Чи може Румунія стати новим джерелом проблем для України після виборів? Чи повториться сценарій Угорщини?
З моменту початку повномасштабного вторгнення Росії, Румунія виступає важливим, хоча й не завжди відкритим партнером України. Завдяки румунським портам Україні вдалося подолати морську транспортну блокаду, встановлену РФ. Бухарест надає військову допомогу та приймає біженців з України. Проте, позиція Румунії може зазнати змін у найближчі тижні, і це може не піти на користь Україні.
У численних виборах, які проходили по всьому світу в 2024 році, румунські вибори виявилися одними з найбільш спокійних. Основними гравцями на політичній арені стали Національна ліберальна партія (PNL) та Соціал-демократична партія (PSD), які мали намір змагатися за контроль над країною. Президентські вибори заплановані на 24 листопада, а парламентські - на 1 грудня.
Президентські вибори виявилися несподіваними. Попри прогнози багатьох опитувань, обидва кандидати від провідних партій — чинний прем'єр Марчел Чолаку (PSD) і колишній прем'єр Ніколае Чуке (PNL) — не змогли потрапити до другого туру голосування.
Натомість за президентське крісло ведуть боротьбу "незалежний" радикальний ультраправий кандидат Келін Джорджеску, котрий набрав 22,94% голосів, та проєвропейська (і проукраїнська) опозиціонерка із Союзу порятунку Румунії (USR) Елена Ласконі (19,18% голосів).
Джорджеску не приховує своїх ультраправих переконань і навіть гордиться ними. Він, зокрема, оспівує епоху, коли Румунія виступала на стороні нацистської Німеччини під час Другої світової війни. Крім того, він трактує війну Росії проти України як результат "змови американських виробників зброї".
Після того, як він досяг успіху в першому турі виборів, політик почав змінювати свою позицію. Наприклад, 27 листопада він спростував звинувачення, що нібито має намір вивести Румунію з НАТО та Євросоюзу.
"Ніколи раніше я цього не висловлював. Проте я зазначав, що прагну вести діалог і ставити національні інтереси на першому місці. Ми не можемо приймати все без обговорення, важливо говорити про це на благо румунського народу, незалежно від приналежності до будь-якого клубу", - підкреслив Джорджеску.
Згідно з узгодженою точкою зору румунських та європейських медіа, значний успіх Джорджеску був зумовлений протестним голосуванням і побоюваннями війни серед певної частини виборців, які не задоволені традиційними політичними силами. Крім того, кандидат ефективно скористався платформою ТікТок для залучення підтримки.
"Із кандидатом в президенти Румунії, який раптово вистрелив, Європа отримала фактично третього "голуба миру" поряд зі словацьким прем'єром Робертом Фіцо та угорським Віктором Орбаном. Адже основний посил передвиборчої кампанії Келіна Джорджеску - "промирна" політика, задля якої потрібно бути у добрих стосунках з усіма, навіть із державою-агресором", - сказав РБК-Україна аналітик Інституту центральноєвропейської стратегії та проєкту Re:Open Ukraine Віталій Дячук.
Опонентка Джорджеску, Елена Ласконі, також представляє опозицію, втім проєвропейську і не таку радикальну. Колишня журналістка, вона позиціонує себе як нове обличчя на противагу старим політичним елітам.
Ласконі також заявляє про необхідність посилити підтримку України. Серед іншого, вона критикувала чинний уряд Румунії за те, що той не збиває російські дрони, що пролітають над територією країни.
Проте, результати другого туру залишаються невизначеними.
Як Джорджеску, так і Ласконі повинні постаратися заручитися підтримкою тих виборців, які у першому турі віддали свої голоси іншим кандидатам.
Джорджеску може розраховувати на голоси, віддані за лідера ультраправої та антиукраїнської партії AUR Джордже Сіміона, який у першому турі набрав 13,87%.
Одночасно на користь Джорджеску свідчить те, що, незважаючи на його протестну харизму, інформації про нього не так вже й багато.
"Використовуючи страх перед війною, він проігнорував важливі аспекти, такі як російські дрони, що час від часу з'являються на румунській території, та тривожні сигнали, які вже тривалий час лунають у прикордонних районах Румунії. Незважаючи на впевнені заяви про мир, він жодного разу не розглянув, яку позицію займе у відносинах з Європейським Союзом і Російською Федерацією, а також як Румунія формуватиме свою політику в цьому контексті. Таким чином, це виглядає як популізм без реального плану дій," - зазначив Дячук у своєму коментарі.
Замість цього, керівництво націонал-ліберальної партії вже висловило свою підтримку Ласконі, вбачаючи в ній, схоже, "менше зло".
Крім того, варто сподіватися на активізацію проєвропейських сил в Румунії, щоб запобігти приходу до влади Джорджеску. У країні вже відбулися акції протесту з вимогою не дозволити радикалу зайняти ключові посади.
