ньому його постать зображена вірно та майстерно.

Той фільм хроніко-документальний, а не персональний від мене, чи від нашого сина. Стрічка знята з погляду історичного процесу, в якому жив і творив Ігор Білозір. Бо він творив музику не тільки для пісень, він творив музику для вистав, для кінофільмів, працював багато в Голлівуді, багато фонової музики написав...

Я постійно виконую пісні Ігоря, розповідаю про нього на кожному концерті. Його музику співають усі, хто хоче, і ми випустили збірник його творів як композитора. Відтак, з точки зору моєї концепції та бачення, ми вклали творчість Ігоря Білозіра у наш культурний і інформаційний простір, роблячи все можливе для збереження його спадщини.

У мене немає жодних таємниць. Дарина жодного разу не проживала у моєму домі. Якщо вона перебувала тут у той час, коли Ігор мав іншу дружину, це вже окрема історія. Але в моєму домі, Дарина та Назарій Яремчук ніколи не були разом. Насправді, Назарій Яремчук не звик жити в звичайних умовах — він завжди обирав розкішні готелі та люкси.

Білозір дала відповідь дружині Яремчука (фото було надане співачкою).

Щодо Ігоря Білозіра, вашого першого чоловіка, то його трагічна загибель у Львові стала шокуючою подією. Як повідомляли, його вбили жорстоко, оскільки він, за словами деяких, "перешкоджав насолоджуватися російським шансоном". Ця справа викликала великий резонанс у суспільстві. Вбивці, хоч і не відразу, отримали свої покарання — 10 і 8 років ув’язнення. Як ви вважаєте, чи є це покарання справедливим?

- Людину ж не повернеш. Як їм тепер з цим жити? Розкажу одну історію. Я займалася, спільно з СБУ, пошуком і обміном наших полонених, з 2014 року до половини 2016-го. І на одному з таких обмінів до мене підійшов один військовий і каже: "Ви знаєте, я вас довго шукав, я хочу перед вами вибачитися. Тому що я один з восьми, які навчалися в одного вчителя. "Спецназ" особливого призначення. І нас вчили вбивати, не воювати, а просто вбивати, нищити".

І він продовжує: "Один з нас забрав життя вашого чоловіка. Він порушив обітницю, яку ми давали нашому наставнику, що навчив нас вбивати миттєво, але ми не мали права застосовувати це в цивільному житті проти звичайних людей. Один з нас вчинив це. Я шукаю вас вже рік, щоб висловити свої вибачення за його вчинок". Ось і відповідь на питання, як вбивця живе далі. Мені здається, це є ще більшою карою.

Сьогодні ми часто стаємо свідками медійних скандалів, де популярні блогери, особливо ті, у яких мільйонні підписники, демонструють свої нові автомобілі, годинники та ювелірні вироби. Яка ваша думка з цього приводу? Чи вважаєте ви, що таке демонстрування є доречним у наш час?

- Можливо, люди так хочуть самоствердитися, або навпаки якось довести свою значущість. І не знають, що працюють дуже сильно енергетичні закони. Вони навіть не уявляють, який масив негативної енергії отримують. От коли вони отримають свій удар, тоді, може, вони зрозуміють, що вони в житті робили не так.

Кожен індивід має право на власний вибір. Проте, часто люди не усвідомлюють, що їхнє життя не відбувається у вакуумі: навколо них є інші люди з власними труднощами. Це вказує на певну обмеженість їхнього мислення.

Білозір поділилася своїми думками щодо Потапа та Винника (зображення надане артисткою).

Обговоримо чоловічих артистів: Потап, Влад Яма, Олександр Еллерт, Олег Винник та інших. Зараз вони перебувають за межами країни. Декотрі з них демонструють щасливе життя і майже не згадують про війну. Це викликає питання: чи повинні вони повертатися додому? Чи буде їм тут радість?

- Вони не повернуться. Вони будуть боятися нас, вони вже нас бояться. Оцей їхній кітч, який вони нам показують, це прихований їхній сором і страх перед нами. І перед їхньою позицією.

- Ви виступаєте в Україні та даєте благодійні концерти за кордоном. Яку різницю ви бачите в очах людей?

Я хочу підкреслити цю різницю, вона дійсно вражаюча. Коли я тільки виходжу на сцену, навіть не починаючи співати, а просто виголошуючи привітання, бачу, як люди навколо починають плакати. Моя присутність у чужій країні, де наші співвітчизники вимушені залишатися, вже викликає в них сльози. Вони сумують за Україною. Я для них стаю символом дому, того місця, де їх люблять, де вони відчували щастя і куди мріють повернутися, щоб знову знайти це щастя.

Оскільки багато людей на початку та й тепер стверджують, що ніхто не повернеться, це не відповідає дійсності. Люди обов'язково повернуться, адже їм некомфортно за кордоном. В Україні панує відчуття свободи та волі, якого немає ніде, навіть попри те, що у нас триває війна.

