П'ять захоплюючих українських книг, які варто прочитати цієї осені

У всіх виданнях цієї колекції — будь то повість для сучасних підлітків або роман про радянську епоху — відчувається глибокий сум за майбутнім, яке персонажі бачать з перспективи свого минулого. Проте лише сьогоднішні переживання та роздуми визначають, яким буде завтрашній день. Заглиблюйтесь у ці твори і черпайте натхнення!

Книги з осінньою атмосферою для кожного означають своє: хтось одразу уявляє моторошний трилер з непередбачуваними поворотами, а інший шукає душевної і милої пригоди. Радіо Максимум підготувало добірку, з якою ви точно зможете поповнити свою бібліотеку і знайти особливий сюжет.

Цікаве чтиво: ознайомтеся з цими трьома книгами, щоб вдосконалити свої лідерські навички!

Дехто вважає осінь ідеальним часом для читання творів, які наповнюють теплом душу. Інші ж надають перевагу книгам, що викликають легкий смуток і глибокі переживання. Існують також твори, в яких осінь постає у всій своїй красі — в різних епохах і на віддалених куточках світу: холодна і похмура або ж яскрава і терпка, зі своїми щедрими врожаями, дощами, святковими моментами та щоденними клопотами.

П’ять захопливих українських книг, які варто прочитати

"Я повернулася. Моя любов", - Ольга Герасим'юк.

(Л.: Видавництво Старого Лева, 2020 р.)

У виданні популярної української телеведучої та активістки Ольги Герасим'юк представлено збірку есеїв, подорожніх нотаток та вражень, зібраних протягом більш ніж десяти років — з 2007 по 2019 рік. Читачі мають можливість насолодитися захоплюючими подорожами, зануритися в історію, культуру, традиції та ментальність різних народів, але найголовніше — це знайомство з людьми, які залишили слід у авторських роздумах.

Це цікаво: 5 книг з незвичними лайфхаками

Вдумлива й чутлива до найтонших деталей, до найглибших психологічних нюансів авторка (за сумісництвом - і героїня) не тільки розповість багато нового про барвистий і строкатий світ, а й нагадає призабуте, зупиниться перед сакральним, поміркує про вічне. Щире і просте, радісне й печальне, зворушливе і мудре на цих сторінках переплітаються, сходяться й розходяться, творять чутливі, як пульс, візерунки живої оповіді, де кожне слово пропущене крізь серце.

"Широкий гіллястий дуб", Олег Лишега

(Л.: Піраміда, 2020 року)

Автор цієї збірки - самобутній, екзотичний поет нашої технократичної епохи, який навіть у своєму далекому зарубіжжі звично ловив ротом пстругів у струмку. Так само звично почувався й за дисидентських часів, маючи за вчителя японського класика Ясунарі Кавабату. Тож не дивно, що у черговій збірці поета, який пішов у засвіти у 2014-му, майстер продовжує демонструвати своє химерне ремесло.

"Я слухатиму твоїх верховодок-одноденок... / Хочу бачити легкі сніги за вікном, / Мені потрібен такий сніг, / Як міф про Мерилін Монро... / Наче чарівна платівка на ополонці - / Не засинай! / На вікні, що веде у безмежжя, / Я повісив білі гриби..." Ця композиція є частиною збірки невідомих віршів автора з його особистого архіву, а також включає кілька маловідомих творів письменника з рідкісних джерел.

"Боже[Я]свобода", Юлія Гудошник

Чернівці: Видавництво "21", 2020 рік

Цей роман є справжнім щоденником подорожей українки, яка прагне знайти своє місце в світі. Її мандрівки охоплюють різні куточки: від німецького гуртожитку до тайського пляжу, від китайського села до американського мегаполіса, від столиці Данії до японського храму. Кожна нова зупинка приносить їй мудрі уроки і розкриває таємниці щастя. Це історія про внутрішню свободу, невгамовну жагу до життя та вміння бути щасливою.

