Спосіб налагодити спілкування: як батькам знайти спільну мову з підлітками, коли їхні думки розходяться.

Проблеми у взаєминах підлітків з батьками часто виникають через відмінності в життєвому досвіді. Ці труднощі посилюються різними світоглядами, недостатньою емоційною близькістю та браком взаєморозуміння. Як покращити спілкування та вирішити конфлікти в комунікації, а також запобігти їх виникненню? На ці питання відповідає психолог у матеріалі РБК-Україна.

Зміст:

"Ми - покоління, в якого нічого не було, виростили покоління, в якого все є. Крім базової безпеки", - каже про нинішніх батьків та їхніх підлітків психологиня благодійного фонду "Голоси дітей" Оксана Писарєва.

На це накладаються типові проблеми дорослішання, які нікуди не зникають навіть у війну. Але як порозумітися з підлітками, коли погляди на життя з батьками починають різнитися? Про це Оксана Писарєва розповіла РБК-Україна. Далі - пряма мова співрозмовниці.

Підлітковість - це постійний внутрішній і зовнішній конфлікт із собою та світом. Перелом у житті. Першими в нього втягуються найважливіші для дитини люди - батьки. Цей конфлікт природний. І повинен відбутися. Бо інакше може супроводжувати людину протягом життя, і переноситися в інші стосунки.

Коли дитина заходить у підлітковий вік, починає розуміти, що її батьки -- не "боги", а люди, з сильними і слабкими сторонами. Починає порівнювати свою родину з іншими. І - починається конфлікт. Наприклад, не подобаються правила чи погляди батьків, але відгукуються порядки в домі друзів. Бо їх менше контролюють, або приділяють більше уваги.

Через таке тестування реальності у підлітка формується власний погляд на світ, і він може відрізнятися від погляду батьків. Дитина вчиться розуміти, що їй подобається, хто вона і чого хоче.

У цей час підліток починає втрачає віру у казкові персонажі, такі як Санта або Миколай, і усвідомлює їх справжню природу. Це стає своєрідною втратою, адже світ перестає здаватися таким чарівним, як раніше.

Психологиня благодійного фонду "Голоси дітей" Оксана Писарєва (фото надане БФ "Голоси Дітей)

До того ж, нові покоління завжди мають прогресивніші погляди. Про це Шекспір писав, а до нього - Арістотель і Сократ. І це теж частина процесу сепарації, коли підлітки кажуть: "Все в нашій хаті неправильно. Диван стоїть не там, їмо ми неправильно і говоримо не так".

Нове покоління знецінює попереднє і будує щось своє, часто сплітаючи традиції дідів-прадідів, але тільки не батьків.

Батьки іноді не усвідомлюють, що погляди та потреби їхньої дитини зазнали змін. Коли малюкові три роки, і він починає протестувати, батьки встановлюють межі, кажучи "ні", що зазвичай заспокоює дитину. Проте в підлітковому віці такий підхід може не спрацювати. Наприклад, батьки можуть продовжувати сприймати прояви самостійності як примхи, або ж карати підлітка за спроби бути незалежним.

І коли в цей період батьки починають казати, що "ти лінива, бо не прибираєш в кімнаті", "тупа, бо погано вчишся", "безсовісна, бо не допомагаєш", то ніби пропонують дитині ці ролі. Й іноді підлітки через протест починають ці ролі програвати.

Якщо 15 років тому молодь прагнула швидше стати дорослими і досягти певних цілей, то сьогодні ситуація змінилася. Ми все частіше спостерігаємо, як підлітки бояться дорослішання. Відносно нашого спокійного дитинства, на них зараз впливає величезний інформаційний потік, що нав'язує образи успіху та поради щодо їх досягнення.

І дітям складно. Вони бачать, яке складне доросле життя. Бачать батьків, які працюють по 12 годин, без вихідних, майже не ходять у відпустки, хворіють півтора дня і при цьому працюють дома онлайн паралельно.

Вони задають батькам непрості питання: ви здобули освіту, отримали дипломи, чому ж не працюєте за спеціальністю? Чому я повинен слідувати порадам вчительки, яка отримує у п'ять разів менше, ніж моя сестра-офіціантка? А як же блогери, які проводять стріми та заробляють величезні суми?

