Чому б не знайти спільну мову? Волинська трагедія, що перетворилася на перешкоду для України на її європейському шляху.

Україна покладає значні надії на польське головування в Європейському Союзі. Але чи зможуть вони виправдатися? Чи дійсно Польща має намір перешкоджати вступу України до ЄС через історичні суперечки, як неодноразово зазначали деякі польські чиновники? Що ж заважає нам знайти спільну мову з Польщею у цій важливій справі? Gazeta.ua готова надати вам відповіді.

"Без визнання жертв Волині, Україні не вдасться стати частиною Європейського Союзу". Ці висловлювання міністра оборони Польщі Владислава Косіняка-Камиша, озвучені на Польському радіо, спричинили новий сплеск резонансних політичних коментарів у Польщі, що стосуються історичних відносин між Польщею та Україною. В Україні ж це викликало чергові запитання та здивування.

У той же час польський прем'єр Дональд Туск висловив свою підтримку міністру.

Він висловив думку: "Україна, так чи інакше, зобов'язана буде відповідати польським сподіванням. Без підтримки Польщі вона не зможе стати членом Європейського Союзу".

У політичних колах почали обговорювати можливість того, що Польща використає своє головування у Раді ЄС, яке розпочнеться 1 січня 2025 року, для тиску на Україну щодо Волині. Проте Київ залишається вірним своїм зобов'язанням! Які ж причини викликають занепокоєння у Варшави?

У цьому році польський Сейм ухвалив постанову про вшанування 81-ї річниці подій липня 1943 року на Волині. За неї проголосували 427 депутатів сейму, проти не було жодного голосу, утримались сім польських парламентарів. Варто зазначити, що у 2023 році документ схвалили одноголосно 440 польських депутатів.

Волинська трагедія досі відлунюється в українсько-польських взаєминах. Українці теж пам'ятають ці криваві події, однак наголошують, що Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки, адже тоді були вбиті не лише поляки руками УПА, а й українці - польською Армією Крайовою.

Нещодавно, в інтерв'ю для Polsat News, президент Польщі Анджей Дуда висловив свою думку щодо коментарів міністра оборони. Він зазначив, що агресія Путіна проти України була спрямована на те, щоб перешкодити її інтеграції в Європейський Союз.

"Якщо хтось говорить, що буде блокувати доступ України до Європейського союзу, то тим самим вписується в політику Володимира Путіна", - сказав Анджей Дуда. - Однак в інтересах України знайти порозуміння з Польщею у всіх важких питанням, в тому числі історичних".

Загалом, польська перспектива виглядає так: безумовно, Україна має займати своє місце в Європейському Союзі та НАТО. Однак...

Депутат Сейму з опозиційної партії "Право і справедливість", Марцін Пшидач, зазначає, що цей шлях є не лише незворотнім, але й вкрай важливим для забезпечення безпеки України, регіону та Європейського Союзу. Він підкреслює, що для вступу до цих двох організацій Україні необхідні не лише внутрішні зміни та мир, а й підтримка найближчих партнерів, зокрема Польщі. Пшидач говорить про активні консультації з українськими колегами щодо того, як можна посилити підтримку України та вирішити різні питання, що виникають у двосторонніх відносинах, включаючи економічні аспекти та історичні проблеми. Він зазначає, що українська сторона часто не усвідомлює, наскільки важливими є ці теми для Польщі та її народу. Для того, щоб Польща могла надати допомогу Україні, існує потреба в бажанні з боку польського населення, яке відчуває, що питання Волині залишається недостатньо вирішеним. Тому, на думку Пшидача, ті, хто вважає, що Україні потрібна Польща для вступу до ЄС, усвідомлюють важливість спільного вирішення певних питань в атмосфері діалогу та взаємоповаги.

Парламентар наголошує на моральній складові цього питання,- необхідності ексгумації та перепоховання. Мовляв, це християнський обов'язок кожного.

"Моральний обов'язок дати цим людям ім'я, прізвище та хрест на могилі. Більше нічого Польща не просить", - каже Марцін Пшидач.

В загальному, хвиля подібних обвинувачень з боку польських політиків виглядає як щось стандартне. Вони стверджують, що в Польщі існує непорозуміння щодо причин, чому українська сторона перешкоджає процесам ексгумації та перепоховання. Зокрема, підкреслюється, що німецькі солдати Вермахту можуть бути ексгумовані, тоді як польські цивільні жертви залишаються без уваги.

Сучасні польські депутати заявляють, що "заборона на ексгумацію була введена Петром Порошенком, а від президента Володимира Зеленського залежить, чи буде цей процес розблоковано".