Оксана Білозір висловилася про бронювання артистів (фото надане співачкою)

Чи вважаєте ви, що бронювання для чоловічих артистів наразі має сенс?

Я хочу відверто висловити свої думки щодо необхідності відновлення асоціації творчих працівників. Чи існує вона сьогодні – не знаю, але раніше така організація була. Її важливо створити, щоб підтримувати артистів, адже без цього не обійтися. Хтось мусить займатися творчістю та забезпечувати наше життя. Чи має талановитий піаніст або скрипаль іти на фронт? Хто ж тоді виховуватиме дітей? Хто навчить їх музиці у школі? Хто забезпечить нам психологічну розрядку?

Звісно, що треба бронювати митців, які дійсно творять культуру, особливо український національний контент. Їх треба захистити. Бо заради чого ми воюємо? Щоб вихолостити Україну? Тому зараз хочу цей процес ініціювати, створити по кожному регіону перелік тих артистів, митців, які повинні працювати на нашу перемогу. Це ідеологія, це є наше майбутнє. Це наш світогляд.

- Тема благодійних концертів та зборів зараз часто спливає в контексті того, що артисти, якщо на початку повномасштабної війни обіцяли віддавати 100% або майже весь дохід на ЗСУ, то зараз вже деякі не пишуть на афішах відсоток або перераховують дуже мало. Як ви ставитеся до таких обговорень?

- А ви порахуйте, скільки артист може заробити з концерту сьогодні в Україні? Він також має за щось жити, писати музику, за створення якої треба заплатити. Треба піти на студію, все записати, утримувати свою сім'ю. Я просто проти того, щоб на цій темі паразитували, експлуатували її. Для збору коштів є спеціальні аукціони, куди можуть запросити артиста, який може там виступити. І ми виступаємо там безкоштовно - на аукціонах, де продаються лоти, де збираються дійсно великі гроші.

А так, що ви хочете з того бідного артиста взяти? Ви спочатку взуйте його мешти, походіть, спробуйте поїздити селами, заробіть пару копійок, а потім рахуйте, скільки кому він має віддати. Дайте йому вижити спочатку. Просто цю тему експлуатують, бо артисти публічні. Благодійністю мають займатися ті люди, які вміють і знають, як це робити.

Білозір на концерті (фото надане співачкою)

- Ви колись писали щодо плагіату та використання авторських прав. І "тегали" Олю Полякову, Тоню Матвієнко. Після цього Полякова відповідала й казала, що на тлі війни такі скандали нібито недоречні. Ви бачили цей коментар?

Це був справжній вибух емоцій. Знаєте, Оля Полякова – вона навчалася у мене в Університеті культури та мистецтв Поплавського. Я тоді очолювала кафедру, коли вона вступала, і саме я приймала її на навчання. У нас абсолютно нормальні стосунки. Зараз вона виглядає надзвичайно яскраво, цікаво, красиво, з амбіціями та емоційністю. Вона так бурхливо відреагувала, адже ніхто раніше не зупиняв її в такому пориві. А я стала тією, хто її зупинив.

Не лише тому, що вона виконала пісню, перетворивши слова на одну з моїх композицій, а тому, що вона торкнулася глибокої і важливої теми. Це був Реквієм Голодомору — знамените симфонічне творіння, яке стало частиною світової класики сучасної симфонічної музики, відоме як "Мелодія" Мирослава Скорика. Це не просто рядки про кохання, душевні переживання чи батьківську любов. Цей твір відображає жахливий процес знищення української нації. Саме з цієї причини я так відреагувала.

У мене немає жодних зауважень до неї. Навпаки, якби ми зустрілися, я б обійняла її, як і всіх інших артистів. Просто в той момент вона не усвідомлювала своїх дій. Вона відреагувала на ситуацію емоційно. Можливо, тепер ця тема викликає у неї певний дискомфорт, адже вона точно не вчинила так, як слід було. Проте це питання вже вичерпане, хоча стало уроком для багатьох виконавців. Вони мають зрозуміти, що в Україні існує закон про авторські права, і він діє.

Слід зазначити, що прийняття та реалізація цього законодавства стали однією з ключових вимог Європейського Союзу в контексті нашої євроінтеграції. Я є однією з депутаток, яка ініціювала та підтримала цей закон. Тож ми всі зобов'язані дотримуватися його, особливо в цей час. Закон повинен бути єдиним для всіх, лише тоді ми зможемо досягти порядку. І я рада, що він вже впроваджений у дію.

А що скажеш про Тоню Матвієнко? Вона тоді згадувала, що запитувала у вас про пісню "Кохай" — чи може виконати її, і ви, здається, дали їй дозвіл.

