Що відбувається з вартістю медикаментів, чи справді в нас ціни вищі, ніж у країнах ЄС, і хто за це відповідає: інтерв'ю з заступницею голови комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я.

В Україні триває напружена боротьба між аптечними мережами та виробниками медикаментів. Представники фармацевтичного ринку не можуть дійти згоди щодо того, хто відповідальний за різке зростання цін на лікарські засоби. Ініціативи, впроваджені Міністерством охорони здоров'я, викликають численні запитання. Виявилось, що препарати, ціни на які були знижені на 30%, перед цим підозріло синхронно подорожчали.

Досліджуйте ситуацію на фармацевтичному ринку, механізми формування цін на лікарські засоби та рекомендації для українців у нашому інтерв'ю з Оксаною Дмитрієвою, заступницею голови парламентського Комітету з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування, на OBOZ.UA.

- Зараз активно обговорюється питання цін на ліки. І найперше, що хотілось зрозуміти, як взагалі ця ціна формується. Є виробники, дистриб'ютори та аптечні мережі. Всі вони впливають на кінцеву вартість ліків. Аптеки кажуть, що основа вартість формується виробниками, виробники ж звинувачують в подорожчанні ліків аптечні мережі. Як відбувається формування цін?

Ми ведемо діалог не лише з дистриб’юторами, а й з аптечними закладами та виробниками. Кожен висловлює свою думку, і щоразу мимоволі замислюєшся: "Схоже, він має рацію". Але у всіх своя точка зору.

Дозвольте трохи роз'яснити ситуацію. З чого ж усе почалося? У лютому Рада національної безпеки і оборони ухвалила рішення про зниження цін на медикаменти. Проте, проблема полягає в тому, що коли ми говоримо про термінові дії, ми не завжди уточнюємо, яким чином це реалізувати. У цьому рішенні підкреслювалося, що потрібно провести спільний аналіз ціноутворення на ліки разом з Антимонопольним комітетом. Розуміючи, хто і як впливає на формування цін, можна вжити правильних заходів для їх зниження. Наразі такого аналізу від Антимонопольного комітету ще не існує, але вони активно працюють у цьому напрямку. Ви, напевно, чули про накладення штрафів на дистриб'юторів - це також частина зусиль Антимонопольного комітету.

Цю процедуру також слід було реалізувати як для виробників, так і для аптечних мереж. Таким чином, ми зможемо виявити, які фактори можуть сприяти зниженню кінцевої вартості.

На мою думку, пацієнти не повинні хвилюватися про доходи фармацевтів. Їх головна мета — отримати необхідні ліки у аптеці за доступною ціною, яка не перевищує цін на аналогічні препарати в сусідніх країнах. Наразі, на жаль, часто звучить інформація на комітеті про те, що в інших країнах деякі медикаменти коштують значно менше.

Ми створили закон, в якому визначили необхідність декларування цін та проведення реферування. У цьому документі ми детально описали, що таке аптечна мережа, заклавши фундамент для майбутнього регулювання.

У нас є три ключові учасники: виробники, дистриб'ютори та мережі аптек. Для того щоб знизити ціни, всі вони повинні взяти на себе певну відповідальність, і ця відповідальність повинна бути розподілена порівну.

Чи правильно я зрозумів, що без проведення дослідження Антимонопольного комітету неможливо обговорювати структуру ціни на ліки?

Вірно. Як відзначають, у кожного є своя істина. Аналіз може стати тим інструментом, який допоможе з'ясувати всі сумніви та дискусії. Це факти, а не просто балачки.

В останній час активно обговорюється питання анулювання маркетингових угод. Це, по суті, фінансові кошти, які виробники медикаментів виплачують аптекам за підвищену видимість та рекламування своїх продуктів. Чи є це звичайною комерційною співпрацею, або ж тут присутні аспекти, які потребують державного контролю?

