Сторожинець - зелене містечко, розташоване у передгір'ях Карпат.

Маленьке містечко на Буковині славиться своїм столітнім дендропарком і турбується про дітей та воїнів-захисників.

Згідно з "довоєнними" даними, у Сторожинці на кожного жителя припадало понад 40 квадратних метрів озеленення. Як зазначають місцеві чиновники та відзначає кореспондент Укрінформу, місто досі зберігає статус одного з найзеленіших населених пунктів Буковини.

Замість одного зрізаного дерева - кілька молодих саджанців.

Друге за розміром і населенням місто Чернівецької області знаходиться приблизно у 25 кілометрах від обласного центру. Щогодини сюди курсують маршрутні автобуси. Лише 30 хвилин "тряски" по вибоїстих дорогах — і ви потрапляєте в один із найзеленіших куточків цього регіону.

В самому серці міста розташований ретельно доглянутий Меморіал пам’яті загиблих захисників. Цю пам’ятку урочисто відкрили цього року, приурочивши до третьої річниці повномасштабного вторгнення Росії. Навколо Меморіалу можна побачити українські прапорці, свічки та горщики з квітами. По сусідству розкинувся дві клумби, наповнені розкішними трояндами. А через дорогу видніється великий напис “Я люблю Сторожинець”.

Трохи далі розташована Центральна площа — мабуть, єдине місце в Сторожинці, що не має жодних будівель. Зліва від неї знаходиться парк, названий на честь Юрія Федьковича. Постамент пам'ятника письменнику вже давно потребує ремонту і фарбування. Варто зазначити, що поряд із величезними, затіненими каштанами та липами в парку висаджено чимало молодих дерев, які належать до різних видів.

На думку секретаря Сторожинецької міської ради Дмитра Бойчука, хоча в останні роки значна частина витрат місцевого бюджету йде на підтримку військових, питання озеленення міста також залишається в полі зору.

Щосезону, як восени, так і навесні, ми організовуємо заплановану висадку нових дерев, а також доглядаємо за старими, які потребують обрізки або видалення через аварійний стан. Проте жодного разу не було так, щоб на місці зрубаного дерева не з'явилося кілька молодих саджанців. Цікаво, що багато вимушених переселенців, які прибули до нас із прифронтових регіонів, відзначали, що їм спочатку важко звикнути до нашого повітря, адже воно значно чистіше, ніж у їхніх рідних місцях, - розповідає Дмитро Бойчук.

На краю парку звертаю увагу на ряд храмів, що розташувалися на одній вулиці. Тут можна побачити сучасний "Дім молитви" протестантської конфесії, поряд з історичним костелом та православною церквою з величними куполами. Зупиняюся, щоб зафіксувати на фото Свято-Георгіївську церкву, громада якої цьогоріч змінила підпорядкування з УПЦ на ПЦУ.

ГОЛОВНА АТРАКЦІЯ - ДЕНДРОЛОГІЧНИЙ ПАРК

Щоб повністю насолодитися зеленою красою Сторожинця, я вирушаю до місцевого дендропарку. Це природний об'єкт загальнодержавного значення, що займає площу близько 17 гектарів. Парк був заснований у 1912 році, коли цей регіон ще входив до складу Австро-Угорської імперії. На його території розташований старовинний маєток родини Оренштайнів, що належала до єврейської громади. Нині територія дендропарку підпорядкована місцевому лісовому коледжу, а вхід сюди відкритий для всіх бажаючих відвідувачів.

Знайти парк зовсім не складно: потрібно лише пройти трохи більше кілометра від центральної частини міста в напрямку виїзду на Берегомет. По обидва боки від асфальтованої доріжки ростуть акуратно підстрижені низькі дерева та кущі. Між зеленими насадженнями можна помітити стару пожовклу табличку з написом: "Сторожинецький лісовий фаховий коледж. Дендропарк Сторожинецький".

Трохи осторонь від стежки я помічаю цікаві мініатюрні споруди — схожі на кам'яну стіну з вежами та воротами. За ними розкинулося невелике озерце, в центрі якого стоїть затишна альтанка, до якої веде дерев'яний місток. Біля містка працює майстер, який замінює пошкоджені дошки. Він застерігає, щоб ніхто не ступав на місток, проте обіцяє, що зовсім скоро конструкція стане безпечною для гостей.

