Війна відкрила нову главу у відносинах між Україною та Польщею, знявши деякі непорозуміння, проте старі проблеми все ж проявилися. Пропонуємо інтерв'ю з польським міжнародним експертом Адамським.

Відносини між Україною та Польщею переживають не прості часи. Ейфорія різносторонньої допомоги на початку повномасштабного вторгнення з часом перейшла у більш прагматичне русло, що вилилося в обмеження транзиту для української сільгосппродукції, що переросло практично в блокаду й антиукраїнські дії польських фермерів і перевізників на кордоні. Українці не зрозуміли таких кроків від сусідів, поставивши під сумнів антиросійський союз, а поляки почали вказувати на "невдячність українців за допомогу, яку вони надали".

Розширення Європейського Союзу стане одним із ключових напрямків головування Польщі в ЄС у 2025 році, зазначає президент Польщі Анджей Дуда, підкреслюючи, що старт переговорів щодо членства України в ЄС є позитивним сигналом. Проте, польські посадовці також висловлюють інші думки: вони вважають, що поки не буде вирішено питання експорту українського зерна і не завершиться ексгумація останків жертв Волинської трагедії, Україні "немає сенсу мріяти про членство в ЄС".

Своїми думками про те, що сьогодні затьмарює україно-польський союз проти російської агресії, в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA поділився віцедиректор Центру Мєрошевського, експерт у питаннях польської зовнішньої політики Лукаш Адамський.

- Ваше бачення сьогоднішніх відносин між Польщею та Україною, які, якщо взяти початок вторгнення і на третій рік війни, дещо трансформувалися. Сьогодні ситуація між нашими країнами не безхмарна, що виливається навіть у публічні сварки високопосадовців обох країн, взаємні претензії та обвинувачення. Невже непорозуміння настільки велике, що затьмарює російську загрозу?

Звісно, непорозуміння існують, і вони, напевно, продовжать виникати в майбутньому, принаймні деякі з них. Початок великої війни лише загнав ці непорозуміння в тінь, оскільки обидві сторони пережили величезний шок. В результаті російської агресії проти України у поляків виникла неймовірна хвиля солідарності.

Близько двох третин респондентів в опитуваннях зазначали, що вони активно підтримують українців. В Україні, наскільки мені відомо, на серпень 2022 року більше 80% населення висловлювало позитивне ставлення до поляків. Це свідчить про хвилю зближення, сповнену позитивних емоцій, солідарності та вдячності. Проте такі почуття не можуть тривати безкінечно. На жаль, війна триває і досі, і люди втомлюються. Я, перебуваючи тривалий час в Україні, розумію емоційний стан українців. Однак хочу підкреслити, що в Польщі існують інші настрої. На жаль, до війни багато хто звик до певної рутини. Існує думка, що конфлікт ще далековатий від загрози для Польщі. Багато поляків вважають, що ситуація врешті-решт закінчиться якимось компромісом.

Між поляками та деякими українськими мігрантами виникли певні непорозуміння на побутовому рівні. Причиною цього стала російська дезінформація. Врешті-решт, ті польсько-українські розбіжності, які існували ще до війни і на деякий час відійшли на другий план через загрозу з боку Росії, знову почали давати про себе знати.

Українці дуже болісно сприймали скажімо, блокаду кордонів, страйки перевізників, страйки польських фермерів, що для поляків є, в принципі, досить звичайним явищем. Також українці були шоковані цим актом висипання збіжжя, яке потрапляло до Польщі. І це суттєво понизило рівень симпатії українців до поляків.

Аналогічна ситуація склалася і в Польщі. По-перше, варто зазначити, що певні висловлювання українських лідерів, зокрема президента Володимира Зеленського, відіграли важливу роль. Він висловив думку, що в контексті зернової кризи деякі європейці "сприяють створенню умов для московського актора". Цей натяк був зрозумілий у Польщі, і місцеві жителі добре його запам'ятали.

Потім ця найбільш болюча тема, заборона на проведення польським установам пошукових і ексгумаційних робіт на Волині. Мабуть тільки після недавнього візити міністра закордонних справ України Андрія Сибіги, це питання вдалося частково почати розв'язувати. Але все ж ви повинні знати, що Польща надалі хоче допомогти Україні.

Поляки й надалі підтримують українців у їхній боротьбі з російською агресією, незважаючи на існуючі труднощі у двосторонніх відносинах.

На даний момент існує два ключові проблемні аспекти. Перший з них стосується українського зерна та його експорту через польську територію, а другий – питання ексгумації жертв Волинської трагедії. Що стосується історичної складової, про це ми поговоримо трохи пізніше, а щодо економічних питань, то знову спостерігаємо протести польських фермерів. Нещодавно вони блокували кордон з Україною, і хоча наразі зупинили свої акції, це триватиме лише до 10 грудня. Варто зазначити, що проблеми, які вони піднімають, безпосередньо не стосуються України, але ми можемо опинитися під загрозою.

- Я відразу скажу, що мені абсолютно не подобаються такі акти протесту, як блокування кордону. Тим паче, що цей кордон є такою стратегічною артерією для України, і що саме ці протести, які зараз мають відбутися, вони стосуються протестів проти планів укласти Європейським Союзом договір з країнами Латинської Америки. Справа в тому, що ці польські фермери бояться того, що після цього договору, який буде полегшувати торгівлю південноамериканською агропродукцією, то вони не будуть здатні витримати конкуренцію зі сторони фермерів з Південної Америки. Зрештою і не тільки польські фермери.

