Олена Степова: Как в Ростовской области россияне скрывают неудобные истины — Блоги | OBOZ.UA

Сонце опускається, вечір наближається, а бомби падають густо та ритмічно!

Ось так і хочеться розпочати новини про сьогоднішню Ростовщину. Ну, принаймні, у нас повинні бути якісь позитивні новини, тож спостерігаємо і насолоджуємося моментом.

До Ростовщині, як ви знаєте, в мене своє, особисте відношення. Бо я жила в українсько-російському прикордонні, то знаю усі його тріщинки. Бо зрада мешканців Ростовщини, які до 2014-го року постійно приїздили на Луганщину, щоб купити якісні продукти харчування, речі, побутову техніку та отримати медичні послуги.

Жителі Луганської області з розумінням ставилися до ростовців, оскільки були свідомі умов життя в цьому федеральному окрузі: закриті шахти та заводи, відсутність робочих місць, необхідність шукати заробіток за межами регіону. Люди не отримують безкоштовного пільгового вугілля, і єдиним джерелом їхнього виживання стає браконьєрство на річці Дон.

З Ростовської області до Свердловська (Довжанська) доставляли різноманітні морепродукти, зокрема лосося, кефаль, форель та раків, а також інші делікатеси з Дону. У відповідному напрямку з цього міста вирушали вантажівки з вугіллям, зерном, бідонами олії, вершковим маслом та цукром. Переважна частина цих перевезень була нелегальною, а контролювали цей процес правоохоронні органи та представники влади, які, здається, залежали від цього "контрабасу" так само, як від наркотиків.

Мешканці Ростовщини заздрили життю українців, й казали, що не розуміють, як нам вдалося зберегти вугільні підприємства та збільшити їх потенціал. Бо у 90-ті, коли на шахтах Луганщини не виплачували заробітну платню, то багато шахтарів їздили працювати на шахти Гуково, а потім, прийшла стабільність стратега путіна й шахти закрили.

Знаєте, для шахтарів на той час закриття шахт було дуже болючою темою, бо шахта, це місце, де вони перебували більше, ніж з родинами, то для них це була святиня. На шахти молилися, їх вважали живою істотою, чимось рідним, чимось більшим, ніж підприємство. То навіть закриття російських шахт українські шахтарі сприйняли, як щось болюче й зрадне. Не розумію, чому згодом усе це забулося й висновків українські шахтарі не зробили. Саме тому, через цей масовий "склероз" росії вдалося відбудувати симулякр "багата росія, де все для людей".

У 2014-му Ростовщина стала воротами війни, бо саме з цієї області заходили на Донбас російські військові. Саме з Ростовщини велися обстріли української території. Саме на Ростовщину вивозили викрадених людей. Саме на Ростовщині проходили навчання колаборанти-бойовики. Тому Ростовщина дуже цікава для спостереження, бо ці ворота війни, біди та горя, зараз мають дуже високу пропускну здатність й, що ще цікавіше, в обидві сторони.

Я відчуваю радість від того, що конфлікт повертається до своїх джерел. Зрозумівши психологію народу, я швидко усвідомила, що росіяни усвідомлять всю серйозність війни лише тоді, коли вона знову постукає до їхніх дверей. Як це сталося з донеччанами-колаборантами, які сподівалися на "багатий" життєвий уклад від Росії, але натомість отримали лише розруху.

Росіяни, які насолоджуються комфортом у теплій ванні, в рожевих окулярах ілюзії "незламної країни", усвідомлять реальність війни тільки тоді, коли з магазинів почнуть зникати продукти, з аптек ліки, з автозаправок паливо, а з їхніх домівок зникнуть електрика, газ і вода. Вони відчують загрозу, коли їх почнуть виводити на вулиці та відправляти на фронт, а їхні зарплати стануть недостатніми навіть для задоволення основних потреб, у той час як поруч з ними продовжуватиме бурхливо існувати життя путінських зірок.