Маркетингові угоди охоплюють не лише традиційну рекламу. Вони також включають стратегічне розміщення медичних препаратів у видимих зонах аптек, участь у програмах лояльності, а також різноманітні акції та бонусні пропозиції.

Реклама присутня не лише на телебаченні, але й у соціальних мережах і в інтернеті, і ці витрати також враховуються у вартості медикаментів.

Отже, якщо ми прагнемо зменшити витрати на маркетинг, слід розглядати цю проблему в цілому, а не зосереджуватися тільки на фармацевтичному секторі.

Я часто говорю, що ринок має врегульовувати сам свої відношення. А держава має прописати прозорі умови та правила. І ні в жодному разі не відсотки.

Держава повинна контролювати питання, що стосуються реімбурсації та страхування, особливо у сфері державних закупівель, куди вона вкладає кошти. У світі це працює ефективно, оскільки більшість країн використовують саме страхову медицину та реімбурсацію. За такої системи пацієнтові не важливо, скільки коштують ліки, бо їхню вартість компенсує держава.

У тих випадках, коли держава відповідає за компенсацію, вона також визначає правила та умови функціонування системи. На всіх наших зустрічах я постійно підкреслюю, що саме цим ми повинні займатися. Не варто детально регулювати відсотки чи втручатися в нюанси — цим займаються виробники, дистриб'ютори та аптеки.

Наша мета полягає у створенні ясних та зрозумілих норм. Як ми вже визначили процедуру трансплантації: медичні працівники мають чітко усвідомлювати свої функції, відповідальність та можливі наслідки за свої дії. Держава повинна здійснювати нагляд за цим процесом, аби кінцевий результат залишався в межах допустимого.

У більшості країн світу існує система реімбурсації, коли держава покриває частину вартості лікарських засобів для пацієнтів. Приблизно 90% рецептурних ліків включені в цю програму, що дозволяє людям отримувати їх у аптеках за рецептом. У таких випадках пацієнти можуть отримати ліки безкоштовно або з невеликою доплатою, якщо вони вибирають більш дорогі альтернативи. В Україні ж програма реімбурсації, відома як "Доступні ліки", охоплює лише близько 6% препаратів.

Ми повинні активніше працювати над збільшенням переліку лікарських засобів, які фінансує держава для пацієнтів. Держава зобов'язана гарантувати доступ до важливих медикаментів для профілактики та лікування. З підвищенням частки реімбурсації пацієнти зможуть не турбуватися про ціну ліків, і не постане проблема вибору "дешевших" варіантів.

Ще одна суттєва тема — медичне страхування. Наш комітет, який займається питаннями здоров'я нації, медичної допомоги та страхування, вже шість років не може реалізувати цю систему. Якби вона була впроваджена, багато з тих питань, які ми піднімаємо, вже б знайшли своє вирішення.

У сфері маркетингу існує безліч норм та регуляцій, які визначають його функціонування. Що стосується рецептурних лікарських засобів, їх рекламувати заборонено ані в нашій країні, ані за кордоном. Це є вірним підходом.

Як ви вважаєте, після розгляду ситуації та врахування думок усіх учасників, чи є ціни на медикаменти в Україні надмірними?

У законі ми прописали, що має бути декларування ціни. Тобто виробник повинен задекларувати ціну, за якою він відпускає свій товар. Наприклад, він каже, що може відпустити його за 100 грн.

Дистриб'ютор встановлює націнку на рівні 8%, а аптеки додають ще певний відсоток. В результаті, вартість препарату може скласти, скажімо, 120 грн, але не 150 грн. Основною метою декларування та реферування є забезпечення того, щоб ціни на медичні препарати в Україні не перевищували рівень цін у 8 сусідніх країнах-референтах.

Але в цьому контексті постає важливе питання: ми встановили 8% для дистриб'ютора, Міністерство охорони здоров'я визначить відсоток для аптек, але як ми можемо забезпечити контроль за виробником?

