Право на гідність: Як родини зниклих на фронті солдатів намагаються знайти своїх близьких та відстоюють справедливість.
Конфлікт в Україні розлучив тисячі сімей, які переживають болісне очікування новин про зниклих безвісти військових. Родичі стикаються з численними труднощами: відсутність інформації, затримки в отриманні фінансової допомоги та складнощі з оформленням документів. У статті РБК-Україна розглядається, як сім'ї намагаються знайти своїх рідних, які кроки вжити у разі відмови у виплатах та як ефективно взаємодіяти з системою.
Катерина Жемаркіна до сьогодні зберігає в пам'яті свою останню розмову з чоловіком. 5 жовтня 2023 року Сергій Косець зателефонував їй з фронту. "Завтра буде вирішальний день. Не впадай у відчай, моя люба. Все буде гаразд", - промовив він. Проте вечірній дзвінок, обіцяний ним, так і не відбувся.
Наступного дня побратими повідомили їй, що Сергій загинув, але його тіло евакуювати не змогли. Вона чекала офіційного підтвердження, але 7 жовтня отримала сповіщення: "Зник безвісти".
Катерина вирішила самостійно шукати інформацію. Її товариші говорили по-різному: одні стверджували, що натрапили лише на бронежилет і каску, інші ж повідомляли, що бачили його важко пораненим у бліндажі, але евакуювати не змогли через вказівки командування. Час летів, а відповідей так і не з’явилось.
"Не можу зрозуміти, чому не вдалося його врятувати? Чому я змушена самостійно добувати інформацію?" - питає Катерина.
Її звернення до військової частини не отримали чітких відповідей. ТЦК не пояснив обставини зникнення, а правоохоронці не квапилися з відкриттям кримінальної справи.
Згідно з чинним законодавством, у перші 15 днів від моменту зникнення військового ініціюється службове розслідування. Після завершення цього процесу, військовослужбовець офіційно вважається зниклим безвісті. Далі територіальний центр комплектування інформує родичів, заносить дані солдата до реєстру осіб, що зникли за особливих обставин, і розпочинає активні пошуки.
"Командири військових підрозділів зобов'язані своєчасно повідомляти родичів про зникнення військовослужбовців і здійснювати внутрішні розслідування. Сім'ї мають право вимагати доступ до результатів цих розслідувань та можуть звертатися до військової прокуратури або правозахисних організацій у випадку, якщо інформація не надається," - зазначає юрист Наталія Шмарко в коментарі для РБК-Україна.
Часто сім'ї самостійно розпочинають пошуки інформації про своїх зниклих близьких, оскільки офіційні інстанції не надають жодних відомостей (фото: Getty Images).
Згідно з діючими наказами, військові підрозділи зобов'язані своєчасно сповіщати територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Це необхідно для того, щоб родини могли отримувати фінансову допомогу та надіятися на підтримку від держави. Окрім того, у багатьох підрозділах були впроваджені гарячі лінії для зв'язку з близькими, але, за словами дружин зниклих військових, ці лінії часто не функціонують.
"Ми усвідомлюємо, наскільки критично важливо, щоб родини військовослужбовців мали можливість отримувати актуальну інформацію. Тому у військових підрозділах були відкриті гарячі лінії", -- зазначає Олександр Кутков, керівник Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України.
Він зазначає, що в даний час українські пошукові команди, організовані Центральним управлінням, займаються розшуком зниклих військовослужбовців у деокупованих регіонах Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Миколаївської та Херсонської областей. На тимчасово окупованих територіях пошукові роботи не ведуться через відсутність гарантій безпеки з боку Росії.
Однак Генеральний штаб Збройних Сил України та Координаційний штаб невпинно займаються пошуками зниклих військовослужбовців, а також ведуть переговори щодо їх евакуації або повернення з територій, що знаходяться під окупацією. Інформація про зниклих передається через офіційні канали до російської сторони, щоб їхні пошукові групи мали можливість проводити відповідні розшукові заходи, зазначив Кутков у коментарі для РБК-Україна.
Чоловік Інни Невгад, Віктор, пішов добровольцем на війну в перший день повномасштабного вторгнення. Він пройшов через кілька військових частин і у вересні 2024 року був відправлений на бойове завдання. 17 вересня він написав останнє повідомлення: "Завтра важлива місія. Якщо не виходжу на зв'язок - не хвилюйся". Відтоді він не відповідав.
20 вересня Інна отримала офіційне повідомлення про те, що Віктор зник безвісти на території Росії. Вона звернулася до поліції, Служби безпеки України, Головного управління розвідки та Червоного Хреста, але отримала лише одну відповідь: "Він значиться у реєстрі зниклих безвісти. Чекайте".
"Я вже втратила рахунок, скільки разів відправляла запити і дзвонила. Мене просто ігнорують. Лише отримую стандартні відповіді. Якби не допомога інших сімей, я б не знала, як діяти," - ділиться Інна.
Родичі звертаються до "Червоного Хреста" та інших організацій і нерідко не отримують відповідей (фото: Getty Images)
Вона виявила спільноту родин "Завжди перші 82 ОДШБр", які також намагаються знайти своїх близьких, і разом вони прагнуть отримати відповіді. "Ми змушені самостійно збирати всі можливі відомості про наших рідних. Поліція постійно змінює слідчих, а військова частина відповідає лише загальними фразами. Це безкінечне коло", - зазначає вона.