Чому ж обрали саме український кордон? Єдина причина полягає в тому, що вони усвідомили, що це може стати ефективним засобом тиску на уряд, який, безумовно, відреагує, усвідомлюючи серйозність можливих проблем для України внаслідок закриття кордону.

- Польська влада буде реагувати на це все?

- Так, буде. Біда в тому, що, і це, на жаль, часто українці не розуміють, хоч вони не зобов'язані розуміти цю польську специфіку, що в Польщі ця традиція протестів є дуже давньою. І жоден уряд не має, в принципі, інструментів, щоб взагалі не допустити протести по країні. Бо кожен має таке законне право, якщо він подає відповідну заяву до органів місцевого управління. Тому єдиний шлях, щоб не допускати до тих блокад на кордоні, це занести цілий кордон до переліку стратегічної інфраструктури. Уряд прем'єр-міністра Польщі Дуди розмірковує над цим питанням. Бо ці протести шкодять не тільки в Україні, але й Польщі.

- В Україні вважають, що причина блокування кордону, пов'язана з внутрішньою політикою Польщі. Зокрема, у країні почалася підготовка до президентських виборів. Про це заявила віцепрем'єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України - міністерка юстиції Ольга Стефанішина. Тобто, певні політичні сили просто використовують цей факт, аби отримати якісь дивіденди?

Розпочну з того, що в польській політиці немає справжніх прибічників Росії. Навіть партія, яка часто вважається проросійською, "Конфедерація", складається в основному з людей, які ідеологічно пов'язані з принципами польського націоналізму.

Таким чином, деякі з них можуть виявляти україноскептичні погляди, що вигідно підтримує проросійські настрої. У Польщі ж існує певне середовище, яке активно працює в соціальних мережах і сприяє поширенню цих негативних тенденцій.

Чи матимуть президентські вибори вплив на ситуацію тут? На мою думку, так. Кожні вибори в Польщі зачіпають питання відносин між Польщею та Україною. Політики завжди прагнуть залучити голоси тих, хто має скептичне ставлення до України. Це може сприйматися як проросійська позиція, оскільки послаблює підтримку України. Проте, я вважаю, що більшість таких людей намагається захистити свої національні інтереси, а не обов'язково виявляє симпатії до Кремля.

Тепер стосовно теми Волинської трагедії. Нещодавно від польських чиновників ми чуємо тільки одне: Україна не зможе стати частиною Європейського Союзу, поки не вирішить історичні суперечливі питання, зокрема, ексгумацію жертв Волинської трагедії.

"Поки з української сторони не буде поваги до цих стандартів, Київ точно не стане частиною європейської родини", - каже премʼєр Польщі Туск.

Нещодавно Україна підтвердила, що немає жодних перешкод для проведення пошукових робіт та ексгумації останків жертв Волинської трагедії на нашій території. Заплановано, що ці роботи можуть розпочатися навесні 2025 року. Як ви вважаєте, це вагомий крок вперед у вирішенні цього болісного питання, який може привести до результатів, що влаштують усіх, та дозволить нам зосередитися на актуальних проблемах сьогодення?

- Це великий крок в правильному напрямку. Без цього кроку мені важко було би собі уявити перспективи розв'язання цього питання. Натомість я хочу сказати, що воно буде розв'язано лише тоді, коли ці ексгумаційні роботи власне розпочнуться.

Отже, зараз ми отримали важливу інформацію від міністра закордонних справ України, що жоден мораторій на видачу дозволів польським установам для проведення пошукових ексгумаційних робіт не існує. Це особливо значуще, оскільки в 2017 році Український інститут національної пам'яті ініціював саме такий мораторій. З того часу ми стали свідками неофіційної, але фактичної адміністративної блокади процесу ексгумації. Були випадки, коли один із польських фондів отримав дозвіл на проведення пошукових робіт на підставі винятку, і вони знайшли останки вбитих поляків, але майже рік чекали на дозвіл для їх ексгумації.

Тож я вважаю цю заяву надзвичайно значущою. Це, на мою думку, свідчить про усвідомлення української дипломатії, що питання є вкрай важливим для поляків. Проте я не хочу робити остаточні висновки, побачимо, як розвиватиметься ситуація в цьому контексті.

Отже, ви вважаєте, що зміни, які відбуваються з українського боку, можуть сприяти вирішенню цієї проблеми?

Якщо роботи все ж розпочнуться, я вважаю, що не тільки я, як представник проукраїнської частини польської еліти, але й багато інших поляків усвідомлять, що існують інші історичні питання в наших відносинах з Україною, які потребують вирішення. Однак, щодо ексгумації проблеми, на мою думку, немає. Варто зазначити, що поляків дуже обурює інформація про можливість поховання німецьких солдатів Вермахту, які загинули під час агресії, в той час як багато польських селян, що трагічно загинули на Волині та в Галичині, знаходяться в забутих місцях, таких як поля чи яри, і їхні останки не мають належного поховання, а цьому, на жаль, перешкоджає Україна.

Це дуже обурювало польське суспільство. Тепер же незалежно від того, що певні проблеми ще є, натомість ця найважливіша проблема може бути знята з повістки дня і мусимо просто почекати до весни наступного року. Я тут такий поміркований оптиміст.