Конфлікти, що виникають через світоглядні чи релігійні розбіжності, є сутичками між свободою та ідентичністю. Часто такі суперечки значно віддаляють дітей від їхніх батьків.

Підлітки часто опиняються у ситуації, коли їм потрібно обрати між вірою, яка їм не підходить, і відчуженням від родини та соціуму. Вони можуть також зіткнутися з дилемою: залишитися в родині, але відмовитися від власних переконань. Цей вибір є надзвичайно важким для емоційно чутливих молодих людей, і в процесі його вирішення вони можуть потрапити в обстановку, що несе в собі ризики та небезпеки.

Якщо виникає ідейний конфлікт, єдине, що можна порадити - дати право один одному вірити в те, у що кожен вірить. Але при цьому домовитися, що, попри все, ми - родина, і є речі, які нас зв'язують.

Основою довіри в родині є прийняття того факту, що кожен, як діти, так і батьки, має право на власну думку. Це право визнається і підтримується в сім'ї. Завдяки цьому родина залишається єдиною, не відкидає думки один одного та не намагається змінити погляди інших.

Нове покоління знецінює попереднє і будує щось своє, часто сплітаючи традиції дідів-прадідів, але тільки не батьків (фото надане БФ "Голоси Дітей)

Сором є звичайним почуттям для підлітків. Наприклад, він може виникнути, коли однокласники святкують Різдво 25 грудня, а в його сім'ї це відзначають 7 січня. Або ж, коли батько продовжує слухати "Шансон" у машині.

Коли батьки мають проросійські погляди, а їхня дитина підтримує проукраїнські ідеї, їй доводиться стикатися з серйозними викликами. Батьки ставлять її перед непростим вибором: залишитися частиною родини чи відстоювати свої власні переконання. В результаті підліток опиняється на самоті зі своїми думками та почуттями.

Але коли в родині буде легалізоване право мати власну думку, підлітку залишиться прийняти, що це вибір тата, і дитина за нього не відповідає. Сама дитина слухає, що хоче, українських та іноземних виконавців, однак батька поважає і любить, бо родина -- її опора, і ніхто цю опору не зсуне.

Серед підлітків зараз є тенденція, що вони відмовляються ідентифікувати себе з якимось з гендерів. Це частково теж від страху дорослішання.

Такою поведінкою діти ставлять батьків у складну ситуацію, і їм необхідно знайти відповідь на цей виклик. Це призводить до виникнення конфлікту. Батьки часто відчувають страх, адже стикаються з чимось новим і незнайомим. Проте це є невід’ємною складовою процесу дорослішання сучасного покоління, яке проявляється саме таким чином.

Батькам варто усвідомити, що конфлікти і відстоювання власних поглядів є нормальними. Мати може висловити свою думку, наприклад: "Це мені не зовсім до вподоби і викликає тривогу, але моя любов до тебе залишається незмінною". Важливо відверто пояснити дитині, що вам важко прийняти її точку зору, проте ви чуєте її і поважаєте її право на відмінність.

Зазвичай молодь продовжує споживати російські культурні продукти, оскільки не завжди усвідомлює причинно-наслідкові зв’язки. Дорослі, у свою чергу, мають можливість оцінити ситуацію більш об'єктивно та аналізувати її. Діти можуть не усвідомлювати, чому це вважається неприйнятним. Часто ця проблема виникає через недостатню комунікацію з батьками.

Багато батьків вважають, що їхні підлітки вже досягли віку, коли можуть усвідомлювати складні речі. Проте справжнє аналітичне мислення розвивається лише після 18 років.

Якщо в родині втрачена довіра, підліток може дивитися російське на зло батькам. І чим більше ми тиснемо, тим більше він робитиме на зло, щоб утвердити власну автономність. Особливо коли у родині відбувається зміна векторів: батьки раптово забороняють дивитися і слухати російське, нічого не пояснюючи. А все заборонене - дуже цікаве, особливо в підлітковості.

Основою довіри в родині є те, що і діти, і батьки мають право на різні погляди. У сім'ї це право визнане й підтримується (фото: Getty Images).

Подивилася дитина російський серіал? Спитайте її, чому. Герої подобаються, не можеш знайти щось інше? Ставте собі запитання: що можу дати замість цього?

