Технологічна боротьба на виснаження: шляхи до перемоги в цій війні.

Війна між Україною та Росією нерідко вважається етапом технологічної революції та періодом, коли змінюється сама концепція ведення бойових дій. Військові експерти з різних країн уважно аналізують всі технічні нововведення, що використовуються на українських фронтах.

Для українців, від військових на фронті, які полюють на російські безпілотники різних моделей, до мешканців Києва, Луцька та Чернівців, які стикаються з інтенсивними атаками сотень ударних дронів і ракет протягом ночі, ці технологічні зміни вимагають адаптації їхніх щоденних стратегій виживання.

У такій ситуації швидких смертоносних змін дуже важливо зберігати здатність робити узагальнення не лише на рівні побутового виживання, але й вдаватись до helicopter view, намагатись осягнути поточну ситуацію повністю і зрозуміти, куди вона рухається на стратегічному рівні.

Валерій Залужний, колишній головнокомандувач Збройних сил України і теперішній посол у Лондоні, є одним із найкращих експертів у світі, що досконало розуміє зміни, які приносить нова війна. Він має унікальну здатність оцінити, куди спрямовує людство ця технологічна війна на виснаження.

"Українська правда" презентує своїм читачам фрагмент передмови, написаної Залужним восени 2024 року до книги журналіста УП Романа Романюка "Чим воюватимуть у Третій світовій".

Незважаючи на те, що цей текст був написаний давно, він вражає жахливою точністю своїх передбачень та повною відповідністю новим важким реаліям, які спостерігаються як на фронті, так і в тилу.

...З 1917 року і до початку 1970-х років технічні засоби оборони і наступу перебували в паритеті. Цей паритет означає, що успішні наступальні дії забезпечуються вже за рахунок зосередження зусиль або ефективної організації застосування. Ефективність наступу у війнах цього періоду визначається виключно шляхом пошуку більш якісних тактичних і оперативних підходів (наприклад, доктрини "Blitzkrieg" в період Другої світової війни) або фізичного зосередження дуже великої кількості ударних сил і засобів на дуже вузькій ділянці фронту.

Ситуація знову зазнає змін у 1970-х роках, коли на сцену виходять високоточні озброєння та керовані боєприпаси. Інноваційні засоби протиповітряної оборони, тактичні протитанкові ракети, а також крилаті ракети класу "повітря-повітря", "земля-повітря" та "земля-земля" кардинально змінюють концепцію ведення війни. Завдяки розширеним можливостям радіоелектронної розвідки, літаки отримали здатність не підпускати ворога ближче ніж на 100 км, а перевага в повітрі почала залежати від потужності радарних систем та аеродинамічного дизайну літаків. Яскравим прикладом є операція "Буря в пустелі", що відбулася в Перській затоці у 1991 році.

Ефективність використання високоточної зброї набула стратегічного значення, безумовно, завдяки революційним змінам у галузі супутникових технологій. Основними факторами стали розвиток дистанційного зондування Землі, глобальна навігаційна супутникова система GPS та вдосконалення супутникового зв'язку. Інтеграція супутникових комунікацій у військові структури стала основою для створення систем ситуаційної обізнаності та доктрини C4ISR. Цей технологічний прорив змінив традиційні підходи до ведення військових дій, що характерні для XX століття. Виникає новий принцип, згідно з яким завдяки малим витратам можна завдавати значної шкоди противнику як у обороні, так і в наступі. Водночас технології високоточної зброї не вплинули на перевагу жодного з типів бою, оскільки вони можуть бути використані з однаковою ефективністю як в оборонних, так і в наступальних операціях.

Високоточна зброя продемонструвала новий аспект залежності. Ефективність війни безпосередньо корелює з науково-технічним потенціалом, який відіграє ключову роль. Однак, подібно до подій Другої світової війни, успіх також визначається якістю підготовки військових підрозділів та майстерністю оперативного управління їх діями.

Війна між Росією та Україною, що розпочалася у 2022 році, стала частиною особливого історичного технологічного етапу, в якому активно використовувалася високоточна зброя. Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що Україна продемонструвала вищу ефективність, що зумовлено, насамперед, кращою організацією, тактичними рішеннями та технологічною підтримкою з боку партнерських країн.

ПТРК типу "FGM-148 Javelin", "NLAW" та "Стугна-П" стали засобами знищення бронетанкової техніки. ПЗРК типу "FIM-92 Stinger" та "Ігла" заборонили проникнення авіації противника в наш повітряний простір. Протикорабельні ракети Р-360 "Нептун" забезпечили знищення флагману Чорноморського флоту РФ, а РСЗВ "M142 HIMARS" надала можливість спустошити логістику противника та сприяла проведенню успішних операцій в період з квітня по листопад 2022 року, незважаючи на переважання сил противника.

Наприкінці 2022 року цей історико-технологічний цикл підійшов до свого завершення, а з 2023 року ситуація перейшла в стадію, що нагадує патову ситуацію епохи Першої світової війни. На цей раз конфлікт опинився в безвиході завдяки щонайменше двом технологічним чинникам:

1) стрімкий прогрес у сфері радіоелектронної боротьби, що ускладнив ефективне використання більшості керованих боєприпасів.

