Співачка Наталія Бучинська: Український шоу-бізнес тривалий час не приймав мене в свої ряди.
У бесіді з РБК-Україна Бучинська поділилася своїми думками щодо заздрості, висловила свою думку про конфлікт між Іво Бобулом і Еммою Антонюк, а також розповіла про молодих артистів, яких вважає обдарованими.
Ваша кар'єра розпочалася близько 1995 року. Згодом ви стали солісткою Державного ансамблю пісні і танцю Міністерства внутрішніх справ України. Незабаром стало відомо, що ви отримали титул Заслуженої артистки України, а в 2004 році стали наймолодшою народною артисткою. Чи зустрічалися ви з критикою чи заздрістю через ці досягнення? Які були ваші емоції з приводу отриманих звань?
- Заздрощі це наше все. Національна традиція, якщо хочете. Колись ловила себе на думці, коли навіть сиджу і дивлюся серіал, обов'язково в руці має бути телефон або аркуш з віршем нової пісні, яку треба вивчити на вчора, бо вже завтра запис. Уявляю, як мене в такі моменти сприймають рідні. Ще є момент, що вимірюється кілометрами. Саме так, жінка, мама, дружина, "з легкістю" долає тисячі кілометрів в бусі з музикантами, потім мерзне в холодних гримерках, щоб зігрітися променями софітів на сцені та при тому зігріти серця тих, хто прийшов в зал між повітряними тривогами, аби послухати та оцінити твою працю. Давайте, починайте заздрити.
Можна лише позаздрити тим, хто має можливість спілкуватися з новими людьми – справжніми велетнями духу, військовими, лікарями та волонтерами. Моя телефонна книжка заповнена тисячами нових контактів. Це дійсно неймовірно – бути і жити поруч з ними у цей час. Особливо я відчуваю заздрість, коли бачу дитину біля сцени з телефоном у руках, яка веде пряму трансляцію мого виступу для батька, що зараз на фронті. І так триває вже майже три роки. Ось такі в мене почуття – і сумніви, і заздрість.
Щодо звання. Для мене це не просто слово, а також певна відповідальність. Я вже довела свою цінність усім навколо. Лише через свою працю можна по-справжньому оцінити значення цього звання. Я — активна артистка України, і в моєму репертуарі налічується понад 130 естрадних композицій. Постійно проводжу сольні концерти як в Україні, так і за її межами. Мої пісні лунають скрізь, де тільки можна. Це моя відповідальність перед країною та людьми, які визнали моє звання. Ось так.
Деякі з ваших композицій були написані Юрієм Рибчинським. Поділіться, будь ласка, як відбулася ваша зустріч з ним і що саме вас вразило? Чи підтримуєте ви зв'язок у нинішній час?
Юрій Євгенович - це людина, яка стала справжнім наставником у моїй творчій подорожі. Все почалося з пісні "Моя Україна", і з тих пір минуло багато років, впродовж яких ми разом створювали музику. Можна сміливо сказати, що ми могли б випустити не один спільний альбом! Наше знайомство розпочалося ще у 2002 році, і з того часу наші шляхи тісно переплітаються. Я дуже рада, що нещодавно записала його пісню та кілька власних перекладів. Я вітала його з ювілеєм і мала честь виступити на його святковому концерті, так само як і він на моєму. Наші стосунки можна вважати справжньою родинною зв'язком.
Бучинська і Рибчинський (зображення було надано артисткою)
Колись з'явилися чутки про ваш роман з Михайлом Поплавським. Яка була ваша реакція на цю інформацію?
- Про чутки скажу: говоріть і не зупиняйтеся, головне, не плутайте мою фамілію, Люблю його і поважаю за те що він робить. Багато років вела з ним телепроект "Українська пісня" та викладала на кафедрі естрадний спів. Бажаю йому багато років здоров'я.
- На тлі війни чимало артистів опинилося за кордоном. Йдеться саме про чоловіків призовного віку (Потап, Олег Винник, Влад Яма, чоловік Юлії Саніної та інші). Що ви думаєте про ці скандали?
