Сполучені Штати опинилися на межі політичного перевороту стосовно Трампа. Інтерв'ю з Безсмертним.

Президент США Дональд Трамп відзначив перші 100 днів перебування при владі без особливих здобутків як на міжнародній арені, так і у середині США, де його рейтинг після вступу на посаду нижчий, ніж у будь-якого президента за останні 70 років. Коли Трамп обіцяв "мир за один день" в Україні, він спирався на принцип "мир через силу". Але 100 днів при владі показали: замість сили -- поступки, замість тиску на Кремль -- спроба замирити Путіна за рахунок України. В оточенні Трампа витіснені ті, хто готовий був вести жорстку гру, і просунуті ті, хто готовий до угоди століття з агресором. При цьому представники американської адміністрації заявляють ще й про можливість виходу Штатів з переговорного процесу.

Зустріч у Римі між президентами США та України виявилася не такою революційною, як спочатку гадалося. Володимир Зеленський намагався переконати Дональда Трампа, підкреслюючи, що Україна готова до безумовного припинення вогню, тоді як Путін не має наміру робити кроки в цьому напрямку. Зеленський також наголосив на важливості миру, який лише Трамп може забезпечити. Проте, здається, що американський президент не планує відмовлятися від своїх намірів визнати Крим за Росією та ініціювати процес скасування санкцій проти РФ.

У той же час Кремль продовжує свою тактику затягування часу. Публічно прийнявши ідею прямих переговорів з Володимиром Зеленським, якого ще нещодавно в Росії вважали нелегітимним президентом, Москва знову повернулася до того, у чому їй вдається найкраще – "обговорення деталей усунення кореневих причин". Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що для Москви важливо повне визнання всіх анексованих територій, включаючи чотири області України, які вона не контролює повністю. Також він наголосив на необхідності демілітаризації та "денацифікації" України – вимоги, які на деякий час зникли з промов кремлівських чиновників. Путін демонструє впевненість у своїй позиції, але чи не створить це йому проблем, враховуючи сильне бажання Трампа укласти мир, поки що залишається невизначеним.

У ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA український дипломат і політичний діяч Роман Безсмертний висловив свої погляди на ці та інші важливі питання.

Від моменту другої інавгурації Дональда Трампа минуло вже 100 днів, і цей період став знаковим з огляду на його рекордно низький рівень популярності. За даними опитувань, Трамп є найменш популярним президентом США за останні кілька десятиліть. Його рейтинг через три місяці після обрання виявився нижчим, ніж у будь-якого з його попередників за останні 70 років, оскільки 59% американців не підтримують його політику. Основні його зусилля, спрямовані на ведення діалогу з Росією щодо України та ескалацію торгової війни з Китаєм, не виправдовують очікувань. Натомість, Трампу вдається погіршувати стосунки з традиційними союзниками, такими як Європа, Канада та Україна. Ситуація в країні також викликає занепокоєння: більшість населення вважає, що економічні умови погіршилися, а позиції США на міжнародній арені ослабли. Навіть у сфері імміграційної політики багато хто не підтримує його дії.

Якщо розглядати невдачі Дональда Трампа, то на чільне місце я б виніс підрив довіри до США як політичного, економічного та військового партнера. Це суттєво шкодить глобальним позиціям країни. Другим важливим аспектом є зниження довіри до долара. Хоча долар залишається основною резервною валютою, його ослаблення свідчить про загальну втрату довіри до Сполучених Штатів, що може призвести до світової рецесії.

Третій етап полягає в підриві глобального порядку, що спочатку був встановлений США на основі певних норм. Трамп ставить під сумнів основи територіальної цілісності, як це видно з його дій щодо Гренландії та Панами. Це викликає серйозне занепокоєння. Четвертий аспект полягає в тому, що він фактично реабілітує російського лідера Путіна, повертаючи його до світової політики та навіть захищаючи. Ці дії, разом із знищенням існуючих правил, створюють умови для формування нового світового порядку, який спиратиметься не на демократичні цінності, а на авторитарні ідеології країн, таких як Росія, Китай, Іран та Північна Корея.

Безумовно, існують й інші важливі питання, такі як ситуація на Близькому Сході чи економічна політика, яка інколи виглядає абсолютно нелогічною. Ці проблеми становлять загрозу не лише для економіки США, а й для світової фінансової системи. Наразі система все ще витримує тиск з боку Трампа, але його дії завдають серйозної шкоди. Його слова на кшталт "я керую світом" не є пустими. Він справді здійснює інформаційний та політичний тиск, підриваючи стабільність як усередині країни, так і на міжнародній арені.