Дитині необхідний герой, який би був їй близьким, адже вона виходить з певного культурного середовища. Незалежно від наших уподобань, ми вже маємо змішане походження, в якому російська культура відіграє значну роль. Внести зміни в це не так просто і швидко. Більш того, у нас практично відсутні україномовні підліткові серіали з українською музикою.

Для малечі існує значно більше контенту, і вони активно його споживають. Натомість для підлітків ситуація абсолютно інша. Навіть у світі книг. Якщо ви завітаєте до книжкового магазину в пошуках підліткової літератури, не рахуючи манги, це може стати справжнім викликом.

Якщо дитина починає протестувати, проговоріть це. Спитайте, що не влаштовує, запропонуйте розібратися, і дайте зрозуміти, що любите. Підлітки продовжують боротися за любов батьків навіть тоді, коли активно перевіряють і атакують їхні особисті кордони.

Коли виникає конфлікт із дитиною, запитайте себе: який результат я прагну отримати? Якщо це взаємна повага, то й мої кордони повинні бути чіткими. Я не допускатиму, щоб зі мною говорили на підвищених тонах, але водночас і сама повинна ставитися до дитини з повагою.

Доки підліток розуміє, що може гримнути дверима, сказати, що десь краще, але довіра до родини і відчуття приналежності до неї залишається, конфлікт є здоровим. Але коли з дитиною трапляється халепа, і вона не може прийти з цим до батьків, це означає, що довіра зникла.

З роботи з реальними підлітками та батьками бачу підвищену тривожність, самоушкодження, порушення харчування, сну, складності комунікації, шкільний булінг. У критичних випадках - анорексію, булімію, суїцидальні думки.

Зазвичай це діти з забезпечених сімей, де батьки стараються забезпечити їм все найкраще. Проте, через зайнятість на роботі, батьки не завжди можуть приділити достатньо часу своїм дітям, не помічають їхніх потреб і змін у їхньому житті. Внаслідок цього основна довіра між ними може суттєво похитнутися.

Часто, під час консультацій, батьки звертаються з проблемою, що їхня донька чи син завдають собі ушкодження. Такі дії дітей є способом вивільнення накопиченої агресії та тривоги, а також формою самокарності, оскільки вони вважають, що з ними щось не в порядку.

Підлітки продовжують боротися за любов батьків навіть тоді, коли активно перевіряють і атакують їхні особисті кордони (фото: Getty Images)

Суїцидальні думки можуть бути наслідком втрати довіри. Коли дитина відчуває, що не має можливості отримати підтримку від родини, не може поділитися своїми переживаннями, і почувається непотрібною або поганою, вона може думати, що найкращим рішенням буде зникнути.

Є речі, які підлітки переростають. Більшість вікових криз минають. Але з якими стосунками зі дітьми батьки вийдуть? Що хочемо на виході? Поваги і довіри? Чи щоб діти нас боялися, ненавиділи, тримали образу все життя?

На основі моїх спостережень, проведення часу з родиною є надзвичайно важливим. Протягом чотирьох років я жодного разу не чув, щоб підлітки скаржилися на те, що їхні батьки приділяють їм занадто багато уваги.

Комунікація зазвичай зводиться до вимог, претензій і контролю: отримав низьку оцінку або не прибрав у своїй кімнаті. Однак батьки рідко звертають увагу на те, як почувається їхня дитина, чим вона займається та які переживання її турбують.

Я як мама хлопця не завжди у захваті від трилерів, бойовиків та Марвела, але ходжу з сином на ці фільми, бо це час разом. Не змушую його читати книжки, які читаю сама, але ми ходимо разом в книжковий, вибираємо щось сину, і його власна книжкова поличка зростає.

Основне - не тиснути. Наприклад, ми часто відвідуємо кіно на твоїх фільмах, але чому б не спробувати піти на екскурсію, яка могла б бути цікавою для тебе? Після заходу дитина має право висловити свою думку про те, що екскурсія була не найкращою, і не слід дорікати їй за невдячність, адже мама лише прагнула дати їй найкраще.

Мала кейс, коли підлітка після сеансу чекала мама, а потім вони разом йшли до кав'ярні, пили каву та їли круасани. Якось я спитала, чи подобається хлопцю наші зустрічі. Він відповів, що так, але найбільше подобається те, що після цього ми проводимо час з мамою удвох і розмовляємо.