Щодо забезпечення безпеки
Все ж, показовим є те, з якою обережністю західні лідери обговорюють можливу миротворчу місію в Україні, всіляко підкреслюючи варіант на після гарячої фази війни. Хоча це і так зрозуміло.
Річ не лише в тому, щоб уникнути сприйняття їхньої участі як прямої. Це також стосується того, щоб Росія не інтерпретувала дії країн НАТО як активне втручання. Крім того, питання безпекових гарантій для періоду після війни (які, безумовно, стануть частиною загального бачення безпеки і довгострокової стратегії) ще залишається невизначеним на Заході. Ця концепція лише починає формуватися. Хочу підкреслити кілька ключових аспектів.
Чіткість присутня в наступних аспектах.
1. Європа має більше приділяти уваги власній безпеці. І справа тут не лише у поглядах Дональда Трампа, який уже давно каже про те, що оборонні витрати з бюджетів європейських країн мають бути більшими. З цим (кількісним показником) якраз усе зрозуміло, і Марк Рютте уже сказав, що до наступного самміту НАТО якраз буде заявлено про збільшення витрат на оборону. Але є й інші питання системного (якісного) характеру, які прямо чи опосередковано торкаються і можливих гарантій для України. Наприклад, безпекова політика Альянсу на Східному фланзі, яка очевидно має посилитись. Або питання "ядерної парасольки" для неядерних країн (хто її має надавати - США чи, скажімо, Великобританія та Франція).
2. Україна повинна продовжувати укріплення своєї обороноздатності, незалежно від ймовірної "заморозки війни", з підтримкою Заходу. У цьому контексті хочу повторити свою попередню думку: вимога Росії про роззброєння України є абсолютно абсурдною. Адже саме зміцнення оборони України є питанням, яке підтримується на Заході. Якщо Україна не буде піклуватися про свою безпеку, це призведе до ще більших витрат і відповідальності для західних країн. Більше того, існує усвідомлення, що Україна повинна стати надійним щитом, або, як кажуть, "дикобразом", щоб у Росії була вагома причина подумати двічі перед новими агресивними діями. Спільні проекти з виробництва озброєння, які в майбутньому дозволять Україні діяти без необхідності отримання дозволів від Заходу (оскільки ця зброя буде вітчизняного виробництва), підтверджують це розуміння.
В наступних питаннях відсутня ясність.
1. Якою повинна бути концепція "заморозки" конфлікту? У публічному дискурсі, зокрема в інтерв'ю та експертних аналізах з різних країн, можна зустріти численні варіанти, такі як моделі двох Корей, двох Німеччин або навіть приклад Північного Іраку. Проте, здається, що Захід не має чіткої позиції, оскільки немає однозначності (вибачте за повторення) щодо Росії. Для нас критично важливо, щоб будь-яка пропозиція щодо замороження війни включала в себе елементи, що ведуть до стабільного та справедливого миру, а саме: а). наявність шляхів для повернення територій (наприклад, через дипломатичні зусилля); б). зв'язок із довгостроковими гарантіями безпеки.
2. Концепція архітектури безпеки. На цьому етапі Україна висуває пропозицію про приєднання до НАТО та взаємовигідний підхід у контексті частини пунктів нашого мирного плану, який був представлений Володимиром Зеленським. Захід наразі зосереджений на підтримці України та формуванні розуміння того, які можуть бути гарантії недопущення нових актів російської агресії, окрім зміцнення оборонних можливостей самої України.
Можливо, деякі вважають, що це питання можна відкласти до завершення активних бойових дій, адже зараз головне — військова складова. Це справді так. Однак саме довгострокове забезпечення безпеки може прискорити процес досягнення миру, оскільки воно дозволить зрозуміти, які вигоди та виклики можуть виникнути для Заходу у випадку перемоги чи поразки України або Росії, а також у разі тривалого затягування конфлікту. У такій ситуації буде легше залучити до переговорів країни, що мають вплив на Росію, зокрема Китай.
