"Скіфське золото" в Києві: які загадки та легенди ховає цей знаменитий артефакт - світлини.

У Національному музеї історії України проходить виставка під назвою "Скарби Криму. Повернення". У рамках експозиції представлені знамениті "скіфські золоті" артефакти, за які Україна вела судові тяжби з Російською Федерацією протягом більше десяти років.

Перед окупацією Криму до Амстердаму було доставлено 565 експонатів з чотирьох кримських музеїв та одного київського закладу. Після захоплення півострова Росія почала вимагати повернення цих цінностей. В свою чергу, Україна надіслала звернення до Нідерландів з проханням повернути колекцію до Києва.

У 2021-му Апеляційний суд Нідерландів постановив, що культурна спадщина належить саме народу України, а не музеям на тимчасово окупованих територіях. Пізніше "скіфське золото" передали Києву.

Скарби залишаться в Києві, поки Крим не буде звільнено. Після цього їх транспортують на півострів.

Кореспондентки Gazeta.ua відвідали виставку та провели бесіди про найцінніші експонати, що є частиною колекції. Вони також дізналися цікаві історії про те, як були знайдені ці дорогоцінні предмети.

Музей розташований у межах Києво-Печерської лаври, яка є заповідником. Вартість квитка на виставку складає 150 гривень, а для дітей, студентів та пенсіонерів - 80 гривень. Є можливість замовити екскурсію, вартість якої становить 250 гривень для групи до чотирьох осіб. Якщо ж ваша група перевищує цю кількість, за кожного додаткового відвідувача потрібно буде сплатити ще 50 гривень.

У вихідні дні музей привертає багато відвідувачів. Однак, на думку працівників, кількість могла б бути ще більшою, адже про виставку знає лише невелика частина людей.

- Працівники музею висловлюють своє занепокоєння: - Зараз у нас немає ефективної рекламної кампанії. - На початку, коли виставка активно рекламувалася по телебаченню і банери були розміщені в метро, відвідувачів було значно більше.

На вході нас вітає Оксана Ліфантій - провідна наукова співробітниця музею та кураторка виставки. Вона проводить нас у першу залу. Чорні стіни обабіч заповнені детальними інфографіками, які ілюструють історію переміщення експонатів, ключові дати судових розглядів та дослідження історичної спадщини. Праворуч від нас розташована велика карта археологічних розкопок.

Якби у нас було більше часу, ми, можливо, змогли б більш креативно закріпити експонати. Міністерство культури сприяло у пошуку спонсора. Усі витрати на друк банерів, етикеток та інших матеріалів покривають меценати, - зізнається Оксана Ліфантій, підходячи до карти. - Цю колекцію часто називають "скіфським золотом", хоча справжнього золота зі скіфських курганів тут немає. Представлені експонати походять із поховань пізніх скіфів.

Предмети з колекції було знайдено на території сучасної України під час археологічних розкопок курганів, що належали скіфській цивілізації, зокрема у Криму. Ці артефакти датуються VII-III ст. до нашої ери.

- Ось тут на карті окремо помаранчевим відмічені пункти, де окупаційна влада продовжує розкопки й зараз. Ми не можемо це проконтролювати. Україна не знає, куди ці речі йдуть.

Центром експозиції першої зали є кам'яні акротерії - архітектурні деталі будівель або поховальних стел. А також один рельєф, виготовлений з мармуру. Його знайшли на території Таманського півострова (сучасна Росія. - Gazeta.ua) наприкінці XIX століття і датують часами Боспорського царства, коли столицею там був Пантікапей (сучасна Керч. - Gazeta.ua).

- Артефакт оздоблений тамгою, яка символізувала владу правителя Тіберія Юлія Євпатора. Такі символи були рідкісними й використовувалися лише кількома правителями, - розказує Оксана. - Два акротерії зроблені з пісковика - м'яка порода каменю, з якої виготовлена більша частина кам'яної скульптури. Ймовірно, вироби були створені місцевими майстрами. Це - надмогильні стели.

У лівому куті приміщення, поруч із дверима, стоїть сірий контейнер з дорожніми маркуваннями. Саме в ньому було привезено акротерій.