Цю тему вже обговорювали не раз. Нехай вирішить кожен сам, а зрештою — і час. Протягом багатьох років ми спостерігали, як телебачення, радіо та різноманітні медіа створювали ідолів та культових постатей, але насправді це були всього лише звичайні люди, зі своїми думками, переживаннями, обмеженнями та глибинними переживаннями. Кожен має свої власні вподобання.
Яка ваша думка щодо тих, хто протестує проти мобілізації чоловіків-артистів? Чи вважаєте ви, що відомі особистості мають бути звільнені від служби? Варто згадати, що існують численні випадки, коли музиканти вирушають на фронт.
На це питання немає єдиної правильної відповіді. Існують конкретні ситуації, які варто розглядати окремо. Це наша реальність, і ми можемо робити лише те, що в наших силах, тому немає сенсу обманювати. Я відчуваю гордість за добровольців і з повагою схиляю голову перед військовими. А решта – це людські судьби. З цим безумовно потрібно щось робити, але це потребує часу і відповідальності. Важливо усвідомлювати проблему та вживати заходів. Я вірю, що ми знайдемо вирішення, адже у нас немає іншого виходу.
Бучинська висловила свої міркування щодо чоловіків-артистів, які зараз перебувають за межами країни (фото надане співачкою).
- До речі, деякі пісні для вас писала російська композиторка Любаша. Нині вона "зникла" з соцмереж і не висловилася щодо повномасштабної війни. Чи підтримуєте ви з нею стосунки? Чи знаєте, де вона зараз і що думає про путінську агресію?
Давайте поговоримо про факти. Любаша — українська письменниця, яка колись здобула популярність, працюючи в Росії. Вона тривалий час залишалася провідним автором, тому багато артистів прагнули включити її твори у свої програми. Скільки таких українських авторів ми можемо згадати? І яке їхнє теперішнє місце?
Це все було тоді. Тоді було таке життя, така реальність і такі моменти існування артистів, авторів, музикантів і всіх до цього причетних. Ми дивилися, слухали, чого гріха таїти, співали те, що диктував нам час, тієї країни з усім гамузом побічних ефектів.
Події розгорталися так, як мали статися, і кожен з нас має свій вибір. Наразі я виконую композиції Володимира Будейчука, який займає провідні позиції в естрадній індустрії. Моя співпраця з такими митцями, як Юрій Рибчинський, Ольга Ткач, Лариса Архипенко, Катя Костюк, Антон Пустовий та Андрій Тимощик, є для мене важливою. За якість мого звуку та продакшну відповідає Андрій Ігнатченко зі студії Iksiy Music. Моя співпраця з молодими українськими діджеями, які створили ремікси на мої треки, також має велике значення. Я продовжую рухатися вперед і прагну зробити якомога більше для України разом з українцями.
- Розкажіть про ваші виступи. Зараз ви часто даєте благодійні концерти. Як змінилося життя артистів за ці майже три роки?
- За всіх артистів, не скажу, а от моє концертне життя змінилося кардинально. Воно має обов'язкові задачі й місії. Зараз всі мої виступи можна сміливо назвати благодійними та це не буде перебільшенням. Бо кожен виступ має не тільки естетичну сторону діла, але й моральну, матеріальну. Моральною ми лікуємо нерви і душі, а щодо матеріального - якась обов'язкова його частинка адресно йде на потреби військових.
Обов'язковою частиною моїх концертів є благодійні аукціони, де ми з нашим другом, волонтером, священником Отцем Ігорем Табачаком, реалізовуємо військові та арт-об'єкти. Купуємо дрони, всілякі потрібні речі, все, що просять хлопці на фронті.
Наталія Бучинська висловилася про український шоу-бізнес (фото надане співачкою)
- Ваші пісні збирають мільйони переглядів, деякі вже вважаються "народними", адже їх співають на всіх святах. Як ви вважаєте, у чому секрет успіху?