- Стосовно останнього, що ви зазначили - фрази "я керую світом". Якщо повернутися до опитувань, то більшість американців бачать сьогодні президента, який прагне розширити свою владу та нехтує верховенством закону. Вони також погодилися із твердженням, що президент Дональд Трамп - "небезпечний диктатор, чиї повноваження мають бути обмежені, доки він не зруйнував американську демократію", випливає з результатів опитування Public Religion Research Institute..

Слід підкреслити, що Дональд Трамп не є першим у історії США, хто намагався зосередити владу у своїх руках, прагнучи домінувати над Конгресом, штатами, представницькими органами та Федеральною резервною системою. Яскравий приклад – Джордж Буш-молодший і його віцепрезидент Дік Чейні. Ідеї, які вони реалізували у виконавчій владі, мають багато спільного з тими, що намагається втілити Трамп. Однак між цими двома підходами є важлива різниця: команда Буша і Чейні діяла з чіткою стратегією, розробляючи політику та плани. Натомість Трамп діє імпульсивно, без глибокого аналізу або планування, вважаючи, що просто висловлюючи свої думки, він здатен змінити світ і впровадити реформи.

Спроби централізувати владу, ліквідувати судову гілку, обмежити парламентське представництво та зменшити вплив штатів, а також перетворити президента на монарха або імператора, мали місце в історії США. Проте з приходом Дональда Трампа ця проблема постала з новою силою. Вже сьогодні видно, що Трамп фактично взяв під контроль Конгрес і намагається протягнути свої рішення в максимально можливих обсягах. Водночас спостерігається тенденція, що все більше республіканців у Сенаті та Палаті представників стають на бік демократів, що свідчить про можливість політичного заколоту. Передусім, це стосується питання імпічменту. Поточні події є лише початковими етапами процесу, який, ймовірно, буде посилюватися в майбутньому.

Друге - суспільне незадоволення, яке зростає. Ви правильно звернули увагу на рейтинги, які стрімко падають - і ця тенденція збережеться. Чи вистачить настроїв у Конгресі та суспільстві, щоб усунути Трампа? Їх уже багато, але на сьогодні поки що недостатньо. Бо зараз ми вперше бачимо, як Трамп починає підминати під себе судову владу. По-перше, він ігнорує рішення суддів, хоч і бреше, що виконує їх. По-друге, відкрито вступає з ними в суперечки, ставить під сумнів легітимність їхніх рішень - і просто не виконує їх. Це надзвичайно небезпечний прецедент. Тому потрібна воля суспільства, воля Конгресу, політичний тиск, аби змусити президента дотримуватись закону й виконувати судові постанови. Я не виключаю, що розмови про участь Трампа у виборах у 2028 році пов'язані не з політичними амбіціями, а з бажанням остаточно захопити владу та посилити свої диктаторські повноваження.

- Щодо переговорів. США та Європа мають різні підходи щодо завершення війни. Дональд Трамп і Володимир Зеленський нібито добре поговорили у Ватикані, але позиція американського лідера, здається, незмінна: офіційно передати Крим Росії і зняти санкції. Росіяни заявляють, що готові до перемир'я "без попередніх умов", але паралельно висувають свої вимоги, які більше схожі на капітуляцію для України. Яким ви бачите подальший розвиток подій?

Заяви з Москви спрямовані на затягування конфлікту та вплив на Дональда Трампа. Вони прагнуть виграти час, щоб переконати його в своїй точці зору, і в цьому мають певні досягнення. Погляди Трампа змінюються в залежності від інформації, яку йому надають, і від осіб, з якими він спілкується. Кремль, маніпулюючи даними, намагається спонукати Трампа переглянути свої переконання, щоб вплинути на його політичні рішення.

Що стосується Європи, її позиція є абсолютно зрозумілою і наразі озвучується з Парижа, Лондона, а найближчим часом — і з Берліна. Європейська єдність у питанні підтримки територіальної цілісності України отримує підтримку від лідерів провідних європейських країн, включаючи прем'єр-міністерку Італії Джорджію Мелоні. Однак існують також окремі політики, такі як Орбан, Вучич та Фіцо, які намагаються налагодити співпрацю з Кремлем і підірвати цю єдність. Проте їхній вплив на загальну ситуацію залишається доволі обмеженим.