- У залі було безліч таких ящиків, і ми вирішили залишити один із них серед експонатів, аби зберегти частину історії, - розповідає кураторка виставки.

У цій частині музею кімнати позбавлені вікон. Кроки лунають у просторі завдяки високим стелям. У наступному приміщенні, яке є найменшим з усіх, відчувається прохолода. На підлозі працює зволожувач повітря. Тут виставлені дерев'яні вироби, які вимагають дотримання спеціальних умов зберігання та температури. Вітрини яскраво освітлені, а коштовні експонати блищать на світлі.

Серед експонатів виділяються дерев'яні лаковані шкатулки, виготовлені в Китаї: дві з них мають трискладову конструкцію, а одна — двоскладову. Ці предмети були виявлені на заході Криму і збереглися в настільки доброму стані, що в них можна детально розглянути візерунки.

Це дійсно неймовірне відкриття, адже до археологічних досліджень, проведених у 1990-х, існувала думка, що подібні лаковані предмети не виходили за межі Центральної Азії. Однак, згодом стало відомо, що вони також зустрічалися й у Криму, - з ентузіазмом ділиться Ліфантій.

Ці коробочки створені з натурального дерева і покриті легким шаром лаку, що не лише захищає їх поверхню, але й надає елегантного блиску. Вони слугували для збереження дорогоцінностей, прикрас та інших цінних предметів, що належали скіфській аристократії.

Артефакти були виявлені в період з 1996 по 1999 роки, проте їх реставрація завершилась лише у 2010 році. Спочатку планувалося провести міжнародну виставку в Японії, однак через аварію на атомній електростанції у Фукусімі в 2011 році ці плани довелося змінити, і виставку вирішили організувати в Німеччині, - розповідає науковець, згадуючи про початок закордонного туру "скіфського золота". - До цієї виставки також були підібрані яскраві експонати з того ж могильника. Саме ці шкатулки привернули увагу іноземних дослідників, що дозволило організувати виставки за кордоном та уникнути їх потрапляння в зону окупації.

У 2014 році колекцію скіфських скарбів, що зберігалися в кримських та київських музеях, було передано до музею Алларда Пірсона в Амстердамі. Після анексії Криму Росія висловила свої претензії на ці артефакти, тоді як Україна стверджувала, що ці культурні цінності є частиною державного надбання і не можуть бути вивезені разом із територією.

- Пропагандистська російська машина на Заході працює дуже активно. Незаконні розкопки, які проводяться в окупованому Криму, спрямовані на те, щоб у науці закріпити уявлення про Крим як частину Росії, - каже кураторка виставки.

Артефакти стали об'єктом тривалого судового розгляду. Україна, заручившись підтримкою юристів, істориків і музейних працівників, доводила у нідерландських судах, що скіфське золото належить державі, а не окупованій території. У 2016 році суд постановив повернути колекцію Україні, але через апеляції Росії процес затягнувся. Лише у 2021 році Апеляційний суд Амстердама остаточно визнав права України на артефакти.

- Безумовно, це стало моральною тріумфом і революційним кроком у збереженні культурної спадщини, - зазначає Ліфантій. - Це рішення можна вважати першим у своєму роді в міжнародній судовій практиці, оскільки було ухвалене в період активних бойових дій.

Виставка демонструє історичну багатогранність Криму, запевняє науковиця. У кожну епоху півострів населяли різні народи. Вона також відображає тісні зв'язки Криму з материковими країнами й розвінчує хибне уявлення про те, що півострів "належить" якійсь одній нації.

Крим завжди був місцем, де перепліталися різні культури, а не територією одного домінуючого етносу. Його простори та узбережжя слугували притулком для багатьох народів. Наприклад, скіфи, які спочатку оселилися на материковій Україні, з часом переїхали до Криму, знайшовши тут нову батьківщину. Ця історична взаємодія між степами Криму і України сприяла формуванню глибоких зв'язків між цими регіонами, які можна простежити й у сучасності.

Артефакти, виявлені в Криму, особливо ті, що були знайдені в прибережних районах та курганах, слугують доказом цих взаємозв'язків, зазначає Ліфантій.