На сленгу можна сказати: працюємо не покладаючи сил, як коні, і ось результат. Що ж до секрету успіху? Просто мої пісні знаходять відгук у слухачів. Зараз захоплюючий час, коли можна з легкістю відстежити, хто, з якого місця, коли і скільки разів слухав трек. Ми можемо контролювати практично кожен етап популярності пісні. Існує аналітика, яку ми детально вивчаємо та спостерігаємо.
Аналізуємо аудиторію і працюємо з нею. Також зараз, будь-яку пісню чи відео ми кладемо в кишеню до людини, а саме в її телефон. Це можливість, а далі - везіння і смак. Це, напевно, і є секрет. Подобається пісня - її качають чи слухають онлайн, а ні, то вибачайте. Тоді працюємо далі та на результат. Поки це найбільш об'єктивний і короткий шлях.
У вашій музичній кар'єрі були моменти, коли ви виконували не тільки українські, але й російськомовні композиції. Як вам вдалося відмовитися від них? Чи було це для вас складно?
- До перекладів я ставлюся філософськи. Для мене є пісні російською мовою - це період. Якась частина нашого з вами життя була такою. Поети писали російською, а ми співали. Люди слухали та плескали. Така була реальність і заперечувати її немає ніякого сенсу. Для мене це твір. Є його важливість і місце в репертуарі, а далі - рішення самого автора. Пан Юрій Рибчинський переклав українською два твори "Налийте шампанського" і "Клен", їх ми вже випустили.
Стосовно перекладів. Кілька зірок висловилися про те, що не планують створювати нові версії своїх пісень, в той час як інші досі виконують їх російською, особливо за межами країни. Яка ваша думка з цього приводу?
Тут немає сенсу багато міркувати. Ті, кому це дійсно потрібно, самі знайдуть можливість перекласти. Що стосується виконання російських пісень за межами країни, то це питання вибору та, звісно, совісті. Кожен робить так, як вважає за потрібне. А я продовжую свій творчий шлях далі.
Бучинська розповіла, хто з молодих артистів її вразив (фото надане співачкою)
Чи можна охарактеризувати український шоу-бізнес як дружній? Які ваші думки щодо цього?
- Я і шоу-бізнес... Ця історія, немов голлівудський фільм. Те, що можна було назвати українським шоу-бізнесом, дуже довго мене не приймало. Моє існування в ньому носило чисто формальний характер. В якийсь момент, мені це набридло і я створила свій власний шоу-бізнес.
У цьому проекті я разом із своєю командою, моїми композиціями, "живими" виступами в різних містах, мережею та слухачами, які цінують український контент — як мій, так і від інших. Саме вони є критерієм мого успіху. Я спостерігаю за ними через цифри прослуховувань, відчуваю їх підтримку в фінансових надходженнях і бачу, коли вони заповнюють зал.
Є концерти, навіть тури. Є закордонні гастролі і це зараз, в час страшної війни. Я і моя творчість потрібна, мій контент цікавий і його споживають. Отже, таким і є мій власний шоу-бізнес. Моя команда росте, як і географія роботи. Щодо шоу - то це в концертний зал, студію звукозапису, репетиційну, а щодо бізнесу - то рахуйте, зараз все в доступі.
- Ви час від часу ділитеся знімками з Іво Бобулом. Після ситуації з Еммою Антонюк він зіткнувся з великою критикою. Чи висловлювали ви йому свою підтримку? Якими словами могли б охарактеризувати ваші взаємини?
Іво Васильович і я – не лише колеги, а й добрі друзі. Наша дружба триває вже багато років, і ми часто перетинаємося на професійних заходах. На жаль, бачимося ми досить рідко через наші насичені графіки. Іноді вдається зробити спільне фото, а також є бажання виконати дует, але поки що це залишаються лише мріями. Ось така вона, реальність.