До 8 грудня, коли відбудеться другий тур виборів, обидва кандидати активно працюватимуть над залученням нових прихильників, намагаючись зберегти при цьому підтримку вже наявних.
Водночас інші ультраправі сили намагаються добитися того, аби в другому турі з Джорджеску змагалася не Ласконі, а соціал-демократ Чолаку (який на тлі поразки вже пішов з посади голови партії і оскаржувати підсумки виборів не став). В такому випадку Джорджеску буде легше критикувати опонента.
З цією метою, союзний до праворадикальної партії AUR кандидат Крістіан Терхеш (набрав близько 1%) звернувся до Конституційного суду з вимогою перерахунку голосів. Справа в тому, що Ласконі пройшла до другого туру з відривом від Чолаку у всього 2 тисячі голосів. Конституційний суд вже ухвалив рішення про перерахунок голосів (що технічно неможливо зробити швидко), остаточне рішення по справі має бути ухвалено вже сьогодні 29 листопада, але його можуть відкласти.
Румунія функціонує як президентсько-парламентська республіка, що означає, що президент має можливість впливати на ключові рішення, такі як надання військової допомоги Україні, блокування санкцій проти Росії та сприяння інтеграції України до Європейського Союзу та НАТО. Проте є й позитивні новини для України: навіть якщо Джорджеску стане президентом, парламент зможе стримувати його вплив. Вибори до парламенту відбудуться вже цієї неділі, 1 грудня.
Джорджеску, будучи незалежним кандидатом, не має власної політичної партії. Проте, його можуть підтримати ультраправі сили, такі як AUR та "SOS Румунія". У 2020 році партія AUR навіть висунула Джорджеску як кандидата на посаду прем'єр-міністра, якщо б їй вдалося прийти до влади.
Згідно з агрегованими даними опитувань Politico, зараз обидві партії можуть розраховувати на 17% та 6% відповідно.
Партія Ласконі USR може отримати 13%. Водночас націонал-ліберали мають 17%, соціал-демократи - 31%. Також до парламенту має шанси пройти партія "Демократичний союз угорців Румунії" з 5%. Тож арифметично більшість має залишитись за системними націонал-лібералами та соціал-демократами.
Проте питання залишається в тому, чи зможуть основні політичні сили Румунії згуртуватися проти радикальних елементів. Особливо актуальним це є після того, як після невдачі на президентських виборах своїх посад залишили лідери націонал-ліберальної та соціал-демократичної партій Ніколає Чука та Марчел Чолаку. Напружена конкуренція між проєвропейськими силами, що супроводжувалася компрометуючими витоками інформації, стала одним з чинників несподіваної перемоги "незалежного" кандидата Джорджеску в першому турі.
Незалежно від результату цих виборів, у довшій перспективі у Румунії проявляється той самий тренд, що й в інших західних країнах - посилення позасистемних популістів.
"У світлі зростання антиглобалізаційних тенденцій у багатьох країнах, які відзначаються зосередженням на національних інтересах та зміцненні націоналістичних поглядів, політичні заяви про збереження національної ідентичності та "суверенітету" держав у контексті ЄС стають дедалі більш популярними серед виборців", - зазначив у коментарі для РБК-Україна експерт Віталій Дячук.
За його словами, у даному контексті чітко простежується контраст між "ми" (представники певної нації) та "вони" (Євросоюз, Брюссель). Цей прийом успішно застосовує Віктор Орбан у своїй боротьбі з Єврокомісією. Сучасні виборці прагнуть бачити "лідера, який відправиться до Брюсселя і стоятиме гордо, а не на колінах". Це пряма цитата одного з румунських підприємців, яка пролунала після першого туру президентських виборів, зазначив Дячук.
У своїй короткій, але яскравій інтернет-кампанії Джорджеску вдало застосував усі ці інструменти.
За словами фахівця, цей політик створив образ самовпевненого професіонала з освітою в Західній Європі, контрастуючи з нинішніми представниками PNL та PSD, чия політика та суперечки вже набридли румунському населенню. Однак, незважаючи на це, йому вдалося вплести в свої, на перший погляд, розумні заяви таку кількість дезінформації, що це може зрівняти його з відомими праворадикалами з AUR та ексцентричною євродепутаткою Діаною Шошоаке, яка прославилася своїми територіальними претензіями до України та спробами "вигнати демонів з будівлі Європарламенту".
"Навряд чи є сенс порівнювати Келіна Джорджеску з контраверсійними постатями, такими як Мілош Земан, колишній президент Чехії, або Зоран Міланович, прем'єр-міністр Хорватії. Його підхід, принаймні в рамках передвиборчої кампанії, більше нагадує позицію Віктора Орбана, сусіднього лідера, який прагне утвердитися як незалежний політик із власними амбіціями в контексті ЄС та виступати посередником між США, ЄС та Росією. Однак, як зміниться його політика у разі гіпотетичної (хоча, сподіваюся, малоймовірної) перемоги в другому турі, поки що залишається загадкою", - зазначив Дячук.