Якщо зануритися в історію, можна виявити, що за першим народом завжди стоїть інший. То чи повинні греки претендувати на українські землі, чи, можливо, скіфи? Це ілюструє абсурдність спроб переподілу територій, які вже мають своє місце в історії.

Ландшафт із курганами, античними руїнами й степами вплинув на формування українського етносу та культури, додає жінка.

Існує чимало етнографічних і археологічних експедицій, де видатні письменники черпали натхнення з античної спадщини. Серед них навіть Тарас Шевченко, який долучався до розкопок скіфських курганів. Ці артефакти не лише відображають історію, але й складають невід’ємну частину ландшафту, що формує українську ідентичність.

За прозорим склом вітрин третьої зали розташовані розкішні золоті прикраси, поховальні вінки з тонесеньких золотих пелюстків, а також амулети. Тут також можна побачити збережені частини зброї та елементи фурнітури поясів пізніх скіфів. В одному з могильників виявили залишки шовкової сорочки, виготовленої в Китаї.

У приміщенні відчувається прохолода. На підлозі розташовані амфори. У вітринах можна побачити стародавній винний посуд, зокрема патери.

- За допомогою такого посуду, імовірно, робили узливання богам. Чим більш нарядніше та із зображенням богів - тим вірогідніше, що це був ритуальний посуд, - розповідає Оксана.

Більшість могил були пограбовані і наразі збереглося мало золотих виробів, зізнається науковиця.

- У цій вітрині - артефакти з парного жіночого поховання. Померлі, імовірно, мали значний вплив у своєму суспільстві. Примітно, що їхня могила була пограбована, як і багато інших поховань у цьому регіоні. Проте залишки артефактів свідчать про вправність майстрів і поховальні традиції. Грабіжники точно знали, де шукати цінності. І забрали все, що вважали найціннішим.

Серед речей - окислений ключ, який використовувався для відкривання шкатулки. Це свідчить про наявність у похованні предметів, які були важливими для власниць.

Цікаво, що більшість знайдених артефактів, таких як золоті накладки на очі та рот, а також поховальні вінки, виготовлялися виключно для ритуалів поховання і не використовувалися під час життя. Їхня фольга настільки тонка, що з часом і під вагою ґрунту вона отримала значні пошкодження. Це свідчить про те, що ці предмети мали переважно символічне значення, хоча й виготовлялися з чистого золота, - зазначає кураторка. - У порівнянні з речами повсякденного вжитку, які були виготовлені з міцних та надійних матеріалів, поховальні прикраси створювалися з тонкого матеріалу і не були призначені для тривалого використання.

На матеріалі розташовані дві витончені золоті пластини з рослинним візерунком. Накладки для очей і рота, а також вінки мають незначні пошкодження та виглядають пом'ятими.

Серед особливих експонатів виставки можна знайти фрагменти сокири, що належать до бронзової доби і датуються III тисячоліттям до нашої ери. Також у колекції представлені вироби з різних матеріалів, таких як дерево, срібло, бронза та кераміка. Виставка включає в себе й прикраси, виготовлені з гальки та мушель.

У скіфських коштовностях використовували дорогоцінні камені: аметисти, гранати, серделіти. Зустрічаються також рідкісні предмети зі слонової кістки.

Оксана звертає увагу на амулет з чоловічої могили.

- У цьому амулеті як вставку використали шматочок мушлі, який вмонтували в золоту оправу. Тобто, тут дуже багато різноманітних комбінацій.

Оксана веде в останню кімнату, що до відкриття виставки була заповнена ящиками. Тут панує найнижча температура, а світло має м'який, приглушений відтінок. Багато експонатів з одного поховання частково відправили на виставку, тоді як інша частина залишилася в Криму, зазначає кураторка.

Часто виникає питання: "Усе це з Криму врятували?" Однак, не все, - говорить Оксана, оглядаючи залишки лука і зітхаючи. - Існує безліч пошкоджених експонатів. Наприклад, можна згадати напівлюдину-напіврослину, що розташована в центрі попереднього залу. Деякі з її кам'яних частин залишилися в Керченському музеї. Таким чином, навіть частина однієї скульптури розділена між Україною та окупованою територією.

Наразі в столиці залишилася лише незначна частина того, що зберігалося в Криму до його окупації.