"Чому я так повільно висловлююся у своїх думках та ідеях?" – запитує авторка, перебуваючи ще в Україні. "Ця глибока нестача тепла перетворила мене на щось на зразок ляльки. Звідки ж така забутість? Мабуть, мій організм просто спить, намагаючись захистити себе. Адже варто мені лише прокинутися й усвідомити, що насправді відбувається в моєму житті, як відразу ж захочу вилізти на дах дев'ятиповерхівки. А далі все стає очевидним. Мені ще й не виповнилося двадцяти, а такі думки вже не раз відвідували мене. Але що далі? Навряд чи комусь вдається так просто дожити до старості. Людська натура, рано чи пізно, дає тріщину. А я не знаю, як мені зробити цей ривок. Емоції сплять, а мозок дрімає. Проте ніжність до світу переповнює. І немає на кого її витратити."

"Поцілунок був не останній", Оксенія Бурлака

(K.: Academy, 2020)

У цій книзі йдеться про Льолю, дівчину, яка колись жила в комфортному світі, сповненому розкішних квартир, захоплюючих сімейних подорожей, модного одягу, дружньої компанії однокласників та яскравих вечірок. Але одного дня все змінилося, і їй довелося залишити це життя, потрапивши в зовсім іншу обставину. Її батька арештували, і тепер вона разом з мамою мешкає з бабусею та дідусем у їхній старій, занедбаній квартирі. Зв'язки з друзями з ліцею обірвалися, і навіть найближча подруга віддаляється. У новій школі їй дуже важко, адже вчителі, здається, не помічають, як важко їй адаптуватися до нових умов.

Льоля, яка не може терпіти знущання жорстоких хуліганів, вирішує дати їм відсіч, що призводить до серйозних неприємностей. Єдине місце, де вона знаходить спокій, — це дах десятиповерхового будинку. Це укриття під відкритим небом показав їй Стас — однокласник, який дружить з тими жорстокими хлопцями. Льоля дізнається, що проблеми в її родині пов’язані з батьком Стаса, і розуміє, що їй варто дистанціюватися від нього. Але як це зробити, коли з ним так добре і затишно? Здавалося, що драматичні обставини остаточно розлучать Льолю та Стаса, але в коханні є своя логіка: їхній поцілунок виявився далеко не останнім.

"Моя Галичина. Регіон по ту сторону Карпат", Залця Ландман

Чернівці: Видавництво "21", 2020 рік

Основні події цієї книжки відбуваються в Східній Галичині, зокрема в місті Жовква, що є рідним містом авторки. Головними персонажами колективного характеру виступають найрідніші: батьки, дідусі та бабусі, дядьки і тітки, кузени й кузини, друзі та знайомі. Вони виконують ролі як оповідачів, так і учасників безмежних історій, що формують наративний контекст цих спогадів.

Окрім цього, на сторінках твору можна зустріти безліч інших персонажів - як епізодичних, так і випадкових: польські землевласники, українські селяни, хасидські вундервасси, австрійські гусари, російські козаки, єврейські бізнесмени, орендарі, шинкарі, шадхени (брокери шлюбів), жебраки, люди з психічними розладами, священнослужителі, черниці, няні та служниці тощо. Під пером швейцарської авторки знову яскраво постає правдива картина Східної Галичини початку XX століття - з усім її різноманіттям, повсякденними життєвими моментами та святковими подіями, соціальними контрастами та історичними потрясіннями.

"Змінилися, однак, коментуючі надписи біля зброї в "Міському музеї Лемберга", - згадує авторка львівські новини недалекої давнини. Спочатку алебарди й бердиші були означені як зброя середньовічної міської сторожі Лемберга. А про шаблі з їхніми розкішними, тонкими грифами, можна було вже з надписів, які були вигравійовані на лезах, довідатися, що ці розкішні мистецькі витвори аристократи дарували своїм синам на повноліття чи до дня чоловічої зрілості.

У цій найсхіднішій частині країни, через століття після перемоги над турецькими військами та їхнього вигнання з українських земель, потенційними ворогами вважали, безумовно, росіян. Але що ж можна було прочитати на інформаційних табличках у наш час? Відтепер там зазначалося, що це - зброя бунтуючих селян-кріпаків, які боролися проти польських магнатів.

Осінь безсумнівно є ідеальним часом для читання. Затишно влаштувавшись під теплою ковдрою у прохолодні вечори та насолоджуючись чашкою запашного чаю, ми занурюємось у сторінки як давно знайомих творів, так і нових книжкових знахідок.