У вшанування пам'яті снайпера Ігоря Воєводіна, який носив позивний "Стіч".

"Азовець" назавжди залишається "азовцем", віддавши свою молоде палке серце рідній землі.

Ігор народився у 2003 році. Він з дитинства присвятив багато часу вивченню іноземних мов, вільно володів англійською, на достатньому рівні знав німецьку. Тому і вибір майбутньої професії пов'язував із міжнародними відносинами.

"Ми сподівалися, що Ігор обере міжнародне право. Проте він також розглядав Одеську морську академію як шанс реалізувати свої мовні здібності та дослідити нові можливості," – згадує батько юнака, Олег Воєводін.

Проте молодий чоловік зупинив свій вибір на Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, де зосередився на вивченні японської мови, мріючи стати перекладачем. "Це цікаво, складно, але відкриває багато можливостей", - так він аргументував своє рішення батькам.

Одночасно він проходив навчання у Військовому інституті КНУ, який готував резервних офіцерів для Збройних Сил України. Отримані знання Ігор змушений був використати вже на самому початку повномасштабної війни: у 2022 році він приєднався до лав одного з добровольчих підрозділів, щоб захистити свою країну.

Але намагався потрапити на службу до легендарного полку "Азов", щоб разом з елітним підрозділом взяти участь у деблокаді Маріуполя. Не встиг. Можливість вступити до "Азову" у нього з'явилася лише восени: його взяли на службу на посаду гранатометника. У складі підрозділу виконував бойові завдання на Донецькому напрямку.

Одночасно зі своєю службою Ігор активно навчався в університеті, не беручи академічної відпустки, оскільки мав величезне захоплення до навчання. Його викладачка Тетяна Дибська відзначила хлопця як зразкового студента.

У студентському ж середовищі юнак познайомився зі своєю майбутньою дружиною Дариною.

"Він завжди отримував задоволення від навчання та відкриття нової інформації, щоб потім ділитися цим з іншими. Ігор із задоволенням допомагав мені освоювати нові знання, щоб ми могли разом досліджувати ці цікаві моменти," - ділиться дівчина.

Прагнення до здобуття нових знань, старанність та рішучість стали запорукою успіху Ігоря під час його снайперської підготовки, яку він проходив під час служби в "Азові". Як і очікувалося, він виявився одним із найуспішніших випускників курсу.

В армії Ігор вибрав собі позивний "Стіч", на честь персонажа з популярної анімаційної саги — маленького прибульця з унікальними здібностями. Він володіє розвиненим нічним та інфрачервоним зором, має відмінний слух, не боїться вогню і навіть може пересуватися по стелі. Цей малий герой, якого важко знищити, став символом мужності для Ігоря. Фігурка його улюбленого персонажа завжди була з ним, адже вона була єдиною річчю, що залишилася цілою після обстрілу 19 серпня 2023 року, коли загинув його товариш по службі. Це трапилося неподалік Кремінної в Луганській області... Тепер Ігору завжди 20.

Побратими згадують "Стіча" як надійного, сміливого та вправного бійця, який постійно прагнув самовдосконалення. У його очах ніколи не було страху. Попри молодий вік, воїн випромінював впевненість та надійність. Не виключено, що таку внутрішню силу йому надавала служба у легендарному підрозділі та почесне право носити його шеврон.

Ігор сприймав війну з розумінням і практичністю, вважаючи, що справжня слава приходить лише через боротьбу. Він вірив, що загинути в бою, тримаючи зброю в руках, — це велика честь для кожного солдата. "Перед тим, як вирушити в бій, він сказав: 'Я вас люблю. Це не прощання...', — згадує його батько.

Улітку 2023 року молодий чоловік успішно завершив свою сесію і піднявся на 4-й курс. До бажаного диплома бакалавра йому залишився всього рік.

В ліцеї імені Т. Г. Шевченка в Ужгороді, де здобував освіту Ігор, минулого року була встановлена пам'ятна дошка. У березні 2024 року, у ботанічному саду імені Олександра Фоміна в Києві, на честь загиблого героя, з'явилася парковий скульптура, що зображує незламного маленького героя Стіча. Залізна рука цієї фігурки назавжди замерла в характерному жесті азовців — сильно притиснута правиця до серця. Це символ істинного воїна та патріота.

30 грудня 2023 року Президент України видав указ, згідно з яким Ігор Воєводін посмертно отримав орден "За мужність" III ступеня.