У Польщі цей мораторій розглядається як заборона на ексгумацію, тоді як українська сторона, зокрема Інститут Національної пам’яті, вважає це лише реакцією на бездіяльність польської влади. Остання протягом тривалого часу ігнорувала запити Києва і не виконувала свої зобов'язання, визначені міжурядовою угодою 1994 року. У рамках цієї угоди, що була укладена між урядами двох держав, йшлося про збереження пам’ятних місць та поховань жертв війни й політичних репресій. Українська сторона відновила польські могили на Личаківському цвинтарі у Львові, в той час як Польща зобов’язалася відновити пам’ятну таблицю на горі Монастир у Підкарпатському воєводстві. Таблиця була відновлена, проте без зазначення імен загиблих, як це було раніше.

На цьому фоні низка польських політиків продовжує стверджувати, що офіційний Київ мав би взяти до уваги те, як багато доброго поляки зробили за останні три роки для польсько-українських відносин і ухвалити рішення в дусі партнерства та взаємоповаги.

Ми враховуємо все. І щиро вдячні за кожну деталь.

Проте Україна залишає відкритими двері для взаємного діалогу. Тож чому досі не знаходиться рішення щодо ексгумації? Які чинники цьому перешкоджають?

"На думку історика, публіциста та народного депутата України Володимира В'ятровича, позиція польської сторони суттєво ускладнює вирішення цієї проблеми. Він зазначає в коментарі для Gazeta.ua, що в Польщі зараз спостерігається політика ескалації, а не прагнення до реального вирішення питання. Це питання обговорюється вже багато років, проте з польського боку замість конструктивних дій звучать лише звинувачення та претензії. Ситуація дісталася у спадок нинішньому президенту Володимиру Зеленському. На сьогодні ж, у відповідь на нашу ініціативу, в якій Україна пропонує впорядкувати всі польські могили, а Польща могла б подбати хоча б про одну українську могилу, ми отримуємо декларацію з уст Анджея Дуди про те, що все вже зроблено, хоча це не відповідає дійсності. Таким чином, питання залишається невирішеним і стає політичним інструментом, що використовується як умова для нашої європейської інтеграції."

Володимир Вʼятрович зазначає, що питання, яке обговорюється, стає об'єктом політичних маніпуляцій з боку польських політиків, які прагнуть отримати вигоду. Це підтверджують і колишні урядовці Польщі. Наприклад, екс-міністр закордонних справ Яцек Чапутович прямо висловлює свої зауваження щодо бездіяльності нинішніх представників польської влади, а також звинувачує їх у безпідставному політизуванні Волинської трагедії та спробах загальмувати європейську інтеграцію України.

Володимир Вʼятрович, український історик та публіцист, висловлює думку, що єдиним шляхом до примирення і залишення конфлікту в історії є взаємне вибачення. За його словами, Україна вже давно готова до такого важливого кроку.

"Коли українці та поляки вступають у конфлікт, це стає вигідним для Росії", - вірно зазначає історик В'ятрович.

Заяви польських чиновників про те, що Україні не слід очікувати на вступ до Європейського Союзу, поки не будуть вирішені історичні питання, викликали непорозуміння у народного депутата від "Європейської солідарності", члена комітету Верховної Ради з гуманітарних та інформаційних питань, а також співголови міжпарламентської групи з Польщею Миколи Княжицького.

На думку Княжицького, вимоги поляків до України щодо відновлення ексгумаційних робіт є, в принципі, обґрунтованими. Він підкреслює, що поховання всіх людей – це християнський обов'язок, проте такі процеси повинні здійснюватися взаємно.

А слова польських колег про те, що Україна призупинила ексгумацію, Микола Княжицький називає дещо маніпулятивними, оскільки це Польща першою припинила виконувати угоду, згідно якої мають берегтися пам'ятки і могили. Тобто коли були знищені українські могили і не відновлені, вважає депутат, це означає, що угода сама по собі перестала виконуватися.

Отже, Польща не дотрималася угоди, наполягаючи на її виконанні з боку України.

"Необхідно досягти згоди щодо виконання всіх заходів, які сприятимуть вирішенню цього конфлікту як в Україні, так і в Польщі. Це важливо для вшанування пам'яті безневинних жертв, незалежно від їх національної приналежності, як українців, так і поляків. Я впевнений, що ми знайдемо спосіб вирішення цієї проблеми," - зазначив Микола Княжицький.

Він підкреслив, що в польсько-українських відносинах тривалий час діяла ефективна формула, запропонована папою Римським Іваном Павлом II, до якої варто повернутися: "Прощаю і прошу пробачення". Це особливо важливо, адже події, що сталися на Волині в 1943 році, мали трагічні наслідки для обох наших націй.