Олексій Морозов — керівник Управління державної охорони України.
Діяльність УДО в умовах війни має свої особливості.
Посаду начальника Управління Державної охорони України Олексій Морозов займає з 21 червня 2024 року. Він отримав великий "спадок" викликів, які накопичилися в УДО: це і необхідність модернізуватися, і налагоджувати міжнародну співпрацю, і покращувати матеріально-технічну базу Управління. Про все це Олексій Морозов розповів Укрінформу. До речі, це його перше інтерв'ю для медіа.
З іншого боку, ми розуміємо, що багато питань, пов'язаних з УДО України та іншими підрозділами сил безпеки і оборони, залишаються непублічними. Їх не можна ані розголошувати, ані обговорювати з зрозумілих причин, особливо в умовах війни. Тому замість звичайного інтерв'ю ми мали змогу провести жваву бесіду, в якій йшлося не лише про УДО, а й про людські цінності в ці складні часи.
Олексій Морозов є досвідченим військовим. У 1998 році він завершив навчання на розвідувальному факультеті Київського інституту Сухопутних військ, а в 2006 році — в Об'єднаному інституті воєнної розвідки при Національній академії оборони України. Протягом періоду з 1991 до 2010 року проходив службу в Збройних Силах України на різних військових посадах, від рядового до офіцера, а також у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України. Олексій брав участь у миротворчих операціях ООН у Сьєрра-Леоне та міжнародній місії KFOR у Косово. У відповідь на повномасштабну агресію Росії у березні 2022 року він добровільно приєднався до ГУР МО України. З 1 листопада 2022 року продовжує службу в Службі безпеки Президента України.
- Коли ви були призначені на посаду очільника УДО, Президент заявив, що Управління потребує модернізації структури та нових підходів до роботи з особовим складом - "без радянщини". Що це означає?
- Перед призначенням у мене була співбесіда з Президентом, як і у всіх кандидатів, і, в принципі, про "радянщину" казав йому я. Цей термін кожен сприймає по-своєму. Для мене "радянщина" - це зневажливе ставлення до підлеглих.
Командир формується завдяки своїм підлеглим. Коли підлеглі мають повагу до командира, вони, безсумнівно, сприяють його кар'єрному розвитку. Однак, якщо командир не користується повагою, жодні заходи з дисципліни не принесуть результату.
Я отримав можливість усвідомити, що відбувається в Управлінні в цілому.
Моя військова кар'єра розпочалася у 1991 році, коли я став солдатом строкової служби. Протягом двох років, до демобілізації, я мав можливість пройти служби на Далекому Сході, а також певний час перебував в Одеському військовому окрузі, зокрема під Одесою. Ще близько року я служив у Феодосії, в 10-й окремій Старокримській бригаді спеціального призначення. Цей період мого життя був сповнений досвіду у солдатській формі.
