Трамп має намір знайти винного за провал "чудового мирного плану з Росією", який, насправді, ніколи не був розроблений. Інтерв'ю з Огризком.

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп сьогодні орієнтується на вирішення двох ключових завдань: досягнення мирного угоди та ініціювання переговорного процесу, а також повернення фінансових ресурсів, які США витратили на підтримку України. Ці кроки вже можна вважати певним досягненням згідно з його планом. Інформація про згоду України на переговори могла б стати потужним аргументом у спілкуванні з російським лідером Володимиром Путіним. Одночасно Трамп прагне продемонструвати "значний успіх" для США, шукаючи щось вражаюче. Важливим елементом цього успіху могла б стати угода щодо рідкісноземельних мінералів, яку можна було б подати американській аудиторії як повернення мільярдів, витрачених Байденом на "далеку війну".

Протягом останніх двох тижнів адміністрація президента США використала шантаж, залякування та провокації, щоб змусити Україну піти на ці кроки, особливо щодо угоди, яка б у своєму первісному вигляді прирекла б країну на борг у 500 мільярдів доларів перед США. Риторика Трампа, який називав президента України Володимира Зеленського диктатором, який звинувачує Україну в "розв'язуванні війни", вимагає проведення виборів у воєнний час, який спотворює факти і вигадує цифри про допомогу, - пряма атака на Україну. Та все-таки український президент прибув до Вашингтона з надією, що підписання угоди щодо мінеральних ресурсів стабілізує відносини між Україною та США. За його словами, під час візиту він мав намір прямо запитати, чи Америка буде продовжувати підтримку України.

Український президент увійшов до Овального кабінету, готовий до обговорення оборонних питань, після отримання дружніх рекомендацій від лідерів Франції та Великої Британії щодо того, як вести діалог з Трампом. Однак, коли Трамп звинуватив його у "надмірній ненависті" до Путіна та у небажанні припинити війну, Зеленський усвідомив, що мовчання не допоможе у поточній ситуації. За інформацією Financial Times, віцепрезидент США Пенс і Трамп готувалися до конфлікту з Зеленським, щоб ще більше підірвати його позиції на переговорах. CNN також повідомляє, що ця ситуація була пасткою, влаштованою Трампом для дискредитації українського президента. Можливо, Зеленському слід було б проігнорувати провокації Пенса і зосередитися на розмові з Трампом, але це не змінює факту: американський лідер дійсно живе в світі російських наративів, які він активно використовує, підкреслюючи зміну курсу США щодо Росії. Наприклад, напередодні зустрічі Трампа і Зеленського міністр закордонних справ РФ дав зрозуміти, що Кремль не підтримує ідею припинення вогню і не має наміру сідати за стіл переговорів, тоді як Трамп до цього часу не висловив публічної критики на адресу Путіна і продовжує тиснути на Україну.

Унікальні думки про скандал, що виник під час переговорів у Білому домі, а також про складнощі, які постали у двосторонніх відносинах між Україною та США, висловив ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA.

Володимир Зеленський прибув до Вашингтона з позитивними сподіваннями, вважаючи, що підписання угоди щодо мінеральних ресурсів з Дональдом Трампом допоможе зміцнити їхні відносини та забезпечити підтримку Сполучених Штатів для України. Однак замість цього ситуація обернулася скандалом у Білому домі, де Трамп та Венс опинилися в центрі уваги, що, на думку експертів, стало безпрецедентним випадком для таких зустрічей в Овальному кабінеті. Для України цей інцидент зруйнував важливу можливість отримати міцнішу підтримку для тривалої оборони країни. Чому так сталося на вашу думку? Чи може бути, що Трамп намагається знайти крайніх у ситуації, коли не вдається досягти ні припинення вогню, ні мирних переговорів між Україною та Росією, і в особі українського президента бачить зручного винуватця? Після публічного конфлікту Білий дім зазначив, що США та світ побачили, з якими труднощами стикається Трамп у переговорах з Києвом, і назвали це "чудовим". Тобто, за словами Трампа, Путін прагне миру, тоді як Зеленський бажає продовжувати війну.

