Недавні події не вселяють впевненості щодо початку мирних переговорів, а Путін, схоже, налаштований їх уникнути. Інтерв'ю з Єльченком.
Процес підготовки до мирних переговорів продовжується. Принаймні, так стверджують американські чиновники, зокрема новообраний президент США Дональд Трамп та його команда. Водночас Росія має іншу позицію, висловлюючи дедалі більше труднощів, які, на думку представників Кремля, можуть завадити їм сісти за стіл переговорів з Україною та досягти угоди.
В ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA колишній надзвичайний та повноважний посол України в США, а також експредставник України при ООН Володимир Єльченко висловив свої міркування про ймовірність започаткування переговорів між Україною та Росією в актуальних умовах.
- Наближається інавгурація новообраного президента США Дональда Трампа, який обіцяв зразу ж після цього розпочати активний процес мирних перемовин між Росією та Україною. Кіт Келлог, майбутній спецпредставник Трампа з питань України, зазначив, що наразі "ідеальний час" для цього вже є. Ваше бачення на сьогодні щодо початку підготовки до можливого переговорного процесу?
Якщо бути відвертим, моє ставлення до можливостей реалізації намірів новообраного президента США та його команди є досить песимістичним. Події, що сталися в останні дні та тижні, не вселяють оптимізму. Наприклад, нещодавній обстріл Києва балістичними ракетами та продовження наступу на сході України свідчать про те, що Росія не має наміру зупинятися. Отже, перш ніж говорити про якісь кроки, Росії необхідно припинити вогонь на лінії зіткнення. Проте, чесно кажучи, я не бачу жодних підстав для сподівань на це в сьогоднішніх умовах.
Таким чином, на даний момент такі переговори могли б реалізуватися лише за умов, висунутих Путіним, що, безумовно, не приймуть ані українські лідери, ані український народ. Отже, вважаю, що ми будемо свідками тривалої затяжної ситуації та численних заяв від американських посадовців.
Кіт Келлог має намір завітати до Києва на початку січня та також відвідати ряд інших європейських столиць. Серед них згадуються Париж, Рим, й, можливо, Берлін та Лондон. Які ваші очікування від цього візиту?
На мою думку, основна мета Келлога полягає в тому, щоб з'ясувати справжню позицію європейських союзників США. Останнім часом ми постійно чуємо про можливі обговорення залучення військових підрозділів з деяких країн НАТО. Особливо мова йде про Великобританію, Францію, а також, можливо, Німеччину, Італію та країни Балтії. Проте виникає питання: чи дійсно європейці готові до цього? Я вважаю, що це залишається незрозумілим для Вашингтона, і саме тому Келлог має вирушити в цю поїздку.
Коли мова йде про можливе введення військового контингенту в Україну, можна провести паралелі з певними історичними військовими операціями. Наприклад, вторгнення до Кувейту, яке здійснив Ірак, або, в певному сенсі, ситуація в Косові. У випадку Косова до введення військ НАТО було залучено мандат Ради Безпеки ООН, хоча він не був повноцінним. Радбез не надавав офіційного дозволу, але визнав необхідність участі військових сил деяких країн НАТО для стабілізації ситуації як усередині Косова, так і в його околицях.
Ще одне важливе питання стосується готовності наших європейських партнерів (а, можливо, це також турбує й американську сторону) ввести контингенти без попередньої згоди Росії. Очевидно, що Москва ніколи не погодиться на це. Навіть якщо обговорювати можливість введення військ лише з боку України, це все одно вимагатиме російського схвалення, адже інакше ці сили можуть опинитися під загрозою з боку РФ. Таким чином, якщо НАТО готове розмістити свої війська на українській території без дозволу Москви, це означає зовсім іншу ситуацію. На сьогоднішній день я не бачу жодних підстав для отримання такого дозволу з боку Росії.