2) Насичення поля бою розвідувальними та ударними дронами тактичного рівня, що привело до неможливості переміщення по полю бою і, як наслідок, неможливості виконання оперативних і вже тактичних завдань.

Виходячи з еволюції технологій на фронті та сучасних напрямків у виробництві оборонних інновацій, можна спробувати передбачити, як буде розвиватися технологічний аспект війни в майбутньому.

Відповідно до раніше сформульованих висновків, найближчими двома роками ми можемо сподіватися на безумовне відновлення балансу в оборонних та наступальних силах, що відкриє можливості для здійснення успішних наступальних операцій на фронті.

Цілком ймовірно, що це здійсниться завдяки певним тенденціям, які виявили наші експерти:

Безумовно, коли технологічний баланс у наступальних і оборонних діях буде відновлений, можна очікувати, спираючись на приклади минулих історико-технологічних циклів, відновлення здатності сторін здійснювати ефективні наступальні операції на оперативному та стратегічному рівнях шляхом концентрації сил і ресурсів. Однак, на мою думку, такий сценарій виглядає сьогодні проблематичним і маловірогідним з ряду причин:

Як Україна, так і Росія, швидше за все, зустрінуться з посиленням економічних проблем, які можуть заважати їм нарощувати та зосереджувати свої можливості для традиційних наступальних операцій на оперативному і стратегічному рівнях.

Паралельно з цим, технології штучного інтелекту та машинного навчання активно розвиваються. Цей прогрес призведе до значного підвищення точності ураження цілей і зможе забезпечити більші втрати з меншими витратами. Високоточні засоби ураження вперше в історії стають не лише доступними й масовими, але й економічнішими за традиційні боєприпаси, і, ймовірно, демонструють високий рівень стійкості до радіоелектронних протидій.

Можливо, вперше в історії людство стане свідком того, що людина буде частково або цілком відсторонена не лише від управлінських функцій, але й від процесу ухвалення рішень стосовно ураження. Бідолашний Сунь-Цзи не доживе до цього моменту. Адже основи, які він заклав, діятимуть лише за умови, що війни все ще очолюють люди.

Іншими словами, революція воєнних технологій на основі безпілотних систем та штучного інтелекту надасть насамперед безпрецедентні інструменти знищення військово-економічного потенціалу противника шляхом знищення стратегічної військової та цивільної інфраструктури по всій території країни. Масовані атаки автономних роїв дешевих високоточних дронів на вже зовсім інших каналах навігації знищуватимуть не тільки особовий склад і озброєння та військову техніку на передньому краї, а й об'єкти критичної економічної та соціальної інфраструктури противника.

Отже, можна стверджувати, що прогрес у технологіях, а також демографічні та економічні умови в найближчі роки, ймовірно, сприятимуть веденню війни на виснаження. Позиції сторін на лінії фронту все більше виконуватимуть роль у підтримці загальної концепції війни на виснаження та у збереженні внутрішньої напруженості в країні.

Натомість збільшаться шанси на масштабне та ефективне знищення економічних ресурсів і систем життєзабезпечення противника. Синергія цих факторів із можливістю Росії проводити дієві інформаційні кампанії підштовхує до думки, що конфлікт може перейти на стадію дистанційного знищення потенціалу країни до опору.

Це призведе до збільшення частоти атак на критично важливу інфраструктуру, енергетичні системи, транспортні вузли та інші важливі аспекти державного управління і життєзабезпечення. Продовження інформаційних кампаній на фоні необґрунтованих очікувань. Таким чином, стратегія ведення війни буде зосереджена не стільки на захопленні територій, скільки на виснаженні ресурсів і можливостей супротивника, створенні хаосу, що врешті-решт призведе до знищення здатності нації чинити опір.

Отже, незалежно від наших бажань, у 2023 році світ став св witnessом нового етапу розвитку військових технологій, який розпочався з російсько-українського конфлікту. Ця війна кардинально змінила підходи до використання традиційних технологічних рішень, які були актуальними раніше.

Цілком ймовірно, що розпочата воєнно-технологічна революція створює сприятливі умови для ведення війни на виснаження. На мою думку, цей висновок дозволяє чітко усвідомити основну та, напевно, єдину стратегію досягнення Перемоги для нашої держави в майбутньому. Ця стратегія передбачає не лише активну роботу на лінії фронту, але й розвиток системи "життєстійкості" країни, а також формування асиметричних можливостей, що базуються на сучасних технологічних рішеннях.

Звісно, усе це буде можливим лише при абсолютному контролі ситуації на полі бою та протидії інформаційним загрозам. Не просто стійкість, а рішуча і своєчасна відповідь - це запорука нашої Перемоги.

Нас чекає попереду абсолютно нова війна. Війна за новими правилами. Але ми показали, на що здатні. Навіть у новій війні. Попереду формування принципово нової доктрини ведення сучасної війни. Ця доктрина сьогодні формується саме на полях російсько-української війни.

Цілком підтримую думку доктора Шона Макфейта: «Половина успіху полягає в усвідомленні того, як він виглядає... Інтелект має більшу вагу, ніж фізична сила».