- Власне, сьогодні Трамп і його оточення, я би порівняв з такими, знаєте, американськими більшовиками тільки не початку ХХ століття, а початку ХХI століття. Це люди, які вирішили, що можна жити не за правилами, а так, як їм тільки їм здається буде правильним. От зараз відбувається, на мою думку, те, що нова адміністрація президента США намагається перекроїти під себе те, що називається світовим порядком. Хочемо так, значить буде так, хочемо Гренландію, значить буде Гренландія, хочемо Канаду, значить має бути Канада.

Україна також присутня у цьому списку "цілей", оскільки ми переживаємо війну і значною мірою залежимо від США, які можуть впливати на нашу політику. Саме тому відбувся той спірний візит міністра фінансів США, який прибув з вимогами підписати абсолютно неприйнятні умови. Коли ці умови не були прийняті, це викликало значне обурення, яке в підсумку проявилося у подіях 28 лютого в Білому домі.

На мою думку, дії Трампа, а також віцепрезидента США Венса, навряд чи є випадковими. Це виглядало як свідома спроба показати Україні її статус. При цьому намагалися зробити це максимально відкрито, перед камерами, щоб всім стало зрозуміло, "хто насправді керує ситуацією", а не обговорювати це десь у закритому режимі. Проте, по суті, такого ефекту не досягнуто, і тепер Трамп опинився в складній ситуації, з якої йому потрібно знайти вихід.

До цього часу практично всі іноземні керівники, які відвідували Білий дім, щедро роздавали компліменти Трампу, уникаючи викликів та наражаючи себе на ризик отримати непередбачувану реакцію — як, наприклад, зупинку американської допомоги або введення суворих мит. Проте в цьому унікальному випадку президент України обрав зовсім інший підхід. Можливо, ситуація на переговорах склалася б інакше, якби Володимир Зеленський просто кивнув головою та погодився з усім, що йому говорили?

- Сьогодні вже всім зрозуміло, що прямого і швидкого шляху до вирішення проблеми немає. Трамп це вже також прекрасно розуміє. Але ж були обіцянки, і тепер йому так чи інакше потрібен хтось, на кого можна було б скинути відповідальність. Не відбулося б цього разу вибуху, потім були б проблеми з другою угодою, адже оця рамкова, це, так би мовити, про те, що давайте дружити, а наступна угода - вже була б конкретно з якимись деталями, цифрами, зобов'язаннями і тому подібне.

На сьогодні найгірше те, що Трамп не хоче займати позицію. Він хоче стати над суперечкою, як він каже, дистанціюватися і бути рівновіддаленим від одних і від інших. А якщо один з цих інших показує, що він не збирається виконувати все під диктовку, ну, значить, його треба призначити винним у зриві "чудового плану" Трампа, якого, правда, не існує.

Стає зрозуміло, що сучасний президент США має явну тенденцію більше зважати на інтереси Росії, аніж на інтереси України. Однак це не означає, що ми повинні жертвувати своїми національними інтересами в цій ситуації.

Стосовно того, яким чином загалом відбулася ця зустріч і чи можна було уникнути загалом публічних суперечок, то я можу навести приклад, як підготовка і проведення подібних надважливих перемовин відбувалася у мій час.

На початку попередньо обговорюються до найдрібніших деталей усе, що буде під час зустрічі. Виїжджає спеціальна передова група, куди, крім протоколу, включаються і дипломати, які відповідають за предметну частину переговорів і візиту, і які обговорюють все від моменту, коли і хто зустрічає на ганку, до моменту, коли і хто проводжає з ганку Білого Дому. За таких обставин, коли я займався цими питаннями, ми чітко проговорювали, що преса допускається до президентів, і кожна зі сторін, а це зазвичай і українська преса, і американська, мають по 2-3 питання. Після цього двері закриваються, і скільки вже керівників вирішують, скільки і продовжуються переговори так би мовити за зачиненими дверима. З підвищеним тоном, чи з непідвищеним тоном, це вже інше питання, але це вже за дверима. Після того, коли переговори закінчуються, йде пресконференція. Ось нормальна, стабільна, стандартна схема. Чи вона була дотримана цього разу, я не знаю, але якщо саме у такий спосіб організовується робота, тоді таких проблем в принципі не може і не повинно бути, маю на увазі, публічні виказування претензій сторін одне одній.