Щодо його поїздки до Києва, я вважаю, що українська позиція була цілком зрозуміла для американської сторони. Можливо, існують деякі технічні аспекти, з приводу яких вони б хотіли отримати додаткові роз'яснення.
- Ви зазначили, що з песимізмом дивитесь на реальність початку мирних перемовин найближчим часом. Тобто росіяни не хочуть заморозки з багатьох причин. Україна не йде на заморозку, тому що немає чітких гарантій безпеки. На ваш погляд, кого Трамп може зробити винним у тому, що обіцяні ним переговори не розпочнуться тоді, коли він їх запланував?
У Трампа є два можливих шляхи. Перший - припустити, що Україна не бажає співпрацювати. Проте я сумніваюся, що йому вдасться це зробити, оскільки з нашого боку вже було висловлено чимало заяв, у тому числі на найвищому рівні від президента України Володимира Зеленського, про те, що ми готові до діалогу без жодних умов.
Натомість російський диктатор Путін і міністр закордонних справ РФ Лавров говорять, що вони готові, лише якщо будуть виконані їхні вимоги, які абсолютно неприйнятні для України.
Існує друга альтернатива для Трампа, і, на мою думку, він рано чи пізно схилиться до неї, усвідомивши, що домовитися з Путіним практично неможливо. Навіть якщо вони зустрінуться особисто. Я вважаю, що у такому випадку він реалізує власні обіцянки, про які неодноразово згадував, – зокрема, надасть Україні всебічну підтримку у вигляді озброєння, щоб країна могла вирішувати свої проблеми через військові дії. Отже, ми маємо дві можливості. Яка з них стане реальністю, поки що незрозуміло. Проте, схоже, що все вказує на продовження серйозного постачання зброї Україні, що може суттєво зміцнити її обороноздатність.
Щодо питання миротворців, Україна висловлює занепокоєння, що присутність іноземних військових може не дати бажаного результату і стати лише "показною ініціативою". Незважаючи на заяви деяких європейських керівників, багато країн Європи, включаючи сусідню Польщу, з обережністю ставляться до цієї пропозиції. Яким чином можлива реалізація миротворчої місії, щоб вона дійсно стала надійною гарантією безпеки для України?
Для здійснення цього важливого кроку перш за все необхідна справжня політична воля, особливо з боку провідних держав Західної Європи, а саме Німеччини, Франції та Великої Британії. Реалізація концепції введення миротворчих або ж, у загальному сенсі, військових контингентів на територію України буде значною мірою залежати від рішень лідерів цих трьох країн.
Керівники цих держав та загалом політична еліта Західної Європи повинні усвідомити важливу істину. Якщо вони не вживають заходів сьогодні чи завтра, то, зрештою, їм доведеться діяти після невдачі України, коли російські війська опиняться на кордонах Балтійських країн, Польщі та інших сусідів Росії. Це може статися значно швидше, ніж вони можуть собі уявити. Невдача стане неминучою, якщо ситуація залишиться без змін і якщо не буде надано більш суттєвої підтримки.
Отже, це абсолютно здійсненні ідеї, головне - усвідомити, що потрібно відмовитися від внутрішньополітичних міркувань, покласти край існуванню в режимі "вибори за виборами" і зосередитися на чомусь більш важливому, ніж власний рейтинг. Сьогодні на Заході відчувається брак справжніх лідерів, які могли б дивитися в майбутнє, а не лише міркувати про наступні вибори.
В адміністрації президента Байдена висловили готовність розглянути участь Китаю у мирних переговорах в обмеженому форматі. Нещодавно й колишній президент Трамп підкреслював, що було б доцільно залучити Китай до цього процесу. Це свідчить про те, що на Заході усвідомлюють: без китайського лідера Сі Цзіньпіна, який має можливість вплинути на позицію Путіна, досягти суттєвих результатів у переговорах буде складно.