Що саме він включив у ці 100 грн? Можливо, це маркетингова вартість, валютні ризики чи витрати на логістику? Це питання потребує нашого контролю. Кожен етап має бути під наглядом, щоб ціна була справедливою. Вона повинна бути не лише нижчою за аналогічні пропозиції в інших країнах, а й мати підстави для свого формування.

В даний час активно обговорюється ситуація, коли, наприклад, ціна, вказана в декларації, становить 100 гривень, в той час як в аптеках препарат продають за 40. На що ж тоді були заплановані залишкові 60? Виробники можуть діяти таким чином, оскільки ми їм це дозволяємо. Вони аргументують свої дії, посилаючись на ризики, пов'язані з війною, а також інші непередбачувані фактори. Однак це, безумовно, впливає на фінальний результат.

Я знову наголошую на необхідності запровадження контролю та єдиних стандартів для всіх, замість просто визначення певних відсотків.

З 1 березня відбулося зниження цін на 30% для 100 лікарських засобів. Ми провели аналіз цін на майже всі ці препарати і виявили, що напередодні зниження їх вартість суттєво зросла. В результаті, замість справжнього зниження, ми спостерігаємо лише часткову компенсацію здорожчання. Особливо це стосується тих ліків, які включені до списку цих 100 препаратів. Чи не є це проявом антиконкурентних дій, за які варто притягнути до відповідальності Антимонопольний комітет?

Ну, я і у вас бачила статтю з приводу цього, і у інших журналістів. З інших джерел я поки що не отримала інформацію, але ви провели дуже гарні розслідування. Можливо, інші бояться про це говорити.

Але я отримую інформацію і від пацієнтів, від людей, які постійно приймають ліки. З їх слів дійсно так і було, що ціни завищувалися, а потім падали.

Для того, щоб уникнути подібних ситуацій, важливо провести аналіз, який допоможе зрозуміти, що саме сприяє зростанню цін, а що, навпаки, призводить до їх зниження.

Я хочу сказати, що у нас бізнес іде завжди назустріч. Коли держава просить щось зробити, наприклад, знизити ціну, вони погоджуються.

Проте постає питання: "А чому б нам не зменшити це через законодавчі ініціативи?" І тиск посилюється: "Якщо ви вже знизили, то, напевно, можете зменшити ще більше". У результаті бізнес стикається з труднощами, а конфлікти стають невід'ємною частиною процесу. Щоб уникнути подібних ситуацій, важливо провести детальний аналіз і зрозуміти, на скільки можна знизити ціни, не ставлячи бізнес під загрозу. Це допоможе знайти компроміс, що влаштує усіх. Тут йдеться про досягнення балансу.

Ми піднімали тему маркетингових угод. Яка їхня роль для аптек? Наразі існує безліч аптечних мереж, які функціонують у зонах поблизу фронту та в сільських районах, але багато з них просто зникають. Нещодавно одна з аптечних мереж оголосила про призупинення діяльності мобільних аптек у Харківській та Херсонській областях. Їм терміново потрібні фінансові ресурси для виплати зарплат, утримання складів та зберігання товарів. Це теж варто врахувати. Маркетингова угода — це не просто примха, щоб збагачуватися. Вона необхідна для підтримки мобільних аптек, розширення мережі та забезпечення наявності медикаментів. Мобільні аптеки в зонах конфлікту — це не питання бізнесу чи прибутку, а справа соціальної відповідальності та прагнення допомагати людям.

На засіданні комітету ми неодноразово підкреслювали, що втрати інноваційних лікарських засобів, що надходять з-за меж країни, є неприйнятними.

Наприклад, ми стверджуємо, що вартість не може перевищувати 100 грн. Іноземні партнери реагують: "У такому випадку нам не вигідно входити на ринок, адже ризики в Україні значно вищі. Ми реалізуємо наш товар за 100 грн у Польщі, де з ним нічого не станеться. Немає проблем ані з логістикою, ані з можливими загрозами, як, наприклад, ракетні удари, які можуть знищити товар, адже вони не мають страховки".

