Соціальний проект "Дім надії" для дівчат у Львові: підтримка комплексного розвитку - Vatican News
Сестра Емілія Вандич, СНДМ - Ватикан
Протягом усіх епох богопосвячені особи прагнули реагувати на виклики, що постають перед суспільством. Окрім молитви за тих, хто потребує допомоги, кожен Чин і Згромадження Католицької Церкви завжди звертали увагу на бідних, покинутих, сиріт та інших, хто опинився в тяжких життєвих обставинах. Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, від самого початку свого існування, зосереджувалися на служінні тим, хто найбільше потребує підтримки, наслідуючи приклад своєї Співзасновниці, блаженної Йосафати Гордашевської. Одним із актуальних викликів сучасності є діти та молодь з соціально вразливих груп. Саме для дівчат із сімей, які переживають складні часи, а також для сиріт і напівсиріт був створений соціальний центр "Дім Надії" у Львові. Про цей проект розповіла с. Вероніка Хитра, СНДМ, директорка закладу, в інтерв'ю для української редакції Vatican News.
Сестро Вероніко, поділіться, будь ласка, історією соціального центру "Дім надії". Яким чином почалося служіння сестер Служебниць, і яка основна мета створення цього закладу?
Щиро дякую за можливість розповісти про нашу діяльність у соціальному домі. Цей заклад було засновано в 2013 році завдяки ініціативі Едмонтонської єпархії [УГКЦ в Канаді]. Пані Люба Ковальчик з Едмонтона, яка є засновницею організації "Міст Надії", висловила ідею створення цього дому, адже діти з малозабезпечених родин, якими опікувалися сестри через благодійну організацію, згодом вирушали до Львова на навчання і часто губилися у різних гуртожитках. Вона усвідомила, наскільки важливо мати місце, де діти-сироти, напівсироти та представники соціально вразливих груп могли б отримувати подальшу підтримку від сестер.
В Канаді був добродій Алекс Вернер, який походив з України, зі Сокальщини. Він мав свої заощадження і хотів ті кошти передати для хорошого благодійного внеску для дітей України. Отож, пані Люба поділилася з ним своєю ідеєю, на що він охоче погодився, і купили цей будинок. Він, звичайно, був не в найкращому стані, - старий, зруйнований, - але завдяки Едмонтонській єпархії його відремонтовано.
Метою цього дому є те, щоб дівчата, які проживають в ньому, почувалися в безпеці й розвивалися духовно, морально, і фізично, тобто набували різних навиків для свого особистого простору.
Яка роль соціального центру "Дім Надії" у сучасному суспільстві?
Соціальний центр "Дім надії", розташований у Львові на вулиці Равській, працює вже майже 12 років. У ньому мешкають переважно 23 дівчини віком від 15 до 23 років, які навчаються у різних освітніх закладах міста. Це молоді жінки, що походять із соціально незахищених верств населення. Ми приймаємо дівчат із різними труднощами та проблемами, незалежно від їхньої релігійної приналежності, формуючи таким чином екуменічну спільноту. Щотижня ми збираємося на спільну молитву, щоб висловити подяку Богу за тих, хто підтримує наш дім, та просимо для них Божого благословення.
Для дівчат, які до нас приходять, ми в першу чергу намагаємось створити комфортну та безпечну атмосферу, що допомагає їм адаптуватись і відчути себе в безпеці. Ми уважно спостерігаємо за їхніми індивідуальними потребами, адже кожна з них має свою унікальну історію, і тому підходи до їхнього розвитку можуть суттєво відрізнятися. Деяким з них ми допомагаємо організувати особистий простір та надаємо поради щодо особистої та загальної гігієни. Вони по черзі займаються прибиранням своїх кімнат і підтримують порядок у домі. Хтось вчиться сортувати білизну перед пранням, вішати її на сушку або прасувати, інші ж отримують підтримку в приготуванні їжі. Усі активно беруть участь у випіканні кондитерських виробів, особливо ми акцентуємо увагу на приготуванні традиційних страв до релігійних свят, таких як Різдво чи Великдень. Таким чином, ми намагаємось прищепити їм любов до своїх культурних традицій. У нашому домі дівчата стають частиною великої родини.
Ми усвідомлюємо, що розвиток особистості вимагає не лише зовнішніх навичок, а й глибокої внутрішньої роботи. Щомісяця проводимо збори, на яких акцентуємо увагу на значущості духовних та моральних цінностей. Також запрошуємо кваліфікованих фахівців, які допомагають дівчатам знайти свої внутрішні ресурси, освоїти управління часом, розпізнавати та контролювати свої емоції, а також ефективно виходити з конфліктних ситуацій. Обговорюємо важливість сну та відпочинку для підтримки здорового способу життя. У разі потреби, ми також рекомендуємо дівчатам індивідуальні курси психотерапії. Якщо виникають проблеми зі здоров'ям, у співпраці з родинним лікарем, ми забезпечуємо необхідну медичну допомогу.
Ми ділимося з ними як радісними, так і важкими моментами життя. У дні їхніх народжень ми висловлюємо подяку за кожен дарований життям момент та разом, як велика родина, святкуємо ці події. Ми вдячні за те, що вони є, адже їхнє існування надзвичайно важливе для нашого суспільства та нашої країни, України. У тяжкі часи ми прагнемо підтримати їх і допомогти, щоб вони могли проявити себе та розвивати свої здібності.
