В пам'ять історика та перекладача Сергія Заїковського, відомого під позивним "Деймос Фобос".

Вирізнявся великим багажем знань, гостротою поглядів та незмінною іронією

Сергій народився 2 липня 1994 року в селищі Драбів Черкаської області.

По закінченню школи я продовжив навчання на історичному факультеті Харківського національного університету імені Василя Каразіна. Моя спеціалізація була в галузі історії стародавнього світу та середніх віків, і я успішно захистив дипломну роботу на тему "Ветерани римської армії в провінції Дакія".

Хлопець брав участь у Революції Гідності.

Досвідчений історик розвивав свою кар'єру в ролі перекладача та публіциста в Києві. Сергій займав посаду головного перекладача в видавництві "Пломінь". Під його наглядом колеги здійснювали переклад, зокрема, збірки есе "Самурай Заходу" французького історика Домініка Веннера.

Доктор історичних наук Костянтин Рахно розповідає, що обговорювали з Сергієм підготовку до друку унікальної праці Ігоря Качуровського про українську міфологію. Хлопець також збирався видати "Культові таємні союзи германців" Отто Гьофлера.

Лекції Сергія привертали увагу сотень слухачів. Він публікував статті в медіа та проводив інтерв'ю з українськими науковцями. Його дослідження охоплювали теми індоєвропеїстики, порівняльного релігієзнавства, а також історію політичних рухів 1920-30-х років і повоєнних правих рухів у Європі, зокрема в Україні.

У 2021 році як кулеметник добровольчого підрозділу "Фрайкор" брав участь у бойових діях поблизу Авдіївки. Узяв собі позивний "Деймос Фобос" - так називаються два супутники Марса.

Під час повномасштабної війни Сергій відразу став на захист України, пішов 24 лютого 2022 року в тероборону. Він був 2-м номером у протитанковому розрахунку протитанкового взводу у лавах ССО "Азов".

Деймос виділявся своєю незвичністю та рідкісністю. Такі люди стали справжньою рідкістю, навіть у середовищі, яке зазвичай вважається правим. Тут, де цінності часто вимірюються фізичною силою, кількістю випитого пива, релігійною активністю, галасливими заходами з конфліктами та кількома лекціями, важко знайти щось справжнє. І вже добре, якщо лектор при цьому має вищу освіту, не має судимостей і перебуває у тверезому стані.

Заїковський був відкритий іншим, вищим горизонтам. Він багато читав різними мовами, прагнув осягнути світову індоєвропеїстику, українську аріософію, класичний традиціоналізм, розмовляв про речі небуденні, неприземлені, непрофанні. Намагався мислити незалежно і шукати власну точку зору.

Сергій, який вирізнявся щирістю, великодушністю та культурною освіченістю, володів рідкісним даром у сучасному світі – умінням об'єднувати людей навколо спільної мети. "Пломінь" став яскравим проектом, який залишався малозрозумілим для бізнесменів, які займалися політикою, та для широких верств населення, - зазначив у своєму дописі на Facebook доктор історичних наук Костянтин Рахно.

Сергій Заїковський втратив життя 24 березня 2022 року під час контрнаступу українських військ, коли відбувався штурм села Лук'янівка в Баришівському районі Київської області.

"Він був 2-м номером у протитанковому розрахунку, у складі протитанкового взводу 1 батальйону ОПСП ЗСУ "Азов". Сергій разом із другом Денисом Котенком (1-м номером) на правому фланзі атаки в селі Лук'янівка зустрів бій із танком: відбулася дуель українського танка та декількох російських. В ході бою, постріл з танку влучив в місце неподалік, обоє загинули на місці", - зазначили у Товаристві українських рідновірів.

У листопаді цього ж року французьке видавництво "Sentiers perdus" випустило перевидання книги Адріано Ромуальді в пам'ять про українського захисника Сергія Заїковського. Видавництво акцентувало увагу на тому, що він був не лише відданим активістом, а й захопленим інтелектуалом.

Військового поховали в його рідному селі Драбів.

У Сергія залишилися батьки. Сестра - бойовий медик - також загинула на війні.

Посмертно Сергія Заїковського нагороджено орденом "За мужність" III ступеня та відзнакою "За сприяння обороні Києва".