Серед представлених артефактів можна знайти різноманітні прикраси, пекторалі та озброєння. Грецькі колоністи, що заснували міста-держави, залишили по собі кераміку, амфори та елементи архітектури.

Існують прикраси для кінської упряжі, які виконані в багатьох формах, часто з ілюстраціями голів різних тварин, таких як барани, хижаки або вовки. Такі декоративні елементи користувалися великою популярністю у варварських племен, зокрема у сарматів та аланів.

Вплив цих культур виявився настільки потужним, що навіть боспорські монархи почали впроваджувати їхні звичаї. На прикладі аланських поховань IV століття нашої ери можна помітити, що срібні вироби тут переважають, тоді як золото трапляється значно рідше. Оксана переміщається до сусідньої вітрини. Серед експонатів можна знайти посуд, виготовлений у римському стилі та в провінціях Римської імперії. Зокрема, розписний грецький і римський посуд, що датується V століттям до нашої ери, є найстарішими артефактами цієї колекції, що налічують понад 2,5 тисячі років. Інші предмети з цієї вітрини відносяться до IV століття.

За скляними вітринами розташовані мармурові рельєфи та декрети, які відзначають видатних особистостей античних міст. Один з них присвячений торговцю з Сінопи, чия діяльність в Херсонесі принесла значне багатство місту. Його досягнення зафіксовано у проксимічному декреті — почесному написі для іноземних громадян. Рельєфи, присвячені таким особам, зазвичай встановлювалися в центральних частинах міст, щоб під час святкувань громада могла бачити їх та вшановувати їхній внесок.

Існує декрет, що відзначає історика, який жив і працював у Херсонесі. Незважаючи на те, що його твори не дійшли до нас, про його внесок свідчать фрагменти мармурових плит, знайдені серед залишків давніх будівель. Вважається, що він отримав також золотий вінок, оскільки його зображено на цьому декреті, - ділиться інформацією Оксана Ліфантій.

Особливу увагу привертає артефакт, ймовірно, виготовлений зі слонової кістки, що датується IV століттям нашої ери. На ньому представлено богиню, яка тримає дитину на руках; це зображення може нагадувати про іконографічні прототипи, хоча й має суттєві відмінності від християнських уявлень.

У вітрині також експонуються елементи архітектурного декору з Херсонеса, серед яких карнизи, черепиця, зливи у формі левів та прості надгробки. Спочатку ці надгробні плити вважалися залишками поховань місцевого таврського населення, проте їх значна кількість свідчить про те, що вони слугували маркерами для малозабезпечених громадян Херсонеса.

Науковиця досліджує два надгробки — одного чоловіка та юнака-гімназиста. У той час дівчата отримували освіту вдома, оскільки спеціалізовані навчальні заклади для них не існували. Натомість хлопці мали можливість відвідувати гімназії. За написом на надгробку, цей юнак на ім'я Єрмадор, син Алкіма, не встиг досягти статусу повноправного члена суспільства, оскільки помер, залишаючись ще учнем.

Цікаво, що яскраві малюнки на надгробках збереглися завдяки їх повторному використанню. Спочатку ці плити ставили над похованнями, але в часи труднощів їх застосовували для зведення оборонної стіни, - пояснює Ліфантій, вказуючи на кольорові зображення на стелах. - Надгробки разом із елементами храмів та іншими залишками архітектури вміщували всередину стіни, щоб підсилити її.

Археологи, які досліджували цю стіну в 1960-х роках, виявили, що вона складалася з різноманітних матеріалів. Ймовірно, ці укріплення споруджували для захисту від пізніх скіфів.

Виставка завершується експонатами уламків кераміки, відомими як остракони. У Херсонесі, який тривалий час зберігав демократичний лад у Криму, ці черепки використовувалися для голосування, зокрема під час остракізму — процедури вигнання небажаних осіб. Крім того, остракони служили для запису чисел, магічних символів, проклять, а також для обміну повідомленнями між людьми чи богами.

У просторих залах музею повільно пересувається жінка в довгій спідниці, теплом светрі та жилеті з овчини. На її шиї висять окуляри. Галина Клименок уже понад десятиліття виконує обов'язки доглядачки в Національному музеї. Її робота полягає в тому, щоб контролювати поведінку відвідувачів і забезпечувати оптимальні умови для збереження експонатів у виставкових залах.

