Щодо надмірних доходів та "чесного" оподаткування.

Невдовзі, з високою ймовірністю, Верховна Рада ухвалить рішення про підвищення деяких податків, зокрема, подвоєння ставки податку на прибуток для банків у 2024 році. Ідея повторного оподаткування банківської системи за ставкою 50% викликала значний резонанс у засобах масової інформації та соціальних мережах.

Аргументація тих, хто підтримує концепцію "притиснути багатих банківських котів до стіни", ґрунтується на емоційному резонансі для широкої аудиторії: банки ніколи не відчували себе так успішно, як у часи війни — їх прибутки досягли історичних висот!

Легко сприймана та політично виграшна аргументація — важко знайти щось більш привабливе, ніж концепція соціальної справедливості, що полягає у "забрати та розподілити".

На протилежному боці цієї дискусії знаходяться центральний банк і Міністерство фінансів. Їхні міркування щодо необхідності пошуку стабільних джерел фінансування, можливих негативних наслідків для банківського капіталу, а також зниження можливостей для кредитування і інвестицій в облігації внутрішнього державного позики не завжди зрозумілі широкій аудиторії та сприймаються як спроби "зберегти існуючу систему".

Пропоную розглянути кілька аспектів цього питання. Вони не потребують глибоких економічних знань, проте дозволяють зробити висновки щодо доцільності здійснення "надзвичайного оподаткування" на регулярній основі.

Розглянемо, якими способами банки отримують свої прибутки. Не обов'язково бути генієм в економіці, щоб зауважити, що чистий процентний дохід займає важливу частину операційних доходів фінансових установ. З початку 2022 року цей показник зріс на вражаючі 75%!

Структура операційного прибутку фінансових установ за звітний період, млрд грн.

Однак, якщо заглянути глибше у дані, можна помітити, що частка цього доходу в загальному обсязі операційного доходу залишається стабільною, коливаючись в межах 65-70%. Швидкий ріст чистих процентних доходів в основному зумовлений збільшенням обсягу активів банківської системи, які з кінця 2021 року виросли на 48%, досягнувши 3,5 трлн грн.

Як банківська система може збільшувати свої активи в умовах, коли країна переживає кризу? Відповідь досить очевидна: завдяки зростанню державних витрат.

Роль держави в економіці після початку великої війни зросла в рази, дефіцит бюджету розширився в десятки разів та фінансується переважно завдяки зовнішньому фінансуванню. Частина цих коштів осідає в банківській системі: зростають і зобов'язання банків перед клієнтами, і обсяг активів БС.

Тепер гляньмо, яку роль у процентних доходах відіграють доходи від депозитних сертифікатів (ДС) Нацбанку і вкладень банків в ОВДП. Деякі експерти спекулюють на цій темі, говорячи, що вони генерують майже весь прибуток банків.

Складові відсоткових прибутків

У цьому випадку можна зазначити кілька основних напрямків.

У 2022 році не лише швидко зростала роль доходів від ДС, а й стрімко зменшувалися доходи від кредитування фізичних осіб та вкладень банків в ОВДП. Перше відбувалося через зменшення апетиту банків до ризикового роздрібного кредитування фізичних осіб в умовах високої невизначеності, друге ­- через небажання Мінфіну брати в борг за ринковими ставками.

У 2023 році роль ДС сягає піку і починає зменшуватися після того, як Нацбанк переходить до циклу зниження облікової ставки в другій половині цього року.

Показником стабілізації роботи банківської системи є зменшення частки доходів від державних цінних паперів з 32% до 23% менш ніж за рік. При цьому роль процентних доходів від інвестицій в облігації внутрішньої державної позики продовжує зростати.

Чи можна звинувачувати банки в тому, що вони наживаються на потребі держави у фінансуванні дефіциту, кошти якого йдуть на фінансування ВПК та армії? Звичайно ні. Треба також враховувати і те, що більшу частку ОВДП держава сама внесла до статутних капіталів банків, докапіталізовуючи їх.

Якщо наше завдання полягає в тому, щоб зберегти ефективність ринкових механізмів і запобігти повторенню негативних наслідків 2022 року, таких як емісійне фінансування дефіциту та небажання банків інвестувати в ОВДП, ми повинні усвідомити наступне.

Роль доходів від вкладень банків в ОВДП залишатиметься суттєвою з огляду на потребу уряду у фінансуванні дефіциту бюджету та обмежений простір для зниження облікової ставки (прогнозоване Нацбанком зниження ставки на горизонті один рік становить мінус 1 в. п., на горизонті два роки - мінус 3 в. п.).

Бажаю розвіяти ще один популярний міф. Експерти часто висловлюють незадоволення щодо облікової ставки НБУ, яка наразі становить 13%. Вважається, що вона гальмує економічний прогрес, ускладнює процес кредитування, а банки отримують прибутки переважно через державні цінні папери. Проте, така критика є досить спірною, як і сама оцінка того, чи дійсно в умовах війни цей рівень облікової ставки є надто високим.

Для Національного банку життєво важливо підтримувати цінову та фінансову стабільність країни в умовах війни. На мою думку, Нацбанк успішно впорається з цими завданнями, застосовуючи всі доступні інструменти, зокрема і державні зобов'язання. Важливо зазначити, що витрати на ці зобов'язання в певному сенсі є ціною за нинішню макроекономічну та валютну стабільність, помірну інфляцію, а також довіру громадян до банківської системи та національної валюти.

Також слід зазначити, що важливим аспектом є тренди, пов'язані з інфляцією, а також очікуваннями населення і бізнесу щодо неї. За оцінками Національного банку, у 2024-2025 роках рівень інфляції не перевищить 10% (очікується близько 9% у 2024 році та приблизно 7% у 2025 році). Коли інфляційні процеси стають неконтрольованими, їх подолання стає дуже складним завданням.

В Україні інфляція під час війни контрольована і помірна. Так само з інфляційними очікуваннями. Дуже важливо, щоб політиці Нацбанку довіряли і бізнес, і населення. Вважаю, що зараз високий рівень довіри до НБУ та банківської системи в державі. Цю довіру потрібно зберегти.

Яскравим прикладом є некерована висока інфляція в Туреччині. Нещодавно центральний банк цієї країни прийняв важливі рішення, але вже понад рік через жорсткі заходи монетарної політики не вдається подолати інфляційний тиск. На даний момент облікова ставка досягла 50%, тоді як рівень інфляції у вересні склав приблизно 50% у річному вимірі. Варто зазначити, що в Туреччині немає великомасштабних військових конфліктів.

До речі, в тому місці також існують державні цінні папери, за якими центральний банк виплачує відсотки для забезпечення виконання свого мандату, причому ставка за ними не є нижчою за облікову ставку.

Отже, можна стверджувати, що введення windfall tax для банків у 2023 році стало не лише раціональним кроком (оскільки макроекономічні умови для банків суттєво змінилися, і вони не були причетні до цих змін), але й обґрунтованим рішенням (НБУ разом із банками усвідомлювали суть надприбутків і висловили підтримку його впровадженню).