Схилимо голови. Він жив спортом, проте війна та втрата товаришів перевернули його світ.

Три роки тому поліг каратист Олександр Малофєєв

Щодня о 9:00 українці вшановують пам'ять тих, чиї життя обірвала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Олександра Малофєєва, каратиста з Кам'янського, який був майстром першого дану та одним із керівників місцевого спортклубу. З 2014 року він залишив свої спортивні досягнення, щоб стати на захист своєї Батьківщини. Олександр служив кіборгом у Донецькому аеропорту, зазнав тяжких травм, а також займався психологічною реабілітацією ветеранів. На жаль, він загинув рівно три роки тому, 26 червня 2022 року, у віці 46 років, намагаючись врятувати свого товариша на Донеччині.

Шлях у житті та внесок у спорт

Олександр Малофєєв з'явився на світ 17 жовтня 1975 року в Кам'янському, що на Січеславщині. Його батьки були зайняті працею на підприємстві "Дніпро-Азот". Своє дитинство Сашко провів у селах Полево та Граново, де проживали його бабусі та дідуся. У 13 років у їхній сім'ї з'явилася молодша сестричка Оленка, яка швидко стала улюбленицею старшого брата. Оскільки мама сама виховувала дітей, Олександр часто брав на себе частину домашніх обов'язків, поки вона працювала.

У 1990 році Олександр Малофєєв завершив навчання в неповній середній школі №42. З 15 років він активно займався кіокушинкай карате-до, здобувши статус чемпіона та призера на багатьох змаганнях. Олександр мав чорний пояс (1 дан) і виконував обов'язки тренера-вихователя в спортивному клубі "Бусін-кан", де займався підготовкою молодих спортсменів, формуючи нове покоління любителів спорту. Перед початком роботи з дітьми він отримав необхідну освіту, закінчивши Кам'янський фізкультурний коледж у 2008 році.

Бойовий досвід можна перефразувати як "досвід участі в бойових діях".

Коли постало питання проходження строкової служби, Олександр написав листа до Міністра оборони з проханням надати дозвіл служити в десантних військах. Тож у 1993-1995-му Малофєєв служив у 23 окремій десантно-штурмовій бригаді в Кременчуку на Полтавщині. Олександр пишався, що є десантником, мав вісім стрибків з парашутом і завжди повторював крилаті "Ніхто, крім нас".

Олександр Малофєєв виявляв високу соціальну активність. У 2013 році, коли режим Януковича почав втрачати контроль, він долучився до автомайдану у своєму рідному місті. Коли ж зек із Єнакієвого втік до Ростова, а російські війська розпочали агресію на сході України та захопили Крим, Малофєєв з 23 березня 2014 року добровільно приєднався до 25 ОПДБр, аби захищати свою країну. У військових рядах його позивний звучав як "Гоббіт".

Олександр брав участь у бойових діях на околицях Слав'янська, де змагався проти бойовиків, під командуванням російського диверсанта та терориста Гіркіна-Стрєлкова. Під час жорстокого бою за звільнення Ямполя в Донецькій області 19 червня 2014 року він отримав поранення від кулі. Після проходження курсу реабілітації у січні 2015 року Олександр, у ролі командира відділення, взяв участь в обороні Донецького аеропорту, захищаючи Авдіївку та беручи участь у боях за шахту "Бутівка", де 20 січня 2015 року отримав друге поранення. Цього разу відновлення потребувало більше часу. Олександр повернувся на фронт лише в травні 2020 року, де, перебуваючи на першій лінії, захищав місто Щастя в Луганській області.

Під час свого лікування Олександр здобув професію психолога, закінчивши Бердянський педагогічний університет у 2019 році. Цю спеціалізацію він успішно використав для підтримки та реабілітації поранених військових. На той момент в Україні практично не було кваліфікованих психологів із бойовим досвідом. Війна в Україні змінила пріоритети Малофєєва, і він вже не мав бажання тренувати дітей. Натомість, він активно вдосконалював свої знання у військовій справі, проходячи навчання на зборах, організованих частиною, де проходив службу, і перебуваючи в резерві.

Війна кардинально трансформувала Олександра. Його глибоко вразила втрата найкращого друга з дитинства Віталія Мосьпана, який загинув 19 червня 2014 року під час бою в районі Ямполя. Крім того, він пережив втрати товаришів Андрія Ткача та Іллі Шевченка, котрі віддали своє життя, захищаючи Донецький аеропорт, і останньому було всього 19 років.

Исчезновение

Коли почалася повномасштабна війна, 25 лютого 2022-го Олександр разом з побратимами, які завжди були поруч з 2014 року, без вагань став на захист України. Бойові дії для нього почалися під Авдіївкою на Донеччині. Протягом важких чотирьох місяців Малофєєв перебував у найгарячіших точках проведення бойових дій.

Загинув Олександр Малофєєв 26 червня 2022 року біля села Мазанівка Святогірської міської громади Краматорського району на Донеччині. Олександр разом з побратимами під час виконання бойового наказу потрапили в засідку. Ворог вів прицільний вогонь. Побратим Олександра Андрій Хабінець отримав тяжке поранення, була потрібна допомога з евакуацією. Олександр, як розповідають побратими, намагався допомогти підняти ноші, але отримав смертельне кульове поранення в шию. Також не вдалося врятувати й Андрія Хабінця.

Отечество

Олександр одружився зі своєю коханою Оксаною в 2007 році. У 2009 році у них народився син Артем, а в 2013 році – донька Аліса. У 2014 році, коли розпочалася війна, син запитав Олександра: "Тату, чому ти йдеш на війну? Чому не залишишся з нами?" Олександр пояснив, що дуже любить його, Аліску та маму, але має виконати свій обов'язок, адже тільки він може захистити свою родину та забезпечити майбутнє своїх дітей.

Пошана

Остання зустріч із Героєм відбулася 1 липня 2022 року в Козацькій церкві Пресвятої Покрови, що розташована в Кам'янському. Олександра поховали на Алеї Героїв на території військового кладовища.

Ще за життя Олександр був нагороджений нагрудним знаком "За воїнську доблесть" і орденом "За участь в антитерористичній операції".

Після трагічної загибелі одній з вулиць Кам'янського присвоїли ім'я Олександра Малофєєва. Крім того, на фасаді гімназії №17 (раніше відома як СЗОШ №42) була встановлена меморіальна дошка на його честь.

Воїна посмертно удостоїли ордена "За мужність" ІІІ ступеня.

У 2024-му спортивний клуб "Кіокушин карате-до Бусін-кан" започаткував проведення щорічного всеукраїнського турніру з карате пам'яті Олександра Малофєєва "Воїн світла".