Ні, ні, ні. Вона не зовсім чесна. Вона виконала цю пісню, здається, під час "Голос країни". І коли вона виступала з нею як конкурсною, я нічого не коментувала. Звісно, мені було приємно це чути. Чому б і ні? Але коли Тоня зателефонувала і сказала, що готує свій перший диск і хоче включити цю пісню, їй це заборонили.

Я сказала: "Ні, Тоня, вибач, але поки я жива, я буду співати цю пісню. Це твір мого чоловіка, написаний спеціально для мене. Його більше немає, і я хочу, щоб ця пісня звучала в оригінальному виконанні, поки я можу це робити". Тому я заборонила Тоні додавати її до свого альбому, і вона дійсно не включила її, хоча продовжує виконувати. Але це вже не так важливо, я на це особливо не звертаю уваги. Головне для мене — щоб вона не знімала на цю пісню кліп, адже це неетично. І, зрештою, існує закон, який потрібно дотримуватися.

Білозір поділилася таємницею свого зниження ваги (фото, надане артисткою)

Чи маєте ви зараз зв’язок із вашим колишнім чоловіком Романом Недзельським?

- Не спілкуюся. Не тому, що я не спілкуюся, а тому, що він не хоче спілкуватися.

Ви згадували, що ваше серце не прив'язане. Чи відкриті ви до ідеї нових романтичних зв'язків?

Поки що не можу це уявити. Я створила футболки з написом: "Народжений для свободи". Тож я отримую задоволення від своєї незалежності.

Поділіться, чи є у вас плани на майбутнє, які дозволять вам реалізувати нові проекти? Чи задумувались ви про можливість спробувати себе в іншій ролі?

- Якщо чесно, я обдумую повернення в політику. Думаю, що зараз все ж таки будуть потрібними і мій досвід, і моє розуміння ситуації, і відданість, протягом життя, ідеї творення національної держави.

Вам вже 67 років. Які у вас є рецепти для збереження молодості? Ви справді виглядаєте інакше, це одразу впадає в очі.

У мене практично немає таємниць, хоча багато хто в це не вірить. По-перше, я радикально змінила свій стиль, адже схудла на 15 кілограмів. Я почала дбати про себе та вирішила привести свою зовнішність до ладу. Хочу виглядати привабливо, і це мені дуже до вподоби. Тим більше, у мене є все необхідне для цього. Все своє життя я умиваюся милом і холодною водою. Вибираю те мило, яке є під рукою. Приймаю вітаміни і роблю уколи, якщо це потрібно.

Звичайно, я це роблю, навіть для того, щоб доповнити те, що мій організм вже не може виробити сам. Є якісь там мікромінімальні процедури, які можна робити, їх роблю. На масажі я не ходжу. Знову ж таки, всі дуже дивуються. Як? Ти не робиш масаж? У мене немає потреби їх робити. Там, де в мене виникають проблеми, я сама роблю масаж. Взагалі в руках маю дуже багато... Якби я не співала, то можливо була б дуже крутим лікарем, мануальником. Я сама собою займаюся.

Що стосується зачіски, макіяжу - в мене немає якихось спеціальних стилістів, які б мною займалися. Роблю те, що мені подобається і роблю для себе таке, якою хотіла б себе бачити.

Оксана Білозір відкрито поділилася своїми роздумами про можливість "красивих ін’єкцій" (фото надане артисткою).

Яким чином вам вдалося позбутися 15 кілограмів? Які страви вам до вподоби, а які ви ніколи не спробуєте?

Коли я виходила заміж, моя вага становила всього 38 кілограмів. Від природи я маю досить тендітну статуру. Я почала худнути вже давно, адже в мене є певна проблема, з якою я живу — вроджена вада серця. Ця вада змушувала мій організм затримувати багато рідини, що призводило до набряків. Тому іноді я дотримувалася режиму, коли не їла протягом 17 годин.

Мій графік харчування виглядає так: снідаю приблизно о 10-11 годині, а обідаю десь о 16-й. Вечорами я взагалі відмовляюся від їжі. Спочатку це було досить складно, але якщо витримати тиждень, відчуття голоду зникає. В результаті, ввечері я просто не маю бажання їсти, і це не викликає у мене дискомфорту. Коли я в гастрольній подорожі, зазвичай купую собі горішки, але не вживаю різні гамбургери.

Я не люблю ці всі булочки, білий хліб взагалі не приймаю, не можу його їсти. Люблю чорний хліб, з горішками, з насінням. А так все люблю, дуже люблю готувати. Коли готую, люблю дивитися, як це все хтось їсть. Ще для мене обов'язково мають бути яйця смажені зранку, або в будь-якому вигляді, я на яйцях фактично живу. Дуже люблю авокадо, помідори, страшно люблю зелений салат. Люблю хумус, сама його готую. Отак, можу приготувати хумус, і з тостами з чорного хліба - цілий день це для мене їжа. Ще салат пожувати, і все.