Стародавнє мереживо, численні години праці та безліч деталей: розповідь про весільну сукню Наталі Портман з "Зоряних воєн".

Акторка в цій історії зіграла Падме Амідалу, яка закохалася в джедая Енакіна Скайвокера і вийшла за нього заміж на таємному весіллі. Гарний і романтичний епізод став культовим, як і вбрання, яке носила акторка. Однак насправді у цієї сукні дуже цікава історія створення і вона справді єдина у своєму роді.

Створила сукню для Падме художниця з костюмів Тріша Біґгар. Тріша активно працювала з цією серією фільмів, оскільки від 1997 року очолювала відділ костюмів у Lucasfilm. Творець "Зоряних війн" Джордж Лукас описував Біггар як одну з найталановитіших, блискучих та креативних дизайнерок, з якими він коли-небудь працював.

Сукня, створена Трішею Біггар, насправді складалася з трьох елементів: основної сукні, елегантного мереживного пальта та витонченої вуалі. На перший погляд, вона здавалася простою, але це було оманливе враження. Для виготовлення сукні використали старовинне італійське покривало, яке Біггар знайшла в секонд-хенді в Австралії. Оскільки тканини не вистачало для завершення всього вбрання, Тріша вирішила звернутися до Сандри Фуллертон і її команди майстринь-вишивальниць. Вони створили близько 300 метрів французької тасьми, що дозволило завершити сукню, а потім вручну прикрасили її сотнями перлин.

У фільмі сукня мала дуже ніжний, зворушливий і романтичний вигляд, але робота над нею була такою копіткою, що команда встигла пришити лише один рукав до початку знімань. А от показали вбрання у весільній сцені лише кілька хвилин.

"В результаті вийшла сукня з простими, але елегантними лініями, що нагадували про минулі епохи," - зазначила Тріша, коментуючи свою роботу. - "Проте, вона також була досить оригінальною, і важко було визначити, з яких матеріалів вона створена."

Головний убір героїні був не менш чарівним, оскільки виготовлений з мальтійського мережива, яке, ймовірно, спочатку було зроблено як серветку для таці. Прикрашали цей виріб воскові квіти, бісер та багато дрібних перлів. Це був дуже делікатний виріб, і на його виготовлення пішли години копіткої роботи. Тканину дизайнерка знайшла у вінтажному магазині Глазго -- її рідному місті.