Що таке самопошкодження та як правильно реагувати на незвичні "котячі рани" у підлітків?

Що таке самопошкодження, чому молоді люди вдаються до порізів на своїй шкірі та на які моменти батькам слід зважати, пояснює РБК-Україна (проект Styler).

У підлітковому віці молоді люди переживають складний етап, коли їм доводиться відмовлятися від дитячих мрій і ілюзій, аби зіткнутися з реаліями дорослого життя. Цей час спонукає їх шукати своє місце у світі, насиченому боротьбою та конкуренцією.

Підліток - це вже не дитина, але й ще не дорослий. У навколишніх до нього багато вимог, йому вже додають обов'язки, його перестають сприймати дитиною і часто говорять: "ти вже дорослий".

Батькам у цей період знайти спільну мову з підлітком дуже складно. У батьків є досвід і розуміння світу, але підлітку здається, що його ніхто не розуміє, не чує і не може надати допомогу. Важко всім: підлітку, батькам, братам та сестрам, бабусям і дідусям, вчителям. І цей шлях дорослішання підлітка доводиться проходити всім разом.

Дуже багато залежить від того, які стосунки батьки побудують з дитиною - відкритість та доступність у будь-яких ситуаціях дозволяють пройти цей період без сильних потрясінь.

Підтримка близьких допомагає увійти підлітку в доросле життя психологічно здоровою людиною, яка приймає і любить себе, вміє любити, прагне до прояву своїх можливостей і талантів.

Це найпоширеніший у підлітків прояв аутоагресії. Проявляється нанесенням собі подряпин та порізів. Підліток може пошкоджувати будь-які ділянки тіла, найчастіше - кисті, зап'ястя, передпліччя, стегна, живіт, зона ребер.

Ушкодження шкіри можуть бути викликані різними гострими предметами, такими як голки, канцелярські ножі, леза, ножиці, а також навіть нігті. Ці травми варіюються від легких подряпин до серйозних ушкоджень вен і сухожиль. Важливо зазначити, що такі самопошкодження часто не мають на меті заподіяння собі смерті.

Можливі також опіки шкіри, виривання волосся, затискання та удари по різних ділянках тіла, а також перешкоди в процесі загоєння ран.

Головна мета полягає в тому, щоб спричинити фізичний дискомфорт. Це допомагає на деякий час зменшити емоційні страждання, такі як почуття провини, тривожність, депресію та неприємні спогади.

Фізично, при нанесенні порізів, в організмі виділяється велика кількість ендорфінів, які здатні зменшувати біль і покращувати емоційний стан.

Однак такий спосіб призводить тільки до тимчасового душевного полегшення, і після згасання фізичного болю і припинення дії ендорфінів емоційні страждання повертаються і самоушкодження повторюється знову.

Психолог Ольга Тодоровська назвала поширені причини селфхарму:

1. Інтенсивний емоційний дискомфорт або тривала психологічна напруга, що переживає підліток.

Підлітки часто переживають через свої стосунки з батьками, друзями та вчителями. Коли вони не можуть знайти спосіб виразити свою агресію, то починають спрямовувати її на себе. Це, в свою чергу, дозволяє їм уникнути зіткнення з важкими реаліями їхнього життя.

Наприклад, якщо підлітка покарали чи відчитали за якусь провину, він може відреагувати на це почуттям образи. В його свідомості виникає переконання, що це несправедливо по відношенню до нього. Навіть якщо він дійсно вчинив неправильно, йому може здаватися, що саме йому приділяють найбільше уваги, коли йдеться про покарання в сім'ї.

Підліток не здатний відкрито проявляти агресію до дорослих. Фрази на кшталт "Не підвищуй голос на матір", "Я твій батько, не дозволяй собі так розмовляти", "Як ти можеш спілкуватися з людьми старшого віку?" зазвичай виголошуються з підвищенням тону, а іноді й у крику, що може супроводжуватися фізичними покараннями.

Іноді батьки виховують своїх дітей, використовуючи почуття провини, щоб мати можливість впливати на них і маніпулювати їхньою поведінкою. Ось кілька прикладів висловлювань, які можуть свідчити про маніпулятивну поведінку дорослих щодо дітей:

Іноді трапляється, що підлітка не звинувачують у жодних проступках, не намагаються маніпулювати ним і не влаштовують сварок, але загальна атмосфера в родині все ж залишається далекою від ідеалу.

Підлітки можуть брати на себе тягар відповідальності за ситуацію в сім'ї, зокрема, за конфлікти між батьками.

Наприклад, підліток може відчувати провину за те, що його батьки часто конфліктують або навіть розривають стосунки. Він усвідомить, що не несе відповідальності за ці події, лише згодом, коли зрозуміє світ дорослих.