Дружина ще одного зниклого солдата, Катерина Жемакіна, ділиться своєю історією: вона тричі намагалася подати зразки ДНК свого чоловіка, оскільки їх постійно втрачали. "Спершу скажу, що ми змогли здати ДНК лише з третьої спроби. Я неодноразово подавала скарги і телефонувала, але поліція ігнорує всі мої звернення та скарги," – зазначає вона.
Велика частина даних про військовослужбовців має статус конфіденційності, через що військові підрозділи можуть відмовити у наданні таких відомостей.
Втім, після відкриття кримінального провадження родини мають право звертатись до слідчих щодо руху по справі. І вже у випадку, якщо їх ігнорують, можуть звертатись зі скаргами до вищого керівництва. Андрій Тетюрко, юрист правозахисного центру для військовослужбовців "Принцип" пояснює, що розшуком займається саме Національна поліція, тому це їхня компетенція.
Відповідно до встановлених офіційних норм, навіть у випадку, коли військовослужбовець визнаний зниклим безвісти, його сім'я продовжує отримувати матеріальну допомогу. Це охоплює пенсійні виплати, компенсації за участь у бойових діях, знижки на житлові витрати (до 50%), безкоштовний проїзд у громадському транспорті та можливість отримання земельної ділянки для будівництва.
Ще одним ключовим елементом є підтримка в зведенні житлових приміщень. Усі ці ініціативи орієнтовані на те, щоб створити належні умови для сімей, які потрапили в важкі життєві ситуації.
Після офіційного визнання військового загиблим, сім'я отримує право на одноразову компенсацію, що може становити до 15 мільйонів гривень. Ці виплати тривають навіть після того, як особу визнали померлою, і не припиняються, доки не будуть виявлені останки або місце поховання.
Ключовим моментом є те, що для отримання цих видів підтримки сім'я повинна звернутися до місцевих центрів комплектування та соціальної допомоги. Якщо виникають затримки або відмови у виплатах, можна звертатися до правоохоронних органів, які зобов'язані надати відповідну юридичну підтримку.
На кожному етапі можуть виникнути труднощі в пошуку інформації щодо зниклих осіб і в процесі оформлення пільг (фото: Getty Images).
Процес оформлення пенсії для сина Катерини Жемакіної мав бути легким і зрозумілим, але насправді кожен етап перетворюється на справжній бюрократичний виклик. "Я звернулася до Пенсійного фонду, служби у справах дітей та Центру надання адміністративних послуг, щоб отримати статус "дитина війни" для свого сина. Але отримала відмову. Кажуть, що їм нічого не відомо про таку можливість," - ділиться Катерина.
Жінка повністю позбавлена знань про існуючі програми підтримки та свої соціальні права. Від державних структур – лише мовчання. "Кожного разу, коли я звертаюся, стикаюся з проблемами. То кажуть, що не чули, то запевняють, що не знають, то вимагають, щоб я показала їм законодавчі норми", – ділиться вона.
Держава забезпечує виплату лише пенсії у випадку втрати годувальника. Військова частина надає фінансову підтримку, і хоч затримок у виплатах не виникло, цих коштів все ще недостатньо.
В Інни Невгад інша ситуація, пенсія для її двох дітей надходить - 9 тисяч гривень на місяць. А от з грошовим забезпеченням і бойовими виплатами чоловіка - складніше. Документи у військовій частині були зареєстровані ще в жовтні, та виплат довелося чекати чотири місяці. "Постійно нагадувала у фінансовому відділі, зверталася на гарячу лінію Міністерства оборони. Лише 16 січня отримала виплати за період з вересня", - розповідає Інна.
Виплати грошової підтримки родинам військових, які зникли безвісти, закріплені в законодавстві, проте на ділі їх часто потрібно відстоювати. У разі затримки або відсутності виплат, рекомендується вжити заходів поетапно.
Адвокатка з "Юридичної сотні" Наталія Шмарко зазначає, що першочерговим кроком є звернення до фінансового відділу військової частини, де проходив службу військовослужбовець, з метою отримання роз'яснень стосовно затримки виплат. Якщо це не принесе результатів, рекомендується подати офіційні запити до Міністерства оборони України або звернутися до правозахисних організацій, які можуть надати підтримку у розв'язанні цієї проблеми.
Якщо проблему не вирішують у військовій частині чи Міністерстві оборони, можна оскаржити бездіяльність через суд або подавати адвокатський запит, щоб витребувати необхідні документи.
Юридичні експерти рекомендують подавати скарги на бездіяльність через відповідні інстанції (джерело зображення: Getty Images)
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
Попри наявність діючих юридичних механізмів, сім'ї зниклих безвісти все ще зіштовхуються з проблемами у процесі отримання необхідної допомоги.
Пошук інформації та фінансової підтримки змушує родичів звертатися до державних структур і правозахисних організацій. Важливими аспектами для надання необхідної допомоги сім'ям, які постраждали від війни, є ясність у процедурах, відкритість розслідувань і швидкість реагування.
