У вшанування пам'яті художника та волонтера Івана Джурляка.

Його маршрут завжди привертав увагу більше, ніж кінцева точка.

Іван Джурляк з'явився на світ 18 лютого 1994 року. Тренер Орест Бусько згадує його шкільні роки такими словами: "Я пам'ятаю, як Іван приїжджав на тренування з бойового гопака. Він спеціально подорожував до Львова, щоб займатися українськими традиціями. Ми разом змагалися і здобували перемоги".

"Я не знаю, як Іван сформувався таким патріотом, може, це така молодь Незалежності, - коментує Укрінформу Софія Каськун, мама друга. - Їх троє товаришів ще школярами на День Незалежності ходили в Жовкві у вишиванках і з прапором, напевно одні. То вже пізніше цей одяг всі почали вдягати".

Історія розповідає про те, як Іван, напередодні свого випускного, бажав одягнути вишиванку, але для всіх учнів було обрано формальне вбрання - костюми і краватки. Тому юнак вирішив не йти на святкування. Це був непростий час, коли в Україні панував Янукович. "Рік тому мій син закінчував школу, і я вишивала йому сорочки для першого та останнього дзвоників, а також для випускного. Він був єдиним у вишиванці", - згадує пані Софія. "Наступного року Іван спробував повторити це, але не отримав підтримки від однокласників. Проте, він вирішив вчинити інакше - не відвідав випускний".

У місті Жовква троє друзів, серед яких Іван, у підлітковому віці заснували власний клуб історичної реконструкції під назвою "Триглав". Вони активно займалися тренуваннями, виготовленням та ремонтом обладунків, а також організовували майстер-класи з ковальства під час святкування дня міста.

Друзі Івана діляться безліччю захоплюючих оповідей про їхні спільні активності та веселощі.

"Згадав 2010 рік, як їздили в Карпати, а саме в Гребенів. Дощ, намети мокрі і ми теж. Кава зварена в казанку, борщ на салі зварений, з гітарою цілу ніч біля вогнища. Сосиски спалені на вогні, але все одно смачні. Замучені і мокрі поверталися додому, але все одно щасливі", - пише Олег Кундира.

Геловін 2009 року. На цьому знімку Івану 15 або 16 років, а мені вже 22. Тоді у Жовкві ніхто не відзначав Геловін, окрім, напевно, нашої невеличкої компанії "неформалів". Фото не відзначається якістю і виглядає досить кумедно — так само, як і ми в ті часи. Іван був справжнім другом.

Мирослава Скіра переконана: "Івана не існує в іншому еквіваленті. Він ніколи не ставив свої інтереси на перше місце. Міг віддати свій спальник, залишаючи себе без нього, і продовжувати йти до світанку, адже іншого у нього не було; лише він із численного товариства піднімався о пів на п'яту ранку, аби провести до автобуса".

Для навчання у Львівській національній академії мистецтв хлопець обрав особливу кафедру - художнього металу. Його захоплювала творчість для сильних - він прагнув створювати довершеність, підкорюючи матеріал силою та високими температурами. Випускною магістерською роботою Івана стала об'ємно-просторова композиція "Горгона", яку створював під керівництвом члена Спілки майстрів ковальського мистецтва України, старшого викладача Аскольда Стернюка.

У 2018 році, через два роки після випуску з академії, Іван і його товариш заснували компанію "V.S. Forge", що спеціалізується на виготовленні художніх металевих виробів. Вони власноруч відремонтували старе приміщення в Жовкві та обладнали його сучасним інструментом, насолоджуючись новою кузнею, яка стала їхньою гордістю.

Щоправда, великих статків те заняття не приносило, тож Іван їздив на нелегкі заробітки до Польщі: працював вантажником у порту. Бригадирами у хлопця були турки, які не надто дотримувалися вимог законодавства про працю, ще й не заплатили всього заробленого.

Іван був людиною дії, і, як зазначає його друг Володимир Скіра в коментарі для Укрінформу, «не потрібно давати йому хліб з маслом – краще дайте завдання і не заважайте». Він нагадував сучасного самурая, лицаря, хоча до справжньої щирості та безкорисливості Івана Джурляка було ще далеко. Його відданість справі, впевненість і наполегливість вражали. Для нього шлях був важливіший за саму мету, хоча мрії завжди займали його думки. Проте, він не любив ділитися ними з іншими. Іван також обожнював пригоди, які, в свою чергу, не залишали його без уваги, щедро обдаровуючи захоплюючими історіями. Завдяки його харизмі, ці розповіді звучали як західна фантастика з елементами блокбастера в стилі вісімдесятих.

"Іван, навчаючись, проявляв себе як обдарований студент і художник, а також як вірний друг і чуйна особистість. Його відвага та героїзм заслуговують на визнання і повагу, адже він добровільно вирушив на фронт і служив у 214-му батальйоні OPFOR", - підкреслюють у Львівській національній академії мистецтв.

Окремий спеціальний батальйон OPFOR (від англ. opposing force) -- це військове формування Збройних Сил України при Міжнародному центрі миротворчості та безпеки у Яворові, яке на навчаннях виконує роль умовного супротивника. У 2016 році його створили за ініціативою військових інструкторів зі США. Після початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну батальйон брав участь у битві за Київ, а з серпня 2022 року - на Донеччині та Харківщині.

Іван вирішив стати на захист України в осінній порі 2023 року. Після проходження навчання він потрапив на передову під час новорічних свят і залишався там разом із побратимами до середини лютого 2024 року. У бою він зазнав поранення, пройшов курс лікування, але осколки в його нозі так і залишилися. За свої героїчні вчинки отримав Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ "Срібний хрест". З квітня він знову повернувся на фронт.

Військовослужбовець, крім виконання своїх обов'язків, став важливою ланкою між підрозділами Збройних Сил України та їх родинами й знайомими з Жовкви, Львова та інших міст, які збирали допомогу і забезпечували українських захисників усім необхідним. Активно займатися волонтерством разом із товаришами він почав відразу після 24 лютого 2022 року.

"Ще в перший місяць повномасштабної війни через майстерню-кузню пройшли тонни металу, - розповідає пані Софія. - Їх на двох горнах і газовій горілці перетворювали на скоби для бліндажів і колючки проти коліс ворожих бойових машин".

Сестра Івана допомагала братові збирати донати на прилад нічного бачення PVS 14 Gen 3 (коштує 4000$). Придбали спільними зусиллями і вартісний Mavic ЗТ.

"У війні проти Росії продовжують втрачатися найкращі з нас. Нещодавно отримали сумну новину з фронту - загинув 30-річний житель Жовківки Іван Джурляк," - зазначив міський голова Олег Вольський 3 червня 2024 року. Захисник не повернувся з бойового завдання, яке проходило 30 травня у Покровську, що в Донецькій області.

"Іван прожив своє життя всього за короткий час, але про нього пам'ятатимуть багато людей, які мали щастя знати цього неймовірного юнака. Він був добрим і щирим, ніколи не ставив свої інтереси вище за інших, і мав велике серце. Хтось може провести своє життя, і його ніхто не згадає, тоді як Іван залишив по собі безліч чудових спогадів. Це справді болить", - написала у групі "Жовква - моє місто" Софія Каськун.

На сумну новину відреагувала декан факультету декоративно-прикладного мистецтва Львівської національної академії мистецтв Галина Кусько: "Згадую цього студента. Він був символом здоров'я, краси та сили. Талановитий художник. Це велике горе. Вічна пам'ять Герою. Низький уклін".

Прощалися з Іваном Джурляком у Жовкві 4 червня 2024 року. Чин похорону відбувся у церкві Святого Йосафата.