- Стосовно подальшого розвиток подій. Що можна вдіяти у найближчий час, аби зменшити напругу? 1 березня, Володимир Зеленський в Лондоні зустрівся з прем'єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером. Британський прем'єр виказав підтримку Україні, але закликав налагодити якомога швидше відносини з Трампом, а також завершити угоду про корисні копалини. У Трампа вимагають від Зеленського публічних вибачень. На ваш погляд, Україні потрібно робити кроки до примирення з США і які саме?

Дивіться, важливо керуватися інтересами України. Що для нас є пріоритетом? Чи варто продовжувати ескалацію конфлікту, чи краще зберегти підтримку з боку США? На мою думку, відповідь очевидна - нам необхідна допомога, але ми не можемо дозволити собі бути приниженими. Потрібно знайти вдалу формулу для того, щоб подати так зване вибачення або будь-який інший спосіб відновлення порозуміння та діалогу. Це завдання для дипломатів, і воно не є надто складним, щоб викликати занепокоєння. Проте, це справді потрібно зробити. Водночас, не вважаю, що варто квапитися в цій ситуації.

Давайте не забувати і про американські інтереси. До чого ж вони так сильно хотіли підписати цю угоди по рідкісноземельні ресурси, це значить що вона для них так само є цікавою, важливою, перспективною і так далі. Чому це Трампу потрібно? Щоб він відчував, що переможець, що він все може, що він перший, що він повертає витрачені кошти і так далі. Тому тут є обов'язкові інтереси і наші, і американські. Треба знайти оцю м'яку формулу для того, щоб і американці відчували себе не ображеними, і ми ту лінію, яка нам потрібна, зафіксували і отримували те, що потрібно.

Величезну роль у подальшому розвитку ситуації відіграють позиції наших європейських партнерів. Якщо 2 березня в Лондоні під час зустрічі європейських лідерів, а потім 6 березня в Брюсселі, відбудеться значна консолідація Європи, то, на мою думку, Трампу, ймовірно, доведеться переглянути як свої висловлювання, так і ставлення до війни та миру в Україні.

Після невдалої зустрічі у Білому домі, європейські керівники почали активно висловлювати свою підтримку Володимиру Зеленському. Це, звісно, важливо, але коли Урсула фон дер Ляйєн звертається до українського президента через соцмережі з запевненням, що він "ніколи не буде самотнім" і що "ми продовжимо співпрацювати заради справедливого та стабільного світу", виникає питання: що це насправді означає? Адже шоковані європейські лідери досі не знають, як реагувати на можливість того, що Трамп спробує примусити Україну до мирної угоди, вигідної Росії, і зовсім зупинить військову допомогу. Яким чином зростання проукраїнської єдності в Європі може вплинути на позицію Трампа щодо України?

На мою думку, існує чітка взаємозалежність. Якщо європейські країни підтвердять свої попередні заяви, зроблені після скандалу в Білому домі, і якщо це перетвориться на конкретні фінансові вливання, то Європа може почати розглядати можливість створення нової безпекової архітектури, що відповідатиме її інтересам. Це, безумовно, може відобразитися на позиції Сполучених Штатів.