І ми можемо просто втратити ці необхідні препарати. Багато пацієнтів уже говорять, що препарати, які вони приймали постійно, зникли з аптек. Це теж треба врегулювати. Зараз через декларування та реферування цін відбувається наповнення національного каталогу. І наразі мене лякає той факт, що у нас було зареєстровано десь 16 000 препаратів, а зараз до нацкаталогу внесено лише 2 700. Це лякає. Можливо, звісно, що ще всі не встигли, але не хотілося би, щоб з 16 тисяч залишилось 5.

Ми можемо втратити життєво важливі медикаменти. І тут постає питання щодо цього "топ-100". На комітеті ми постійно запитували: хто складав цей список? Це ж абсурд! Ми говоримо, що це схоже на зниження цін не на основні продукти, як хліб і молоко, а на чіпси та напої. У цьому списку є такі речовини, як перекис водню. Я можу обійтися без перекису чи аскорбінової кислоти. Проте справді необхідні препарати не потрапили до цього "топ-100". Хто ж його формував? Виробники? Вони стверджують, що це ініціатива Міністерства охорони здоров'я. І досі ми не отримали чіткої відповіді на це питання.

Ви щойно згадували, що завдяки маркетинговим угодам аптеки можуть функціонувати в маленьких містах і прифронтових зонах. Чи не могла б держава знайти способи підтримати діяльність аптек у цих регіонах без необхідності впроваджувати маркетингові угоди для всіх ліків? Чому б не запровадити податкові пільги для аптек, що працюють у прифронтових зонах, або надати їм можливість безкоштовно отримувати приміщення та бути звільненими від податків? Яка роль маркетингових угод у цьому процесі?

Проблема зловживання маркетинговими договорами стала актуальною для ринку. Отже, шановні, щоб уникнути таких ситуацій, необхідно чітко визначити правила та умови, якими всі учасники повинні керуватися. І це стане запорукою добробуту для всіх.

Ми вже впровадили це в законодавство, і воно почало діяти. У цьому документі ви вказуєте, яку вартість повинен мати препарат — наприклад, 120 грн. Які зміни можуть відбутися з маркетинговим договором, якщо виробник вже врахував цю ціну у своїх розрахунках? Яким чином вона може зрости?

Якщо ми стверджуємо, що після оголошення ціни вона не може підвищитися, то це є цілком обґрунтованим. Якщо у нас немає змоги надати певні пільги, варто не впроваджувати зайві регуляції, а, навпаки, дещо полегшити умови та чітко визначити правила. Таким чином, ринок зможе самостійно налагодити свою роботу та адаптуватися до обставин.

Я знову підкреслюю: бізнес завжди прагне підтримувати державу. Мені здається, що і державі варто зробити крок назустріч. Впевнений, що всі, хто стежить за ситуацією, помічають боротьбу, пошуки винних та спроби скористатися ситуацією для отримання прибутку.

У цій суперечці дистриб'ютори залишались осторонь. Наразі АМКУ наклав на них штрафи. Чому ж комітет не застосовує такі ж санкції до атеків та виробників?

Лише два дистриб'ютора, а виробників і аптечних мереж значно більше. Це означає, що їм потрібен істотно більший проміжок часу.

Щодо Антимонопольного комітету України, я не маю жодних заперечень. Вони повинні виконати свою роботу, але зазначають, що їм необхідно більше часу для цього.

На мою думку, конкуренція завжди вибудовує правила, за якими всі мають працювати. У нашому випадку, коли було лише два дистриб'ютори, виникло питання зловживань, бо ти не міг звернутися ні до кого іншого.

Зараз ми в законі дали можливість заходити більшій кількості дистриб'юторів, і таким чином це питання також буде врегульовано.