Яким чином трансформуються дівчата, їхнє життя, світогляд та поведінка, коли вони ростуть поруч із сестрами і під вашим наглядом?
У нашому домі ми не прагнемо змінити їхні погляди чи змусити їх до трансформацій. Хоча нам, безумовно, приємно спостерігати за результатами нашої роботи, протягом всього часу, що вони проводять у нас, ми організовуємо різноманітні заходи, щоб допомогти їм розвиватися, передусім як особистостям.
Ми також стараємося відвідувати театри, музеї, щоб мати наочні приклади нашої української культури. Це сприяє і заохочує розвивати нашу ідентичність. Одна наша студентка так описує відвідування театральної вистави: "...це був просто фантастичний вечір! Ми сміялися і плакали; співали всі разом "Червону Руту", із захватом вітали акторів оплесками та гучним криком: "Дякуємо", за те, що наповнюють наше життя яскравими фарбами, і розвантажують наші навчальні дні...". Ще ми робимо пізнавально-відпочинкові екскурсії, відвідуємо або організовуємо майстер-класи, які також сприяють пізнаванню нашої історії та культури. Ще однією частиною нашого служіння є зустрічі з переселенцями. Ми їх запрошуємо на великі свята до нашого спільного столу, та й зустрічаємося при інших необхідних потребах.
У цьому контексті хотів би зазначити, що крім теоретичних занять, існує безліч практичних ініціатив, які сприяють соціалізації дівчат, допомагають їм спілкуватися, ставити запитання та брати участь у різноманітних заходах. Ці активності суттєво впливають на їхній всебічний розвиток. Усе це стало можливим завдяки нашим постійним та відданим спонсорам.
Яким чином війна формує їхнє існування та освітній процес?
З моменту початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну виникло безліч нових викликів. Процес навчання в освітніх установах зазнав значних змін через регулярні повітряні тривоги, які вимагали призупинення занять та спуску до укриттів. Окрім того, через окупацію певних регіонів України багато дівчат не змогли завершити навчальний рік у школі та отримати диплом про середню освіту. Тож виникла потреба шукати альтернативні способи, щоб забезпечити їм можливість продовжувати навчання у Львові.
У зимовий період багато навчальних закладів влаштовують тривалі канікули або переходять на дистанційне навчання через недостатнє опалення в класах. Це суттєво впливає на хід навчального процесу, оскільки студенти втрачають можливість спілкуватися із сокурсниками та викладачами. Значну частину свого часу наші студентки проводять за комп'ютерами або гаджетами. Хоча це не є свідомим вибором, ми помічаємо, як це може призводити до залежності від інтернету. Тому ми намагаємося знайти способи, щоб допомогти їм освоїти основи інформаційної гігієни, навчити переключатися з онлайн-активностей на живе спілкування та організацію спільних зустрічей.
У нашій країні триває війна, і ми не можемо залишатися байдужими. У нашій спільноті ми переконані, що навіть найменші добрі вчинки, здійснені для інших, здатні змінити світ на краще. Тому ми прагнемо ділитися своїми вміннями та частинкою душі. Ми не забуваємо про наших Захисників: регулярно готуємо для них випічку та надсилаємо її на фронт. Збираємо консерви, сортуємо картонні упаковки, з яких потім створюємо окопні свічки. Також виготовляємо різноманітні вироби: малюємо, в'яжемо, печемо, створюємо букети, які потім продаємо, щоб допомогти нашим воїнам. У День матері ми молимося за кожну матір, яка виховала героїчного воїна, а також за депортованих дітей, сподіваючись, що вони зможуть повернутися додому, щоб кожна мама могла знову обійняти свою насильно відірвану дитину.
Ми не тільки пам'ятаємо про живих військових, наших захисників, але віддаємо належну пошану нашим героям, які віддали своє життя за незалежність України, організовуємо вечори пам'яті, під час яких згадуємо і дякуємо їм за те, що ми тут можемо вільно жити і вчитися, і робити багато добрих вчинків.
Які, на вашу думку, труднощі та виклики постають перед Згромадженням сестер Служебниць в Україні у контексті соціальної діяльності?
Серед викликів, що постають перед нами сьогодні, на першому місці варто зазначити, що проблеми навколо нас не зменшуються, а, навпаки, зростають. Багато дітей-сиріт та напівсиріт очікують на підтримку. Численні жінки-військові потребують реабілітації. Також існує велика кількість дітей, які опинилися на межі бідності, і ми не можемо залишити їх без допомоги. Тому важливо, щоб ми розвивались особистісно та відповідно до своїх можливостей, щоб краще розуміти ці виклики і активно підтримувати тих, хто справді потребує нашої допомоги.
Які побажання Ви могли б висловити сучасній молоді, дівчатам та юнакам, стосовно їхнього майбутнього?
Найперше, щоби вони ставали собою, щоб вони були собою, щоб вони вміли розвивати свої таланти, щоб шукали і розпізнавали своє покликання. І, звичайно, нашим головним бажанням є те, щоб дівчина чи кожна людина, була з Богом. Бо правдиве щастя є тоді, коли перебуваємо з Богом.