Я займаюся фотографуванням навколишньої природи і піднімаюся вгору стежкою до старовинного маєтку місцевих аристократів. Ця двоповерхова кам'яна споруда має спостережну вежу на даху, де видно напис "1912" — рік завершення її будівництва. Сьогодні тут розташований один з корпусів Сторожинецького лісового коледжу. Я вирішив зайти всередину, щоб дізнатися більше про цю будівлю та навколишній парк, і вахтерка на рецепції повідомила, що заняття у студентів щойно закінчилися. Вона запросила одну з викладачок, щоб розповісти мені про це місце.

До мене звернулася викладачка з лісового коледжу, біолог Тетяна Крилюк. Вона розповіла, що за попередньою домовленістю та на прохання бажаючих проводить групові екскурсії по території дендропарку. Для мене вона організувала індивідуальну екскурсію, під час якої познайомила з історією заснування цього парку, його старовинною архітектурою та життям міста протягом всього двадцятого століття.

- Колись на цьому місці було урочище Лісковець, тут був дикий ліс. І ці землі належали родині Флондерів - одній із найвпливовіших у Сторожинці. Пізніше хтось із нащадків продав цю місцину єврейській сім'ї Оренштайн. Вони проживали тоді в Німеччині. Власником землі став Міхель Оренштайн. І настільки йому тут сподобалося, що спочатку він вирішив побудувати мисливський будиночок, а пізніше й маєток. З кінця 19 - початку 20 століття тут закладається парк і починається будівництво. Більш могутні дерева він залишив, а чимало молодих привіз із Австрії та Німеччини, - розповідає науковиця.

Вона проводить мене до унікального дерева - не лише для Буковини, а й для всієї Європи. Це бук лісовий форми "Розсіченолистий". За словами дослідниці, унікальність цього дерева у тому, що воно не дає плодів і "не піддається" на жоден із відомих науці способів розмноження. І всього у Європі є інформація про три екземпляри цього різновиду лісового бука.

- У нашому закладі побували науковці з Києва, Одеси та Чернівців. Вони використовували різні методи для розмноження, але, на жаль, не змогли досягти бажаного результату, - зазначила Тетяна Крилюк.

Навпроти цього дерева розташоване інше - лісовий бук сорту "Пурпурова", який вирізняється своїм характерним забарвленням листя. Він добре плодоносить, що сприяє його розмноженню. Неподалік можна побачити найвеличніше та найстаріше дерево дендропарку - звичайний дуб. Трохи далі росте цукровий клен, амурський бархат, сосна Веймутова, канадська псевдотсуга, ґінкго дволопатеве, тюльпанове дерево та різноманітні види магнолій і багато інших рослин.

Пан у зеленому головному уборі та стрижена дама.

Викладачка поділилася захоплюючими подробицями про архітектуру старовинного панського маєтку. Зокрема, вона згадала, що під час Другої світової війни ця будівля слугувала спочатку головним штабом німецьких військ, а згодом – і радянських.

За словами дослідниці, маєток був зведений у стилі австрійських гостроверхих будівель. Будівництвом займався Міхель Оренштайн, а після його загибелі під час Першої світової війни сюди переїхав його брат Йозеф разом із дружиною. Саме вони продовжили оформлення цього маєтку.

- Свого часу я спілкувалася з місцевими жителями, які могли пам'ятати власників маєтку. То вони розповідали, що ця пара, Йозеф Оренштайн із дружиною, була дуже колоритною. Пан був низькорослий, із черевцем, завжди носив зеленого капелюха. А пані його була високого зросту, майже на голову вища за чоловіка, що уже для місцевих було дивиною. Але найбільше дивувало буковинських ґаздинь те, що пані мала підстрижене волосся, носила коротку зачіску. Тоді в цих краях це було незвичним явищем, - пояснює дослідниця.

За її словами, на території нинішнього дендропарку були панські конюшні, млин, панські гуральні. У маєтку був власний оркестр, який грав під час званих вечорів. А коли пан піднімався на вежу будинку, то міг бачити усі свої землі. Крім того, із самого даху будинку донизу спускався маятник Фуко. Такого не було майже ніде на Буковині. Тобто власник маєтку був людиною прогресивних поглядів.

Мешканці краю відзначали свою прихильність до родини Оренштайнів, оскільки панство завжди дбало про їхні інтереси. Але після першого встановлення радянської влади на Буковині Йозеф Оренштайн разом із дружиною залишили свій маєток і перебралися до Бухареста. Власність з дендропарком була націоналізована, і почалася вирубка дерев.

