Вшанування пам'яті актора театру та кіно Якова Ткаченка.
Яків Ткаченко, уродженець Дніпра, з'явився на світ 2 лютого 1979 року. На початку повномасштабної агресії Росії проти України він вирішив приєднатися до територіальної оборони. Служачи в складі 128-ї бригади, Яків брав активну участь у бойових діях на Донеччині, зокрема у битвах під Вугледаром. Йому присвоїли звання молодшого сержанта, і він виконував обов'язки головного сержанта взводу, а також тимчасово командував ним. Його товариші по службі дали йому прізвисько "Артист".
Актор зазнав поранень двічі під час бойових дій на Донецькому фронті. У 2023 році, через сімейні обставини, він був демобілізований, але незабаром вирішив повернутися на війну і приєднався до Третьої штурмової бригади. Про його загибель, яка трапилася 14 грудня 2024 року, стало відомо широкій громадськості.
Яків отримує захоплені відгуки від глядачів та кінокритиків за свою яскраву, фактурну та талановиту гру, особливо у історичних фільмах. Він зіграв помітні ролі в таких відомих стрічках, як "Довбуш", "Ціна правди" ("Гарет Джонс"), "Червоний", "Безславні кріпаки", а також у серіалі "Перевізниця" та багатьох інших проектах.
Режисер стрічки "Довбуш" Олесь Санін вважає Якова Ткаченка одним із найобдарованіших акторів України, справжнім лицарем та вірним товаришем. Актор з гордістю згадує про свою участь у цьому історичному блокбастері, який вийшов у широкий прокат 24 серпня 2023 року та встановив кілька рекордів: фільм залучив понад пів мільйона глядачів у кінотеатрах. Права на показ "Довбуша" придбали більше 20 країн.
Для кіно Якова Ткаченка кастинг-директорка Алла Самойленко. Актор розповідав: "Перша моя роль у кіно була у фільмі "Червоний" режисера Зази Буадзе. Кастинг для цієї картини проводили у нас у Дніпрі, і до мене звернувся один мій знайомий, з яким колись разом навчалися, з проханням, щоб я якось посприяв розміщенню групи у нас у театрі. Я, як зміг, їм допоміг, і потім кастинг-директор фільму Алла Самойленко запропонувала мені спробувати себе на якусь роль. Так мене затвердили на роль Хмари, і якось воно далі так і пішло, що мене почали запрошувати і до інших проєктів".
Сценарист стрічки "Червоний" та автор книги з тією ж назвою Андрій Кокотюха ділиться своїми думками про Якова Ткаченка:
Ми не були близькими знайомими. Під час зйомок фільму "Червоний" після зміни ми зібралися в готельному буфеті, пили пиво і спілкувалися про різні речі. Яків виконував роль воїна УПА, товариша Червоного, але його персонаж у кіноверсії отримав значно менше екранного часу. Це не було зроблено з поганими намірами, просто так іноді трапляється, коли намагаєшся вкластися у хронометраж. Проте існує матеріал, де його роль набагато більша. Я чув, що він зберігся, і є плани створити 4 серії для телебачення, але досі не було запиту. Зате персонаж Якова - один із тих, хто вижив у фіналі і зображений на офіційному постері. Тепер Якова вбили росіяни, яких він подолав у фільмі...
Яків спочатку мріяв, як мама, бути медиком. "Проте, коли я потрапив до аматорського театру, подальший шлях у житті був для мене визначений остаточно", - розповідав актор в інтерв'ю для Міського сайту.
Він отримав освіту в Дніпровському професійному коледжі мистецтв, де завершив навчання в 2000 році, спеціалізуючись на драматичному акторстві. Після цього працював у Дніпровському академічному українському музично-драматичному театрі, носившому ім'я Тараса Шевченка.
Чоловік із раніше російськомовного Дніпра, як ніхто інший, розумів значення української мови для нашої перемоги. У соціальній мережі, зокрема, поширював слова Мирослава Дочинця: "Українська мова - це бронежилет нації". Поширював канали з великим списком україномовного контенту для підлітків та дорослих.
Актор був стурбований тим, що в Україні одночасно існують ніби два різних світи. В одному з них триває жахлива війна, а в іншому панує спокій і відмова усвідомлювати страшну реальність, яка торкнулася нашого дому ще з 2014 року, а не лише з 2022. Тому особливо резонує діалог з історичного твору "Довбуш": "Олексо, давай втечемо туди, де нас ніхто не знає." - "Марічко, я не хочу втікати. Я прагну жити. Я хочу жити тут, вільно, на своїй землі!"
Влітку минулого року Яків Ткаченко опублікував відео, на якому двоє військових, ризикуючи власним життям під вогнем ворога, намагаються витягти тіло свого товариша на полі бою. У підписі до відео він зазначив: "Для тих, хто відчуває втому. Якщо вам набридло пити тепле пиво через часті відключення електрики."
Яків був не лише яскравим представником українського кінематографа, а й справжнім патріотом, який у найважчий час для країни взяв до рук зброю, аби захищати рідну землю, акцентували у Держкіно України. Його талант, харизма та відданість залишаться у пам'яті глядачів, а його героїзм назавжди стане прикладом мужності й любові до Батьківщини.
Перший проєкт, в якому актор знявся після демобілізації, був серіал "Перевізниця", де він зіграв військового. В інтерв'ю "Детектору медіа" Яків розповідав: "На цю роль спочатку було затверджено іншого актора, який не служив і не воював. Але саме той актор сам порадив молодому режисерові взяти на цю роль мене. ...Він як людина мудра розумів, що краще за все цю роль зіграє саме той, хто все це пережив. Той, кому все це ще болить. Можливо згодом, років через 20-30, ситуація буде зовсім інша. А от наразі, поки йде війна, не може актор, який не має цього жахливого досвіду, правдиво зіграти військового. Бо ти не просто граєш. Ти точно знаєш, як усе це відбувається, зсередини. У нас тоді все склалося і я йому дуже вдячний за таке його чесне рішення".
Артист не уявляв свого життя без акторства. Розповідав: "І воюю, зокрема, й за те, щоб мати можливість спокійно займатись улюбленою справою".
Останні аплодисменти на адресу актора та військового Якова Ткаченка звучали у Дніпрі 19 грудня 2024 року. Вшанувати пам'ять Героя зібралися рідні, товариші по службі, колеги та небайдужі мешканці Дніпра.
Вічна пам'ять Герою і Митцю!