- Я думаю, що і Китай був би в цьому вельми зацікавлений, тому що він бореться за збільшення своєї ролі у світі. Присутність Китаю, мені здається, була б на користь Україні, тому що зараз у КНР така, знаєте, незрозуміло нейтральна позиція. Тобто, з одного боку, він увесь час підкреслює, що виступає за територіальну цілісність і незалежність України. З іншого боку, всі бачать, як Китай допомагає Росії, можливо, непрямими якимись постачаннями зброї, але все ж таки. Ті ж самі безпілотники, економічна співпраця, закупівля нафти й газу. Тобто економічно та фінансово Китай продовжує Росію підтримувати й допомагати.
На Заході, можливо, сподіваються на те, що китайський голос може стати вирішальним для того, щоб переважити баланс сил, який зараз не повністю проти Росії. І Китай міг би допомогти, скажімо, Сполученим Штатам і країнам Європи, натиснути додатково на Росію і допомогти створити цей баланс, який був би на користь України та її союзників.
Швейцарія, у співпраці з ЄС, США, Росією та країнами G7, веде роботу над організацією "конференції щодо припинення вогню". Про це повідомив міністр закордонних справ Швейцарії Ігнаціо Кассіс. Нещодавно відбулася телефонна розмова між Кассісом і міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, під час якої вони обговорили ситуацію в Україні і домовилися про продовження контактів. Чи це є підготовкою до можливих мирних переговорів?
Все можливо. Швейцарія може виступити в ролі посередника, забезпечуючи платформу для майбутніх практичних переговорів між Росією та Україною, з залученням інших учасників. Ця країна вже протягом століть відома своїм іміджем миротворця, і зараз вона могла б знову виконати цю функцію, запропонувавши свою територію для обговорення важливих питань.
Ми не маємо ще забувати про так званий Глобальний Південь, який на сьогодні вагається. В якого немає чіткої позиції щодо того, яким має бути завершення війни в Україні. Вони не підтримують санкції проти Росії, продовжують вважати РФ "важливим гравцем" на міжнародній арені й таке інше. Тобто з ними також треба комусь працювати, й окрім наших головних партнерів, таких як Сполучені Штати, Франція, Німеччина, Велика Британія, це могла б бути і Швейцарія. Тому що цій країні довіряють, вона не викликає негативу з боку будь-якої країни світу.
- Під час прямої лінії від російського диктатора Путіна прозвучало багато нісенітниць, й одна з них - це те, що з Україною жодних переговорів Кремль вести не планує, мовляв "уся українська влада нелегітимна". Ось проведіть вибори, і ми підписуватимемо договір із тим, кого оберуть. Ця заява Путіна - його ідея-фікс - вести переговори щодо України виключно зі США. Звідси й заява, що з Україною не вестиме переговори, бо там усі нелегітимні. Ось тут наче Трамп нещодавно обрався - з ним говоритиму, а інші навіть не підходьте.
- Як на мене, то ці слова можна тлумачити по-різному. Особисто він жодного разу не брав участі в реальних виборах. Узагалі реальних виборів на території Росії і сучасної, і колишньої, ніколи в житті не було. Про це, до речі, говорять навіть російські експерти, а не тільки я. Усі ці 150 відсотків, які Путін колись набирав на виборах, це просто смішно та несерйозно.
Отже, не йому судити про те, чи в Україні легітимна влада чи ні, чи це президент, чи Верховна Рада. Тому що в нас уже багато разів вибори відбувалися цілком легітимні та відкриті, і це визнано всім демократичним світом. А от, вибачте за таке слово, "відмазка" для ухилення від перемовин - це може бути. Тобто йому ж треба знайти якісь пояснення того, чому він не хоче того чи іншого. Ось, мовляв, "немає йому з ким в Україні говорити". Завтра він ще щось придумає. Але від цього нічого не міняється. Я думаю, що американська сторона прекрасно це розуміє, і я дуже сильно сподіваюся на те, що буквально після 20 січня ми побачимо реакцію вже конкретно на такі-от путінські заяви та ідеї.