"Дарниця" повідомляла про відсутність своїх лікарських засобів в аптеках. Хоча, як видно з наших матеріалів, ми не є адвокатами інтересів "Дарниці", необхідно зазначити, що якщо їхні медикаменти дійсно зникли з аптечних мереж, це негативно вплине на всіх пацієнтів. Чи проводили ви перевірку цих заяв, і яку роль у цій ситуації може відіграти комітет?

Зараз ми обговорюємо необхідність наявності найдоступнішого лікарського засобу в аптеках. Наприклад, якщо пацієнту потрібен препарат для лікування гіпертонії, він повинен мати можливість вибору між найдешевшими й дорожчими варіантами. Також важливо враховувати етичні принципи роботи аптеки, які визначають, як вона повинна пропонувати свої препарати. Аптека зобов'язана забезпечити пацієнтові широкий доступ до всього асортименту, що у неї є.

Що я хочу тут сказати? Ми не можемо контролювати наявність всіх виробників в аптеці, але ми вимагаємо мати в наявності найдешевший препарат по кожній нозології. Усі зараз один на одного говорять, знімають ролики. Я не хочу в цьому розбиратися, цим мають займатися правоохоронні органи. Я хочу сказати про інше.

Цей етичний та моральний кодекс, а також всі інші аспекти, повинні почати діяти після ухвалення закону про самоврядні організації, які існують у багатьох країнах. Наприклад, у сфері фармацевтики є самоврядні організації, які ретельно займаються питаннями, пов'язаними з відпуском медикаментів в аптеках, а також контролюють наявність необхідних препаратів. Якщо певний лікарський засіб повинен бути в аптеці відповідно до встановлених норм, пацієнт має мати можливість придбати його в будь-якій аптеці. Тоді виникає питання до аптеки: чому у вас немає цього препарату? Можливо, ви вирішили не закуповувати його через особисті уподобання щодо виробника?

Але тут, знаєте, виникло ще таке питання, що наші виробники почали казати, що їхній препарат не беруть. Але ми ж самі сказали, що має бути найдешевший препарат. А виявилося, що найдешевшим може бути індійський. І тут, знаєте, самі на себе вийшли. Ми ж самі сказали, що має бути дешевший. А виявилося, що найдешевший - це іншої країни-виробника, а не наш.

Коли і яким чином завершиться ця конкуренція між учасниками ринку за ціни на медикаменти?

Я думаю, що дійсно виробник, дистриб'ютор і аптеки мають сісти разом і прийти до держави з готовим рішенням. Головне, щоб усім було добре, особливо пацієнту.

Я трохи зміню тему. Коли я почала працювати над законопроектом про трансплантацію, я зібрала всіх за стіл для обговорення. Багато людей висловлювали сумніви: "Це не спрацює", і виникало чимало заперечень. Але я запитала: "Ви хочете реалізувати це? Бажаєте, щоб трансплантації відбувалися в Україні? Держава прагне зекономити кошти та забезпечити можливість трансплантацій". Ми сіли за стіл, вислухали одне одного, і врешті-решт знайшли спільне рішення. Хоча й досі деяким це не до вподоби — так було, є і, напевно, буде. Але важливо знайти компроміс, який буде ефективним. І це дійсно працює. Вже п'ять років.

Коли ж почнуть діяти маркетингові угоди? Відзначали, що це станеться після завершення процесу декларування та реферування, але ми спостерігаємо, що цей процес затягується. З огляду на 16 000 наявних препаратів, у нас є лише 2 700. Як довго це може тривати? Вважаю, що необхідно встановити конкретні терміни для завершення цього процесу, адже він може тривати безкінечно.

Ми знову повернемося до цього питання, але навряд чи зможемо прийняти рішення. На мою думку, важливо встановити чіткі терміни для розв'язання всіх питань.

Знаєте, в першу чергу, хочу висловити свою вдячність за те, що ви піднімаєте цю тему, адже саме це є дуже важливим для нас.