Позиція України в даному контексті ясно окреслена і є найбільш доцільною. Україна не підтримує точку зору Кремля і не згодна з методами Вашингтона. Таким чином, можна відзначити, що позиції всіх учасників конфлікту є досить чіткими і прозорими.

Щодо Сполучених Штатів, то для досягнення успіху країні необхідно дотримуватись підходу "мир через силу". Ця стратегія стане реальною лише за умови повної інтеграції з європейськими партнерами та підтримки союзників України. Якщо США спробують виступати в ролі посередника, як це було на Близькому Сході або під час переговорів з Іраном, це може призвести до невдачі. Росія не прагне до миру; для неї війна є не лише політичним інструментом, а й способом існування. Путін використовує час для зміцнення своїх військових позицій і підготовки до тривалої конфліктної ситуації, а не для укладення мирної угоди.

- Зразу ж після зустрічі з президентом України, Трамп виказує сумніви щодо Путіна, а потім знову йдуть звинувачення на адресу України, мовляв, "невдячні, без карт, скоро будуть знищені і мають домовлятися". Як ви вважаєте, яким чином буде далі діяти Дональд Трамп? В Європі та Україні є побоювання, що він вийде з мирного процесу. Чи можливо Трамп буде тиснути на Україну чи все ж на РФ, наприклад, погодившись з сенатора-республіканцем Кеннеді, який зазначив, що "поки Путін не зрозуміє, що ми можемо зробити з нього та Росії корм для риб, нічого не зміниться".

- Почнемо з тієї фрази, яку ви згадали. Для Путіна війна - спосіб життя. Він існує в умовах агресії, йому зручно функціонувати саме в стані війни. Саме тому його цілком влаштовує нинішня позиція Дональда Трампа: залишатися осторонь і дозволяти Росії продовжувати воювати. Дональда Трампа сьогодні мотивує одне - заробляння грошей способом мародерства. Це його стратегія в нинішній ситуації. Йому не цікаві навіть гроші за зброю, він хоче контроль над активами: Запорізькою АЕС, територіями, інфраструктурою. Він мислить масштабно, і все це - мародерство на фоні людського горя й трагедії. Саме це утримує його у процесі. Він не піде добровільно, його тримає не стратегія, а жадоба.

Розгляньмо його дії на Близькому Сході: він вже "запускає" бізнес-проекти в Газі, мріє про "рив'єру" в цьому регіоні, відкриває підприємства на небезпечних територіях, які раніше вважалися "сірою зоною". Планується залучення іноземців, зокрема корейців та в'єтнамців, для інвестицій. Цей вигаданий світ, який він сам створив, він досі сприймає як реальність. Ситуація з Іраном також не краща: Трамп, через свого спеціального представника Віткоффа, намагається використовувати ядерну угоду для власних цілей. Але на Близькому Сході його вже не бажають бачити. Ситуація досягла критичної точки, де, як зазначив прем'єр-міністр Ізраїлю Нетаньяху, "залишилося лише воювати". Так само відбувається і в інших сферах. Він не в змозі усвідомити всю складність обставин. Його ініціативи нагадують наївні заклики типу: "давайте просто припинимо стріляти", які ми чули ще в 2019 році. Але війна не зупиняється так просто. Для цього необхідні величезні зусилля в дипломатії, укладення угод і підготовка документів. Натомість вони постійно повертаються до питання Криму, проте жоден з них не наважився сформулювати реальний план щодо цього, оскільки це неможливо. Згідно з українською Конституцією та законодавством США, це кримінальний злочин. Ані Україна, ані Сполучені Штати не підуть на такі компроміси. Яке "визнання" може йтися? Це абсолютно нереалістично навіть з погляду американської політики.

Він не справляється з ситуацією, не розуміє її. Москва це прекрасно використовує. Трамп не чує ні європейців, ні Україну. У нього бажання мародерствувати, а не домовлятися. В результаті суцільне провалля. І з кожним днем довіра до нього стрімко падатиме. Побачите: настане момент, коли всі скажуть -- добре, ти багато говориш, але нічого не зробив. Ані угод, ані підписаних документів. Світ почне розуміти, що все це порожні слова. Долар слабшає, довіра до США падає, а він і далі "керує світом", виголошуючи маячню. Це шлях у нікуди. І наслідки такого керування будуть катастрофічними. Але прямо зараз Трампу вигідна ця ситуація. Якщо подивитися на його заяви й дії, то йому потрібна така дестабілізація. З одного боку Путін воює й анексує, а з іншого - Трамп розповідає про плани "забрати" Гренландію, Панаму, Канаду.