- Наразі вологість становить 53,1, а коли досягає 55, ми активуємо генератори, - пояснює Галина Василівна. - Вони функціонують як осушувачі. У кімнатах з лакованими скриньками та літографіями працюють зволожувачі, щоб уникнути їх пересихання. Ми постійно контролюємо ці показники.

Після запуску нової виставки всі співробітники знову взялися за справу, і це стало справжнім святом, зізнається жінка.

Знаєте, реакція на повернення цих безцінних скарбів в Україну була надзвичайно позитивною. На початку Великої війни ми не мали можливості працювати, адже всі експонати були евакуйовані, і багато наших співробітників залишилися без роботи, - ділиться доглядачка. - Коли ми почали організовувати тимчасові виставки, ми запросили до співпраці тих, хто найбільше потребував роботи. А з відкриттям цієї масштабної виставки ми змогли повернути всіх наших працівників. Це стало подвійним святом - і для нас, і для музею.

Серед її найулюбленіших артефактів виділяється відома скіфська пектораль, а також чохол для акінака, прикрашений грецькими мотивами. Не менш цікаві й вироби з пісковика, які раніше майже не були представлені в музеї.

- Ми дуже боляче реагуємо на те, що Росія масово вивозить нашу культурну спадщину. Вони проводять розкопки некрополів без дотримання жодних наукових вимог, як чорні археологи, - додає вона схвильовано. - Потім забудовують території та намагаються представити все так, ніби це російська земля. Це просто нестерпно для нас, бо це наша робота, наша історія, за яку ми боролися стільки років

Науковці детально підготували стенди з інформацією, які дають змогу дізнатися всю історію навіть без екскурсійного супроводу. Виставку хвалять як українці, так і іноземні відвідувачі, додає.

Іноземці зазвичай вражені, коли бачать таку багатогранність експонатів. Це їм справді до вподоби. Раніше до нас навідувалися туристичні групи з Латинської Америки, Індії, Китаю та Японії, - додає Галина Василівна, після чого прямує в сусіднє приміщення, щоб перевірити температуру.

Багато експонатів на цій виставці мають свій власний контекст. Вони не були випадково виявлені металошукачами або людьми, які не вказали на місце знаходження, а були знайдені, в основному, освіченими особами. Оксана Ліфантій підводить до вітрини, в центрі якої розташований маленький черепок, на якому ледь помітний напис.

На шматку стінки амфори тонко наскрябано: "Здрастуйте, відкрий мішок та візьми з мішка гроші". Амфору датують IV століттям до нашої ери.

Цей фрагмент, і зокрема термін "мішок", який у даному контексті вказує на велику суму грошей, відображає величезну комерційну угоду. Якби хтось натрапив на це випадково, навряд чи звернув би увагу, - зітхає дослідниця. - Проте цей уламок амфори відкриває безліч деталей про життя людей тієї епохи.

Кураторка виставки показує маленький мармуровий вівтарик. Його знайшли під час розкопок Херсонеського театру. У Причорномор'ї театри мали бути в кожному полісі, але збереглися рештки лише в Херсонесі. Це єдиний театр, від якого залишилися такі значущі сліди. Решта були розібрані або зруйновані.

- Цей вівтар свідчить, що театр ремонтували за часів римських легіонів. Сам вівтар був споруджений на кошти римського легіонера, про що є напис: він доклався до ремонту театру та спорудив вівтар як дарунок богині Немезіді. Вівтар привезений з інших територій, і на ньому приносили жертви богині, - розповідає вона. - Це могли бути тварини, рослини, вино чи олія - усе, що люди вирощували або здобували. Люди намагалися заручитися прихильністю богів і вірили, що це принесе їм добробут - дощі, гарний врожай чи спокійне море.

Музей працює щодня з 10:00 до 18:00, а каса зачиняється о 17:00. Купити квитки можна також онлайн. У залах спокій порушує тільки тихий голос екскурсовода й кроки відвідувачів, що зітхають, зачаровані красою кримських скарбів.