На сьогодні я обговорюю цю тему скрізь, але багато людей досі не усвідомлюють, що трансплантація для пацієнтів є безкоштовною і фінансується державою. Іноді чую: "Я відкладаю гроші на операцію". Друзі, не потрібно нічого відкладати – ця процедура абсолютно безкоштовна.

У нас проводить обстеження через рік після трансплантації, і ці послуги надаються безкоштовно за рахунок держави. Також ми пропонуємо реімбурсацію на медикаменти, які пацієнти повинні вживати протягом усього життя. Ми забезпечуємо всі необхідні процедури для кожної нозології в медицині, і в сфері трансплантації нам вдалося досягти значних успіхів.

Що ж ми змогли досягти? В Україні вперше здійснили трансплантацію кісткового мозку від неродинного донора. Раніше всі пацієнти змушені були виїжджати за кордон, витрачаючи величезні суми – від 120 тисяч доларів і більше. Це супроводжувалося довгими чергами й тривалими термінами на отримання фінансування. Інші країни лише наживалися на наших пацієнтах, а після повернення вони потребували подальшого лікування. Таким чином, держава витрачала гроші на лікування кілька разів. Тепер же ми можемо проводити ці процедури в Україні. З 1 квітня 2020 року ми почали здійснювати такі трансплантації, і це справді вражаюче досягнення.

Далі - трансплантація органів. За всю незалежність було пересаджено лише вісім сердець. Зараз ми можемо пересаджувати 60-80 щороку. Ми могли б і більше, але питання в донорстві. Люди вже розуміють, що одна людина може врятувати життя чотирьох-п'яти іншим, у тому числі дітям. Коли ми прописали закон і почали робити трансплантації, розпочався ковід, і нікого нікуди не брали - ні в Білорусь, ні в Іспанію, ні в Індію.

Уявіть, як було важливо, щоб наша країна могла це робити. Скільки коштів зекономила держава! Мільярди, які були виділені на лікування за кордоном, пішли в нашу країну. Ми можемо зробити будь-яку трансплантацію. Наші лікарі можуть і навчають інших. Ми колись спілкувалися з іноземними лікарями, наприклад, з Америки. Вони казали, що треба робити так і так, а ми відповідали: "Так ми вже так і робимо". Вони йшли до цього роками, а ми зробили це семимильними кроками. У нас дуже гарні результати.

І найголовніше - популяризувати і казати, що донорство - це благородний вчинок. Ніхто не забирає органи без дозволу рідних донора - від батьків, дружин, тих, хто може його дати. Це все перевіряється правоохоронними органами, вноситься в електронну базу. У ній відмічається, хто, коли, в який час зайшов і навіщо. Ніхто просто так не може зайти і подивитися: "Ой, комусь потрібен орган". Це відбувається лише після певних процедур, які ми прописали в законі.

Ми встановили чіткий регламент для проведення трансплантації. Усі учасники процесу усвідомлюють важливість дотримання цих правил. У разі їх порушення, передбачені санкції. Правоохоронні органи мають можливість здійснювати перевірки. Хоча нам вдалося зекономити фінансові ресурси, основне тут не в грошах. Ми змогли врятувати значно більше життів українців, які тепер залишаються в нашій країні. Я гордий за те, чого ми досягли.

Один із колег із Міністерства охорони здоров'я показував мапу трансплантації по всьому світу. України там не було, а тепер вона з'явилася. Маленька краплиночка, але вже видно, що Україна робить трансплантації. І ми показуємо гарні результати - і економічно, і, насамперед, для здоров'я нашої нації.

В Україні функціонує Центр трансплантаційної координації при Міністерстві охорони здоров'я. Ви можете відвідати веб-сайт МОЗ, знайти інформацію про центр і залишити свою згоду на посмертне донорство. Але варто пам'ятати, що навіть після цього у ваших близьких все ще можуть запитати, чи не мають вони заперечень проти вилучення органів.

