Вшанування пам'яті батька-капелана Михайла Гергелюка, відомого під позивним "Катана".

Вступив до лав захисників, щоб відстояти свої переконання - країна стане квітучою, заможною, наповненою божественною милістю та щедрістю.

Михайло Гергелюк з'явився на світ 2 вересня 1992 року в мальовничому селі Локітка, що належить до Тлумацького району Івано-Франківської області. Він виріс у родині священика, оскільки його батько, отець Михайло, згодом отримав парафію в селі Верхній Ясенів Верховинського району. Саме тут минули його дитячі роки. Михайло закінчив місцеву школу в екстернаті, успішно склав зовнішнє незалежне оцінювання та вступив до Чернівецького національного університету, обравши одразу два факультети: історичний та філософсько-теологічний. Крім того, він пройшов підготовку на військовій кафедрі цього навчального закладу.

У своїй юності Михайло активно підтримував батька під час церковних служб, і прихожани віддавали перевагу приходити до церкви саме заради "маленького священника". "Коли він виходив із свічкою, то весь світ для нього зосереджувався в тому вогнику. Він відчував радість від того, що вже служить. Як тільки навчався ходити, відразу ж опинявся в церкві," – згадує мама молодого чоловіка, історик і краєзнавець Тамара Гергелюк.

Ще будучи студентом першого курсу, Михайло вирішив стати дяком у церкві. Спочатку він працював у маленькому селі поблизу Чернівців, а згодом перейшов до служби в соборі цього обласного міста.

Коли у 2014 році в Києві завирував Майдан, разом із старшим братом Миколою приїхав до столиці і вступив до Буковинської сотні. У тому ж 2014-му вперше потрапив на фронт у складі батальйону "Донбас".

Справжній християнин, позбавлений лукавства. Таке враження про Михайла склав його товариш Андрій Чмєль, військовий капелан. Хлопець, який тільки що закінчив духовну семінарію, ще не мав права бути священником, але в армії всі знали про його релігійні здібності та добру натуру, тому охоче зверталися до нього за порадою або просто поговорити. Він не раз жартував, намагаючись заспокоїти запальні натури: "Ось ще прийдете до мене на сповідь...".

У військовій службі Михайло вибрав для себе позивний "Катана". За словами його матері, її сини виросли з переконанням, що всі досягнення в житті повинні бути результатом їхніх власних зусиль. Цей позивний, що походить від назви японського меча, символізує вірність обіцянкам, стійкість, а також готовність до безжальної помсти ворогам.

У 2016 році, після отримання контузії, юнак знову адаптувався до мирного життя.

Після його повернення зі східного фронту все змінилося. Зникла колишня романтика, юна закоханість і мрії, які ще нещодавно його супроводжували. Хоча на той момент йому було лише 22-23 роки, він став зовсім іншою людиною - більш суворою і серйозною. Зміни торкнулися і його зовнішності: якщо раніше він був блондином з білосніжним волоссям, то тепер повернувся з темним кольором. Виявляється, коли людина переживає стрес, її волосся може потемніти, а у темноволосих навпаки - з'являється сивина, - згадувала мати солдата.

У своєму повсякденному житті Михайло активно долучався до волонтерства, надаючи підтримку демобілізованим хлопцям, які опинилися в подібній ситуації. Він організовував зустрічі, влаштовував реабілітаційні програми, допомагав дітям військовослужбовців і заснував недільну школу.

"Люди збиралися тут. Вони зверталися до молитви, проходили тренування, смажили шашлики та просто відпочивали, щоб потім знову об'єднатися і спільно протистояти ворогу", - згадує брат Микола.

Одночасно Михайло прагнув до своєї мети – служіння Богові. Він не припиняв підтримувати батька в парафії в Верхньому Ясенові. У листопаді 2020 року в кафедральному соборі Преображення Господнього в Коломиї він отримав рукоположення спершу в сан диякона, а згодом – в сан священника.

У родині Гергелюків усвідомлювали, що Росія неминуче посилить свій наступ на Україну, тому вони готувалися до боротьби з ворогом. За день до початку повномасштабного вторгнення до Верховини переїхав їхній друг, отець Андрій (Андрій Чмєль), який встиг вибратися з Херсону перед тим, як місто було окуповане. Саме Михайло переконав його втекти вчасно, усвідомлюючи, що російські війська будуть шукати військового капелана.

Після 24 лютого 2022 року обидва священнослужителі приєдналися до Верховинської територіальної оборони в ролі інструкторів: отець Андрій навчав основам тактичної медицини, тоді як отець Михайло передавав знання з військової справи. На Великдень вони вирушили разом на передову.

Отець Михайло вирушив на службу не лише як капелан, а й як бойовий офіцер. У його сумці з одностроєм та екіпіровкою знаходилися військові речі, а в іншій — ряса, хрест, чаша та інші предмети для богослужінь. Він проводив літургії на передовій, сповідав та причащав солдатів, водночас керуючи мінометною батареєю 201-го верховинського батальйону 102-ї бригади Сил тероборони ЗСУ.

19 червня 2022 року Михайло Гергелюк став жертвою вибуху ворожої міни.

Про смерть сина Тамару Гергелюк сповістив отець Андрій: "Матушка Тамара, учора о дев'ятій годині отець Михайло відійшов у вічність. Він підірвався на міні. Рано вранці відправив службу і вирушив, щоб освятити місце, куди мали перевести його солдатів. Повертаючись, трапилася біда..."

Отець Михайло знайшов вічний спокій у Верхньому Ясеневі, неподалік церкви Пресвятої Трійці, де віддав багато років свого життя служінню. Його похорон відбувся згідно з гуцульськими звичаями, супроводжуючи прощання звуками трембіт. Тепер батьки, дивлячись з вікна свого дому, щодня бачать могилу свого молодшого сина...

У 2023 році Михайло Гергелюк був нагороджений орденом "За мужність" III ступеня, посмертно.

Вічна пам'ять та слава нашому Герою!