2. Відчуття незадоволення власним тілом

У підлітковому віці багато хлопців і дівчат часто відчувають невдоволення своїм виглядом, відчуваючи сором і навіть ненависть до власного тіла. У таких випадках може виникнути ризик розвитку розладів харчової поведінки, які можуть проявлятися в переїданні, обмеженні певних продуктів, спробах викликати блювоту або вживанні проносних засобів.

3. Заклик про допомогу

Іноді аутоагресивна поведінка може бути проявом бажання підлітка привернути увагу своїх близьких, шукаючи підтримки, співчуття та розуміння. У таких ситуаціях порізи зазвичай робляться на відкритих частинах тіла, щоб оточуючі мали можливість їх помітити.

"Як давно вашу дитину подряпала кішка?" — це питання, яке батьки чують найчастіше в подібних обставинах. Проте дорослі не завжди помічають ушкодження і іноді вважають, що їхню дитину подряпала саме кішка або собака. Навіть якщо домашньої тварини поруч немає, вони можуть припустити, що це зробила сусідська або бездомна кішка.

Зазвичай на ділянках шкіри, які постійно закриті одягом, можна помітити численні більш серйозні порізи.

Небезпека полягає в тому, що не завжди підліток може контролювати процес нанесення порізів і, трохи сильніше натиснувши, може пошкодити вени. У такому випадку може знадобитися медична допомога і чим швидше, тим краще.

Слід зазначити, що однією з основних причин суїцидів серед підлітків є бажання привернути увагу до власних страждань і покарати того, хто завдає їм болю, щоб він відчув наслідки своїх вчинків.

4. Внутрішній вакуум, відчуття ізоляції.

Іноді самоушкодження виникає через відчуття емоційної пустоти та ізоляції. У таких ситуаціях фізичний біль може стати способом для підлітка усвідомити своє існування.

Коли я завдаю собі шкоди і відчуваю біль, я відчуваю свою існування, свою присутність у цьому світі. Часто підлітки стверджують, що біль і краплі крові приносять їм певне задоволення, адже вони здатні заглушити ті відчуття, які терзають їх до цього моменту.

Тиша

Тишаний голос, спокійна поведінка. Не потрібно криків, скандалів, висміювання, принижень. Вдихніть та видихніть, якщо потрібно - повторіть 3 рази. Скористайтеся правом побути наодинці з собою, щоб придумати, як поводитися далі. Зараз ваше основне завдання - допомогти своїй дитині.

Спілкуйтеся з дитиною.

Скажіть їй, що ви знайомі з цією ситуацією (можливо, бачили передачу, читали статтю або хтось розповідав). Поділіться своїми власними відчуттями і визнайте, що відчуваєте себе безпорадно. Запропонуйте їй шукайте підтримки: "Мені здається, що це не просто кішка тебе дряпає, і ти не випадково отримала ці подряпини. Здається, що ти сама завдаєш собі цю шкоду. Таке часто трапляється у підлітків, і мені дуже тривожно це бачити в тобі. Я не знаю, як тобі допомогти. Можливо, варто поговорити з психологом? Як ти на це дивишся?"

Вам слід продемонструвати підлітку свою любов, підтримку і відсутність звинувачень. Не соромтеся виявляти свої емоції, навіть якщо ви відчуваєте страх чи невпевненість. Важливо почати розмову, щоб мати змогу запропонувати йому професійну допомогу.

Психологи підтримують підлітків у виявленні причин аутоагресії та ситуацій, які можуть її викликати. Крім того, вони навчають молодь приймати себе та цінувати свою унікальність, а також пропонують альтернативні, безпечні методи для зняття емоційного стресу.

Також психолог неодмінно взаємодіє з батьками, адже це сприяє не лише виявленню причин самопошкоджень, але й встановленню порозуміння з дитиною, що є важливим для формування теплих і довірливих стосунків.

Основна помилка, яку часто допускають батьки, полягає в тому, що вони критикують, осуджують, висловлюють неприємні зауваження, намагаються змусити змінити поведінку, починають контролювати та грубо перевіряють руки і тіло дитини. Це абсолютно неприйнятно!

Такий спосіб взаємодії з боку батьків може спричинити у підлітка негативні емоції, змусивши його прагнути втекти, замкнутися в собі або навіть зашкодити собі. Встановити спілкування чи будь-який контакт після подібної реакції стане справжнім викликом.

Небезпека селфхарму в тому, що сильна травматизація може викликати більш серйозні пошкодження та необхідність звернутися до лікаря негайно. А у деяких випадках навіть смерть.

Саме тому важливо вчасно звернутися по допомогу до кваліфікованих спеціалістів.