Хочу підкреслити, що найважливіше - це вести розмову про це в сім'ях. У Європі та США існують короткі анімаційні ролики, які регулярно демонструють, наскільки важливим і благородним є вчинок порятунку життя. У нас же, для розуміння, без належної згоди органи не можуть бути вилучені.

Ви минулого року подали законопроєкт щодо ротації медичних працівників. Поділіться, на якому етапі перебуває його обговорення і чому ще не відбулося жодних прогресів?

Ви в курсі, що спочатку медичних працівників бронювали на 50%, а згодом на 100%. Наразі виникла проблема: "Ми ж їх забронювали, але на фронті медиків не вистачає. Як діяти далі?" У цивільній медицині також спостерігається нестача медичних спеціалістів - як лікарів, так і медсестер та медбратів.

Ми спостерігаємо суттєве навантаження на цивільну медичну систему. Зараз знову з’являється новий ковід, нові варіанти вірусу та нові виклики. Обсяг роботи зросте ще більше. Я маю на увазі, що ресурсів не вистачає як тут, так і там. Давайте знайдемо оптимальне рішення.

Ми підготували законопроєкт, що стосується ротації. Але нам відповідають: "Ні, це неможливо". "Чому?" - "Потрібно навчати". Незабаром виникне питання про звільнення медичних працівників. І знову можуть почати говорити: "О, вона прагне відправити всіх медиків на фронт". Ні, це не так. Я бажаю, щоб війна закінчилася, і всі могли повернутися до своїх професій.

Проте, якщо на даний момент не планується демобілізація, варто звернути увагу на медичних працівників, які вже четвертий рік безперервно служать на передовій. Багато з лікарів висловлюють думку: "Я б із задоволенням поїхав на фронт, щоб змінити їх, але лише за умови, що мав би чітке уявлення про терміни і повернення на своє робоче місце".

Ми постійно їздимо до лікарень. І лікарні кажуть: "Забрали нашого головного спеціаліста - нейрохірурга, якого ми ростили роками, а потім його забрали. Лікарня залишилась без фінансування, бо немає цього лікаря, і НСЗУ не буде покривати цю послугу".

І на фронті страждають, і в цивільних лікарнях не вистачає лікарів. А я кажу про ротацію. Багато медиків готові їхати командами. Наприклад, хірург, анестезіолог та його операційна сестра готові поїхати командою на два-три-чотири місяці і повернутися.

Які переваги це дає? Ми повернемо медичних працівників, які вже чотири роки перебувають на фронті і ризикують втратити свої професійні навички. Лікарі потребують регулярної практики. Вони повертаються додому, а ті, хто залишився, вирушають на фронт. Це своєрідний обмін досвідом. Лікарі, що працюють тут, мають можливість спостерігати за пораненнями, з якими прибувають військові, і можуть удосконалити процес надання першої допомоги на місці.

Ми можемо направляти медиків до військових шпиталів, звідки вони вже можуть вирушати на передову. Це частина ротаційного процесу: одні лікарі відправляються на місце служби, а інші мають можливість відпочити. Важливо зазначити, що ми говоримо про певні терміни. Не йдеться про те, що лікар залишиться на фронті назавжди. Якщо лікар зараз мобілізований, він служитиме до моменту демобілізації. Я пропоную забезпечити йому страховий захист: він піде на визначений час і буде впевнений, що після цього терміну повернеться, і протягом року його не турбуватимуть.

Ми збираємо інформацію від усіх стейкхолдерів цього процесу. Які медики потрібні на фронті, як це має бути прописано і на який термін. Я в законопроєкті прописувала від шести до дев'яти місяців. Військові хочуть рік. Це питання для обговорення між першим і другим читанням.

Я сподіваюся, що перше читання відбудеться у вересні. Нам потрібно діяти синхронно, а не так, що медиків звільняють і забирають, а потім лише розглядаємо закон. Якщо відбувається звільнення, то паралельно має бути ухвалений закон про ротацію.