Давайте поміркуємо про можливий сценарій, в якому європейські країни протягом кількох тижнів активно обговорюють і планують розвиток власної оборонної промисловості. Які наслідки це матиме для Сполучених Штатів? Безумовно, американські компанії можуть почати втрачати частину своїх прибутків у довгостроковій перспективі. Адже багато європейських армій наразі покладаються на американську зброю. На мою думку, Європа не залишиться в позиції безпорадності і не буде постійно звертатися до США за захистом. Вона, безумовно, розробить свій власний військово-промисловий комплекс. Хоча цей процес може зайняти час, європейські держави досягнуть достатнього рівня самозабезпечення для захисту своїх інтересів. Тому, можна стверджувати, що ситуація є досить складною і навіть небезпечною для американців, і вони це усвідомлюють. Вважаю, що консолідація Європи в цій сфері стане надзвичайно важливим фактором для нас.

Колишній радник з національної безпеки Трампа, Джон Болтон, після зустрічі в Білому домі вказав на те, що Трамп і Венс висловили свою підтримку Росії в цій конфліктній ситуації. Створюється враження, що між ними та Путіним вже існує певна угода щодо завершення війни. Залишається лише зламати опір Зеленського та України. У вас не виникає такого відчуття?

Якби між Кремлем і адміністрацією Трампа були досягнуті такі угоди, я сумніваюсь, що російська сторона, представлена міністром закордонних справ Лавровим та його колегами, продовжувала б наполегливо заявляти про необхідність повернення Запоріжжя, Херсона та інших територій, оскільки це вже закріплено в нашій Конституції. Якщо б подібні домовленості дійсно існували, то Лавров, напевно, не піднімав би це питання, адже в такому випадку було б зрозуміло, що якщо ми досягли консенсусу, то немає сенсу його обговорювати. Нехай американці займаються цими питаннями, здійснюють тиск, ведуть переговори – це їхня справа. Але постійні заяви Росії свідчать про її незадоволеність, і, на мою думку, США не надали їй жодної конструктивної відповіді.

На сьогоднішній день спостерігається деяке просування у двосторонніх відносинах між Росією та США щодо відновлення роботи дипломатичних представництв. Однак це лише початковий етап, і до попереднього рівня взаємодії ще дуже далеко. Якщо російські дипломати, які насправді є шпигунами, не можуть виїхати за межі 25 миль від Вашингтона, це свідчить про те, що ми повернулися до умов, характерних для Холодної війни. Я пам'ятаю, що в часи СРСР були подібні обмеження для радянських дипломатів. Тому, на мою думку, щодо України нинішня ситуація не демонструє жодного прогресу.

- Президент Трамп нарцис та егоцентрик, тобто не та людина, яка дозволить залишити безкарною таку "непокору та неповагу" до власної персони. Вже пішли загрозливі повідомлення, що президент США після суперечки із Зеленським наказав співробітникам апарату нацбезпеки перевірити, чи може Вашингтон повністю або тимчасово припинити постачання зброї Україні.

В цьому контексті робити прогнози досить складно, адже ви праві: у випадку з такою ситуацією будь-які припущення виявляються малозначними. Щодо військової допомоги, яку надавала попередня адміністрація президента США Байдена, слід зазначити, що за це рішення голосував Конгрес. Це означає, що президент не має можливості одноосібно скасувати цю допомогу; таке рішення може прийняти лише сам Конгрес, і навряд чи він піде на цей крок.

Чи можна стверджувати, що після завершення цієї програми Конгрес прийме нові рішення? Скоріше за все, ні. Однак я не вважаю це катастрофою, важливо просто зберігати спокій і обережно вийти з цієї ситуації, вона вирішиться. Росія може в цьому питанні навіть стати нашим союзником.

Отже, чи можемо сказати, що ми ще не остаточно втратили Сполучені Штати під керівництвом Трампа як союзника?

- Ми не можемо дозволити собі цього зробити. У будь-якому разі, нам необхідно підтримувати США як нашого надзвичайно важливого стратегічного партнера. Трансатлантична єдність і безпека є критично важливими для нас. Нам потрібно знайти правильні слова та рішення, щоб подолати цю складну ситуацію з мінімальними втратами і відновити нормальне співробітництво з США. Це питання викликає в нас великий інтерес і важливість.