Санкції, хоча і поступово, але все ж таки виконують свою функцію. Керівництво "стратега" Путіна все більше нагадує команду Ассада, який вивозив з країни золоті злитки та величезні суми грошей. Куди ж нині направляє свої фінанси Путін, коли все більше держав дистанціюється від цього тирана-диктатора-фашиста? Можливо, до китайських чи північнокорейських банків? Але справа не в цьому. Головна тема — це росіяни, які почали отримувати "бумеранги". І мова йде не лише про повітряні тривоги чи безпілотники, що атакують російську інфраструктуру; це набагато глибше.

Ростовщина з 2014 року живе з віяловими відключеннями світла, бо ж постачає електрику в ОРДЛО. Комунальні колапси, бо немає ні грошей, ні спеціалістів, щоб відремонтувати системи, та будь ласка, на будь який вибір.

Ростовська область страждає від банд формувань з вогнепальною зброєю, які представляють собою "героїв свого часу" та військових колаборантів з ОРДЛО. Вони уже зрозуміли, що таке російська "братня любов" і тепер вирушають на Ростовщину з метою грабунків і вбивств місцевих жителів. Кількість вбивств, пограбувань та зґвалтувань у цьому регіоні досягає рекордних показників, схожих на ті, що були у 90-х роках.

Однак, це ще не все. І це насправді добра новина. За останні шість місяців зросла кількість російських ракет, снарядів та безпілотників, які зазнають технічних несправностей і падають на території Ростовської області. Кожен запуск в наш бік обертається для них прильотами. Мешканці Ростова вже відчувають страх перед обстрілами з боку російської армії, усвідомлюючи, що багато з цих ракет і БПЛА можуть впасти на їхні будинки.

Щоб приховати цей факт від російського суспільства, в Росії активно збільшили кількість новин про "розмінування та утилізацію снарядів часів Великої Вітчизняної війни". У 2024 році лише в Ростовській області "офіційно" "утилізували" 300 авіабомб, нібито "знайдених у полі". Аналізуючи такі знахідки, можна помітити, що до 2022 року їх кількість у Ростовській області становила від 3 до 10 на рік. Це можливо, оскільки в Україні, навіть у місцях, де проходили бої під час Другої світової війни, досі виявляються вибухонебезпечні предмети. Але як це може бути, що кількість бомб "часів Великої Вітчизняної" зросла з 10 на рік до 300?

У Луганській області, де під час Другої світової війни точилися жорстокі бої, навіть до початку конфлікту знаходити такі артефакти, як авіабомби, було досить рідкісним явищем.

Насправді, це те, що не доходить до нас, і ця кількість невпинно зростає. Утилізують лише те, що впало, але існує безліч випадків, коли вибухи завдають шкоди росіянам їхніми ж руками.

Поширюють чутки, що в січні на Ростовщину прибуде перша група "наших братів корейців". Хоча це поки що лише слухи, але паніка вже охопила місцевих жителів. Адже зростання кількості солдатів може призвести до збільшення злочинності, і ці військові, здається, не відчувають співчуття до росіян — для них це всього лише ресурс. Таке становище лише ускладнює ситуацію для росіян, які звикли до того, що "молодший брат" шанує "старшого".

Звісно для нас це новина не дуже, бо з Ростовщині усі ці "северные братья" поїдуть на фронт, але через ОРДЛО, де можуть гарно підчистити ряди колаборантів.

А тим часом на Ростовщині та в ОРДЛО панує чергова стабільність у стилі Путіна: відсутнє електропостачання, немає доступу до інтернету, каналізація прорвалася, балкон обвалився на голову, а падаючі дерева забрали життя багатьох людей. Крім того, зросла кількість аварій через водіїв у стані алкогольного сп'яніння та випадків пограбувань з використанням зброї.

Проте, для росіян у Росії та для мешканців "новоросії" їхні медіа транслюватимуть інформацію про те, що все це – лише інформаційна спецоперація, а насправді вони насолоджуються яскравим і теплим життям з високими доходами в країні, де немає злочинності. Головне – вірити в це.