- У 1941 році сюди прийшли німці й улаштували в будинку армійський штаб. Але варто віддати їм належне, усе залишили так, як і було до них. Натомість вже у 1944 році, коли вдруге до нас прийшла радянська влада, тут знову влаштували військовий штаб. От після тих уже майже нічого цінного не залишилося всередині. А від розкішної кришталевої люстри часів Австро-Угорської імперії - лише каркас на стелі, - каже Тетяна Крилюк.

Також вона розповіла, що у 1996 році у Сторожинець приїжджав племінник Йозефа Оренштайна, який володіє правами на маєток. Та він сказав, що радіє чути тут дитячий сміх, бачити, що будівля і територія працюють на майбутнє, тож не став заявляти своїх прав.

Після завершення Другої світової війни на місці колишнього маєтку братів Оренштайнів було засновано навчальний заклад, який функціонує і сьогодні. На жаль, реконструкція, проведена вже в часи незалежності України, значно змінила зовнішній вигляд будівлі. Зокрема, було демонтовано оригінальний балкон на другому поверсі, а також замінено автентичний дах, що підкреслював австрійський стиль архітектури.

ДОПОМОГА ВІЙСЬКОВИМ І ТУРБОТА ПРО ДІТЕЙ

Окрім зелених територій, які активно підтримує та розвиває місцева громада, в Сторожинці збереглося чимало архітектурних пам'яток епохи Австро-Угорської імперії. Серед них — місцева ратуша, навколо якої розташоване безліч старовинних будівель, а неподалік знаходиться згадуваний раніше кам'яний костел у неоготичному стилі. Найстаріша школа Сторожинця налічує вже понад 150 років.

Декілька будівель місцевої лікарні були зведені ще за часів австрійського правління. Як зазначив директор установи Олександр Войцеховський, в наші дні збереглося чотири оригінальних корпуси: хірургічне відділення, адміністративний блок, інфекційний відділ та морг.

- У часи Радянського Союзу було завершено будівництво терапевтичного корпусу, пологового відділення та поліклініки. Натомість, в останні роки наш заклад отримав нове відділення екстреної медичної допомоги та лабораторію, - ділиться директор лікарні.

На сьогоднішній день заклад надає медичні послуги мешканцям Сторожинецької та семи навколишніх громад і має можливість розмістити до 300 пацієнтів. Нещодавно тут відкрили відділення реабілітації, яке пропонує як стаціонарні, так і амбулаторні послуги. Серед пацієнтів є багато військовослужбовців, які проходять лікування після отриманих поранень. Для них працюють реабілітологи, психологи, фізіотерапевти, ерготерапевти та масажисти. Окрім того, у закладі є спеціаліст, який допомагає ветеранам у вирішенні їхніх нагальних потреб.

Як зазначив секретар Сторожинецької міської ради Дмитро Бойчук, у громаді активно працюють над поліпшенням умов для дітей та молоді. Наприклад, у Сторожинецькому ліцеї відкрито басейн, де учні мають можливість безкоштовно займатися водними видами спорту.

- Басейн ми реконструювали - замінили повністю всю систему, зробили капітальний ремонт, закупили необхідний інвентар, і з грудня 2023 року він запрацював. У першу чергу - для учнів нашого закладу як гурткова робота. У пріоритеті - діти з особливими освітніми потребами. А в позаурочний час тут діють секції спортивної школи, - каже заступниця директора ліцею Надія Слободська.

За словами тренера Петра Волощука, попит на такі заняття у громаді великий. Охочих займатися плаванням є більше, ніж може одночасно вмістити басейн. Бували періоди, коли за тиждень тут займалося до 500 діток - учнів ліцею та спортшколи.

- Тих, хто займається в нас у позаурочний час, ми навчаємо вже більш професійному плаванню. Ми беремо участь у змаганнях різного рівня, здобуваємо призові місця, маємо вже перші здобутки. Бачу, що потенціал у дітей є, і головне, що є бажання займатися, - додає тренер.

Він вірить, що після кількох років наполегливих тренувань його учні зможуть досягати успіхів на міжнародній арені.

Коли я йшов до автобусної зупинки в Сторожинці, моя увага привернула святкова карета, що стояла біля мерії. Цю карету місцеві ковалі подарували місту понад десятиліття тому, сподіваючись, що вона допоможе залучити туристів. Але тепер вона простоює без використання, а поруч із нею тихо "прилаштувався" електросамокат.

Віталій Олійник з Чернівців.