Як нам діяти в цій ситуації? Чекати ще близько чотирьох років, поки Трамп покине Білий дім? Ідея імпічменту обговорюється, але, здається, це поки що залишається на далекій перспективі — принаймні до наступних виборів у Конгрес, які відбудуться наступного року, навряд чи щось зміниться. Як ви вважаєте, чи є можливість для швидшої зміни обставин?

Розпочнемо з основного питання: які наші подальші дії? Позиція України поступово формується, і, на мою думку, вона абсолютно вірна. Її слід систематично реалізовувати спільно з нашими європейськими партнерами, особливо в контексті оборонно-промислової співпраці. Протягом останнього тижня відбулося п’ять зустрічей коаліції, присвячених виробництву військової продукції. Програми з виробництва техніки, озброєнь та боєприпасів активізуються. Європа активно працює, і нам необхідно максимально інтегруватися в цей процес. Наразі відбувається завершення переформатування влади: прихід Мерца в Німеччині та Карні в Канаді вже подають серйозні сигнали. Як зазначив Карні: "Ми пережили шок американської зради і тепер маємо будувати Канада назавжди". Канадці чітко дали зрозуміти, що не підтримують Трампа. Подібні настрої спостерігаються і в Європі, де посилюються антиамериканські настрої.

Основне, що слід зазначити, це те, що Європа та Канада чітко усвідомлюють: основна загроза виходить від московського лідера. Щодо Трампа, його варто сприймати як хулігана, від якого необхідно триматися на відстані — в економічному, політичному та дипломатичному планах. Грубо кажучи, нехай говорить все, що хоче, адже врешті-решт його чекає або імпічмент, або те, що американці самі його відсторонять. Хоча це й не зовсім у традиціях США, ризики залишаються високими. Поки що говорити про імпічмент передчасно. Як ви зазначили, це скоріше стратегічний маневр для Конгресу. Проте для нас зараз важливо не чекати на імпічмент, а активно співпрацювати з Європою, створюючи спільну оборонну систему та узгоджуючи позиції.

- Для цього знадобиться час, якого, певно, Путін нам не подарує...

Час завжди залишиться необхідним. Я не раз переконувався, що без дій ніколи не вистачить відведеного часу. Важливо просто рухатися вперед, крок за кроком, досягаючи спочатку невеликих, а потім і більш значущих результатів. Саме так формується успіх. І цей шлях нам вже добре знайомий: разом із Європою, Канадою, під керівництвом Великої Британії, Франції, Німеччини, ми створюємо незалежну систему безпеки. Це вже відбувається на наших очах. Чи повернеться Америка до нашої спільноти? Якщо не під час Трампа, то, можливо, за наступного президента. І це також буде позитивним моментом. Зрештою, США сьогодні для нас є ресурсною базою. Проте ми повинні припинити участь у беззмістовних переговорах з Вашингтоном, які лише створюють умови для мародерства. Варто звернути увагу: Трамп більше говорить про угоди та корисні копалини, ніж про мир і війну. Для нього найважливіше — це гроші та вигода. Його мета не полягає у створенні справедливого бізнесу чи партнерства з Україною.

- Путін і це чергове оголошене перемир'я з 8 по 11 травня. На вашу думку, що за цим стоїть? Він справді боїться українських дронів під час параду, аби не налякати Сі Цзіньпіна? Чи, можливо, знову намагається дати Дональду Трампу шанс подати Росію як головного "миротворця"?

- І те, й інше. А ще для нього це спосіб просто тягнути час. Йому потрібно затягнути ситуацію. Але слід розуміти, що московський фюрер не хоче жодного справжнього перемир'я. Він не прагне дострокового миру. Він просто дурить голову Дональду Трампу і намагається виграти час, щоб продовжувати війну. Ці заяви не більше ніж прикриття. Мовляв, забезпечення безпеки для параду чи для своїх сателітів лише привід. У ці ж дні він продовжує диверсійні операції на фронті, як це вже було, наприклад, на Великдень. І важливо, щоб Україна разом з Європою доносила це до Вашингтона: Путін діє підступно, і жодного наміру до довготривалого перемир'я у нього немає.