Кілька слів про скандали з журналістами. Це історії дуже особисті. Буває різне і кожен може вибрати собі модель спілкування. Іво Васильовичу це вдається, ну і слава Богу. Журналісти теж мають право на самовираження, ось так і реалізують своє право на існування. Мені здається, все всім пішло на користь. Кожен отримав свою частинку бажаного. Особисто я до таких речей спокійна.
Ця тема досі активно обговорюється в медіа. Вас звинувачували у тому, що ви, нібито, брали участь у концерті, що підтримував "антимайдан". Яка ваша відповідь на це питання сьогодні?
Цю тему вже обговорювали з усіх боків. Наразі вона не має жодного значення і сенсу. Життя потрібно проживати. Важливо бути в моменті, в сьогоденні. Я відчуваю його, яким би не було складним. На цьому можна поставити крапку.
Невдовзі ви святкуватимете важливу дату – 30-річчя на сцені. Чи маєте якісь захоплюючі плани для цього святкування?
Отже, квітень-травень наступного року стане важливою віхою на моєму тривалому творчому шляху. Ми плануємо масштабне концертне шоу, яке прагнемо продемонструвати в усіх можливих місцях, зважаючи на поточну ситуацію. Необхідно зосередитися на підготовці, але ми постійно в русі. Люди запрошують нас. Наразі працюємо над формуванням команди для реалізації великого концертного туру до цієї дати. Мрію, щоб все вдалося, адже, як відомо, кожен день приносить щось нове. Але, незважаючи на сумніви, ми рухаємося вперед. Обов’язково все здійснимо, виступимо, заспіваємо та відзначимо це разом!
Концерт Наталії Бучинської (зображення надане артисткою)
Чи є в вашому арсеналі композиція, яка вам особливо до вподоби?
- Мої пісні - моє життя. Немає "прохідних" пісень. Якось вдається знайти автора, синхронізувати бій наших сердець, потім виснажлива робота в студії, потім довго катаю твір концертами, вивчаю реакцію публіки, а вже тоді випускаю. Звичайно, допомагає інтернет, особливо ТікТок. А ще той момент, що люди самі кажуть. Пишуть, коментують. Коли сварять, або ж навпаки. Так і викарбовується, наповнюється енергією пісня. Далі бачиш цифри і розумієш, пішла чи не пішла. Присилають відео, де співають на весіллях, та навіть колись хор співав "Жоржини". Хіба це жарти?
А ще кілька слів про пісню "Перемога", теж на вірші Юрія Рибчинського до речі. Жодного радіо, є відео-версії з концертів і все. Але жоден концерт не проходить без неї. Ні, ми не ставимо її в трек-лист. Це люди просять її. Встають з крісел і ми разом її співаємо. Це що, популярна пісня? Ні. Це та пісня, яку ніколи не бачили музичні редактори. Де тепер ті хто, хто не чув, не вмикав, викреслював з програм? А пісня є. Жива, звучить, дітки п'ятирічні стоять з батьками та голосно її співають. Де вони її почули, коли вивчили слова? Запитання? Ні, це відповідь, і вона така.
- А кого б ви могли виділити серед нових зірок? Можливо, чиїсь пісні вам імпонують або навпаки.
- Слухаю багато, намагаюся не пропускати топи й чарти. Це щодо інтернету, а ще є афіші, які я бачу в різних містах. Тут різноманіття, і молодці. Аншлаги, повні зали. Погодьтеся, це ж рейтинг. Гривнею, порожнім стільцем, якщо хочете. Радію за молодих. То є наше майбутнє.
Клавдія Петрівна Пивоварова та Монатік, який вже вважається майстром своєї справи, неймовірно захоплюючі та обдаровані особистості. Не можна не згадати про невтомну Надю Дорофєєву, за афішами якої я просто не встигаю слідкувати. А також Yaktak, Kola, Domiy, Yaromia та багатьох інших. Це чудово. Це має велике значення. Це наша українська музика. Незважаючи на англійські назви, це музика, що йде з українських сердець, з рідною мовою. Рухаємося, друзі. Рухаємося вперед.
